Рішення

від 14.06.2023 по справі 340/1833/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/1833/23

Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі судді Казанчук Г.П., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Гармаша Андрія Віталійовича, звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №02-2410-1127 та №01-2410-1127 від 02.03.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, ОСОБА_1 є засновником та головою фермерського господарства "Олійник" (ЄДРПОУ 22224697). У приватній власності позивача є земельна ділянка площею на якій розташований комплекс господарських будівель, а ОСОБА_1 є їх власником. Вказане нерухоме майно передано до складеного капіталу ФГ "Олійник". Зазначає, що господарські будівлі призначені для використання у сільськогосподарській діяльності та безпосередньо використовуються ФГ "Олійник" у своїй господарській діяльності, тому вважає, що перелічені вище об`єкти нежитлових будівель підпадають під дію положень п.ж пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України та не є об`єктом оподаткування.

ГУ ДПС у Кіровоградській області (далі відповідач) надано відзив на позов, у якому заперечував проти позовних вимог, з огляду на те, що позивач як власних об`єктів нерухомого майна зобов`язаний сплачувати податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2021 рік.

Рух справи:

Ухвалою судді від 17.04.2023 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору та надано строк для усунення її недоліків. Недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою судді від 08.05.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, сторонам встановлено строк на подання процесуальних заяв. У ФГ ''Олійник'' суддею витребувана податкова звітність за 2020 та 2021 роки.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 року витребувані додаткові докази.

Дослідивши докази і письмові пояснення позивача, викладені у заяві по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 є засновником та головою фермерського господарства "Олійник" (ЄДРПОУ 22224697), що підтверджується статутом ФГ "Олійник" та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №843374 позивач є власником земельної ділянки площею 0,8022 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3525281200:51:000:0027, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.08.2011 серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є власником комплексу господарських будівель виробничої бази за адресою: АДРЕСА_1 . Комплекс включає такі об`єкти: господарська будівля, Г, загальна площа 2115,1 кв.м.; господарська будівля, Д, загальна площа 302,6 кв.м.; господарська будівля, Е, загальна площа 118,8 кв.м.; перехід, е, загальна площа 24,4 кв.м.

ГУ ДПС у Кіровоградській області на підстав пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України винесено податкові повідомлення-рішення від 02.03.2023 року (далі спірні рішення):

- № 01-2410-1127, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем ''Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особам, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості'' за 2020 рік, стосовно нежитлової будівлі розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в сумі 30244,00 грн. (а.с.16);

- № 01-2410-1127, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особам, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2021 рік, стосовно нежитлової будівлі розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в сумі 38413,50 грн. (а.с.15).

Отже правомірність та законність спірних рішень є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI.

Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, унормовано приписами статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

За приписами підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

У підпункті 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України наведений перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Абзац ж пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України встановлює, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Таким чином правовою підставою для отримання пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є одночасна сукупність двох умов:

- особа є сільськогосподарським виробником;

- дане нерухоме майно віднесено до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 та використовується безпосередньо у сільськогосподарській діяльності такої особи.

У Податковому кодексі України поняття "сільськогосподарський товаровиробник" визначено у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, відповідно до якого сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Отже, це визначення застосовується для цілей глави 1 "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" розділу XIV "Спеціальні податкові режими" Податкового кодексу України і не застосовується у спірних правовідносинах щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, урегульованих розділом ХІІ "Податок на майно".

Водночас вказане застереження в підпункті 14.1.235 щодо цілей глави 1 розділу XIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін сільськогосподарський товаровиробник має інше змістовне навантаження.

Відповідно до статті 5 ПК України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Визначення "сільськогосподарський товаровиробник" міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років", якою передбачено, що сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім того, законодавством з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробниками сільськогосподарської продукції є юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року по справі № 560/168/19.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України.

Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до цього Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади за надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

Фактичне головне призначення кожного конкретного об`єкта нерухомості обчислюється на підставі документів, що підтверджують право власності, у порядку, визначеному вказаним Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, із використанням Методики ідентифікації за головною класифікаційною ознакою будівель багатофункціонального призначення.

Ведення Класифікатора здійснює Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві Міністерства розвитку громад та територій України, уповноважений видавати експертні висновки щодо належності об`єктів нерухомості (їх частин) до певного класу будівель (далі Висновок) на підставі документів, що підтверджують їх право власності, з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об`єкта нерухомості згідно з Класифікатором.

Таким чином, визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться за певною процедурою на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

До матеріалів справи долучений експертний висновок ''Державного науково-дослідного інституту автоматизованих систем в будівництві'' від 07.03.2023 року АС №2306601 у якому вказано про правомірність віднесення до об`єктів нерухомого майна за класифікаційним ознаками ДК 018:2000.

Як вже зазначалось, перелік будівель, які не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначений у підпункті 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Зокрема, згідно з пунктом "ж" цього підпункту не є об`єктом оподаткування: "будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку ".

Буквальний зміст цього пункту свідчить на користь того, що звільняється від оподаткування саме об`єкт, і саме такий, який має відповідне цільове призначення. Тобто, звільняється від оподаткування об`єкт нежитлової нерухомості, який призначений для безпосереднього використання у сільськогосподарській діяльності, а не який безпосередньо використовується у сільськогосподарській діяльності. Додатковою обов`язковою умовою для звільнення від оподаткування є належність такого об`єкта саме сільськогосподарському товаровиробнику, тобто власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником

Законодавець не встановив обов`язку сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, а умовою звільнення таких об`єктів від оподаткування визначив цільове призначення їх використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року по справі №0340/1905/18.

Слід зазначити, що встановлена пунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Таке правозастосування відповідає практиці Верховного Суду (постанови від 10 квітня 2020 року у справі №823/1751/17, від 24 квітня 2020 року у справі №540/2206/19 та від 21 жовтня 2020 року у справі №520/8580/18), від 12 жовтня 2021 року у справі №580/322/20.

Фермерське господарство ''Олійник'' діє на підставі статуту Фермерського господарства ''Олійник'' та з 11.03.1992 є юридичною особою. Пунктом 1.2 Статуту Фермерського господарства ''Олійник'' визначено, що головою фермерського господарства ''Олійник'' є Олійник Анатолій Андрійович.

Фермерське господарство ''Олійник'' відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань займається вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11) як основним видом діяльності.

Пунктом ''б'' ч. 1 ст. 14 Закону України ''Про фермерське господарство'' визначено, що фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право самостійно господарювати на землі.

Належні позивачеві комплекси будівель, розташовані за адресою вулиця Леніна 43, с.Глинськ, Світловодський район, Кіровоградська область передані останнім до складеного капіталу фермерського господарства ''Олійник'', код ЄДРПОУ 22224697, у відповідності до розділу 3 Статуту фермерського господарства ''ОЛІЙНИК'', що підтверджується заявами позивача, щодо безоплатного використання зазначеного майна у виробничому процесі ФГ ''Олійник'' та витягами з протоколів загальних зборів ФГ Олійник №3 від 24.12.2008, №4 ФГ ''Олійник'' від 27.12.2006, № 5 від 10.10.2011.

З огляду на викладене, комплекс будівель, розташований за адресою вулиця Леніна 43, с.Глинськ, Світловодський район, Кіровоградська область належать позивачу на праві власності та використовуються останнім через створене ним фермерське господарство.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що нерухоме майно, нежитлові будівлі позивач використовує безпосередньо для здійснення сільськогосподарської діяльності через ФГ ''Олійник'', в якому він є головою господарства (керівником і засновником) тому таке майно не може вважатися об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Тому використання позивачем у своїй сільськогосподарській діяльності нежитлових будівель, які протягом 2020 та 2021 років перебували у його приватній власності, свідчить про те, що перелічені вище об`єкти нежитлових будівель підпадають під дію положень п. ж пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України та не є об`єктом оподаткування.

Аналогічний правовий висновок був зроблений і в постанові Верховного Суду від 04.12.2018 року, справа № 649/593/16-а.

Обидва спірних рішення прийнято з однакових підстав, різними є лише рік за який нараховано податок.

Враховуючи встановлені обставини, а також наведені норми законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Кіровоградській області №02-2410-1127 та №01-2410-1127 від 02.03.2023 року, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати на оплату судового збору у сумі 2147,20 грн. (а.с.59, 71) підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

До матеріалів позову долучена заява про компенсацію судових витрат понесених за надання професійної правничої допомоги в сумі 6000 грн.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України", заява №19336/04).

Верховний Суд у постановах від 24.11.2021 року у справі №420/1109/20, від 29.11.2021 року у справі №420/13285/20, від 03.12.2021 року у справі №1.380.2019.000502 вказав, що, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Представник позивача на підтвердження розміру витрат Олійника А.А. на правничу допомогу адвоката надав копії таких документів: договір про надання правової допомоги від 03.04.2023 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням ''Гармаш і Партнери'', додатковий догоір №1 від 03.04.2023 року, акт виконаних робіт по додатковому договору від 06.04.2023 року.

У додатку до договору про надання правової допомоги вказано про те, що гонорар за послуги встановлено у розмірі 6000 грн., яку клієнт зобов`язується перерахувати на поточний банківський рахунок Адвокатського бюро впродовж 30 днів з дати набраннязаконної сили рішення суду 1 інстанції (а.с.57).

Під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині 5 статті 134 КАС України, але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, 9 статті 139 КАС України.

Тобто критерії, визначені частинами 4-5 статті 134 КАС України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами статті 139 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 9 статті 139 КАС України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Подібний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.10.2022 року по справі № 904/8800/21.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Так, позивач має у власності декілька об`єктів нерухомості, з приводу яких представник позивача раніше готував відповідні позовні заяви, які вже розглянуті судом. Тобто, за своїм змістом позовні заяву у справах 340/9293/21, 340/5583/22 та у цій справі є тотожними.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі ''Лавентс проти Латвії'' зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд визнає співмірними та такими, що пов`язані з розглядом даної справи, витрати позивача на правничу допомогу адвоката на суму 5000 грн. Вказані судові витрати слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, рішення якого судом визнане протиправним та скасоване.

Керуючись ст.ст.77-79, 90, 132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006; код ЄДРПОУ 43995486) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 02.03.2023 № 01-2410-1127, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем ''Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особам, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості'' за 2020 рік, стосовно нежитлової будівлі розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в сумі 30244,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 02.03.2023 № 02-2410-1127, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем ''Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особам, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості'' за 2021 рік, стосовно нежитлової будівлі розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в сумі 38413,50 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 здійснені ним судові витрати: на оплату судового збору в сумі 2147,20 грн.; за професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК