Рішення

від 13.06.2023 по справі 904/790/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2023м. ДніпроСправа № 904/790/23

За позовом Фізичної особи-підприємця Ковальчук Маріанни Владиславівни, м. Ужгород Закарпатської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "ТЛЛ", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 149 074 грн 88 коп. за договором про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 01.10.2021 № 0110/21

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Ковальчук Маріанна Владиславівна через систему "Електронний суд" звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 11.02.2023 № б/н, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "ТЛЛ" заборгованість за послуги перевезення, надані на виконання заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 12.11.2021 № 16П/21 на суму 100 236 грн 40 коп., а також 3% річних в сумі 4 167 грн 52 коп, інфляційні втрати у розмірі 33 181 грн 00 коп, пеню в сумі 11 489 грн 96 коп., відповідно до умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 01.10.2021 № 0110/21.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг.

У поданій позовній заяві викладене клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду від 20.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

Господарський суд наголошує на тому, що через відсутність належного фінансування, станом на 20.02.2022 відправлення поштової кореспонденції Господарським судом Дніпропетровської області не здійснювалося. За вказаних обставин, ухвала суду від 20.02.2023 направлялася відповідачу на його електронну адресу ukrpromauto@gmail.com, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 21.02.2023 (а.с. 38).

Проте, відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов та не подав витребувані судом документи.

Отже, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

З огляду на викладене, та приймаючи до уваги військовий стан в Україні, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "ТЛЛ" (експедитор) та Фізичною особою-підприємцем Ковальчук Маріанною Владиславівною (перевізник) укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 0110/21 (надалі - договір), відповідно до умов п. 1.1. якого даний договір регулює порядок взаємовідносин сторін при виконанні перевізником доручень експедитора по виконанню автомобільних перевезень вантажів в міжнародному та (або) регіональному сполученні (під регіоном в рамках даного договору приймається територія України).

Згідно з п. 1.3. договору експедитор залучає перевізника для організації перевезення вантажу, а перевізник зобов`язується організувати доставку вантажу до місця призначення й організувати його видачу вантажоодержувачеві (уповноваженій особі вантажоодержувача) у відповідності до заявки експедитора, а експедитор зобов`язується оплатити встановлену плату за здійснене у відповідності до заявки перевезення.

За умовами пп. 2.1.1. п. 2.1. договору замовник зобов`язався надавати перевізнику заявки на організацію перевезення вантажу, що повинні бути підписаними керівником експедитора і перевізника та скріплені печатками та передані перевізнику по факсимільному зв`язку, при цьому заявки повинні містити наступні дані:

- маршрут перевезення вантажу;

- адреси пункту завантаження та митного оформлення;

- адреси пункту митного оформлення та розвантаження;

- адреси відправника й отримувача вантажу із зазначенням відповідальних осіб;

- дата та час подачі автомобіля на завантаження;

- повну, точну і достовірну інформацію щодо виду, найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення (це може бути вага, об`єм, номенклатура та загальна вартість вантажу, кількість місць і вид упаковки тощо);

- необхідні документи при завантаженні;

- умови, що забезпечують безпечне перевезення вантажу;

- вид та кількість одиниць транспорту;

- прикордонний перехід;

- бажаний строк доставки вантажу;

- розмір штрафних санкцій за зрив завантаження і простій транспортного засобу;

- загальна сума послуг по перевезенню вантажу;

- іншу інформацію, яка необхідна для виконання перевізником-експедитором своїх обов`язків за договором.

Згідно з п. 3.1. договору розрахунки за фактично надані експедитору транспортно-експедиційні послуги здійснюються у національній валюті України шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок перевізника. Підтвердженням факту надання послуг є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка для перевезення, вказаного у заявці, з відмітками вантажовідправника, перевізника та (або) перевізника-експедитора, одержувача вантажу та (або) митних органів.

Підставою для здійснення оплат послуг перевізника є оригінал рахунку-фактури, наданий останнім в одному екземплярі, оригінал товарно-транспортної накладної по відповідній заявці з відміткою вантажоодержувача про прийомку вантажу та оригінали інших документів, що підтверджують узгоджені з експедитором додаткові витрати перевізника, які він поніс в інтересах експедитора з метою виконання даного договору, акт виконаних робіт у двох екземплярах, підписаний з боку перевізника, та податкові накладні, оформлені у відповідності до діючого податкового законодавства України. Вказані документи мають бути надані не пізніше 14 днів після виконання вантажоперевезення. Ненадання перевізником повного комплекту вищевказаних документів дає право експедитору відмовити в здійсненні оплати до моменту надання необхідних документів (п. 3.2. договору).

Пунктом 3.3. договору передбачено, що строк оплати послуг перевізника складає 21 день з моменту отримання замовником повного пакету документів, вказаних у пункті 3.2. даного договору, якщо інше не обумовлено в заявці на перевезення.

У п. 4.11. договору сторони погодили, що за несвоєчасне здійснення платежів винна сторона сплачує пеню в розмірі 5% від загальної суми фрахту (вказаного в заявці на перевезення вантажів), за кожну добу прострочення.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021 або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін у письмовій формі не виявить бажання його розірвати, то даний договір вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах (п. 7.3.).

На виконання умов договору сторонами складена та підписана заявка-договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 12.11.2021 № 16П/21, за яким позивачем виконане перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполучені за маршрутом: м. Дніпро (Україна) - м. Пакш (Угорщина).

Вказаною заявкою визначені умови оплати: 30% передплати в день завантаження, 70% доплата по прибуттю на вивантаження, до вивантаження.

Відповідно до заявки вартість перевезення склала 4000 Євро, що по курсу НБУ на день вивантаження 23.11.2021 становить 120 236 грн 40 коп.

Позивач стверджує, що не зважаючи на відсутність внесення відповідачем попередньої оплати у розмірі 30% в день завантаження, свої зобов`язання згідно умов заявки виконав в повному обсязі, про що свідчить підпис та відбиток печатки вантажоодержувача у п. 24 міжнародної товарно-транспортної накладної СМR № 1195170 від 16.11.2021 (а.с. 20).

На виконання умов п. 3.2. договору позивач направив на адресу відповідача рахунок-фактуру № 1015 від 23.11.2021, акти здачі-прийняття робіт № 1015 від 23.11.2021 у 2-х примірниках, СМR № 1195170 від 16.11.2021.

Як зазначає позивач, відповідачем без заперечень підписаний акт здачі-прийняття робіт від 23.11.2021 № 1015, проте, у визначений договором строк оплату вартості наданих позивачем послуг перевезення відповідачем не здійснено.

14.02.2022 відповідач надав позивачу гарантійний лист від 14.02.2022 № 16, в якому гарантував погашення заборгованості за рахунком № 1015 від 23.11.2021 на суму 120 236 грн 40 коп. та здійснив часткову оплату заборгованості у загальній сумі 20 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 25.07.2022 № 30, від 06.12.2022 № 57 (а.с. 23, 24, 25).

Отже, за розрахунком позивача заборгованість відповідача складає 100 236 грн 40 коп.

На підставі п. 4.11. договору позивач нарахував до сплати відповідачу пеню у розмірі 11 489 грн 96 коп. за період з 24.11.2021 по 23.05.2022 із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за коден день прострочення.

Із посиланням на положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував додатково до суми основного боргу та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 4 167 грн 52 коп. за період з 24.11.2021 по 10.02.2023 та інфляційні втрати в сумі 33 181 грн 00 коп. за період з грудня 2021 по січень 2023.

Доказів оплати спірної вказаної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладання договору на транспортно-експедиційне обслуговування, факт надання послуг, строк оплати, наявність часткової оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати вартості наданих послуг.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини перевезення вантажів та їх експедирування врегульовані главою 32 Господарського кодексу України, главами 51, 65 Цивільного кодексу України, Законом України "Про транспорт", Статутом автомобільного транспорту УРСР, затвердженого Радою Міністрів УРСР від 27.06.1969р. №401, Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність", а також Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедитування, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Відповідно до ст. 316 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем виконані умови договору та надані відповідачу транспортно-експедиційні послуги за спірною заявкою, які прийняті останнім без зауважень, про що сторонами складений відповідний акт.

З огляду на умови оплати, погоджені сторонами у заявці на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 12.11.2021 № 16П/21, строк оплати наданих позивачем послуг є таким, що настав 23.11.2021.

В порушення умов договору та заявки відповідач не здійснив повну оплату вартості наданих позивачем послуг, що стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Отже, судом встановлено, що факт належного надання позивачем послуг за наявною в матеріалах справи заявкою до договору підтверджується належними доказами та відповідачем не спростовано, строк оплати наданих позивачем послуг є таким, що настав, відповідачем здійснено лише часткову оплату вартості наданих послуг на суму 20 000 грн 00 коп., тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 100 236 грн 52 коп. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідачем допущено порушення умов договору в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг, що стало підставою для нарахування останнім пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку пені порушень норм чинного законодавства та умов договору судом не встановлено.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних порушень умов договору та норм чинного законодавства судом не встановлено.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, господарський суд зазначає таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та встановив, що сума втрат від інфляції обчислена вірно, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати у сумі 33 181 грн 00 коп.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач не скористався своїм правом на надання заперечень проти позову, вимоги позивача належними та допустимими доказами не спростував.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, визначені договором, майново-господарські зобов`язання перед позивачем з оплати наданих позивачем послуг, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 100 236 грн 40 коп. основного боргу, 11 489 грн 96 коп. пені, 4 167 грн 52 коп 3% річних, 33 181 грн 00 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 165, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна Компанія "ТЛЛ" (49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 37, код ЄДРПОУ 43565463) на користь Фізичної особи-підприємця Ковальчук Маріанни Владиславівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 100 236 грн 40 коп. (сто тисяч двісті тридцять шість грн 40 коп.) основного боргу, 11 489 грн 96 коп. (одинадцять тисяч чотириста вісімдесят дев`ять грн 96 коп.) пені, 4 167 грн 52 коп. (чотири тисячі сто шістдесят сім грн 52 коп.) 3% річних, 33 181 грн 00 коп. (тридцять три тисячі сто вісімдесят одну грн 00 коп.) інфляційних втрат, 2 684 грн 00 коп. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 13.06.2023

Суддя І.А. Рудь