Рішення

від 08.06.2023 по справі 910/4480/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.06.2023Справа № 910/4480/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Державного науково-контрольного інституту біотехнології і штамів мікроорганізмів

до Державного підприємства "Державний сервісний центр України"

про стягнення 2000000,00 грн

Представники сторін:

від позивача: Мажара О.Є.

від відповідача: не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Державний науково-контрольний інститут біотехнології і штамів мікроорганізмів звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Державний сервісний центр України" про стягнення 2000000,00 грн заборгованості за договором позики (поворотної фінансової допомоги) №08/09/21-01 від 14.12.2021.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором позики (поворотної фінансової допомоги) №08/09/21-01 від 14.12.2021.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.03.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/4480/23, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 27.04.2023.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 судове засідання відкладено на 18.05.2023.

12.05.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про долучення доказів.

Протокольною ухвалою від 18.05.2023 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 08.06.2023.

У судове засідання 08.06.2023 представник відповідача не з`явився.

Ухвала суду від 18.05.2023 про повідомлення щодо судового засідання по суті направлена на адресу місцезнаходження відповідача повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку з посиланням на відсутність адресата.

Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17.

Також Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Виходячи з приписів п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Одночасно, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Представник позивача у судовому засіданні 08.06.2023 надав пояснення по суті позовних вимог.

У судовому засіданні 08.06.2023 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору позики (поворотної фінансової допомоги) №08/09/21-01 від 14.12.2021 перерахував відповідачу суму у розмірі 2 000 000,00 грн, в підтвердження чого надав суду платіжну інструкцію №6585 від 20.12.2021.

Оскільки відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань, у строк визначений договором (до 14 грудня 2022 року), суму фінансової позики у розмірі 2 000 000,00 грн позивачу не повернув, останній звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2 000 000,00 грн.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подали.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Так, судом встановлено, що 14.12.2021 між Державним науково-контрольним інститутом біотехнології і штамів мікроорганізмів (позикодавець, позивач) та Державним підприємством "Державний сервісний центр України" (позичальник, відповідач) укладений договір позики (поворотної фінансової допомоги) №08/09/21-01 (надалі - договір), у відповідності до умов якого позикодавець надає позичальнику кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги (позики), а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

У п.1.2. договору сторони визначили, що поворотна фінансова допомога - сума грошових коштів у національній валюті України, передана платнику податку в користування на визначений строк відповідно до цього договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами (відповідно до п. 14.1.257 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.2.1. договору загальна сума позики за даним договором складає 2000000,00 грн, яка надається на розрахунковий рахунок позичальнику ПДВ за даною операцією не передбачено. Сума договору складається з сум всіх наданих позичальнику траншів.

Позикодавець зобов`язаний впродовж 7 (семи) календарних днів з моменту отримання письмового замовлення від позичальника надати грошові кошти у безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника, вказаний у даному договорі. Позика може бути надана як на всю суму договору одноразово так і періодичними траншами у сумах згідно письмових заявок позичальника (п.3.1. договору).

У відповідності до п.4.1. договору позика надається позичальнику на строк не більший ніж 12 (дванадцять) календарних місяців із дати підписання договору, до 14 грудня 2022 року.

У пункті 4.2. договору сторонами погоджено, що позичальник має право повернути позику частинами, але в будь-якому випадку не пізніше строку встановленого в п.4.1. договору.

Датою повернення платежу вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку позичальника (п.5.2. договору).

Позивач на виконання умов договору позики (поворотної фінансової допомоги) №08/09/21-01 від 14.12.2021 перерахував відповідачу суму позики у розмірі 2 000 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №6585 від 20.12.2021 та випискою з рахунку позивача.

Відповідач, у строк визначений у п.4.1. договору (до 14.12.2022), суму фінансової позики у розмірі 2 000 000,00 грн позивачу не повернув.

21.12.2022 позивач направив відповідачу претензію вих. 585 від 15.12.2022 про повернення поворотної допомоги.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, між сторонами укладено договір позики (поворотної фінансової допомоги) №08/09/21-01 від 14.12.2021, згідно із яким позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 2 000 000,00 грн (суму позики).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Надання позики у сумі 2 000 000,00 грн підтверджується платіжною інструкцією №6585 від 20.12.2021 та випискою з рахунку позивача.

Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 3 статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1. договору сторони передбачили, що позика підлягає поверненню до 14.12.2022.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що у строк визначений договором (до 14.12.2022), відповідач не повернув позивачу суму фінансової позики у розмірі 2 000 000,00 грн.

Водночас, у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у постанові від 02.10.2018 у справі №910/18036/17.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

У свою чергу, відповідачем не спростовано належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, за встановлених вище обставин, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення заборгованості 2000000,00 грн заборгованості за договором позики (поворотної фінансової допомоги) №08/09/21-01 від 14.12.2021.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Державного науково-контрольного інституту біотехнології і штамів мікроорганізмів до Державного підприємства "Державний сервісний центр України" про стягнення 2000000,00 грн заборгованості за договором позики (поворотної фінансової допомоги) №08/09/21-01 від 14.12.2021.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Державний сервісний центр України" (03151, місто Київ, вулиця Донецька, будинок 30, ідентифікаційний код 36081110) на користь Державного науково-контрольного інституту біотехнології і штамів мікроорганізмів (03151, місто Київ, вулиця Донецька, будинок 30, ідентифікаційний код 19024865) заборгованість у сумі 2000000,00 грн та витрати зі сплати судового збору 30000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 13.06.2023.

Суддя С.О. Турчин