Рішення

від 13.06.2023 по справі 903/482/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 червня 2023 року Справа № 903/482/23

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

взяв участь прокурор: Лопоха О.С. - службове посвідчення №071773 від 01.03.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/482/23 за позовом заступника керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління гуманітарної політики Локачинської селищної ради до Фізичної особи-підприємця Жидачевської Оксани Михайлівни про визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів в розмірі 34563,14 грн,

ВСТАНОВИВ:

10.05.2023 заступник керівника Володимирської окружної прокуратури надіслав до суду позов в інтересах держави в особі Управління гуманітарної політики Локачинської селищної ради до Фізичної особи-підприємця Жидачевської Оксани Михайлівни, в якому просить суд:

1.Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 12.07.2022 та додаткову угоду №2 від 12.09.2022 до Договору № 29 від 21.02.2022 про закупівлю м`ясопродуктів.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Жидачевської Оксани Михайлівни на користь Управління гуманітарної політики Локачинської селищної ради сплачені бюджетні кошти в сумі 34564,14 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що відповідно до ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", ст. 203 ЦК України, ч. 1 ст. 215 ЦК України додаткові угоди № № 1, 2 до Договору № 29 від 21.29.2021 про закупівлю м`ясопродуктів є недійсними, оскільки укладені в порушення вимог ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому є всі підстави вважати, що кошти, які сплачені Управлінням гуманітарної політики Локачинської селищної ради за товар, як надміру сплачені та підлягають стягненню з відповідача.

17.05.2023 на електронну адресу суду надійшла заява прокурора про виправлення описки в позовній заяві, а саме: у позовній заяві при зазначені позивача на першій сторінці допущено описку в назві: Гуманітарний відділ Локачинської селищної ради, тоді як по суті позовної заяви та в резолютивній частині наведено вірну назву: Управління гуманітарної політики Локачинської селищної ради.

Ухвалою суду від 17.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

26.05.2023 відповідач надіслала до суду клопотання, в якому просила суд закрити провадження у справі у зв`язку з добровільним відшкодуванням коштів 34563,20 грн на користь Управління гуманітарної політики Локачинської селищної ради. В підтвердження долучила копії платіжних інструкцій №41254696 та №41454620 від 23.05.2023.

12.06.2023 відповідач на електронну адресу суду надіслала клопотання, в якому просила суд закрити провадження у справі у зв`язку з добровільним відшкодуванням коштів 34563,20 грн на користь Управління гуманітарної політики Локачинської селищної ради. Також вказала, що позовні вимоги визнає повністю, договір від 21.02.202 №29 з додатковими угодами розірвано 08.11.2022.

Керівник окружної прокуратури надіслав на електронну адрес суду пояснення, в яких зазначив, що додаткові угоди (щодо збільшення ціни за одиницю товару) не відповідають вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому підлягають визнанню недійсними у судовому порядку.

З оприлюдненої замовником інформації в електронній системі закупівель UА-2022-01-20-000558-b, сторонами 08.11.2022 укладено додаткову угоду № 3 до договору № 29 від 21.02.2022, згідно якої зазначений договір розірвано. Проте, вважає, що оскільки предметом спору у справі є недійсність додаткових угод до договору про закупівлю і такі угоди визнаються недійсними з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди № 3 про розірвання Договору № 29 може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору (п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України). Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання додаткових угод до такого договору недійсними.

Отже, вважає, що укладення сторонами додаткової угоди № 3 до договору № 29 від 21.02.2022 про розірвання договору про закупівлю не є підставою для припинення провадження у справі в частині визнання недійсними додаткових угод № 1 та № 2 у зв`язку з відсутністю предмета спору. Водночас, прокуратура не заперечує щодо закриття провадження у зв`язку з добровільним виконанням позовних вимог в розмірі 34 563,14 грн та поверненням Волинській обласній прокуратурі судового збору.

Прокурор в судовому засіданні просила суд позов задовольнити в частині визнання додаткових угод недійсними, а в частині стягнення коштів у розмірі 34563,14 грн провадження закрити.

Представники позивача та відповідача в призначене судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та дату судового засідання.

Згідно п.3, 4 ст.185, п.4 ст. 191 ГПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.240 ГПК України, а неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням гуманітарної політики Локачинської селищної ради проведено відкриті торги (закупівля UА-2022-01-20-000558-b) про закупівлю товарів - м`ясопродуктів на загальну суму 1241181 грн.

Оголошення про проведення відкритих торгів 20.01.2022 оприлюднено в мережі Інтернет на веб-сайті «Prozorro» за № UА-2022-01-20-000558-b.

Учасниками вказаних відкритих торгів зареєструвались:

1) ФОП «Поліщук Світлана Іванівна», остаточна пропозиція 1 337 754,00 грн;

2) ФОП «Ярема Мирослава Миколаївна» остаточна пропозиція: 1 255 000,00 грн;

3) ФОП «Жидачевська Оксана Михайлівна», остаточна пропозиція: 1 241181,00 грн.

За результатом проведення процедури закупівлі переможцем визначено фізичну особу - підприємця Жидачевську Оксану Михайлівну (далі - ФОП Жидачевська О.М.) з пропозицією 1241181,00 грн.

Як слідує з матеріалів справи, 21.02.2022 між Управлінням гуманітарної політики Локачинської селищної ради та ФОП Жидачевською О.М. укладено договір №29 про закупівлю товару, а саме, 15110000-2 «М`ясо» (М`ясо свинини код ДК 021:2015: 15113000-3 - Свинина (обрізне, охолоджене), філе куряче код ДК 021:2015: 15112130-6 - Курятина (охолоджене)) на суму 1241181,00 грн.

Згідно із специфікацією до Договору № 29 (Додаток №1), ціна за 1 кг м`яса свинини та філе курячого становить 121,46 грн. (без ПДВ).

Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник зобов`язується поставити Замовникові товар, зазначений в Специфікації, що є невід`ємною частиною договору, а Замовник - прийняти і оплатити такий товар.

На момент підписання Договору сторонами погоджені всі істотні умови Договору, а саме предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому, від ФОП Жидачевської О.М. до Управління гуманітарної політики Локачинської селищної ради надійшли листи-повідомлення від 11.07.2022 № 326/1 та від 01.09.2022 № 4/1 з інформацією про підвищення закупівельних цін на товари.

Як наслідок, між сторонами договору в липні та вересні 2022 року укладено дві додаткові угоди, внаслідок яких ціну за товар було суттєво збільшено, спочатку до 133, 35 грн (без ПДВ), тобто на 9,87 % , та до 146, 66 грн (без ПДВ), на 20,75 % у порівнянні з ціною відповідно до первісного договору.

Додаткова угоди № 1 суперечить вимогам ч. 2 ст. 632 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону щодо порядку та підстав зміни ціни договору з наступних підстав.

Постачальник при ініціюванні підвищення ціни на предмет закупівлі згідно листа №326/1 від 11.07.2022 не обгрунтував, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання ним договору по ціні, запропонованій на тендері, не навів причини, через які виконання умов договору стали для постачальника вочевидь невигідними. Крім того, постачальник не довів, що підвищення ціни не є прогнозованим (його неможливо було передбачити та покласти в ціну товару на момент подання тендерної пропозиції).

ФОП Жидачевська О.М. у зверненні до Управління гуманітарної політики Локачинської селишної ради не надала документальні дані, які б обгрунтовували коливання ціни на товар, які є предметом договору з моменту укладення первинної угоди, тобто з 21.02.2022 по дату внесення змін, тобто 12.07.2022. Використана статистична інформація свідчить лише про середні споживчі ціни на окремі продукти харчування, що склались в торгівельній мережі Волинської області і згідно примітки наведені середні ціни призначені лише для розрахунків індексів споживчих цін та визначення вартісної величини прожиткового мінімуму і не можуть використовуватись для інших цілей.

Також, довідка Держстандарту Головного управління статистики у Волинській області № 03-2-117-427-22 від 13.07.2022, яку надано ФОП Жидачевська О.М., зазначає, що середні ціни, які вказані у ній, не призначені для інших цілей, зокрема, для оцінки тендерних пропозицій та визначення переможців під час проведення торгів згідно із процедурами, встановленими Законом України "Про публічні закупівлі».

Крім того, довідка Головного управління статистики у Волинській області № 03-2-117-427-22 від 13.07.2022, яка слугувала підставою для укладення 12.07.2022 додаткової угоди №1, видана пізніше, ніж укладена зазначена додаткова угода, та не підтверджує коливання ціни товару на ринку в період з дати укладення договору до дати укладення додаткової угоди, а лише констатує ціни на продукцію по Волинській області за червень 2022 року.

Так, ціна філе курячого становить 127,71 грн за кг, а додатковою угодою від 12.07.2022 № 1 ціну збільшено до 133,45 грн за кг. Також, у цій довідці міститься інформація про ціну на вирізку свинячу, яка становить 151,75 грн за 1 кг, однак не містить інформації про ціну свинини обрізної, яка на ринку має нижчу ціну ніж вирізка свиняча.

Отже, така довідка за своїм змістом є лише документом довідково-інформаційного характеру та не містить точної інформації про коливання ціни на м`ясопродукти станом з дати укладення договору на момент звернення Відповідача з пропозицією про внесення змін до укладеного договору № 29 від 21.02.2022.

Таким чином, самі по собі дані, викладені в довідці Головного управління статистики у Волинській області №03-2-117-427-22 від 13.07.2022, не можуть підтверджувати наявність/відсутність коливання ціни станом на 21.02.2022 та на момент укладення 12.07.2021 додаткової угоди № 1.

Подібний правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18.

Аналогічний висновок наведено Верховним Судом також у постанові від 07.09.2022 у справі №927/1058/21, яким зазначено, що у справах зазначеної категорії надання постачальником довідки/інформації у вигляді листів та цінових довідок не підтверджує коливання ціни на товар в період з дати укладення договору та підписання додаткової угоди, оскільки: по-перше, наявна довідка не є експертним висновком, зробленим фахівцем на підставі розгляду та аналізу ряду фактів з логічним підсумком; по-друге, констатування діапазону цін на товар в окремих постачальників, за відсутності підтвердження ринкової вартості товару на момент укладення договору, позбавляє можливості порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни в період з дати укладення договору і до внесення до нього змін за додатковою угодою.

В подальшому, 12.09.2022 сторонами, всупереч п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» укладено додаткову угоду № 2.

Зокрема, під час ініціювання постачальником укладення додаткової угоди № 2 згідно наданого листа № 4/1 від 01.09.2022, ФОП Жидачевська О.М. не довела коливання ціни на ринку. До того ж, до вказаного листа про підвищення ціни на м`ясопродукцію постачальник не надав жодних документальних даних на підтвердження коливання вартості м`ясопродуктів на ринку.

Крім того, згідно укладеної додаткової угоди № 2, збільшено ціну за одиницю товару до 146.66 грн за 1 кг на 62-й день з моменту внесення змін додаткової угоди № 1 від 12.07.2022.

Зазначені вище порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", ст. 632 Цивільного кодексу України при укладанні додаткових угод констатовані висновком від 24.10.2022 за №597 про результати моніторингу процедури закупівлі в Управлінні гуманітарної політики Локачинської селищної ради, проведеної фахівцями Північного офісу Держаудитслужби.

Також, Верховним Судом під час розгляду справи №903/383/22 зазначено, що відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону зміна істотних умов договору можлива у разі збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Тобто, положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону прямо передбачає, що обов`язковою умовою для збільшення ціни договору є наявність підтверджених обставин коливання цін на ринку щодо відповідного товару.

Чинне законодавство не передбачає, які саме документи мають підтверджувати факт коливання цін. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що частина п`ята статті 41 Закону дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18).

Таким чином системний аналіз положень статей 651, 652 ЦК України та положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах від 09.06.2022 у справі № 927/636/21 та від 07.12.2022 у справі № 927/189/22).

Додаткову угоду № 1 укладено на підставі довідки Головного управління статистики № 03-2-117-427-22 від 13.07.2022, яка не встановлює наявності факту коливання ціни на товар в період між 21.02.2022 та 12.07.2022, а додаткову угоду № 2 укладено взагалі без надання Відповідачем будь-яких документальних даних про підвищення вартості м`ясопродуктів на ринку.

Варто зазначити, що Договором № 29, укладеним 21.02.2022 між Управлінням гуманітарної політики Локачинської селищної ради та ФОП Жидачевською О.М., постачальником встановлено однакову ціну в розмірі 121,46 грн за 1 кг на м`ясо свинини код ДК 021:2015: 15113000-3 - Свинина (обрізне, охолоджене) так і на філе куряче код ДК 021:2015: 15112130-6 - Курятина (охолоджене)) порівняно з ринковою. При цьому, Відповідач, будучи обізнаним про ціни на предмет закупівлі, які склалися на ринку на момент підписання договору, гарантував його постачання за цінами згідно з Договором.

У зв`язку з наведеними обставинами, при укладанні оспорюваних додаткових угод № 1 та № 2, реально обсяг поставленого товару зменшився, а саме:

- 15110000-2 «М`ясо» (м`ясо свинини код ДК 021:2015: 15113000-3 - Свинина (обрізне, охолоджене) з 1381,7 кг згідно договору до 1144,8 кг згідно додаткової угоди №2 - на 236,9 кг.

- філе куряче код ДК 021:2015:15112130-6 - Курятина (охолоджене)) з 8836,5 кг згідно договору до 7318,1 кг згідно додаткової угоди № 2 - на 1518,4 кг.

За таких обставин, укладання додаткових угод № 1 та № 2 про збільшення ціни за одиницю товару - м`ясопродуктів з 121,46 грн до 146,66 грн за 1 кг, тобто на 20,75 % є безпідставним, оскільки за цей період коливання ціни на ринку жодним документом не підтверджено.

Більше того, Верховний Суд у постанові №927/491/19 від 18.06.2021 зазначив, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Перемога в тендері (закупівля за кошти місцевого бюджету) на укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення більш як на 10 % у спосіб укладення оскаржуваних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку постачальника, що свідчить про свідоме заниження цінової пропозиції Жидачевською О.М. у тендері з метою перемоги.

Отже, під час участі у торгах, ігноруючи принцип добросовісною конкуренції, ФОП Жидачевська О.М. занизила ціни на продукцію саме з метою отримання перемоги у торгах, а в подальшому збільшила ціну на 20,75 % від первинної ціни за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови відповідно до законодавства. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладанні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно із ст.185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом (ч. ч. 4, 5 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема, відповідно до умов договору.

Зважаючи на положення ЦК України (ст.ст.3 та 627 Кодексу), сторони мають право визначати зміст договору на власний розсуд та за їх згодою вносити будь-які зміни до правочину (принцип свободи договору).

У відповідності до ч. 2 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Як вже зазначалося, порядок внесення змін до договору від 21.02.2022 №29 (в тому числі щодо зміни ціни товару) визначено у розділі ХІ до указаного правочину.

При цьому, законодавець встановив спеціальний порядок внесення змін до умов правочину, укладеного за результатами тендеру, зокрема, згідно п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

В силу вимог ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі Ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Сторони у випадку коливання цін на ринку наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Тобто, кожного разу сторони мають право збільшити ціну за 'одиницю товару не більше ніж на 10% з урахуванням попередніх змін, однак у випадку коливання цін, тобто з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Тобто, не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку, є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише та, яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, а також у постановах від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18 та від 12.09.2019 у справі №915/1868/18.

Також Верховний Суд під час розгляду справи №903/383/22 врахував сталу та послідовну позицію Верховного Суду, що будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару,' який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому, така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір.

Метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону, а саме-закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод). Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 927/4058/21, від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22 прийнятих у подібних правовідносинах, за наслідками розгляду спорів про визнання недійсними додаткових угод, що були укладені під час дії нової редакції Закону України «Про публічні закупівлі».

Крім того, Позивач мав беззаперечне право на отримання товару за ціною, визначеною в укладеному сторонами договорі, однак, без жодних заперечень (відомостей із даного приводу Замовник на запити обласної прокуратури не надав) щодо пропозицій Відповідача про збільшення ціни підписав оскаржувані додаткові угоди, внаслідок чого ціна товару суттєво збільшилася, а обсяг його поставки істотно зменшився (звідси висновок, що така поведінка сторін призвела до повного нівелювання результатів відкритих торгів).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Так, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

З врахуванням викладеного, додаткові угоди № 1 та № 2 до Договору № 29 від 21.02.2022 на постачання м`ясопродуктів для потреб освітніх закладів завідомо суперечать вимогам Закону України «Про публічні закупівлі». Сторони правочину, укладанням оспорюваних угод, необгрунтовано, без відповідної правової підстави збільшили ціну, що фактично призвело до незабезпечення потреб держави в особі Управління гуманітарної політики Локачинської селищної ради, визначеному Договором та заявленому у тендерній документації.

Так, ФОП Жидачевська О.М. без належного та допустимого обґрунтування ініціювала перед Позивачем укладання додаткових угод до Договору.

У свою чергу, укладення Сторонами Договору (позивачем і відповідачем) додаткових угод з необгрунтованим збільшенням ціни за товар та зменшенням його кількості, жодним чином не відповідає принципу максимальної економії та ефективності (ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Отже, вказані вище додаткові угоди (щодо збільшення ціни за одиницю товару) не відповідають вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому підлягають визнанню недійсними.

За приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правовий не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Отже, відповідно до ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ч. 1 ст. 215 ЦК України додаткові угоди № 1, №2 до Договору № 29 від 21.02.2022 про закупівлю товарів є недійсними, оскільки укладені в порушення вимог ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Оскільки, вказані вище додаткові угоди № 1 та № 2 є недійсними, то розрахунок за товар повинен здійснюватися за ціною, вказаною в Договорі № 29 від 21.02.2022, а саме 121,46 грн за 1 кг.

Тож укладання додаткових угод в частині підвищення ціни за одиницю товару в порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону та п. 1.1 та 2.1 Договору № 29, призвело до постачання м`ясопродуктів для закладів освіти Локачинської територіальної громади у період з 21.02.2022 по 08.11.2022 за завищеною ціною на 146,66 грн за 1 кг, що призвело до додаткових непродуктивних витрат на загальну суму 34563,14 грн, чим завдано бюджетній установ матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму.

Управлінням гуманітарної політики Локачинської селищної ради проведено перерахунок вартості постановленого товару, відповідно до якого внаслідок здійснення оплати поставленого товару за завищеною ціною відповідно до умов укладеного договору № 29 бюджетна установа понесла додаткових витрати на суму 34563,14 грн (розрахунок завищення вартості додається).

Таким чином, фактично, з урахуванням недійсних угод, укладених між Управлінням гуманітарної політики Локачинської селищної ради та фізичною особою-підприємцем Жидачевською О.М. сума надміру сплачених коштів становить 34 563,14 грн.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, 23.05.2023 відповідач добровільно відшкодувала кошти в розмірі 34563,20 грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій №41254696 та №41454620 від 23.05.2023.

Згідно ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

За результатами розгляду справи ,судом встановлено, що сторонами у справі, зокрема, відповідачем, було вжито заходів, спрямованих на добровільне врегулювання господарського спору в частині позовної вимоги щодо стягнення з фізичної особи - підприємця Жидачевської Оксани Михайлівни на користь Управління гуманітарної політики Локачинської селищної ради сплачені бюджетні кошти в сумі 34564,14 грн, що, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України виступає підставою для закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Обґрунтування наявності порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Таким чином, інтереси держави у даному випадку збігаються з інтересами жителів територіальної громади.

Порушення чинного законодавства України, що стосуються коштів місцевого бюджету підриває матеріальну основу місцевого самоврядування та завдає істотної шкоди інтересам держави всупереч ст. 7 Конституції України, відповідно до якої в Україні визнається та гарантується місцеве самоврядування.

Прокурором листом від 24.01.2023 за № 50-131вих-23 повідомлено орган контролю про встановлені порушення вимог чинного законодавства, а також висловлено прохання про надання інформації з приводу того, чи вживатиме орган контролю заходи до усунення порушень.

З відповіді Управління гуманітарної політики Локачинської селищної ради №2334-23 від 03.04.2023 вбачається, що управлінням не вживатимуться заходи представницького характеру стягнення отриманих коштів.

Проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18.

Отже, звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності (ст. 68 Конституції України).

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

За таких обставин, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.

Разом з тим, згідно ч.1 ст.130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, частиною 9 вказаної статті визначено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

В даному випадку, оскільки спір до суду було доведено з вини відповідач, однак, після звернення прокурора до суду з відповідним позовом та після відкриття судом провадження у справі, відповідачем сплачено кошти в розмірі 34563,14 грн, суд вважає, що витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі понесла Волинська обласна прокуратура, слід відшкодувати останній у відповідності до положень ст. 129 ГПК України в повному об`ємі за рахунок фізичної особи - підприємця Жидачевської Оксани Михайлівни.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини фізичної особи - підприємця Жидачевської Оксани Михайлівни, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн. (50% судового збору, сплаченого при поданні позову) відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести відповідача, а 2684,00 грн. (50% судового збору, сплаченого при поданні позову) повернути прокуратурі з державного бюджету у зв`язку з визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст. 129, 231, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині позовної вимоги щодо стягнення з фізичної особи - підприємця Жидачевської Оксани Михайлівни на користь Управління гуманітарної політики Локачинської селищної ради сплачені бюджетні кошти в сумі 34564,14 грн., закрити.

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 12.07.2022 та додаткову угоду №2 від 12.09.2022 до Договору № 29 від 21.02.2022 про закупівлю м`ясопродуктів.

4. Стягнути з фізичної особи - підприємця Жидачевської Оксани Михайлівни на користь Волинської обласної прокуратури (вул.Винниченка, 15, м.Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) витрат по сплаті судового збору.

5. Головному управлінню державної казначейської служби України у Волинській області, відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір", повернути Волинській обласній прокуратурі (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) сплачений при поданні позовної заяви до Господарського суду Волинської області згідно платіжного доручення №730 від 02.05.2023 (копія міститься в матеріалах справи).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 14.06.2023

Суддя І. О. Гарбар