Рішення

від 06.06.2023 по справі 914/3335/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2023 Справа № 914/3335/22

За позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Львів

про стягнення 18 425, 61 грн

Суддя Наталія Мороз

при секретарі Соломії Дицькій

Представники:

Від позивача: Савко Н. В.

Від відповідача: не з`явився

Суть спору:

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 18 425, 61 грн.

Ухвалою суду від 29.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 24.01.2023.

Ухвалою суду від 24.01.2023 розгляд справи по суті відкладено на 07.02.2023, про що відповідача повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

Ухвалою суду від 07.02.2023 розгляд справи по суті відкладено на 21.02.2023, про що відповідача повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

Ухвалою суду від 21.02.2023 розгляд справи по суті відкладено на 09.03.2023.

Ухвалою суду від 09.03.2023 розгляд справи по суті відкладено на 21.03.2023.

Ухвалою від 21.03.2023 суд вирішив розглядати справу № 914/3335/22 за правилами загального позовного провадження Підготовче засідання призначено на 18.04.2023.

У зв`язку з перебуванням судді Наталії Мороз на лікарняному з 18.04.2023 по 24.04.2023 (включно), розгляд справи № 914/3335/22, призначений на 18.04.2023 не відбувся.

Ухвалою суду від 25.04.2023 розгляд справи відкладено на 16.05.2023.

Ухвалою суду від 16.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 06.06.2023.

В судове засідання 06.06.2023 представник позивача з`явився, дав пояснення по суті спору, позов підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників учасників справи в судове засідання визнавалась судом обов`язковою.

У відповідності до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у наявному в матеріалах справи Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.02.2023.

Крім того, суд повідомляв відповідача про перебування на розгляді Господарського суду Львівської області цієї справи та відкладення ухвалою суду від 07.02.2023 судового засідання у цій справі на 21.02.2023. Отримання відповідачем телефонограми підтверджується наявною в матеріалах справи відміткою уповноваженої особи суду.

З наведеного суд констатує про повідомлення відповідача завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи, однак, своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав. Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Ухвали суду від 29.12.2022, від 24.01.2023 та від 07.02.2023 повернуті відділенням поштового зв`язку 66 м.Львова АТ «Укрпошта» за закінченням встановленого терміну зберігання (довідка форма 20).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 910/16409/15: свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду.

При цьому, суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).

Відтак, відповідач був належно повідомлений про дату, час та місце розгляду цієї справи.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд звертає увагу на те, що чинний Господарський процесуальний кодекс України, спрямований на забезпечення своєчасності розгляду справ та правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, з огляду на що встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, чіткі стадії судового процесу, розумні обмеження, в тому числі щодо подання доказів. Саме тому всі процесуальні дії суду та учасників процесу повинні вчинятися своєчасно з тим, щоб під час підготовки справи до розгляду не залишилося невирішених питань, які можуть затримати розгляд справи по суті.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи наведене, в тому числі неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Позиція позивача.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві. Зазначив про неналежне виконання відповідачем, як орендарем, договору оренди нерухомого державного майна від 17.08.2015 № 128 в частині в частині своєчасної та повної оплати позивачу, як орендодавцю, орендної плати за користування орендованим майном, а також неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З підстав наведеного позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 6 989, 86 грн заборгованості зі сплати орендної плати за договором за період з листопада 2021 по 09.02.2022 та 11 435, 75 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за договором за час прострочення обов`язку з його повернення за період з 10.02.2022 по 28.02.2022.

У поданих поясненнях від 03.03.2023 позивач зазначив, що на підставі заяви відповідача від 18.02.2021 про продовження договору наказом позивача від 08.12.2021 № 03070 оголошено аукціон щодо продовження договору або укладення такого з новим орендарем. За результатами проведеного аукціону наказом позивача від 24.01.2022 № 00165 затверджено протокол про результати електронного аукціону, який переможцем став єдиний учасник відповідач.

Однак, впродовж 20 днів після оприлюднення протоколу про результати електронного аукціону відповідачем не підписано договір про внесення змін до договору, про що позивачем складено акт, а договір припинив свою дію з дати закінчення строку його дії.

Позиція відповідача.

Відповідач участі у судових засіданнях особисто або уповноваженого представника не забезпечив, правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України не скористався, доказів сплати заборгованості, стягнення якої є предметом спору у цій справі, суду не подав.

Обставини справи.

Згідно п. 1 наказу Фонду державного майна України від 06.03.2019 № 232 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України», утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях юридичну особу публічного права, що розташоване у м. Львові, реорганізувавши шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області.

Пунктом 2 вищевказаного наказу встановлено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області.

Наказом Фонду державного майна України від 15.05.2019 № 459 днем початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях визначено 15.05.2019.

Висновком про вартість майна, затвердженим начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області 19.06.2015, товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЛ-СВІТ» визначено, що вартість вбудованого нежитлового приміщення (№ 331 за пл. БТІ) (надалі майно), загальною площею 50, 4 м2 на шостому поверсі семиповерхової будівлі виробничого корпусу, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. І. Франка, 61, станом на 30.04.2015 складає 554 800 грн.

Розрахунком плати за перший (базовий) місяць оренди державного нерухомого майна, затвердженим начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області 17.08.2015, визначено орендну плату за липень 2015 за користування вбудованим нежитловим приміщенням (№ 331 за пл. БТІ) (надалі майно), загальною площею 50, 4 м2 на шостому поверсі семиповерхової будівлі виробничого корпусу, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. І. Франка, 61, в розмірі 4 696, 51 грн за місяць без врахування податку на додану вартість.

17.08.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області, правонаступником якого, згідно наказу Фонду державного майна України від 06.03.2019 № 232, є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (позивач, за договором орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, за договором орендар) укладено договір оренди нерухомого державного майна № 128 (надалі договір), за умовами якого орендодавець зобов`язувався передати, орендар прийняти в строкове, платне користування державне нерухоме майно вбудоване нежитлове приміщення (№ 331 за пл. БТІ) (надалі майно), загальною площею 50, 4 м2 на шостому поверсі семиповерхової будівлі виробничого корпусу, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. І. Франка, 61, реєстровий № 07989865.1. та перебуває на балансі філії «Львівський проектний інститут» ДП МОУ «Центральний проектний інститут» (надалі балансоутримувач).

Вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 30.04.2015 і становить за незалежною оцінкою 554 800 грн без ПДВ.

Згідно з п. 1.2. договору, майно передається в оренду з метою розміщення комп`ютерного клубу.

Пунктом п. 2.1. договору сторонами передбачено, що орендар вступає у строкове, платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше підписання сторонами цього договору та акту приймання-передавання Майна.

Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995р. № 786 (зі змінами), становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку за липень 2015 року 4 696, 51 грн. Орендна плата за перший (повний) місяць оренди серпень 2015 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди (липень 2015 року) на індекс інфляції за серпень 2015 року (п. 3.1. договору).

У відповідності до п. 3.2. договору, нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно з п. 3.3. договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що у разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з частиною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці, пропорційної дням користування.

Орендна плата перераховується до Державного бюджету та Балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні: 70% до Державного бюджету на рахунок, визначений Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області; 30% на рахунок Балансоутримувача (п. 3.6. договору).

Згідно з п.5.9. договору, у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

У відповідності до п. 10.1. договору, договір укладено строком на 2 роки та 364 дні, що діє з 17.08.2015 по 15.08.2018 включно.

Пунктом 10.3. договору сторонами встановлено, що зміни до умов договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Згідно з п.10.4. договору, договір оренди продовжується за наявності письмової заяви орендаря за один місяць до закінчення терміну дії договору оренди. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, за умови відсутності попередження органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном, до закінчення терміну дії договору оренди щодо наміру використовувати дане державне майно для власних потреб (ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»), договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору.

У разі, якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш, як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди проводиться оцінка об`єкта оренди (п. 10.5. договору).

У відповідності до підп. 1 п. 10.7. договору, чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з п. 10.9. договору, у разі припинення або розірвання цього договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувачем акта приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох днів орендарем скеровується орендодавцю. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п. 10.10. договору).

У відповідності до п. 10.11. договору, якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки в розмірі подвійної орендної плати за весь час користування майном за час прострочення.

Актом приймання-передавання державного нерухомого майна від 17.08.2015 № 128 орендодавець на підставі договору передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно вбудоване нежитлове приміщення (№ 331 за пл. БТІ) (надалі майно), загальною площею 50, 4 м2 на шостому поверсі семиповерхової будівлі виробничого корпусу, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. І. Франка, 61, реєстровий № 07989865.1. та перебуває на балансі філії «Львівський проектний інститут» ДП МОУ «Центральний проектний інститут» (надалі балансоутримувач). Вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 30.04.2015 і становить за незалежною оцінкою 554 800 грн без ПДВ.

Вказаний договір та акт приймання-передачі майна в оренду до нього підписано повноважними представниками сторін, їх підписи завірено відтисками печаток сторін договору.

Розрахунком плати за перший (базовий) місяць оренди державного нерухомого майна, затвердженим начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області, визначено орендну плату за липень 2018 за користування вбудованим нежитловим приміщенням (№ 331 за пл. БТІ) (надалі майно), загальною площею 50, 4 м2 на шостому поверсі семиповерхової будівлі виробничого корпусу, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. І. Франка, 61, в розмірі 6 430, 90 грн за місяць без врахування податку на додану вартість.

Договором про внесення змін до договору від 19.10.2018 сторони домовились викласти абзац 2 п. 1.1. договору в наступній редакції: «Вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 30.04.2018 і становить за незалежною оцінкою 777148 грн.».

У відповідності до п. 2 договору про внесення змін до договору, сторонами погоджено викласти п. 3.1. договору в наступній редакції: «Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995р. № 786 (зі змінами), становить без ПДВ за базовий місяць оренди після перерахунку липень 2018 6 430, 90 грн. Орендна плата за перший (повний) місяць оренди серпень 2018 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди (липень 2018 року) на індекс інфляції за серпень 2018 року.».

Згідно з п. 4 договору про внесення змін до договору, сторонами погоджено викласти п. 10.1. договору в наступній редакції: «Цей договір укладено строком на 2 роки та 364 дні, що діє з 16.08.2018 по 14.08.2021 включно.».

Вказаний договір про внесення змін до договору підписано повноважними представниками сторін, їх підписи завірено відтисками печаток сторін договору.

Заявою від 19.02.2021 ОСОБА_1 звертався до позивача про продовження дії договору. Вказана заява підписала ОСОБА_1 , його підпис завірено відтиском печатки громадської організації «Спортивний клуб «Паладін» (ідентифікаційний код 39447546).

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 08.12.2021 № 03070 «Про оголошення аукціону за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем» начальник регіонального відділення наказав оголосити аукціон, за результатами якого може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 17.08.2015 № 128, дата останнього продовження якого 19.10.2018. Відділу укладення договорів оренди Управління орендних відносин (Л. Лапка) протягом трьох робочих днів з дати видання цього наказу забезпечити внесення інформації про об`єкт оренди до Переліку договорів оренди державного нерухомого майна, термін яких підлягає продовженню за результатами проведення аукціону.

Наказом РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 24.01.2022 № 00165 «Про прийняття рішення про затвердження протоколу» в.о. начальника регіонального відділення наказала затвердити протокол про результати ЕЛЕКТРОННОГО АУКЦІОНУ № LLP001-UA-20211214-02713 про продовження на аукціоні договору оренди нерухомого майна від 17.08.2015 № 128 щодо вбудованого нежитлового приміщення (№ 331), загальною площею 50, 4 м2 яке знаходиться на шостому поверсі семиповерхової будівлі виробничого корпусу за адресою: м. Львів, вул. І. Франка, 61, та перебуває на балансі філії «Львівський проектний інститут» ДП МОУ «Центральний проектний інститут».

Протоколом про проведення аукціону від 10.01.2022 № LLP001-UA-20211214-02713, який затверджено наказом РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 24.01.2022 № 00165, переможцем електронного аукціону з продовження договору оренди нерухомого майна вбудованого нежитлового приміщення (№ 331), загальною площею 50, 4 м2 яке знаходиться на шостому поверсі семиповерхової будівлі виробничого корпусу за адресою: м. Львів, вул. І. Франка, 61, та перебуває на балансі філії «Львівський проектний інститут» ДП МОУ «Центральний проектний інститут», щодо якого прийнято рішення про продовження терміну дії чинного договору оренди на аукціоні; терміном оренди 5 років; чинний орендар має переважне право на продовження договору оренди (лот 31663) визначено відповідача. Відповідач із вказаним протоколом ознайомлений 11.01.2022, про що свідчить відповідна відмітка у протоколі.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 01.02.2022 № 00295 «Про продовження договорів оренди державного нерухомого майна від 17.08.2015 № 128» начальник регіонального відділення наказав відділу укладення договорів Управління орендних відносин (Л. Лапка) забезпечити продовження договору оренди державного нерухомого майна від 17.08.2015 № 128, укладеного з ФОП ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), щодо вбудованого нежитлового приміщення (№ 331), загальною площею 50, 4 м2 яке знаходиться на шостому поверсі семиповерхової будівлі виробничого корпусу за адресою: АДРЕСА_2 , та перебуває на балансі філії «Львівський проектний інститут» ДП МОУ «Центральний проектний інститут», терміном на 5 років, виклавши його в новій редакції.

Актом про непідписання договору оренди державного нерухомого майна від 08.02.2022 перший заступник начальника регіонального відділення засвідчив факт непідписання договору оренди державного нерухомого майна вбудованого нежитлового приміщення (№ 331), загальною площею 50, 4 м2 яке знаходиться на шостому поверсі семиповерхової будівлі виробничого корпусу за адресою: м. Львів, вул. І. Франка, 61, та перебуває на балансі філії «Львівський проектний інститут» ДП МОУ «Центральний проектний інститут», у встановлені строки.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 14.02.2022 № 00430 «Про прийняття рішення про припинення з ФОП ОСОБА_1 договору оренди № 128 від 17.08.2015» начальник регіонального відділення наказав прийняти рішення про припинення Договору оренди державного нерухомого майна № 128 від 17.08.2015 щодо вбудованого нежитлового приміщення (№ 331) площею 50, 4 м2, яке знаходиться на шостому поверсі семиповерхової будівлі виробничого корпусу, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. І. Франка, 61, та перебуває на балансі філії «Львівський проектний інститут» ДП МОУ «Центральний проектний інститут» з 07.02.2022.

Листом від 21.02.2022 вих. № ІЮЗ-00889 «Щодо припинення оренди» позивач повідомив відповідача та балансоутримувача про прийняття рішення про припинення договору та наголосив на обов`язку відповідача повернути предмет договору балансоутримувачу.

Актом прийому-передачі індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності до договору від 28.02.2022 орендарем передано, а балансоутримувачем прийнято в стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з орендного користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно, що належить до державної власності нежитлове вбудоване приміщення № 331 загальною площею 50, 4 м2, яке знаходиться на шостому поверсі семиповерхової будівлі виробничого корпусу, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. І. Франка, 61, та перебуває на балансі філії «Львівський проектний інститут» ДП МОУ «Центральний проектний інститут».

Вказаний акт підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток орендаря та балансоутримувача.

Із долученого позивачем до позовної заяви розрахунку заборгованості по орендній платі та неустойці до Державного бюджету ФОП ОСОБА_1 вбачається, що, з врахуванням наявного сальдо станом на 16.11.2021 в розмірі 75, 82 грн на користь позивача, та зарахування позивачем 2 650, 65 грн з завдатку за договором, у відповідача за період листопада 2021 09.02.2022 виникла заборгованість з оплати орендної плати за договором в розмірі 6 989, 86 грн, зі сплати неустойки за період 10.02.2022-28.02.2022 в розмірі 11 435, 75 грн.

Із долученого позивачем до заяви від 17.03.2023 розрахунку заборгованості по орендній платі та неустойці до Державного бюджету ФОП ОСОБА_1 вбачається, що, з врахуванням наявного сальдо станом на 16.08.2021 в розмірі 2 626, 59 грн на користь позивача, здійснених позивачем нарахувань орендної плати за договором за період серпня 2021 09.02.2022 на суму 17 958, 52 грн, здійснених відповідачем часткових оплат згідно платіжних доручень від 02.09.2021 № 2PL868720 на суму 5 544, 60 грн та від 07.10.2021 № 2PL648866 на суму 75, 82 грн, а також зарахування позивачем 2 650, 65 грн з завдатку за договором, у відповідача за період листопада 2021 09.02.2022 виникла заборгованість з оплати орендної плати за договором в розмірі 6 989, 86 грн, зі сплати неустойки за період 10.02.2022-28.02.2022 в розмірі 11 435, 75 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач 16.11.2022 звертався до відповідача претензією від 15.11.2022 вих. № 11-11-04099 із вимогою про погашення заборгованості зі сплати орендної плати за договором в розмірі 6 989, 86 грн та неустойки в розмірі 11 435, 75 грн в 20 денний строк. Відповідачем вказану претензію залишено без відповіді та реагування.

Докази повного або часткового погашення відповідачем суми заборгованості, стягнення якої є предметом спору у цій справі, станом на час проведення судового засідання з розгляду спору по суті учасниками справи суду не заявлені та не подані.

З метою захисту порушеного права, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 6 989, 86 грн заборгованості зі сплати орендної плати за договором за період з листопада 2021 по 09.02.2022 та 11 435, 75 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за договором за час прострочення обов`язку з його повернення за період з 10.02.2022 по 28.02.2022.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами ст. 534 ЦК України встановлено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).

Приписами ч. 1 ст. 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ч. 1 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У відповідності до ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності. Аналогічне положення закріплено пунктом 5.3. укладеного між сторонами договору.

Нормою ст. 764 ЦК України встановлено, що у випадку, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з ст.188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором; сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду; якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо; у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

У відповідності до ч.1 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 3 вказаної статті, договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Приписами ч. 9 ст. ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець (або представницький орган місцевого самоврядування чи визначені ним органи) згідно з Порядком передачі майна в оренду приймає одне з таких рішень: про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем; про відмову у продовженні договору з підстав, передбачених статтею 19 цього Закону.

Зміст оголошення, особливості проведення аукціону на продовження договору оренди, порядок компенсації вартості невід`ємних поліпшень та застосування переважного права чинного орендаря на продовження договору оренди в ході аукціону визначаються Порядком передачі майна в оренду (ч. 10 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

У відповідності до ч. 11 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі якщо об`єкт не було передано в оренду за результатами аукціону, проведеного згідно з частиною десятою цього Закону, протягом п`яти робочих днів з дати формування протоколу про визнання аукціону таким, що не відбувся, публікується оголошення про проведення аукціону та здійснюється проведення аукціону відповідно до статті 13 цього Закону.

Пунктом 151 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 встановлено, що у разі коли переможцем аукціону став чинний орендар, між орендодавцем, балансоутримувачем та чинним орендарем укладається додаткова угода про продовження договору оренди майна. Додаткова угода укладається шляхом викладення договору оренди в новій редакції згідно з примірним договором оренди. У разі відмови балансоутримувача від підписання додаткової угоди про продовження договору оренди така угода укладається між орендодавцем та чинним орендарем. Додаткова угода про продовження договору оренди майна оприлюднюється в порядку та строки, передбачені цим Порядком для оприлюднення договорів оренди.

Згідно з п. 81 згаданого Порядку, протягом 20 робочих днів з дня, наступного за днем формування протоколу про результати електронного аукціону, між орендодавцем, балансоутримувачем та переможцем електронного аукціону укладається договір оренди об`єкта оренди за результатами проведення електронного аукціону, який в межах зазначеного строку оприлюднюється орендодавцем в електронній торговій системі через особистий кабінет.

У разі коли переможець електронного аукціону не відповідає вимогам статті 4 Закону, або в інших випадках, передбачених частиною дев`ятою статті 13 Закону, орендодавець завантажує рішення про відмову у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону або про відмову від укладення договору оренди в електронну торгову систему. Орендодавець завантажує рішення про відмову від укладення договору оренди також у разі, коли переможець електронного аукціону не сплатив авансовий внесок та вартість невід`ємних поліпшень відповідно до пункту 80 цього Порядку (у разі проведення електронного аукціону на продовження договору оренди). Якщо переможець електронного аукціону відмовився від підписання протоколу про результати електронного аукціону або договору оренди чи не підписав такий протокол або договір у встановлені строки, орендодавець складає та завантажує відповідний акт в електронну торгову систему (п. 76 Порядку).

У відповідності до п. 152 Порядку, аукціон на продовження договору оренди визнається таким, за результатами якого об`єкт не було передано в оренду, в разі закінчення аукціону без визначення переможця за умови настання випадку, передбаченого абзацом першим пункту 76 цього Порядку щодо чинного орендаря. У такому разі чинний орендар втрачає своє переважне право та право на компенсацію вартості здійснених ним невід`ємних поліпшень, договір оренди з таким орендарем припиняється з дати закінчення строку договору та електронний аукціон, передбачений частиною одинадцятою статті 18 Закону, оголошується в електронній торговій системі на підставі затверджених умов та додаткових умов (у разі наявності) оренди майна.

Суд звертає увагу на те, що підстави припинення даного виду договорів визначені в ч. 2 ст. 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено. Аналогічні положення містить п. 10.7. укладеного між сторонами договору.

У разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди (ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»; п. 10.9. договору).

Суд зазначає, що факт неповернення орендованого майна після закінчення терміну дії договору порушує права власника майна в тому числі щодо правомочності користування та розпорядження.

Згідно з ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

При цьому, суд звертає увагу, що аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, що з закінченням строку договору найму (оренди) (далі - договір), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору є невиконанням зобов`язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).

Договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Відтак, користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

Згідно з ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору; з цього моменту договір найму припиняється.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як передбачено ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з позицією Верховного Суду (постанова від 11.09.2020 у справі № 910/16505/19), тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Аналізуючи твердження та подані позивачем на їх підтвердження докази, враховуючи відсутність заперечень відповідача проти заявлених позовних вимог, керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить висновку, що зазначені вище докази відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують наведені позивачем обставини щодо укладення між позивачем та відповідачем договору, на виконання умов якого позивачем згідно акту від 17.08.2015 передано відповідачу в строкове платне користування майно, продовження строку дії договору по 14.08.2021 включно шляхом укладення між сторонами договору про внесення змін до договору від 19.10.2018, а також повернення відповідачем орендованого за договором майна балансоутримувачу згідно акту від 28.02.2022.

Суд, з огляду на недоведення позивачем належними засобами доказування обставини внесення змін до договору в порядку, передбаченому приписами ст. ст. 651, 653, ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також пунктів 10.3. та 10.4. договору шляхом укладення додаткового договору, відхиляє за безпідставністю та необґрунтованістю доводи позивача про продовження строку дії укладеного між сторонами договору до 07.02.2022 та припинення такого з 07.02.2022 на підставі наказу позивача від 14.02.2022 № 00430, оскільки, у відповідності до п. 152 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, укладений між сторонами договір припинився з дати закінчення строку дії договору, визначеної п. 10.1. договору (з урахуванням договору про внесення змін до договору від 19.10.2018), тобто, з 15.08.2021.

Відтак, з врахуванням встановлених судом в мотивувальній частині цього рішення обставин дати припинення укладеного між сторонами договору, відповідач, в силу положень п. 10.9. договору, повинен був повернути орендоване за договором майно балансоутримувачу за актом приймання-передавання впродовж трьох робочих днів з моменту припинення договору, а саме впродовж періоду з 16.08.2021 (оскільки 15.08.2021 вихідний день) по 18.08.2021 включно.

Таким чином, право позивача, як орендодавця, вимагати від відповідача, як орендаря, сплати неустойки в розмірі подвійної орендної плати за весь час користування майном за час прострочення, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України та п. 10.11. договору, виникло з 19.08.2021 і тривало до 27.02.2022, оскільки, майно було передане відповідачем, як орендарем за договором, балансоутримувачу згідно акту прийому-передачі від 28.02.2022, а, в силу п. 10.10. договору, майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувачем акта приймання-передавання.

Відтак, 28.02.2022 обов`язок відповідача з повернення орендованого за договором майна вважався виконаним, а підстави до нарахування позивачем неустойки - відсутніми.

Беручи до уваги встановлені судом в мотивувальній частині цього рішення обставини справи, в тому числі дати припинення укладеного між сторонами договору у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, враховуючи визначені позивачем період та розмір заборгованості зі сплати орендної плати, яка є предметом спору у цій справі (6 989, 86 грн за період з листопада 2021 по 09.02.2022), здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, суд встановив, що впродовж заявленого позивачем до стягнення періоду відповідач здійснював користування майном неправомірно, а відтак, відсутні правові підстави до нарахування позивачем орендної плати за період з листопада 2021 по 09.02.2022 та стягнення такої заборгованості судом.

Разом з тим, враховуючи визначений позивачем період та розмір заборгованості зі сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за договором за час прострочення обов`язку з його повернення (11 435, 75 грн за період з 10.02.2022 по 28.02.2022), здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, із врахуванням передбаченого п. 3.3. договору порядку визначення розміру орендної плати за користування майном за договором за кожен наступний місяць, суд встановив, що розмір неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за договором за час прострочення обов`язку з його повернення за період з 10.02.2022 по 27.02.2022 включно становить 10 833, 81 грн (6 430, 90 грн (розмір орендної плати за липень 2018 без ПДВ) х 1,31028328 (сукупний індекс інфляції за період серпень 2018 - лютий 2022) х 2 (коефіцієнт для визначення подвійного розміру орендної плати) х 18 (кількість днів в періоді з 10.02.2022 по 27.02.2022) / 28 (кількість днів у лютому 2022).

Також, з врахуванням відсутності звернення відповідача за первісним позовом до позивача щодо повернення 75, 82 грн заяво сплачених відповідачем за договором коштів орендної плати, а також з метою уникнення нових спорів між сторонами, здійснивши зарахування сплаченої відповідачем суми в рахунок погашення заборгованості зі сплати неустойки суд встановив, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 10 757, 99 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за договором за час прострочення обов`язку з його повернення за період з 10.02.2022 по 27.02.2022 включно є мотивованими та обґрунтованими, підлягають задоволенню. В решті в позові слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Згідно з з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України ).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються укладеного між сторонами договору з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін і відображення їх у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду згідно платіжного доручення від 20.12.2022 № 2070 сплачено за подання до господарського суду позовної заяви 2 481 грн судового збору.

З врахуванням наведеного, беручи до уваги ціну позову 18 425, 61 грн (6 989, 86 + 11 435, 75), а також результати вирішення спору у цій справі суд зазначає, що судові витрати позивача за первісним позовом на сплату судового збору в розмірі 2 481 грн слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача 1 448, 56 грн судового збору, в решті судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1 032, 44 грн покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (79005, Львівська область, м. Львів, вул. Коперника, буд. 4, ідентифікаційний код 42899921) 10 757, 99 грн неустойки та 1 448, 56 грн судового збору.

3. В решті в позові відмовити.

Рішення складено 14.06.2023

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.