Рішення

від 08.06.2023 по справі 344/2893/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/2893/23

Провадження № 2/344/1449/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Дементьєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Івано-Франківська інвестиційна компанія Капітель, третя сторона без самостійних вимог на стороні відповідача: Приватне підприємство ЖЕО Житловий масив про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ТзОВ «Івано-Франківська інвестиційна компанія «Капітель», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Приватне підприємство ЖЕО «Житловий масив`про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно. В обґрунтування вимог позову зазначив, що йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . ЗабудівникомТОВ «Івано-Франківська інвестиційна компанія «Капітель», на своє ім`я було оформлене право власності на допоміжні приміщення, а саме вузол вводу та електрощитову площею 37,4 кв.м., що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.02.2017р., а також тамбур та вузол вводу площею 8,10 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно та витягом про реєстрацію права власності. Вказані приміщення відповідач 30.05.2006 року передав на баланс приватному підприємству ЖЕО «Житловий масив» за актом передачі.

Позивачем зазначається, що особливістю правового статусу допоміжних приміщень є те, що вони є спільною власністю власників квартир у багатоквартирному будинку в силу прямої норми закону і підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення співвласниками будь-яких додаткових дій. Зазначене виключає набуття будь-якою особою права власності на такі приміщення, як на окремий об`єкт цивільних прав. Враховуючи наведене просить суд визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23.03.2006 р. на вузол вводу та електрощитову 37,4 кв.м. в будинку АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 14245542).

Представник позивача подав заяву, в якій позов підтримав та просив його задоволити.

Представник відповідача подав до суду заяву, відповідно до якої вимоги позову визнав, просив розглянути справу без його участі.

Представник третьої особи подав до суду заяву, про розгляд справи без його участі, вимоги позову підтримав.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.38).

ОСББ в даному багатоквартирному житловому будинку, як свідчать матеріали справи, не створено.

Дана квартира знаходиться в житловому будинку по АДРЕСА_2 , замовником будівництва якого було ТзОВ «Івано-Франківська інвестиційна компанія «Капітель», об`єкт будівництва прийнятий в експлуатацію та затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, згідно рішення виконкому Івано-Франківської міської ради від 21.03.2007р. №140 (а.с.5-7).

23.03.2006 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради видано ТзОВ «Івано-Франківська інвестиційна компанія «Капітель» свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме на вузол вводу, електрощитову, площею 37,4 кв.м. (а.с.14).

Забудівником ТзОВ «Івано-Франківська інвестиційна компанія «Капітель» 02.04.2006 року було оформлено право власності на вузол вводу, електрощитову в житловому будинку АДРЕСА_2 , про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності (а.с.39-40).

Попередньо, 30.05.2006 р. ТзОВ «Івано-Франківська інвестиційна компанія «Капітель» передав такі приміщення на баланс ПП ЖЕО «Житловий масив», про що визнає і третя особа із поданої до суду заяви, незважаючи на те, що ці спірні приміщення є допоміжними та є спільною власністю власників квартир.

Разом з тим, як зазначив відповідач у поданій заяві до суду, дані нежитлові приміщення не перебували та не перебувають у його користуванні ні з часу набуття прав власності, ні на даний час.

Так, за вимогами ч.2ст.382 ЦК Україниусі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Окрім того, за ст.1,4,5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному житловому будинку» (який набрав чинності з 1 липня 2015 року, тобто й на час набуття відповідачем права власності на спірні нежитлові приміщення), допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення). Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія. Частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Чинне законодавство чітко визначає, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку є приміщеннями загального користування, а власники квартир багатоквартирного будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності такого нерухомого майна,в даному випадку, в будинку АДРЕСА_2 , цокольні приміщення: вузол вводу площею 18,3 м.кв., електрощитоваплощею 10,0 м.кв. та тамбур площею 9,1 м.кв., заг.площею 37,4 м.кв.

Щодо законності набуття відповідачем прав власності на спірні приміщення, то слід зазначити, що за ст.319,321 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Також, як зазначено за ч.2 ст.325, ч.1,2ст.328 ЦК Українифізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Власність може набуватися з правочину і таке право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Власність може набуватися також або на новостворене майно та об`єкт будівництва, або шляхом приватизації за вимогамиЗакону України «Про приватизацію державного житлового фонду». В даному спорі набуття прав відбулося на новозбудований об`єкт (частину об`єкта).

Особливого значення має той факт, що право спільної власності на допоміжні приміщення та інші елементи спільного майна багатоквартирного житлового будинку окремо не підлягає державній реєстрації. На це звернув увагу і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 02.03.2004 року №4-рп/2004:Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій.

Завдяки цьому, власники квартир і нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку без будь-яких додаткових формальностей набувають права спільної власності на спільне майно, одночасно з набуттям права власності на квартиру або нежитлове приміщення у цьому багатоквартирному будинку. Отже, безумовна приналежність допоміжних приміщень до спільної сумісної власності безпосередньо власників квартир і нежитлових приміщень (незалежно до створення чи нестворення ОСББ,передачічинепередачібудинку та його спільного майнана баланс).

За ст.386,387 ЦК Українидержава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

А тому, враховуючи вищевикладене доводи позову щодо особливості статусу вказаних вище нежитлових допоміжних приміщень та безпідставність набуття прав власності на них забудівником-відповідачем, в порушення прав інших власників майна, є доведеними.

Позивач просить визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23.03.2006 р. на вузол вводу та електрощитову 37,4 кв.м. в будинку АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 14245542).

Розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю, проводиться за згодою всіх співвласників, а за відсутності згодиспір вирішується судом (ст. 358 ЦК України).

Визнання права власності на приміщення, які є об`єктами права спільної власності співвласників будинку, порушує права інших співвласників будинку.

За вимогами ст.12,14,15,16,20 ЦК Україниособа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно дост. 3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Захист цивільних правце передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Вимога ефективності судового захисту перекликається з міжнародними зобов`язаннями України. Зокремаст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.13, ст.4 Цивільного процесуального кодексу Українисуд, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогокодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскількист. 81 ЦПК Українизакріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

На підставі повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з`ясування фактичних обставин, враховуючи положенняЦК України, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити та визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23.03.2006 р. на вузол вводу та електрощитову 37,4 кв.м. в будинку АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 14245542).

На підставі наведеного, ст. ч.5 ст.319, ч.2 ст.321, ч.2 ст.325, ч.1,2ст.328, ч.2 382,386 Цивільного кодексу України, ст.1,4,5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному житловому будинку», керуючись ст.ст.3,4,10,13,76-81,258,259,263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Івано-Франківська інвестиційна компанія Капітель, третя сторона без самостійних вимог на стороні відповідача: Приватне підприємство ЖЕО Житловий масив про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно задоволити.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23.03.2006 р. на вузол вводу та електрощитову 37,4 кв.м. в будинку АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 14245542).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Довідка: Повний текст рішення виготовлено 13.06.2023 року.

Суддя Пастернак І.А.