Рішення

від 13.06.2023 по справі 260/2642/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 червня 2023 року м. Ужгород№ 260/2642/23 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полі-Стар» до Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті та до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полі-Стар» (далі - позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) та до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) у якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 16 березня 2023 року №340986.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що під час здійснення перевірки відповідачем протиправно встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Полі-Стар» є відповідальним за порушення законодавства «Про автомобільний транспорт». Вказує, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами, однак позивач не є таким перевізником, а лише переміщує власний товар Позивача до його покупця згідно видаткової накладної №ПС-0000031 від 14.03.2023 року. Просить визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 16 березня 2023 року №340986.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 16 березня 2023 року №340986 є правомірною. Зазначає, що позивач здійснював саме вантажні перевезення, тому він відповідає ознакам «автомобільного перевізника» за визначенням поняття, яке міститься в Законі України «Про автомобільний транспорт», а саме - перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Послуга з перевезення пасажирів чи вантажів визначена як перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату. Відповідно до Наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» №363 від 14.10.1997 терміном перевізник визначена- фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами. Відповідач вважає, що позивача правильно визначено як перевізника, оскільки він є суб`єктом господарювання відповідно до своїх реєстраційних документів, має автомобільний транспортний засіб, який використовує для виконання своєї господарської діяльності. Просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач до суду подав відповідь на відзив, у якій проти відзиву заперечив, просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, 14.03.2023 р. старшими державними інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області під час здійснення рейдової перевірки (на дорозі) було здійснено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Правовою підставою для проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) був щотижневий графік перевірок по Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області, який було затверджено начальником Відділу 13.03.2023 року зареєстрований в системі документообігу за №15427/25/27-23 від 13.03.2023.

На підставі щотижневого графіку, посадовим особам Укртрасбезпеки, які безпосередньо здійснюють перевірку на дорозі, видається направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі), яке також затверджується начальником Відділу. Згідно Направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №015627 від 13.03.2023р посадовими особами Укртрансбезпеки здійснювалась перевірка транспортних засобів на визначеній території дотримання перевізниками та водіями вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Така перевірка найшла своє відображення в Акті №343034 від 14.03.2023 р в якому зафіксовано, що: -на момент здійснення перевірки транспортного засобу марки ІVЕСО, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Полі-Стар» на праві власності (згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу), під керуванням водія ОСОБА_1 , здійснював вантажні перевезення.

При перевірці документів, на підставі яких здійснюється вантажне перевезення, водій надав наступні документи (містяться в додатку):

-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ;

-посвідчення водія НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 ;

-видаткова накладна №ПС-0000081 від 14.03.2023 р.

Актом зокрема виявлено порушенням статті 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» (відсутній протокол перевірки адаптації тахографа).

16.03.2023 року начальником Відділу державного нагляду Укртрансбезпеки Копитчак Олександром щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Полі-Стар» винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №340986 (далі - постанова від 16.03.2023 року №340986) згідно якої на Позивача накладено штраф передбачений абзацом 3 частиною 1 статті 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон 2344-ІІІ) в розмірі 17 000 гривень.

Постанову від 16 березня 2023 року №340986 про застосування до позивача штрафу надіслано на адресу позивача листом від 17.03.2023 р.

Вважаючи дану постанову протиправною, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону «Про автомобільний транспорт» (далі Закон № 2344) автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів; автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про транспортно-експедиторську діяльність", « Про транзит вантажів", інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Як визначено статтею 34 Закону № 2344 автомобільний перевізник повинен:

виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;

забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;

забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв;

організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;

забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;

забезпечувати безпеку дорожнього руху;

забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Згідно частини першої статті 48 Закону № 2344 автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону № 2344 документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Як визначено частиною першою статті 50 закону № 2344 договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Відповідно до частини восьмої статті 53 Закону № 2344 водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Відповідно до статті 18 Закону № 2344 з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлюється Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, який затверджений Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 (Положення № 340).

Згідно з пунктом 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами. (далі - ТЗ).

На підставі пункту 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Згідно з пунктом 6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Таким чином, законодавством визначено обов`язковість обладнання вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тон тахографами, а у випадку відсутності тахографа водій вантажного автомобіля з повною масою понад 3,5 тон повинен мати індивідуальну контрольну книжку, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування і є іншим способом контролю водіїв.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 (Інструкція № 385).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385 тахограф це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

За приписами пункту 3.3. Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Згідно з пунктом 3.5 Інструкції № 385 перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбаченої Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010.

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Такий контроль здійснюють уповноважені органи Уктрансбезпека шляхом проведення перевірок, зокрема, рейдових.

У зв`язку з цим, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти уповноваженим особам документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

До документів для здійснення внутрішніх перевезень обов`язковими є картка водія у випадку обладнання транспортного засобу тахографом або індивідуальна контрольна книжка водія, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа. Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документу під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезеннях.

Однак, як правильно визначено судом першої інстанції, порядок облаштування транспортного засобу тахографом передбачено законодавством лише для осіб, які надають послуги з перевезення вантажів та пасажирів.

Судом встановлено, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань вбачається, що 18.07.2003 року створено TOB «Полі-Стар» основним видом діяльності якого є « 22.29 Виробництво інших виробів із пластмас» а додатковими - « 13.99 Виробництво інших текстильних виробів», « 20.59 Виробництво іншої хімічної продукції», « 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля», « 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах», « 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель».

01.07.2011 року наказом TOB «Полі-Стар» №11К від 01.07.2011 року «Про прийняття на роботу» ОСОБА_2 прийнято в TOB «Полі-Стар» на посаду водія.

Відповідно до видаткової накладної №ПС-0000031 від 14.03.2023 року, яка знаходилася у водія з метою переміщення власного товару.

Отже, матеріали справи свідчать, що у TOB «Полі-Стар» відсутній вид економічної діяльності перевезення вантажів, а відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 385 вона поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Законодавством не передбачено іншого порядку повірки та адаптації тахографів, крім того, що визначений Інструкцією № 385.

Таким чином, законодавець, хоч і передбачив наявність обов`язку обладнання транспортного засобу тахографом або наявність індивідуальної контрольної книжки водія для автомобільних перевізників, проте не визначив процедури дотримання цього обов`язку для категорії осіб, які не надають послуги з перевезення вантажів, а перевозять вантаж для власних потреб власними засобами, без залучення безпосередніх перевізників.

Отже, є неприйнятними посилання відповідача, що Інструкція № 385 визначає обов`язкову наявність тахографів при здійсненні перевезення вантажів, оскільки приписи зазначеної Інструкції на позивача не поширюється.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, штраф передбачено за відсутність протоколу повірки та адаптації тахографа при наданні послуг з перевезення вантажів.

Однак, як вже зазначалося вище, позивач не надавав послуг з перевезення вантажів і такими послугами не користувався.

Таким чином, відповідачем протиправно прийнято постанову від 16 березня 2023 року №340986 про застосування до позивача штрафу, передбаченого ст.48 та абазом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у розмірі 17000 грн, що обумовлює її скасування.

Є безпідставним доводи відповідача, що наявність у позивача видаткової накладної вказує на факт надання послуг з вантажного перевезення, оскільки аидаткова накладна засвідчує тільки факт перевезення вантажу, шлях проходження вантажу від пункту відправлення до пункту призначення, призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей, але не є безумовним доказом того, що вантажовідправник чи водій надають (здійснюють) послуги з перевезення вантажів.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного вище, враховуючи приписи ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем правомірності спірної постанови, як наслідок, постанова Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 16 березня 2023 року №340986 є протиправною та підлягає скасуванню, а адміністративний позов - задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином, у відповідності до ст. 139 КАС України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 2684,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 72-77, 94, 192-193, 242-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Полі-Стар» (вул. Підопригори, буд. 5, кв.108,м. Мукачево, Мукачівський район, Закарпатська область,89600, код ЄДРПОУ 32617042) до Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Гагаріна, буд. 38,м. Ужгород, Закарпатська область,88000) та до Державної служби України з безпеки на транспорті ( 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 16 березня 2023 року №340986

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Перемоги буд. 14,м. Київ 135,01135, код ЄДРПОУ 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полі-Стар» (вул. Підопригори, буд. 5, кв.108,м. Мукачево, Мукачівський район, Закарпатська область,89600, код ЄДРПОУ 32617042) понесені судові витрати у сумі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяЮ.Ю.Дору