Рішення

від 14.06.2023 по справі 280/2314/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 червня 2023 року Справа № 280/2314/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді АртоузО.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранс Актив» (69027, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 19, код ЄДРПОУ 42104203), представник позивача Богач Алла Олександрівна (адреса для листування: АДРЕСА_1 ), до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51; адреса відділу: 69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 8, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

13 квітня 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранс Актив» (далі позивач), представник позивача Богач Алла Олександрівна, до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (далі відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови., відповідно до якої позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000 грн. № 308922 від 20.02.2023 винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранс Актив».

судові витрати зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу стягнути з відповідача на користь позивача.

Позовну заяву мотивовано тим, що позивач є власником транспортного засобу: - тягача МАN, д.н. НОМЕР_1 , КОТSСНЕNRЕUТНЕR - н/пр. самоскид, д.н. НОМЕР_2 . 05 січня 2023 року вказаний транспортний засіб був зупинений співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті для проведення рейдової перевірки на дорозі транспортних засобів. Вказаний транспортний засіб вантажні перевезення не здійснював та рухався без будь-якого вантажу. За наслідками перевірки складено АКТ проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 341285 від 05.01.2023. Зі змісту вказаного акту слідує, що: «Під час перевірки виявлено порушення ст.34 ЗУ «Про автомобільний транспорт» перевізник не забезпечив виконання вимог цього закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення вантажів, а саме: відсутня особиста картка водія, чим порушено вимоги п.3.3. наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» ч. 1 абз. 3 Перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки, документів визначених ст.48 цього Закону, а саме: особистої картки водія, транспортний засіб обладнаний цифровим тахографом». У подальшому, на підставі вказаного акту, Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті було винесено постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу № 308922 від 20.02.2023 у сумі 17 000 грн. Позивач вважає, що він не є перевізникому розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», ним не було порушено законодавство про автомобільний транспорт та інших нормативно правових актів, що стосуються спірних правовідносин, а тому вказана постанова є протиправною та такою, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства України, внаслідок чого підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 18.04.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі, прийнято рішення здійснити розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

18 травня 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві представник відповідача заперечує проти позовних вимог та зазначає, що цей час суб`єктом владних повноважень щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт з правом прийняття відповідних рішень, обов`язкових до виконання, є Укртрансбезпека в особі її територіальних органів відділів державного нагляду (контролю) в областях України. Керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», Порядком №1567, на підставі графіку та направлення на перевірку від 29.12.2022 № 014498, - 05.01.2023 посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області проводилася рейдова перевірка на а/д М-30, 916 км + 897 м. Відповідно до п. 3, 4 Порядку № 422, був зупинений транспортний засіб марки МАН, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Водій транспортного засобу не пред`явив для перевірки посадовій особі Укртрансбезпеки документ, а саме особисту картку водія. Відповідно до пояснень водія, він працює на ТОВ «Укртранс Актив», та вантажні перевезення здійснювалося саме ТОВ «Уктранс Актив». Відповідно до ТТН зазначено автомобільний перевізник ФОП ОСОБА_2 , де на боді камеру водій заперечив, і повідомив, що ФОП ОСОБА_2 є замовником, а перевізник ТОВ «Укртранс Актив». Водій ОСОБА_1 з актом перевірки № 341285 був ознайомлений, від письмових пояснень про причини порушень не надав, фотокопію акту зробив, та від підпису відмовився. Відповідачем було направлено позивачу запрошення №8196/27/24-23 від 08.02.2023, на 20.02.2023, на розгляд справи про порушення транспортного законодавства, яке зафіксоване актом перевірки від 05.01.2023 №341285, але відправлення 13.03.2023 було повернуто. Справу про порушення було розглянуто 20.02.2023 за наявними матеріалами. За результатом розгляду стосовно позивача було винесено оскаржувану постанову № 308922, про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Зважаючи на зазначене, Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області правомірно було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №308922 від 20.02.2023. Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

23 травня 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву в якій позивач звертає увагу суду на те, що ТТН № 17841 від 05.01.2023 на яку посилається відповідач, позивача жодним чином не відображено в якості автомобільного перевізника, оскільки у відповідній графі таким автомобільним перевізником значиться виключно ФОІІ ОСОБА_3 . А відтак, ТОВ «Укртранс Актив» жодних вантажних перевезень не здійснювало, про що зокрема позивач наголошував у позовній заяві, а тому не може нести і юридичну відповідальність в цій частині. Посилання відповідача на те, що нібито водій повідомив інформацію, що він працює в ТОВ «Укртранс Актив» не може братися до уваги, оскільки наявність таких трудових відносин не впливає на суб`єктний склад у відносинах перевезень. Не можуть бути підставою правомірності дій відповідача щодо накладення на позивача штрафу ті його твердження, що водій не надав в акті жодних пояснень чи заперечень. Відмова водія ОСОБА_1 від підпису Акта № 341285 від 05.01.2023 вже свідчить про те, що водій не визнав наведені у такому акті порушення у зв`язку з чим і відмовився від його підписання. Також, позивач вважає за доречне зазначити, що за вказаних правовідносин важливим є не саме направлення певного запрошення, а і встановлення факту його отримання. Оскільки за зворотних обставин, існує факт позбавлення Позивача як заінтересованої особи можливості взяти участь у розгляді справи, яка стосується його безпосередньо, що є істотним порушенням процедури розгляду справи, яке ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість прийнятого рішення. Оскільки Позивач не є перевізником у розумінні ЗУ «Про автомобільний транспорт» та не відображений у ТТН в його якості, то складення у відношенні нього матеріалів та направлення йому запрошення на розгляд справи також не було обґрунтованим. Сторона позивача також звертає увагу суду, що в наданому Позивачем до суду в якості доказів Акту проведення перевірки № 341285 від 05.01.2023, в графі номер дорожнього листа взагалі відсутні будь-які відомості. Хоча такий акт був отриманий позивачем від відповідача. Проте, у долученому Відповідачем цього ж Акту до відзиву, вже в графі номер дорожнього листа відображено певні відомості, які внесені зокрема чорнилом іншого кольору та іншим почерком. Таким чином, відповідачем до суду подано Акт, який є зміненим та до якого у протиправний спосіб внесено відомості, яких па дату спірних відносин там не існувало. Отже, такий Акт не може вважатися дійним. На підставі викладеного просить задовольнити позов.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з частиною 4 статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртранс Актив» (ЄДРПОУ 42104203) (далі ТОВ «Укртранс Актив») як юридична особа зареєстрований 03.05.2018 та здійснює наступні види економічної діяльності:

52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту;

52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту;

52.24 Транспортне оброблення вантажів;

49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ТОВ «Укртранс Актив» є власником транспортного засобу - спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки MAN номерний знак НОМЕР_1 2015 року випуску.

Також, згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ТОВ «Укртранс Актив» є власником напівпричепа спеціалізованого самоскида марки КОТSСНЕNRЕUТНЕR номерний знак НОМЕР_2 2009 року випуску.

Відповідно до товарно-транспортної накладної від 05.01.2023 № 17841 перевізник ФОП ОСОБА_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) здійснював перевезення вантажу на замовлення ТОВ «ЗЕЛЕНА ДОЛИНА ПОЛІССЯ» (ЄДРПОУ 40944008) з пункту навантаження: вул. Токова, 2А, с. Веселе, Сінельніковський район, Дніпропетровська область, в пункт розвантаження: ТОВ «ТІС-Зерно» порт Южний, 16, водій ОСОБА_1 .

Направленням Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) № 014498 від 29.12.2022 на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) від 29.12.2022 № 20542/23/27-22, виданого Гончару О.Л. (начальник відділу), Абраменко В.О. (головний спеціаліст), Васильковському О.Г., Федечко Б.Я., Щербіні О.Ю., Лемешеву А.В., Добровольському Г.Є., Гребенєву А.М. (старші державні інспектори) вказаних осіб направлено на проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортних засобів з 02.01.2023 до 08.01.2023.

05 січня 2023 року старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Лемешевим А.В. та головним спеціалістом Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Абраменко В.О. складено Акт № 341285 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за результатами перевірки транспортного засобу марки MAN - тягач номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 та КОТSСНЕNRЕUТНЕR - н/пр. самоскид номерний знак НОМЕР_2 серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 , водій ОСОБА_1 , що належить ТОВ «Укртранс Актив» м. Запоріжжя, вул. Космічна, 19. Під час перевірки виявлено порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевізник не забезпечив виконання вимог цього закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення, а саме: відсутня особиста картка водія, чим порушено вимоги п. 3.3 наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» ч. 1 абз. 3 Перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього закону, а саме: особиста картка водія, транспортний засіб обладнаний цифровим тахографом. Водій від підпису Акту та надання пояснень відмовився.

09 лютого 2023 року Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області направлено на адресу ТОВ «Укртранс Актив» запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, яке призначено на 20.02.2023 з 10:00 год. до 12:00 год. Вказане запрошення позивачем отримано не було.

Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області 20.02.2023 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 308922, якою стягнуто з ТОВ «Укртранс Актив» адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн.

У зв`язку з викладеним позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон України "Про автомобільний транспорт") (ст. 3 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Згідно з абзацом 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 за № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 за №103 (далі - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (надалі по тексту також Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Так, Укртрансбезпека відповідно до підпунктів 2, 19 пункту 5 Положення №103 відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже, Державній службі України з безпеки на транспорті в особі її відділів державного нагляду (контролю) в областях надано право здійснювати державний контроль за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті та за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до частини 11 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (стаття 1 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Отже, суд доходить висновку, що норми Порядку № 1567 не передбачають вручення направлення на рейдову перевірку.

Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (пункт 2 Порядку №1567).

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12 Порядку №1567).

Приписами пункту 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, поряд з іншим: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до пункту 20 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Також пунктом 21 Порядку №1567 передбачено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

За змістом пункту 22 Порядку №1567 у разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Так, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що зазначений перелік не є вичерпним, а положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством.

За частиною другою статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» водій транспортного засобу зобов`язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженогонаказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами; водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку (додаток 3).

Тахограф - це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Пунктом 1.3. Положення №340 визначено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно з п. 7.1 Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до п. 1.3Інструкції №385, ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Згідно до п. 2.5.Інструкції № 385тахографи підлягають повірці, яку здійснюють повірочні лабораторії відповідно до вимогЗакону України "Про метрологію та метрологічну діяльність". Окрім цього згідно п. 2.6.Інструкції № 385тахографи перевіряються та адаптуються до транспортного засобу пунктами сервісу тахографів періодично кожні два поки, а також в разі установлення або заміни тахографа, ремонту тахографа, зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу, якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, що може вплинути на роботу тахографа.

За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу пункт сервісу тахографів оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (п. 2.7.Інструкції № 385). В разі позитивних результатів перевірки та адаптації тахографа пункт сервісу тахографів маркує транспортний засіб та опломбовує тахограф і його складові чітким відбитком тавра.

Відповідно до п. 3.3Інструкції № 385водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

Пунктом 3.5.Інструкції № 385встановлено, що перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.

Відповідно до п. 3.6.Інструкції № 385перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Отже, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Такий контроль здійснюють уповноважені органи Уктрансбезпека шляхом проведення перевірок, зокрема, рейдових. У зв`язку з цим, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти уповноваженим особам документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. До документів для здійснення внутрішніх перевезень обов`язковими є картка водія у випадку обладнання транспортного засобу тахографом або індивідуальна контрольна книжка водія, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа. Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документу під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезеннях.

Таким чином, водій за приписами п. 3.3Інструкції № 385повинен був мати особисту картку водія, проте під час проведення рейдової перевірки особиста картка водія до цифрового тахографа була відсутня.

Доказів у підтвердження протилежного позивачем суду не надано.

Відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів, при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Так, згідно з приписами абзацу 3 частини 1статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт"за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями39та48цьогоЗакону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас, за визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послуги згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (ст. 33 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Таким чином, системний аналіз вищевказаних правових норм свідчить про те, що відповідальність за порушення вимог законодавства в сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несуть перевізники, а не власники транспортних засобів, за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього у відповідності до ст. 1 Правил дорожнього руху України.

Крім того, ст. 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція, тощо).

Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

За підпунктами 11.1, 11.3, 11.5 пункту 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, (далі - Правила перевезення вантажів) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Позивач зазначає, що він у цих правовідносинах не є перевізником, а лише власником транспортного засобу.

Вказане підтверджується товарно-транспортною накладною, відповідно до якої автомобільним перевізником є ФОП ОСОБА_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), замовником (вантажовідправником) ТОВ «ЗЕЛЕНА ДОЛИНА ПОЛІССЯ» (ЄДРПОУ 40944008), а вантажоотримувачем є ТОВ «ТІС-Зерно» (ЄДРПОУ 37468469). Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу його власником є ТОВ «Укртранс Актив» (ЄДРПОУ 42104203).

Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами факт того, що позивач не є автомобільним перевізником в даному випадку.

Не надання водієм під час проведення перевірки усіх необхідних документів на підтвердження особи перевізника не є підставою для притягнення до відповідальності особи, яка не є таким перевізником. Автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону України "Про автомобільний транспорт"), а не власник/користувач транспортного засобу.

Необхідно враховувати, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом третім частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

Під час такого контролю можуть виникати ситуації, коли обсяг (перелік) наданих документів недостатній для встановлення всіх обставин, які мають значення для настання відповідальності. Але й адміністративно-господарський штраф (відповідно до статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт") накладається не на місці габаритно-вагового контролю. Для цього призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з`ясувати, зокрема, особу порушника, адже є очевидним, що автомобільний перевізник не може встановлюватися на основі самих лише слів водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Посадові особи, які розглядали справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, не звернули уваги на обставини, які мали б щонайменше дати підстави для сумніву, що саме позивач є (чи може бути) автомобільним перевізником, який має нести відповідальність за відсутність у водія особистої картки.

Інформація про позивача, як автомобільного перевізника не була зазначена у товарно-транспортній накладній від 05.01.2023 № 17841, якою оформлено перевезення вантажу. Як встановлено вище, перевізником вантажу, відповідно до цього документа, є ФОП ОСОБА_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), замовником ТОВ «ЗЕЛЕНА ДОЛИНА ПОЛІССЯ», з`ясовано також, що власником транспортного засобу, яким перевозився вантаж, є ТОВ «Укртранс Актив» (ЄДРПОУ 42104203), однак, ця обставина має значення для встановлення законності користування транспортним засобом для перевезення вантажу, але не особи, яка має відповідати за відсутність у водія особистої картки.

Автомобільний перевізник визначається ж на основі документів, якими підтверджується укладення договору перевезення вантажу. В обсязі встановлених обставин у цій справі таким документом була товарно-транспортна накладна, проте відповідач зосередив увагу на реєстраційних документах на транспортний засіб й відомостях акта перевірки, внаслідок чого застосував адміністративно-господарський штраф щодо особи, причетність якої до перевезення вантажу не підтверджена належними доказами.

Подібні правові висновки викладені Верховним Судом у Постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20.

Щодо не повідомлення позивача про розгляд його справи суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 25 Порядку 1567, справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Так, повідомленням від 08.02.2023, направленим поштою рекомендованим листом № 6910415010930 позивача викликано для розгляду справи, який відбудеться 20.02.2023 з 10:00 год. до 12:00 год., що підтверджується наданими відповідачем доказами.

Зазначене повідомлення згідно трекінгу отримано не позивачем. Разом із тим, відповідно до трекінгу вказане повідомлення за № 6910415010930 доставлено на відділення позивача 11.02.2023, не було вручено під час доставки 14.02.2023 та з 13.03.2023 повернуто відповідачу.

Суд зауважує, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач завчасно у спосіб, прямо передбачений законодавством, направив на офіційну адресу позивача повідомлення про дату, час та місце розгляду його справи. При цьому 11.02.2023 відповідне поштове відправлення вже прибуло у пункт видачі за адресою позивача, але не було ним отримано.

Отже, позивач мав об`єктивну можливість отримати вказане повідомлення з 11.02.2023, проте вказаним правом не скористався.

Відповідно п. 27 Порядку 1567, яким передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідачі належним чином повідомили позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, правомірно розглянули справу без її участі.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11.02.2020 по справі № 820/4624/17.

Вказаним також спростовуються доводи позовної заяви з приводу порушення територіальної підсудності під час розгляду справи про порушення.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви.

Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Розподіл судових витрат визначений ст. 139 КАС України.

Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 2 684,00 грн.

Враховуючи задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 2 684,00 грн. грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області.

Також, частинами 1 та 2ст. 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимогст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу.

Проте, матеріали справи не містять документів якими б підтверджувалися витрати позивача на правничу допомогу адвоката в суді та надали суду можливість встановити розмір таких витрат.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача щодо стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранс Актив» (69027, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 19, код ЄДРПОУ 42104203), представник позивача Богач Алла Олександрівна (адреса для листування: АДРЕСА_1 ), до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51; адреса відділу: 69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 8, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000 грн. № 308922 від 20.02.2023 винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранс Актив».

Судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2684,00 грн. стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51; адреса відділу: 69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 8, код ЄДРПОУ 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранс Актив» (69027, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 19, код ЄДРПОУ 42104203).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Рішення у повному обсязі складено та підписано 14.06.2023.

Суддя О.О. Артоуз