Рішення

від 13.06.2023 по справі 904/856/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2023м. ДніпроСправа № 904/856/23

За позовом Фізичної особи-підприємця Вельган Юрія Володимировича, м. Пустомити Львівської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Садород", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 130 000 грн 00 коп. за договором на надання транспортно-експедиторських послуг від 27.09.2022 № 20-П

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Вельган Юрій Володимирович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 31.01.2023 № б/н, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Садород" заборгованість за надані послуги перевезення у розмірі 130 000 грн 00 коп., відповідно до умов договору на надання транспортно-експедиторських послуг від 27.09.2022 № 20-П та транспортної заявки від 27.09.2022 № 71.

Витрати позивача зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12 500 грн 00 коп., а також гонорар успіху у разі задоволення позову у розмірі 4 000 грн 00 коп., просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду від 21.02.2023 позовну заяву залишено без руху та запропоновано Фізичній особі-підприємцю Вельгану Юрію Володимировичу протягом семи днів з дня вручення ухвали, усунути недоліки позовної заяви, надавши до суду докази сплати судового збору в сумі 36 грн 00 коп.

02.03.2023 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви від 23.02.2023 № б/н.

Ухвалою господарського суду від 03.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

06.03.2023 на адресу суду надійшла заява позивача про виправлення помилок у документах, що підтверджують витрати позивача на правову допомогу.

Відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов та не подав витребувані судом документи.

Господарський суд наголошує на тому, що через відсутність належного фінансування, відправлення поштової кореспонденції Господарським судом Дніпропетровської області станом на 03.03.2023 не здійснювалося. За вказаних обставин, ухвала суду від 03.03.2023 направлялася відповідачу на його електронну адресу logist.sadorod@gmail.com, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 06.03.2023 (а.с. 35).

Крім того, 30.03.2023 представник відповідача ознайомився з матеріалами справи, відповідно до поданого клопотання від 28.03.2023 (а.с. 41).

Отже, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

З огляду на викладене, та приймаючи до уваги військовий стан в Україні, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Садород" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Вельган Юрієм Володимировичем (перевізник) укладено договір на надання транспортно-експедиторських послуг від 27.09.2022 № 20-П (надалі - договір), відповідно до умов п. 1.1. якого замовник, діючи від свого імені, за дорученням і за рахунок коштів третьої сторони - замовник, залучає перевізника для перевезення вантажів автомобілями в приміських, міських, міжміських, міжобласних і міжнародних сполученнях. Перевізник перевозить заявлені замовником вантажі, а замовник сплачує послуги перевізника з коштів замовника на узгоджених нижче умовах.

Пунктами 2.1., 2.2. договору передбачено, що замовник, діючи на підставі договору замовника не пізніше, ніж за 48 годин до початку міжнародного перевезення надає перевізнику електронною поштою або іншими видами зв`язку транспортну заявку, завірену підписами та печатками замовника. Усі транспортні заявки між замовником та перевізником с невід`ємною частиною цього договору.

Транспортна заявка до договору може бути надана замовником за допомогою електронної пошти або іншим засобом зв`язку, з обов`язковим направленням оригіналу поштою чи особистим врученням під розпис уповноваженій особі перевізника. До моменту отримання оригіналу підписаної заявки, сторони керуються п. 10.6. даного договору, заявка повинна бути підписана уповноваженими особами особисто і містити відбитки печаток замовника і перевізника. Умови, прямо обумовлені в конкретній транспортній заявці, мають переважне право по відношенню до умов договору.

У транспортній заявці замовник вказує дату завантаження, адреси завантаження і вивантаження, контактні телефони та адреси відповідальних осіб на місцях завантаження і вивантаження автомобіля, найменування і вагу вантажу, тип автотранспорту (рухомого складу) та інші відомості, що не врегульовані цим договором. У разі зміни будь-яких умов, узгоджених раніше сторонами в транспортній заявці, сторони в обов`язковому порядку підписують або додаткову угоду до транспортної заявки з новими умовами або транспортну заявку з новими умовами, при цьому попередня транспортна заявка втрачає свою юридичну силу (п. 2.3. договору).

Згідно з п. 3.9. договору перевізник зобов`язаний протягом 20 календарних днів з моменту доставки вантажу надати замовнику пакет документів, необхідних для здійснення взаєморозрахунків: оригінал рахунку, оригінал транспортної накладної, оригінал акта виконаних робіт (наданих послуг) та оригінали інших документів, що закривають перевезення, якщо інше не обумовлено в транспортній заявці,

Відповідно до п. 6.1. договору замовник здійснює оплату транспортних послуг перевізника, за умови отримання від перевізника всіх необхідних для взаєморозрахунків документів: оригіналу договору, оригіналу рахунку, оригіналу транспортної накладної, оригіналу акта виконаних робіт (наданих послуг) та оригіналів інших документів, що закривають перевезення, якщо інше не зазначено в транспортній заявці.

Загальна ціна цього договору є договірною та складається з сум актів виконаних робіт (наданих послуг) за кожне перевезення, що були підписані протягом строку дії цього договору та зафіксовані сторонами в рахунках. Сторони прийшли до згоди, що всі надані послуги перевізником замовнику регулюються умовами даного договору і спрямовані на виконання даного договору (п. 6.4. договору).

Пунктами 9.1., 9.2. договору визначено, що договір діє з моменту його підписання сторонами протягом одного року. У разі відсутності письмового звернення з відмовою від продовження дії цього договору будь-якої зі сторін за 30 днів до закінчення строку, договір вважається подовженим на кожний наступний календарний рік.

На виконання умов договору сторонами складена та підписана транспортна заявка № 71 від 27.09.2022 до договору, за якою позивачем виконане перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполучені за маршрутом: м. Блашки (Польща) - м. Дніпро (Україна).

Вказаною транспортною заявкою визначені: вартість послуг - 140 000 грн 00 коп., умови оплати: безготівковий розрахунок згідно виставленого рахунку протягом 3-х банківських днів по скан копіям (а.с. 9).

Позивач стверджує, що свої зобов`язання згідно умов транспортної заявки № 71 від 27.09.2022 виконав в повному обсязі, про що свідчать підписи та відбиток печатки вантажоодержувача на міжнародній товарно-транспортній накладній СМR № 02/29/09/2022 (а.с. 10).

Позивач вказує, що виставлений рахунок-фактура 051022 від 05.10.2022 на суму 140 000 грн 00 коп. був направлений директору ТОВ «Садород» Шило П.М. 02.12.2022 через месенджер Viber, отриманий відповідачем та частково оплачений останнім 10.01.2023 на суму 10 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 10.01.2023 № 3187 (а.с. 11, 13, 17).

Крім того, на виконання умов п. 3.9. договору та транспортної заявки № 71 від 27.09.2022 позивач направив на адресу відповідача засобами поштового зв`язку накладну CMR, рахунок-фактуру та акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) 03.01.2023 (а.с. 14), а також на електронну пошту відповідача (а.с. 15, 16).

Господарський суд зазначає, що наявний в матеріалах справи акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 05.10.2022 № 051022 на суму 140 000 грн 00 коп. підписаний сторонами та скріплений їх печатками без зауважень та заперечень (а.с. 12).

Як зазначає позивач, в порушення взятих на себе зобов`язань відповідач не оплатив надані позивачем послуги перевезення за транспортною заявкою № 71 від 27.09.2022 у повному обсязі, у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість в сумі 130 000 грн 00 коп., що стало підставою для звернення позивача із даним позовом до господарського суду.

Доказів оплати спірної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладання договору на транспортно-експедиційне обслуговування, факт надання послуг, строк оплати, наявність часткової оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати вартості наданих послуг.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини перевезення вантажів та їх експедирування врегульовані главою 32 Господарського кодексу України, главами 51, 65 Цивільного кодексу України, Законом України "Про транспорт", Статутом автомобільного транспорту УРСР, затвердженого Радою Міністрів УРСР від 27.06.1969р. №401, Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність", а також Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедитування, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Відповідно до ст. 316 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За приписами ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем виконані умови договору та надані відповідачу транспортно-експедиційні послуги за спірною транспортною заявкою, які прийняті останнім без зауважень, про що сторонами складений відповідний акт.

З огляду на умови транспортної заявки № 71 від 27.09.2022 та надані позивачем докази направлення відповідачу оригіналів документів за виконаним перевезенням, строк оплати наданих позивачем послуг є таким, що настав.

В порушення умов договору та транспортної заявки, відповідач не здійснив оплату вартості наданих позивачем послуг у повному обсязі, що стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Отже, судом встановлено, що факт належного надання позивачем послуг за наявною в матеріалах справи заявкою до договору підтверджується належними доказами та відповідачем не спростовано, строк оплати наданих позивачем послуг є таким, що настав, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 130 000 грн 00 коп. визнаються судом обґрунтованими.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач не скористався своїм правом на надання заперечень проти позову, вимоги позивача належними та допустимими доказами не спростував.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, визначені договором, майново-господарські зобов`язання перед позивачем з оплати наданих позивачем послуг, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 130 000 грн 00 коп. основного боргу - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу у даній справі, заявлених у загальному розмірі 16 500 грн 00 коп., з яких: 12 500 грн 00 коп. - вартість наданої правничої допомоги, 4 000 грн 00 коп. - гонорар успіху, господарський суд виходить з такого.

Так, ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване ст.131-2 Конституції України, ст. 16 ГПК, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування витрат на правову допомогу як складової судових витрат (п.12 ч.3 ст.2, ст.123, ч.2 ст126 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд зазначає, що судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Згідно з ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п. п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

У п. 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначено, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

У постанові Верховного Суду від 11.06.2021 у справі № 34-16/17-3683-2011 викладено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі позивачем до матеріалів справи надано: копії договору про правову допомогу від 27.01.2023 № б/н; додатку до договору про правову допомогу від 27.02.2023 № б/н; акту приймання-передачі наданих послуг від 31.01.2023 № б/н; квитанції до прибуткового касового ордеру № 07-01 від 31.01.2023; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 16.05.2008 № 507, ордеру від 31.01.2023 ВО № 1045336 тощо.

Так, 27.01.2023 між Фізичною особою-підприємцем Вельган Юрієм Володимировичем (довіритель, клієнт) та адвокатомЛозою Віктором Миколайовичем (довірений, адвокат) укладено договір про правову допомогу № б/н (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого повірений зобов`язується від імені і за рахунок довірителя здійснити наступні дії: Надати правову допомогу у стягненні коштів з ТОВ "САДОРОД". З цією метою: 1. Здійснити огляд, дослідження, аналіз та попередню правову оцінку доказів за їх місцезнаходженням (4 години). 2. Провести заходи досудового врегулювання шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (0,5 год.). 3. Здійснити аналіз судової практики (1,5 год.) 4. Зробити арифметичні розрахунки (0,5 год.) 5. Підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (12 год). 6. Вчинити інші дії необхідні для розгляду справи в суді та з метою забезпечення примусового виконання судового рішення (4 год.)

Пунктом 2.1. договору передбачено, що за здійснення дій, що визначені у п. 1.1 цього договору, довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 12 500, 00 грн.

Розрахунок здійснюється в момент передачі довірителю підготовленої заяви про видачу судового наказу (п. 2.2. договору).

У п. 2.3. договору сторони погодили, що при задоволенні позову довіритель сплачує повіреному премію (гонорар успіху) у сумі 4 000,00 грн.

Згідно з п. 6.1. договору цей договір набуває чинності із моменту його підписання і діє до повного виконання.

Умови цього договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов`язковим складанням письмового документу (п. 6.2. договору).

31.01.2023 сторонами підписаний акт приймання-передачі наданих послуг № б/н, відповідно до якого згідно до умов договору про правову допомогу від 27.01.2023 повірений передав, а довіритель прийняв наступні послуги:

1) Огляд, дослідження, аналіз та попередня правова оцінка документів та інших доказів за їх місцезнаходженням (4 год. 20 хв).

2) Проведення заходів досудового врегулювання шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (20 хв.).

3) Аналіз судової практики (1 год. 20 хв.).

4) Проведення арифметичних розрахунків (20 хв.).

5) Підготовка документів, необхідних для звернення до суду, підготовка заяви про видачу судового наказу (12 год. 25 хв.).

6) Вчинити інших дій, необхідних для розгляду справи в суді, її повного юридичного супроводу, в т.ч. забезпечення виконання рішення (4 год.)

Загальна вартість наданих послуг, згідно вказаного акту, склала 12 500 грн 00 коп. (а.с. 22).

Відповідно до копії квитанції до прибуткового касового ордеру № 07-01 від 31.01.2023 вартість наданої правової допомоги сплачена позивачем (а.с. 21).

27.02.2023 сторони склали та підписали додаток до договору про правову допомогу від 27.01.2023 № б/н, відповідно до якого визначили:

1.1. У пункті 2.2. договору про правову допомогу від 27.01.2023 та в табличній частині п. 1.1. відповідного акту приймання-передачі наданих послуг від 31.01.2023 сторони виявили помилки: замість слів «позовної заяви» було вказано «заяви про видачу судового наказу».

1.2. З метою виправлення вказаних помилок сторони домовилися: у пункті 2.2. договору та в табличній частині п.1.1. відповідного акту приймання-передачі наданих послуг від 31.01.2023 замість слів «заяви про видачу судового наказу» читати: «позовної заяви». (а.с. 38).

Оцінюючи надані позивачем докази на предмет обґрунтованості розміру заявлених ним витрат на професійну правничу допомогу, суд з урахуванням критеріїв, визначених ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, доходить висновку про неприйнятність заявленого до стягнення розміру цих витрат у сумі 16 500 грн 00 коп., з яких: 12 500 грн. 00 коп. - вартість наданої правової допомоги, 4 000 грн 00 коп. - гонорар успіху, у зв`язку з їх неспівмірністю та нерозумністю, з огляду на таке.

Як вже зазначалось, 12.05.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), в якій підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19)), та зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" ("Iatridis v. Greece", заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" ("Pakdemirli v. Turkey", заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

Дослідивши наданий позивачем акт приймання-передачі наданих послуг від 31.01.2023 в редакції додатку до договору про правову допомогу від 27.02.2023, господарський суд зазначає, що кількість часу, яка зазначена адвокатом як витрачена на документів, необхідних для звернення до суду, підготовка позовної заяви (12 год. 25 хв.), є явно завищеною та не відповідає критеріям розумності та необхідності; не є співмірною зі складністю справи та обсягом наданої правової допомоги.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України за своєю категорією ця справа визнана судом малозначною за критерієм незначної складності, що розглядалася в письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання, тому не вимагала від адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію, значних професійних зусиль для належного представництва інтересів позивача у справі.

Підготовка позовної заяви у спорі, що виник між сторонами, не потребує тривалого часу для аналізу договору, первинних документів: заборгованість відповідача стосується неналежного виконання зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг перевезення, оформлених безспірним актом; штрафні санкції позивачем не нараховувались та до стягнення не заявлялися.

Отже, з урахуванням характеру, предмета та складності спору (спір є стандартним-типовим, витікає з договору надання транспортно-експедиторських послуг), кількості його учасників (два учасника), обсягом матеріалів справи (не великий обсяг первинних документів), господарський суд не може стверджувати, що спір у даній справі вимагав від адвоката аналізу значного обсягу джерел права, судової практики та значних затрат часу на його врегулювання.

При цьому, суд не вбачає підстав для покладення на відповідача заявлених позивачем витрат на правову допомогу у вигляді гонорару успіху. В кожній конкретній справі суд оцінює розмір таких витрат у сукупності з іншими критеріями (зокрема, розумність, необхідність, чи були вони фактично понесені). Критерій розумності у спірному випадку стосується не суто розміру грошової суми від ціни позову, а оцінюється у співвідношенні із виконаною роботою, обставинами справи тощо. Суд не вбачає розумної потреби у таких витратах для цієї справи, не вважає, що вони відповідають критерію необхідності.

За вказаних обставин, господарський суд зазначає, що такі вимоги як стягнення гонорару успіху в розмірі 4 000 грн 00 коп. у зв`язку з прийняттям позитивного для позивача судового рішення у даній справі, не відповідають критерію розумності, так як не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер, а отже, доходить висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача відшкодування гонорару успіху, який сплачує позивач на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору.

За встановлених обставин щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, суд оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення договору та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є сума компенсації витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 165, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Садород" (49000, м. Дніпро, вул. Станична, буд. 30, код ЄДРПОУ 40310638) на користь Фізичної особи-підприємця Вельган Юрія Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 130 000 грн 00 коп. (сто тридцять тисяч грн 00 коп.) основного боргу, 2 684 грн 00 коп. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.) витрат зі сплати судового збору, 6 000 грн 00 коп. (шість тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 13.06.2023

Суддя І.А. Рудь