Рішення

від 12.06.2023 по справі 160/5885/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2023 року Справа № 160/5885/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

-визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - протиправними та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії від 21.02.2023 року №047250014948 Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком від 14.02.2023 року та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди роботи з 02.01.1981 року по 19.03.1982 року - в колгоспі імені Карла Маркса В-Рогачинського району Херсонської області, з 20.03.1985 по 21.10.1987 року - в Нікопольському міськмолзаводі; з 07.04.1996 по 31.12.1998 року, з 01.12.2006 по 06.12.2006 року - в ВАТ «Нікопольбуд»; з 20.12.2006 по 15.07.2007 року - період отримання допомоги по безробіттю в Нікопольському міськрайонному центрі зайнятості.

В обґрунтування позову позивач зазначила, щовона зверталася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській із заявами про призначення пенсії за віком. Однак, відповідачем відмовлено у призначенні пенсії.

При обрахунку стажу роботи не було враховано періоди роботи з 02.01.1981 року по 19.03.1982 року - в колгоспі імені Карла Маркса В-Рогачинського району Херсонської області, з 20.03.1985 по 21.10.1987 року - в Нікопольському міськмолзаводі; з 07.04.1996 по 31.12.1998 року, з 01.12.2006 по 06.12.2006 року - в ВАТ «Нікопольбуд» та період отримання допомоги по безробіттю в Нікопольському міськрайонному центрі зайнятості з 20.12.2006 по 15.07.2007 року, так як до загального страхового стажу не враховано періоди трудової діяльності відповідно трудовій книжці, оскільки на титульній сторінці трудових книжок не заповнено дату заповнення трудової книжки. Також період роботи взято частково згідно рішення комісії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 15.09.2022 р.

Вважає, що відповідачем безпідставно не було враховано до загального трудового стажу вищевказані періоди її роботи, оскільки факт роботи протягом вказаних періодів підтверджується трудовими книжками.

Всі записи в трудовій книжці виконані чітко, зрозуміло та в повному обсязі містять інформацію про періоди роботи та займані посади, реквізити відповідних наказів, на підставі яких внесені, між собою пов`язані хронологічно, відсутні ознаки підробок. Позивач вважає дії відповідача у незарахуванні періодів роботи та непризначенні пенсії протиправними, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 року відкрито провадження у справі №160/5885/23, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

01.06.2023 року до суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 не погоджується із заявленими позовними вимогами та просить суд відмовити в їх задоволенні, з огляду на наступне.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію. Таким органом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області.|

За результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 14.02.2023 Головним управління Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення від 21.02.2023 року №047250014948 про відмову у призначенні пенсії, про що повідомлено позивача.

Вік позивача на дату звернення з заявою про призначення пенсії 60 років 10 місяців 12 днів.

Необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 29 років.

Страховий стаж особи становить 18 років 05 місяців 18 днів.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви позивача, до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудових книжок НОМЕР_2 від 26.06.1986 та НОМЕР_3 від 27.06.1984, оскільки на титульній сторінці не заповнено дату заповнення трудової книжки, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Період роботи взято частково згідно рішення комісії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 15.09.2022.

Зважаючи на викладені обставини в їх сукупності, представник відповідача-2 вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області при прийнятті рішення від 21.02.2023 року №047250014948 про відмову у призначенні пенсії відповідно до Закону №1058-ІУ є правомірними та такими, що ґрунтуються на Конституції, законах України та роз`яснювальних листах Пенсійного фонду України, а відтак позовна заява є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Також представник відповідача-2 вказує, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАСУ критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Відповідач-1 належним чином був повідомлений про розгляд справи судом, однак, у передбачений ухвалою суду строк відзив не надав, з заявами та клопотаннями до суду не звертався.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17.08.2022 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24 серпня 2022 року № 047250014948 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У вказаному рішенні відповідачем-2 зазначено, зокрема, наступне:

«дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 17.08.2022 р.

Необхідний страховий стаж статтею 26 Закону України 'Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 29 років.

Страховий стаж особи становить 10 р. 4 м. 20 д.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

за доданими документами до страхового стажу не зараховані:

- періоди роботи згідно трудових книжок НОМЕР_3 та НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці зазначено не повну дату народження (лише рік, хоча передбачено число, місяць, рік), чим порушено вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993р.

Для зарахування даних періодів, необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, виданих підприємствами на якому працювала особа на підставі первинних документів.

Не працює.

Висновок: відмовити в призначенні пенсії за віком згідно ст.26 Закону у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу».

Крім того, 15.09.2022 року комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було розглянуто заяву ОСОБА_1 про підтвердження періодів трудового стажу на підставі показань свідків та прийняте рішення № 1 від 15.09.2022 року, в якому зазначено, зокрема, наступне:

згідно із записами трудової книжки ОСОБА_1 з 09.03.1988 по 06.12.2006 (в трудовій книжці не зазначена дата народження) працювала у житлово-комунальній конторі ВАТ Нікопольбуд" прибиральницею, двірником.

Державна реєстрація ВАТ Нікопольбуд (01238672) припинена у зв`язку з банкрутством.

В довідці архівного відділу Нікопольської міської ради від 31.08.2022 № 1642 зазначено, що документи Житлово-комунальної контори тресту ВАТ Нікопольбуд на зберігання не надходили.

Свідок ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 підтверджує, що у період роботи у Житлово-комунальній конторі тресту ВАТ Нікопольбуд разом з нею працювала заявниця ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 підтверджує, що у період її роботи у Житлово-комунальній конторі тресту ВАТ Нікопольбуд на посаді прибиральниці з 01.08.1980 по 06.04.1998 разом з нею працювала заявниця ОСОБА_1 .

За таких обставин, Комісією прийнято рішення про підтвердження періоду роботи ОСОБА_1 з 09.03.1988 по 06.04.1996 для зарахування до загального стажу.

Також позивач 14.02.2023 року звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 21.02.2023 року № 047250014948 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У вказаному рішенні відповідачем-1 зазначено, зокрема, наступне:

"дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 14.02.2023.

Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 60 років.

Вік заявниці 60 років 10 місяців 12 днів.

Необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 29 років.

Страховий стаж особи становить 18 років 05 місяців 18 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

- за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудових книжок НОМЕР_2 від 26.06.1986 та НОМЕР_3 від 27.06.1984, оскільки на титульній сторінці не заповнено дату заповнення трудової книжки, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Період роботи взято частково згідно рішення комісії ГУПФУ в Дніпропетровській області від 15.09.2022.

Додатковий коментар: відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" через відсутність необхідного страхового стажу 29 років".

Позивач, вважаючи, дії та рішення відповідача у незарахуванні їй періодів роботи з 02.01.1981 року по 19.03.1982 року в колгоспі імені Карла Маркса В-Рогачинського району Херсонської області, з 20.03.1985 по 21.10.1987 року в Нікопольському міськмолзаводі, з 07.04.1996 по 31.12.1998 року та з 01.12.2006 по 06.12.2006 року в ВАТ «Нікопольбуд», а також період отримання допомоги по безробіттю в Нікопольському міськрайонному центрі зайнятості з 20.12.2006 по 15.07.2007 року при призначенні пенсії за віком неправомірними та такими, що порушують гарантовані Конституцією Українисоціальні права позивача на пенсійне забезпечення, звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 46 Конституції Українипередбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 2статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 ЗаконуУкраїни «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування№ 1058-IV (даліЗакон № 1058-IV) страховий стажперіод (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2ст. 24 Закону № 1058-IVпередбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗаконуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого облікуна підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п.п. 2 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року № 22-1 до заяви для призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637. За період роботи, починаючи з 01.01.2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 18.06.2014 року № 10-1, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 цього Положення.

Частиною 4ст. 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цимЗаконом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно дост. 56 Закону України від 54.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення»до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди (п.п.2.2 Інструкції).

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції).

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції).

Аналогічні вимоги містила Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 № 162. 2.10. Окрім того, відповідно до вимог пункту 2.10 цієї Інструкції зазначено, що у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний".

Відповідно до записів трудових книжок НОМЕР_3 від 27.06.1984 року та НОМЕР_2 від 26.06.1986 року в спірні періоди роботи позивач працювала на наступних посадах:

- з 02.01.1981 року по 26.06.1984 року - колгосп імені Карла Маркса В-Рогачинського району Херсонської області;

- з 24.07.1984 року по з 21.10.1987 року - Нікопольський міськмолзавод;

- з 09.03.1988 року по 06.12.2006 року - ВАТ Нікопольбуд;

- з 20.12.2006 року по 15.07.2007 року - отримувала допомогу по безробіттю в Нікопольському міськрайонному центрі зайнятості.

Як вбачається з копії довідки Форми РС-право відповідачем зараховано позивачу до страхового стажу період роботи в Житлово-комунальній конторі тресті ВАТ Нікопольбуд з 09.03.1988 р. по 06.04.1996 р., з 01.01.1999 р. по 31.12.2003 р., з 01.01.2004 р. по 30.11.2006 р. Також зараховано період з 20.03.1982 р. по 19.03.1985 р. як догляд за дитиною до трьох років.

При цьому, позивач зазначає що надати уточнюючу довідку з підприємства ВАТ Нікопольбуд (код ЄДРПОУ 01238672) стосовно періоду роботи з 09.03.1988 р. по 06.12.2006 р. вона не має можливості, оскільки згідно Інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ВАТ Нікопольбуд припинено у зв`язку з визнанням її банкрутом від 28.07.2008 року на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області, номер запису: 12301170009000205 дата запису 10.09.2008 року. Документи ВАТ Нікопольбуд на зберігання та обслуговування до Архівного відділу Нікопольської міської ради не надходили.

Відповідності до п. 2.4 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Таким чином, обов`язок по здійсненню записів у трудовій книжці покладено на керівників підприємств, власників або уповноважені ним органи, а не на працівника, а отже, відповідальність за неправильність вчиненого запису, відсутність на печатці коду ЄДРПОУ, нечіткість на печатці назви підприємства, відсутності відповідної дати чи інших відомостей не може бути перекладена на працівника та позбавляти його права на врахування трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.

Отже, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Разом з цим, суд зазначає, що на титульних сторінках трудових книжок позивача НОМЕР_3 від 27.06.1984 року та НОМЕР_2 від 26.06.1986 року заповнені дати заповнення даних трудових книжок.

При цьому, суд наголошує, що у відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку № 22-1, відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.

Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.

Суд зазначає, що витребування та перевірка первинних документів є також правом пенсійного органу. Тобто перекладання обов`язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, неточності у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

За правилами п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу ОСОБА_1 буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні стажу її роботи з 02.01.1981 року по 19.03.1982 року, з 20.03.1985 року по 21.10.1987 року, з 07.04.1996 року по 31.12.1998 року, з 01.12.2006 року по 06.12.2006 року та періоду отримання допомоги по безробіттю з 20.12.2006 року по 15.07.2007 року, оскільки стаж роботи позивача підтверджено відповідними доказами, наявними в матеріалах справи.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що дії пенсійного органу в незарахуванні стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком, є протиправними.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2статті 5 КАС Українизахист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечитьзакону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зорустатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно достатті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до п. 5 ч. 1ст. 244 Кодексуадміністративного судочинства Українипід часухвалення рішення суд вирішує питаннясудових витрат.

Напідставіст. 139 Кодексуадміністративного судочинства Українисудвважає за необхідне присудити на користь позивачаза рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській областіпонесенісудовівитратиу розмірі1073,60 грн.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії від 21.02.2023 року №047250014948.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу періоди її роботи з 02.01.1981 р. по 19.03.1982 р. в колгоспі імені Карла Маркса В-Рогачинського району Херсонської області, з 20.03.1985 р. по 21.10.1987 р. в Нікопольському міськмолзаводі, з 07.04.1996 р. по 31.12.1998 р., з 01.12.2006 р. по 06.12.2006 р. в ВАТ «Нікопольбуд» та період отримання допомоги по безробіттю в Нікопольському міськрайонному центрі зайнятості з 20.12.2006 р. по 15.07.2007 р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком від 14.02.2023 року, з урахуванням зарахованого судом спірного періоду роботи та періоду отримання позивачем допомоги по безробіттю, та правової позиції, викладеної у даному рішенні суду.

Присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) судові витрати у розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник