Постанова

від 13.06.2023 по справі 314/2196/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 13.06.2023 Справа № 314/2196/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 314/2196/22 Головуючий у 1 інстанції:Свідунович Н.М.,

Провадження № 22-ц/807/1248/23 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Кочеткової І.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Дашковської А.В.

секретар Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янці-Подільському Кам'янець-Подільського району Хмельницької області Центрально- Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про зняття арешту з рухомого та нерухомого майна,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 16 березня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про зняття арешту з рухомого та нерухомого майна. Зазначав, що йому на праві приватної власності належить житловий будинок і земельна ділянка в АДРЕСА_1 , які він мав намір продати, проте, при перевірці документів з`ясувалось, що на все його нерухоме майно постановою АА № 050046 від 04.07.2005 державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Кам`янець-Подільського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області Яцуляк О.М. у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 накладений арешт.

Посилаючись на те, що не мав та не має жодних боргових зобов`язань перед іншими особами, відносно нього не ухвалювались судові рішення та нотаріусами не вчинялись виконавчі написи про стягнення грошових коштів, він ніколи не проживав та не знаходився у Хмельницькій області, просив зняти арешт з всього його рухомого та нерухомого майна.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 16 березня 2023 року відмовлено у задоволенні позову.

Судове рішення мотивовано тим, що запис у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про обтяження невизначеного майна іншої особи, ім`я якої співпадає з анкетними даними позивача, не свідчить про обтяження нерухомого майна останнього.

В апеляційній скарзіОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, його позовні вимоги задовольнити. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, неповно з`ясував обставини справи. Запис у Єдиному державному реєстрі про обтяження майна особи, яка має такі ж прізвище, ім`я та по-батькові, як і він, порушує його право на володіння та розпорядження майном та унеможливлює його відчуження.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи адвоката Железняк Л.В., яка підтримала апеляційну скаргу і просила про її задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

В порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку та земельної ділянки площею 0,25 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.4-6).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за № 314738086 від 10.11.2022, № 314738248 від 10.11.2022, № 314738560 від 10.11.2022 та № 314738304 від 10.11.2022, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстровано право приватної власності на нерухоме майно. При цьому, вищевказані інформаційні довідки не містять жодних записів про обтяження вищезазначених об`єктів нерухомого майна, що зареєстровані за позивачем, у Відомостях з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с55-60).

Право власності позивача на нерухоме майно зареєстровано в установленому законом порядку і відповідачем не оспорюється.

Відповідно до сформованого судом першої інстанції запиту про надання Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 , за параметрами пошуку: часткове співпадіння, дійсно у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься запис про обтяження, а саме: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: НОМЕР_2; зареєстровано: 08.07.2005, реєстратором: Перша Кам`янець-Подільська нотаріальна контора; підстава обтяження: постанова АА № 050047, 04.07.2005, Відділ ДВС Кам`янець-Подільського міжрайонного управління юстиції, державний виконавець Яцуляк О.М.; об`єкт обтяження: невизначене майна, все нерухоме майно; власник: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 .

У листі Відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янці-Подільському Кам'янець-Подільського району Хмельницької області від 04.11.2022 зазначено, що виконавчих проваджень, де боржником є позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на виконанні у ВДВС не перебуває та не перебувало (а.с.41,42).

Отже, відповідачем не заперечувався той факт, що запис про обтяження майна у Єдиному державному реєстрі внесено щодо іншої особи, а не позивача. Позивач не є стороною у виконавчому провадженні.

Установивши, що запис у Єдиному державному реєстрі про обтяження майна стосується іншої особи, позивач ніколи не був стороною у виконавчому провадженні, що перебувало на виконанні у відповідача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом порушено право позивача на мирне володіння і розпорядження майном є безпідставними.

Належних і допустимих доказів порушення такого права позивача матеріали справи не містять.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії щодо майна позивача з підстав наявності запису в реєстрі обтяжень майна особи, що має таке ж ім`я, як і позивач, не є підставою для задоволення позову про зняття арешту з майна позивача.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів, якої стосуються такі дії.

Отже, позивач не позбавлений права оскаржити таку відмову у порядку, передбаченому ст.50 Закону України «Про нотаріат».

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції вимогам закону є безпідставними.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляції, не встановлено.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст. 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 16 березня 2023 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено 14 червня 2023 року.

Головуюча: І.В. Кочеткова

Судді: А.В. Дашковська

О.М. Кримська