Ухвала

від 13.06.2023 по справі 357/8188/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

13 червня 2023 року

м. Київ

справа № 357/8188/22

провадження № 61-8615cк23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області, яка підписана представником Іченською Оленою Романівною, на постанову Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Махлай Л. Д., Ящук Т. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення середнього заробітку, в якому просила стягнути на її користь середній заробіток в сумі 44 570,88 грн за час невиконання судового рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2021 року, що становить 288 днів.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2023 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Управління культури та туризму Білоцерківської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток в сумі 29 714,34 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

12 червня 2023 року Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Іченською О. Р., на постанову Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову у цій справі становить 44 570,88 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто, ця справа є малозначною у силу вимог закону.

Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області у касаційній скарзі вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для відповідача та позивачів звільнених працівників управління та комунальних закладів. Оскільки спір, який виник між судом першої та апеляційної інстанції, полягає в тому, яка норма матеріального права повинна бути застосована до предмету спору: частина перша статті 233 КЗпП України чи частина друга статті 233 КЗпП України. Протилежно різна позиція суду першої та апеляційної інстанції стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики. Питання застосування норми права та правових висновків у подібних правовідносинах є важливим, оскільки у судах як першої, так і апеляційної інстанції наявні спори щодо застосування статті 233 КЗпП України та Закону України «Про оплату праці», відповідачем у яких є Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області і спір виник з аналогічних підстав, регулюється однаковими нормами права, заявлено аналогічні позовні вимоги, які вже існують та можуть виникнути з урахуванням питання, щодо якого постає проблема. Тому для відповідача, як і для інших працівників управління та комунальних закладів дуже важливо принципова позиція Верховного Суду щодо суті спору в цьому провадженні. Проте особа, яка подала касаційну скаргу, не обґрунтовує, чому саме касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес і в чому проявляється виняткове значення для неї цієї справи. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес і має виняткове значення для відповідача.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Вказівка в резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене рішення ухвалено у малозначній справі.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).

Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).

Таким чином, оскаржене судове рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити Управлінню культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою, яка підписана представником Іченською Оленою Романівною, на постанову Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення середнього заробітку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков