Рішення

від 12.06.2023 по справі 580/264/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2023 року справа № 580/264/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рідзеля О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Мельникової О.М.,

представника позивача Шишкіна О.Ю. (за довіреністю),

представника відповідача Чущевої А.В. (у порядку самопредставництва),

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація Поліфасад до Черкаської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

16.01.2023 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація Поліфасад (далі позивач) до Черкаської митниці Держмитслужби (далі відповідач), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати:

- рішення про визначення митної вартості товарів від 13.09.2022 №902000/2022/000028/2;

- картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 13.09.2022 №UA902020/2022/000154.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що у митного органу були відсутні жодні підстави для відмови у митному оформленні товару на підставі поданих у відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу України товариством документів та для витребування додаткових документів, перелік яких наведений в частині 3 статті 53 Митного кодексу України, оскільки наданими позивачем документами повністю підтверджується і числове значення митної вартості і відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З огляду на викладене, позивач зазначає, що застосування резервного методу для визначення вартості є необґрунтованим.

Ухвалою суду від 10.02.2023 відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

21.02.2023 відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що за умовами розділу 7 договору купівлі-продажу від 14.07.2018 №65 оплата за товар здійснюється в доларах США шляхом 100% оплати суми вказаної в комерційному інвойсі. Відповідно даних SWIFT від 13.07.2022 №188 реквізити продавця (на рахунок якого повинна бути здійснена оплата за партію оцінюваного товару) та покупця не відповідають їх же реквізитам визначених розділом 13 договору.

Розділом 12 договору купівлі-продажу від 14.07.2018 №65 визначено, що зміни до цього договору вносяться тільки за письмовою згодою сторін. Зважаючи на вищевикладене, наданий митниці банківський платіжний документ неможливо ідентифікувати з партією оцінюваного товару, у зв`язку з чим наданими декларантом документами не підтверджується фактично сплачена ціна за партію оцінюваного товару.

Також, в наданій експортній декларації країни відправлення від 11.07.2022 №223120220002193659 зазначено номер ТТН 1КТ607188, яка митниці декларантом не надавалась. Таким чином, у митниці відсутні у повному обсязі документально підтверджені відомості про маршрут транспортування партії оцінюваного товару до ввезення на митну територію України.

Крім того враховуючи умови поставки (CFR), а також те, що транспортування партії оцінюваних товарів здійснювалось морським транспортом та за логістичним маршрутом, в якому поєднані різні порти, морський перевізник (експедитор) зобов`язаний застрахувати свою відповідальність незалежно від того, чи міститься ця вимога в договорі транспортного експедирування, транспортування партії оцінюваних товарів підлягає страхуванню. В з/е договорі відсутні відомості про включення до ціни товару вартості страхування, яка є обов`язковою складовою митної вартості товару та відповідно до ч.10 статті 58 Митного кодексу України повинна додаватись до ціни товару, якщо не була до неї включена.

Відповідач зазначає, що надана калькуляція виробника від 01.06.2022 містить відомості щодо розрахунку собівартості плівки ПВХ. Так, відповідно відомостей вказаної калькуляції, виробником зазначено вартість сировини «Порошок ПВХ» на рівні 0,42 дол. США/кг. Зазначене суперечить відомостям що містяться в спеціалізованих виданнях які містять інформацію щодо вартості ПВХ сформовану на світовому ринку, а саме відповідно до ДП «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» №205 (01.07.2022 по 15.07.2022) вартість ПВХ на умовах CFR Азія становить від 950,00 дол. США/т. Відповідно до інформації видання «Хімкурєр» №22 від 02.06.2022, вартості на ПВХ ринку Азії становить більше 1000 дол. США/т, що також є значно вищими ніж вартість ПВХ зазначена в розрахунку собівартості.

Також, в наданому до митного оформлення розрахунку собівартості плівки ПВХ відсутній дохід продавця. З врахуванням вартості товару 1243,44 дол. США/т відповідно до калькуляції та вартості товару відповідно до інвойсу № CL22A070 1420,00 дол. США/т (на умовах поставки CFR Gdansk, тобто у вартість товару 1420,00 дол. США/т включені витрати по доставці товару до пору Gdansk) різниця вартостей становить 176,56 дол. США/т. З урахуванням кількості товару (19т) така різниця становить 3354,64 дол. США, що є навіть є нижчим ніж витрати понесені продавцем на доставку контейнеру до порту Польщі (Gdansk). Отже, враховуючи зазначене, з урахуванням вартостей згідно калькуляції та вартості відповідно до інвойсу, така зовнішньоекономічна операція для продавця є комерційно недоцільною та збитковою.

Зважаючи на вищевикладене, у митниці наявні обґрунтовані підстави вважати, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість партії оцінюваного товару та щодо включення до митної вартості всіх обов`язкових складових відповідно до ч. 10 статті 58 Митного кодексу України, а саме витрат пов`язаних з її транспортуванням та страхуванням.

Ухвалою від 25.05.2023 суд здійснив перехід із спрощеного провадження до загального, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та призначив підготовче засідання.

Усною ухвалою від 02.06.2023, внесеною до протоколу судового засідання, суд закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд справи по суті.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, допитавши свідка, суд встановив таке.

14.07.2018 позивач уклав з компанією Jiang Yin Chen Lan Plastic Products Co., Ltd., Китай, контракт № 65.

Відповідно до п. 1.2. розділу 1 зазначеного контракту (у редакції згідно додаткового узгодження від 01.11.2021 № 8) продавець продає, а покупець купує ПВХ плівку, з вмістом пластифікатора (DOP) 8%+/-1% та ламінат високого тиску (HPL) виробника «Jiang Yin Chen Lan Plastic Products Co. Ltd». Kитай відповідно до інвойсів, які є невід`ємною частиною даного контракту.

Згідно з додатковим узгодженням №11 від 01.06.2022 до контракту №65 від 14.07.2018 товар поставляється продавцем на умові: CFR - будь-який порт Польщі (відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010).

Відповідно до комерційного інвойсу від 09.07.2022 №СL22А070 загальна вартість партії товару склала 25413,74 доларів США. Умови поставки СFR - Gdansk.

Вантажною митною декларацією КНР для експортуємої продукції від 11.07.2022 №223120220002193659 підтверджується відправка компанією «Jiang Yin Chen Lan Plastic Products Co. Ltd» на ім`я позивача (отримувач) товару плівка ПВФ, кількістю 17897 кг на суму 25413,74 доларів США. Спосіб транспортування морем, транспортний засіб Nikolai Maersk, порт відправлення Янь Шань, порт прибуття Гданськ (Польша).

Згідно з рахунком на надання автопослуг від 05.09.2022 №40489 перевезення товару по маршруту перевезення Гданськ (Польща) - Черкаси (Україна) здійснювалося ТОВ Рівнетранссервіс (тягач НОМЕР_1 , причеп НОМЕР_2 ).

13.09.2022 на адресу ТОВ «Корпорація Поліфасад»» у зону прибуття Черкаської митниці надійшов вантаж за міжнародною товаро-транспортною накладною CMR № LIMCO113 від 02.09.2022.

13.09.2022 представником позивача декларантом ТОВ «Брокер - Україна» (договір № 10/342 від 08.07.2021) ОСОБА_1 було подано митну декларацію № UA902020/2022/207348 та документи, що підтверджують митну вартість товарів та метод її визначення за ціною договору.

Для митного оформлення (графа 44 митної декларації № UA902020/2022/207348) надано: сертифікат якості б/н на ПВХ плівку № б/н від 09.07.2022; рахунок-фактура (інвойс) CL22A070 від 09.07.2022; автотранспортна накладна (CMR № LIMCO113 від 02.09.2022); комерційний інвойс СL22А070 від 09.07.2022; банківський платіжний документ SWIFT №188 від 13.07.2022 про сплату 25 413,74 доларів США; Рахунок-фактура (інвойс) про надання транспортно-експедиційних послуг 0019411000070 від 08.08.2022; довідка про транспортне перевезення №40489 від 05.09.2022; довідка про транспортні витраті №315 від 05.09.2022; лист №1309/22 від 13.09.2022; прайс від 03.06.2022; калькуляція виробника від 01.06.2022; комерційна пропозиція продавця від 03.06.2022; додаткові узгодження до контракту № 65 від 14.07.2018 №1 від 15.05.2019, № 2 від 01.08.2019, №4 від 15.07.2020, №4/1 від 20.08.2020, №5 від 01.09.2020, №6 від 10.09.2020, №7 від 11.05.2021, №8 від 01.11.2021, №11 від 01.06.2022; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №65 від 14.07.2018; договір про надання послуг митного брокера №10/342 від 08.07.2021; договір про перевезення від 07.07.2022; договір-заявка на перевезення від 31.08.2022; каталог віл 04.09.2020; лист №2908/22 від 29.08.2022; лист №310720/11 від 31.07.2020; лист №29/07 від 29.07.2020; лист №1503/22-2; лист від 23.08.2022; лист №1709/20 від 17.09.2020; копія митної декларації країни відправлення 223120220002193659 від 11.07.2022; МRN 22РL322080NU5ВСU59 від 01.09.2022.

Відповідно до п.22 митної декларації № UA902020/2022/207348 заявлена митна вартість склала 25413,74 доларів США.

13.09.2022 митний орган склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UА902020/2022/0000154 з таких причин: «Під час декларування митної вартості декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару № 1, чим порушено вимоги ч.2 статті 52 та ч.21 статті 58 та ч.1 ст.53, ст.368 МКУ. В наданих декларантом документах відповідно до умов зазначених у частинах 2-4 ст.53 Митною кодексу України відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Обраний декларантом метод не відповідає умовам зазначеним в статті 58 глави 9 Митного кодексу України. Застосування методу визначення митної вартості за ціною угоди неможливо. На підставі п.3 ч.6 ст.54 Митного кодексу України митниця відмовляє у митному оформленні товару».

13.09.2022 митний орган прийняв рішення про визначення митної вартості товарів №UA902000/2022/000028/2.

Відповідно до цього рішення митна вартість товару була визначена за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів та має становити 1,79 долар США/кг.

Підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною договору зазначено: «В порядку здійснення митного контролю на підставі пункту 5 статті 57, пункту 1,4 статті 337, 320 Митного кодексу України встановлено, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо складових митної вартості та щодо фактично сплаченої ціни. а саме: - За умовами розділу 7 договору купівлі-продажу оплата за товар здійснюється в доларах США шляхом 100% оплати суми вказаної в комерційному інвойсі. Відповідно даних SWIFT від 13.07.2022 №188 реквізити продавця (та рахунок якого повинна бути здійснена оплата за партію оцінюваного товару) та покупця не відповідають їх же реквізитам визначених розділом договором. Розділом 12 договору купівлі-продажу від 14.07.2018 №65 визначено, що зміни до цього договору вносяться тільки за письмовою згодою сторін, зважаючи на вищевикладене, наданий митниці банківський платіжний документ неможливо ідентифікувати з партією оцінюваного товару, у зв`язку з чим наданими декларантом документами не підтверджується фактично сплачена ціна за партію оцінюваного товару.

В наданій експортній декларації країни відправлення від 11.07.2022№223120220002193659 зазначено ТТН 1КТ607188, яка митниці декларантом не надавалась. Таким чином, у митниці відсутні у повному обсязі документально підтверджені відомості про маршрут транспортування партії оцінюваного товару до ввезення на митну територію України.

Відповідно умов договору купівлі-продажу від 14.07.2018 №65 з урахуванням додаткового узгодження до договору від 01.06.2022 № 11 товар поставляється на умовах поставки CFR порт Польщі. Митниці заявлено умови поставки CFR Gdansk (Польща).

Відповідно правил інтерпретації Інкотермс щодо умов поставки CFR продавець зобов`язаний нести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, а також несе всі ризики втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, до моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. Враховуючи умови поставки (CFR), а також те, що транспортування партії оцінюваних товарів здійснювалось морським транспортом та за логістичним маршрутом, в якому поєднані різні порти морський перевізник зобов`язаний застрахувати свою відповідальність. В з/е договорі відсутні відомості про включення до ціни товару вартості страхування. В рахунках від 08.08.2022 №0019411000070, від 05.09.2022 №40489, довідці від 05.09.2022 №315 відсутні відомості щодо наявності/відсутності страхування.

Надана калькуляція виробника від 01.06.2022 містить відомості щодо розрахунку собівартості плівки ПВХ. Так, відповідно відомостей вказаної калькуляції, виробником зазначено вартість сировини Порошок ПВХ» на рівні 0,42 дол. США/кг. Зазначене суперечить відомостям що містяться в спеціалізованих виданнях які містять інформацію щодо вартості ПВХ сформовану на світовому ринку, а саме відповідно до ДП «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» №205 (01.07.2022 по 15.07.2022) вартість ПВХ на умовах CFR Азія становить від 950,00 дол. США/т. Відповідно до інформації видання «Хімкурєр» №22 від 02.06.2022, вартості на ПВХ ринку Азії становить більше 1000 дол. США, що також є значно вищими ніж вартість ПВХ зазначена в розрахунку собівартості.

Також, в наданому до митного оформлення розрахунку собівартості плівки ПВХ відсутній дохід продавця. З врахуванням вартості товару 1243,44 дол. США/т відповідно до калькуляції та вартості товару відповідно до інвойсу №CL22A070 1420,00 дол. США/т (на умовах поставки CFR Gdansk, тобто у вартість товару 1420,00 дол. США/т включені витрати по доставці товару до пору Gdansk) різниця вартостей становить 176,56 дол. США/т. З урахуванням кількості товару (19т) така різниця становить 3354,64 дол. США, що є навіть є нижчим ніж витрати понесені продавцем на доставку контейнеру до порту Польщі (Gdansk). Отже, враховуючи зазначене, з урахуванням вартостей згідно калькуляції та вартості відповідно до інвойсу, така зовнішньоекономічна операція для продавця є комерційно недоцільною та збитковою.

Враховуючи вищевикладене, в наявних у митниці документах, які надавались декларантом на підтвердження заявленої митної вартості за основним методом, відсутні всі відомості щодо фактично сплаченої ціни товарів, та що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, повноту їх включення до ціни, та відповідно, до митної вартості товарів. Наявні обставини визначені ч. 2 статті 58 Митного кодексу України, які декларантом не усунуто, які унеможливлюють визначення митної вартості за основним методом.

У митниці наявна інформація про вартість подібних товарів щодо оцінюваного товару на рівні 1,79 дол. США/кг, які продавались на експорт в Україну у максимально наближений період до часу до ввезення партії оцінюваних товарів, митну вартість яких було визнано митницею. Декларанту запропоновано визначити митну вартість товару за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів використовуючи наявну у митниці інформацію. Джерело інформації: МД від 21.06.2022 №UA401060/2022/7516.

Встановлені судом обставини підтверджені також показами допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_2 , яка є посадовою особою митного органу та безпосередньо приймала спірне рішення про коригування митної вартості.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями про коригування митної вартості та карткою відмови у прийнятті митної декларації, позивач звернувся в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті, суд врахував таке.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі МК України) митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 Резервний метод МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).

Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу (частина 12 статті 264 МК України).

Для вирішення спору суд врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11 вересня 2020 року у справі № 820/10288/15 у подібних правовідносинах.

Верховний Суд з аналізу викладених норм зазначив, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Як установлено судом, 14.07.2018 позивач уклав з компанією Jiang Yin Chen Lan Plastic Products Co., Ltd., Китай, контракт № 65.

Відповідно до п. 1.2. розділу 1 зазначеного контракту (у редакції згідно додаткового узгодження від 01.11.2021 № 8) продавець продає, а покупець купує ПВХ плівку, з вмістом пластифікатора (DOP) 8%+/-1% та ламінат високого тиску (HPL) виробника Jiang Yin Chen Lan Plastic Products Co. Ltd". Kитай відповідно до інвойсів, які є невід`ємною частиною даного контракту.

Платіжним дорученням від 13.07.2022 №188 підтверджується оплата позивачем коштів за товар на суму 25413,74 доларів США, а листом Jiang Yin Chen Lan Plastic Products Co. Ltd" від 23.08.2022 отримання вказаних коштів відповідно до інвойса CL22A070.

Доводи відповідача про те, що документами не підтверджується фактично сплачена ціна за партію оцінюваного товару у зв`язку з розбіжностями реквізитів суд вважає необґрунтованими, оскільки позивач надав відповідачу додаткові узгодження від 20.08.2020 №4/1 до контракту від 14.07.2018 №65, якими вносилися зміни у банківські реквізити продавця та покупця.

Відтак, банківські реквізити сторін договору зазначені у платіжному дорученні від 13.07.2022 №188 та контракті від 14.07.2018 №65 (з урахуванням додаткової угоди ) є ідентичними.

Отже, позивач довів, що кошти у сумі 25413,74 доларів США, зазначені у платіжному дорученні від 13.07.2022 №188, були перераховані за партію оцінюваного товару відповідно до інвойсу CL22A070.

Щодо ненадання декларантом ТТН 1КТ607188, зазначеної в експортній декларації країни відправлення від 11.07.2022 №223120220002193659, суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що при здійснені митного оформлення декларант надав відповідачу експортну декларацію країни відправлення від 11.07.2022 №223120220002193659, в якій зазначено номер ТТН 1КТ607188.

На думку відповідача, оскільки декларант не надав зазначену ТТН, відтак у митниці відсутні у повному обсязі документально підтверджені відомості про маршрут транспортування партії оцінюваного товару до ввезення на митну територію України.

Разом з тим, як було зазначено вище, частина 2 статті 53 МК України встановлює перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, до якого не включено експортну ТТН.

Суд звертає увагу, що копію ТТН декларант може надати, за наявності, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ч. 3 ст. 53 МК України).

Тому ТТН країни відправлення є додатковим документом, який може бути наданий за наявністю розбіжностей виключно за її наявності.

Крім того, надання коносаменту (товаророзпорядчий документ, що видається морським перевізником вантажу відправнику, та засвідчує прийняття вантажу до перевезення), на чому наголошував представник відповідача у судовому засіданні, не передбачено переліком ні основних, ні додаткових документів.

При цьому, п.5 ст.53 МК України встановлює заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Щодо відсутності в договорі відомостей про включення до ціни товару вартості страхування суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.2 контракту від 14.07.2018 №65 з урахуванням додаткового узгодження до договору від 01.06.2022 № 11 товар поставляється Продавцем на умові: CFR-будь-який порт Польщі (відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010).

Згідно з Інкотермс 2010 умовами поставки CFR є "Cost and Freight" ("Вартість і фрахт"). Це означає, що продавець постачає товар на борт судна або надає поставлений у такий спосіб товар. Ризик втрати чи пошкодження товару переходить до отримувача, коли товар знаходиться на борту судна. Продавець зобов`язаний укласти договір та оплачувати всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до зазначеного порту призначення.

У пп. b Договір страхування пункту А.3. Договори перевезення та страхування Інкотермс 2010 зазначено Договір страхування. Немає зобов`язань.

Відповідно до пункту А.6. Розподіл витрат продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.6: - нести усі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4; - сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, що випливають із статті А.3 "а", включаючи витрати щодо завантаження товару на борт судна; - нести витрати, пов`язані з придбанням страхування у відповідності зі статтею А.3 "б"; - сплатити будь-які збори за розвантаження в узгодженому порту розвантаження, покладені на продавця відповідно до договору перевезення; - сплатити, коли це належить, витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну у випадках, коли вони відповідно до договору перевезення покладаються на продавця.

Обов`язки страхування вантажу по Інкотермс 2010 необов`язкові й для Продавця, Покупець несе всі ризики втрати або пошкодження товару з моменту його постачання в порт Гданськ (Польща).

Крім того, позивач надав відповідачу лист від 29.08.2022 № 2908/22, в якому зазначив, що при постачанні на адресу товариства товару від Jiang Yin Chen Lan Plastic Products Co. Ltd (Китай) згідно контракту від 14.07.2018 №65 страхування перевезення вантажу підприємством не здійснюється на всьому маршруті перевезення від порту завантаження до м. Черкаси. Згідно додаткового узгодження від 01.06.2022 № 11 до Контракту віл 14.07.2018 №65 Покупець та Продавець домовились, що постачання товарів у рамках даного контракту відбуватиметься на умовах CFR будь-який порт Польщі, які не передбачають страхування перевезення вантажу зі сторони Продавця.

Відтак, враховуючи, що на позивача не покладено обов`язку страхування, а тому посилання відповідача на відсутності в договорі відомостей про включення до ціни товару вартості страхування суд вважає безпідставним.

Щодо здійснення відповідачем оцінки калькуляції собівартості виробника плівки ПВХ, наданої продавцем, щодо комерційної недоцільності та збитковості операції для продавця товару, та встановлення вартості товару на рівні 1,79 дол. США/кг відповідно до наявного у митниці джерела інформації: МД від 21.06.2022 №UА401060/2022/7516, суд зазначає таке.

Відповідач у спірному рішенні про коригування митної вартості вказує, що надана калькуляція виробника від 01.06.2022 містить відомості щодо розрахунку собівартості плівки ПВХ. Так відповідно відомостей вказаної калькуляції, виробником зазначено вартість сировини порошок ПВХ на рівні 0,42 дол. США/кг. Зазначене суперечить відомостям, що містяться в спеціалізованих виданнях, які містять інформацію щодо вартості ПВХ сформовану на світовому ринку, а саме відповідно до ДП УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА № 205 (01.07.2022 по 15.07.2022) вартість ПВХ на умовах CFR Азія становить від 950,00 дол. США/т. Відповідно до інформації видання «Хімкурєр» №22 від 02.06.2022, вартості на ПВХ ринку Азії становить більше 1000 дол. США, що також є значно вищими ніж вартість ПВХ зазначена в розрахунку собівартості.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 27.01.2022 у справі №200/6413/20-а зазначив, що виявлення в ході проведення митного контролю з будь-якого інформаційного ресурсу (інформація з мережі Інтернет, висновок спеціалізованих організацій тощо) продажу товару, тотожного заявленому до митного оформлення, за ціною вищою, ніж заявлена митна вартість, не є безумовною підставою до визнання недостовірними та неправдивими відомості щодо митної вартості товару, та відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Крім того, дані, взяті митним органом за основу при обрахунку митної вартості товару, повинні оцінювати в комплексі з поданими декларантом документами. Крім того, рівень цін може змінюватися в залежності від якості товару, умов оплати, розміру партії, кон`юнктурної ситуації на ринку тощо, а висновок таких спеціалізованих організацій має консультативний характер. Встановлення митним органом різниці в ціні свідчить про наявність підстав для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції, за якою до митного оформлення пред`явлено товари. Виявлена різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю тотожних товарів згідно з інформаційними ресурсами мережі Інтернет, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників інформаційних ресурсів, при цьому, матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем оцінки та аналізу наданих позивачем документів на обґрунтування заявленої митної вартості товару.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 200/6521/20-а, від 25.05.2021 у справі № 200/7957/20-а, від 11.11.2021 у справі № 200/6403/20-а.

Верховний Суд у постанові від 11.09.2020 у справі № 820/10288/15 зазначив, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а у подібних правовідносинах, відповідно до яких наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Дослідивши вказані вище докази суд встановив, що задекларована позивачем вартість товару (25413,74 доларів США) відповідала даним щодо дати операції, її розміру та вартості, виду товару наданими до митної декларації та доданими до матеріалів справи доказами, зокрема, інвойсом, платіжним дорученням про перерахування коштів тощо. Достовірність вказаних документів обґрунтованих сумнівів не викликає.

Відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу в обґрунтування обставин, що надані до МД документи позивача є підробленими або містили неправдиву чи неповну інформацію.

Суд наголошує, що всі зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України документи (окрім документів про страхування, адже таке не здійснювалося) декларант надав митному органу, а відтак суд вважає, що позивач вірно провів розрахунок митної вартості, надав всі документи, що підтверджують митну вартість, ці документи підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Заявлена позивачем митна вартість товару, визначена за першим методом, підтверджується належними документами, які містять повні та достовірні відомості про митну вартість товару, отже відсутні підстави для застосування другорядних методів визначення митної вартості товару.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів в обґрунтування обставин, що надані до митної декларації документи позивача є підробленими або містили неправдиву чи неповну інформацію.

Крім того, у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Суд встановив, що за основу для коригування митної вартості придбаного позивачем товару за резервним методом митним органом взято вартість максимально наближеного до митного оформлення за часом та об`ємом товару у МД від 21.06.2022 №UА401060/2022/7516.

Однак, спірне рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Відповідач не довів, що вартість товару, яку взято за основу для коригування вартості згідно зі спірним рішенням, визначено з урахуванням індивідуальних ознак (фірми-виробника, якості тощо).

Оскільки відповідач не довів правомірності коригування митної вартості товару позивача, суд дійшов висновку, що спірні рішення є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

До позовної заяви позивач додав клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Договором про надання професійної правничої допомоги від 17.10.2022 №46 підтверджується залучення позивачем для вирішення спору судом професійної правничої допомоги адвоката Шишкіна О.Ю.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.132 КАС України такі витрати належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч.6-7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з абз.1 ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Рахунком-фактурою від 08.12.2022 №46/1 та платіжною інструкцією від 12.12.2022 №2685 підтверджується сплата позивачем адвокату Шишкіну О.Ю. коштів в сумі 8000,00грн.

Вищевказаний договір про надання правничої допомоги стосується надання позивачу юридичних послуг у т.ч. у суді.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 25.12.2022 позивачу надані юридичні послуги на суму 8000,00 грн.

Суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд враховує, що процесуальні документи у справі є однотипними, а справи за участі цих самих сторін з подібних правовідносин неодноразово розглядались в суді.

Тому суд вважає належним чином обґрунтованою суму 4000,00 грн. компенсації витрат на правничу допомогу у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому суд дійшов висновку стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн. та сплачений судовий збір в сумі 6316,44 грн.

Керуючись ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація Поліфасад задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Черкаської митниці Держмитслужби від 13.09.2022 №902000/2022/000028/2 про визначення митної вартості товарів та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 13.09.2022 №UA902020/2022/000154.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці Держмитслужби на користь товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація Поліфасад судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6316,44 грн. (шість тисяч триста шістнадцять гривень 44 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Учасники справи:

1) позивач товариство з обмеженою відповідальністю Корпорація Поліфасад (18001, м.Черкаси, б-р Шевченка, 224, код ЄДРПОУ 32741784);

2) відповідач Черкаська митниця Держмитслужби (18007, м. Черкаси, вул. О. Дашкевича, 76, код ЄДРПОУ 44005652).

Повне судове рішення виготовлено 14.06.2023.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ