Постанова

від 06.06.2023 по справі 160/623/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 червня 2023 року м. Дніпросправа № 160/623/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2023 (суддя першої інстанції Турова О.М.) в адміністративній справі №160/623/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ "СЛАРУС" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

10.01.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «СЛАРУС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державна податкова служба України, в якій позивач просить:

визнати рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області №7729106/41272929 від 29.11.2022 про відмову в реєстрації податкової накладної № 7 від 22.11.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних протиправним та скасувати його;

зобов`язати ДПС України здійснити дії по реєстрації (зареєструвати) в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 7 від 22.11.2022, складену ТОВ «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «СЛАРУС».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2023 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «СЛАРУС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено у повному обсязі; визнано протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, №7729106/41272929 від 29.11.2022 року, яким відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «СЛАРУС» (код ЄДРПОУ 41272929, юридична адреса: вул. Суворова, буд. 14, корп. 4, офіс 2, м. Дніпро, 49089) в реєстрації податкової накладної №7 від 22.11.2022 року в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №7 від 22.11.2022 року, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «СЛАРУС», в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання на реєстрацію.

Також вищевказаним рішення суду стягнуто з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «СЛАРУС» судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1342,00грн. (одна тисяча триста сорок дві гривні 00 копійок), та стягнуто з Державної податкової служби України за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «СЛАРУС» судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1342,00грн. (одна тисяча триста сорок дві гривні 00 копійок).

03.04.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «СЛАРУС» про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просив суд ухвалити додаткове рішення у справі №160/623/23 про стягнення з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «СЛАРУС» судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00грн.

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2023 року було задоволено вимоги позивача в повному обсязі, однак, судом не вирішувалося питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем. При цьому, оскільки розгляд справи здійснювався у письмовому провадженні, то заявити додатково про розподіл витрат на правову допомогу та надати докази до закінчення судових дебатів не було можливим, разом з тим, позивачем у позовній заяві та у заяві від 09.03.2023р. зазначалося, що позивач має намір понести такі витрати, при цьому, детальний опис робіт адвоката, акт виконаних робіт адвоката та квитанція про оплату його послуг будуть надані після винесення рішення у цій справі, оскільки розмір гонорару адвоката залежить від результату розгляду справи. Також п.4.1 Договору №26/12 про надання правової допомоги від 26.12.2022 передбачено, що гонорар адвоката сплачується у відповідні етапи протягом розгляду справи. Отже, після того, як було винесено рішення у справі, було завершено й другий етап щодо оплати гонорару адвоката і надано відповідні докази суду з цією заявою про ухвалення додаткового рішення. За вказаних обставин, представник позивача просить суд прийняти додаткове рішення у справі щодо стягнення з відповідачів витрат на правничу допомогу.

Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2023 заяву представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «СЛАРУС» (код ЄДРПОУ 41272929, юридична адреса: вул. Суворова, буд. 14, корп. 4, офіс 2, м. Дніпро, 49089) судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1000,00грн. (одна тисяча гривень 00 копійок).

Стягнуто з Державної податкової служби України за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «СЛАРУС» судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1000,00грн. (одна тисяча гривень 00 копійок).

У стягненні з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та Державної податкової служби України решти витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Додаткове рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, яке в апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване додаткове рішення суду винесене з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви відмовити з підстав наведених в апеляційній скарзі.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Приймаючи оскаржуване додаткове рішення, суд першої інстанції зробив висновок, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу у розмірі 25000,00 грн. в цілому є неспівмірною з наданим адвокатом обсягом послуг у суді. У поданих документах жодним чином не обґрунтовано вартість наданих правових послуг з урахуванням їх обсягу відповідно до умов Договору, часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), та, виходячи з предмету спору та характеру спірних відносин, розгляду і вирішення справи як незначної складності у спрощеному позовному провадженні, тобто без проведення судових засідань, отже заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому не можуть бути стягнуті у заявленому розмірі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 252 КАС України визначено, що саме суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.

За вимогами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом частин другої - п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз вищенаведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішенні від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 грудня 2022 року між Адвокатом Володченковим Євгеном Юрійовичем, що діє на підставі Свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №3489, виданого Радою адвокатів Дніпропетровської області на підставі рішення № 84 від 21.11.2017 р. (надалі - Адвокат), з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «СЛАРУС», в особі Зайцева В`ячеслава Олександровича, що діє на підставі довіреності №04/03-21/1 від 04.03.2022 р. (надалі - Клієнт), з іншої сторони, укладено договір про надання правової допомоги №26/12.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу останнім надано Договір про надання правничої допомоги від 26.12.2022 року №26/12; додаткову угоду №1 від 26.12.2022 року до Договору про надання правничої допомоги від 26.12.2022 року №26/12; квитанцію ІКІ №00588 на суму 15000,00грн про передплату за Договором про надання правничої допомоги від 26.12.2022 року №26/12; квитанцію ІКІ №00589 на суму 10000,00грн про остаточний розрахунок за Договором про надання правничої допомоги від 26.12.2022 року №26/12; детальний опис робіт (наданих послуг) від 03.04.2023 року; акт виконаних робіт (наданих послуг) №03/04.

Відповідно до п. 1.1 цього Договору предметом цього Договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

Згідно з п. 2.1.1 цього Договору Адвокат зобов`язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями Клієнта.

Відповідно до п.2.1.2 цього Договору Адвокат зобов`язується представляти права і законні інтереси Клієнта в органах державної влади, місцевого самоврядування, перед третіми особами, а також у всіх судах України та здійснювати професійну діяльність Адвоката згідно з умовами цього Договору з усіма правами представника, які передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно з п. 2.1.3 цього Договору Адвокат зобов`язується надавати правову допомогу Клієнту у кримінальних справах, які могли би бути пов`язані з Клієнтом, незалежно від його процесуального статусу в них (потерпілий, затриманий, підозрюваний, обвинувачений, підсудний, свідок).

Відповідно до п.4.1 цього Договору на визначення розміру гонорару Адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару.

Згідно з п. 4.2 цього Договору гонорар Адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього Договору.

Відповідно до Додаткової угоди від 26.12.2022р. №1 до Договору про надання правової допомоги від 26.12.2022р. №26/12 сторони склали цю додаткову угоду до договору №26/12 про надання правової допомоги від 26.12.2022 р., про таке:

1. Мета: Адвокат надає Клієнту правову допомогу у визнані протиправним та скасуванні рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області №7729106/41272929 від 29.11.2022 року про відмову в реєстрації податкової накладної №7 від 22.11.2022р.;

2. Обсяг послуг, які надаються Адвокатом: підготовка необхідних документів, досудове врегулювання спору, збір доказів подача таких документів до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (за підсудністю) та участь у судовому процесі. Сторони визначили, що кінцевим результатом надання послуг за Договором є отримання судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду щодо вищенаведеної мети.

3. Сторони погодили, відповідно до п.4.2 Договору №26/12 про надання правової допомоги від 26.12.2022р. Гонорар адвоката складає 25 000.00 грн. та виплачується Адвокату в два етапи:

1) 15 000,00 грн., сплачується протягом 3 (трьох) робочих днів з дня подання позовної заяви до суду;

2) 10 000,00 грн., сплачується протягом 3 (трьох) робочих днів з дня винесення рішення по справі.

4. Даний додаток є невід`ємною частиною Договору №26/12 про надання правової допомоги від 26.12.2022 р.

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) від 03.04.2023р. та Акта виконаних робіт (наданих послуг) від 03.04.2023 р. №03/04 адвокатом надано наступні послуги (виконано роботи):

1. Проведення виїзного консультування Клієнта щодо можливості оскарження рішень податкового органу - 1500 грн. - 1 год. 30 хв.;

2. Збір та аналіз відомостей та доказів для можливості складення позовної заяви - 7000 грн. - 15 год.;

3. Досудове, адміністративне оскарження - 5000 грн. - 5 год.;

4. Складання позовної заяви та направлення її в суд (значний об`єм) - 7500 грн. - 30 год.;

5. Участь у судовому процесі, складання відповідних документів - 4000 грн. - 4 год.

Всього по вартості: 25 000,00 грн. Всього витрачено часу: 55 год. 30 хв.

Згідно з квитанцією ІКІ №00588 від 12.01.2023р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «СЛАРУС» здійснило передплату за Договором про надання правової допомоги №26/12 від 26.12.2022 р. у сумі 15 000 грн.

Згідно з квитанцією ІКІ №00598 від 03.04.2023р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «СЛАРУС» здійснило остаточний розрахунок за Договором про надання правової допомоги №26/12 від 26.12.2022 р. у сумі 15 000 грн.

Таким чином, посилаючись на вищевказані докази, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 25000,00грн.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем у суді першої інстанції у розмірі 25000 грн, є суттєво завищеним та не є співмірним з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Суд апеляційної інстанції вважає, що вказана сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем в розмірі 25000 грн., не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням співмірності та пропорційності витраченого часу, складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, зважаючи на предмет спору, заявлені позовні вимоги, зміст позовної заяви, значення справи для сторони, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлена позивачем сума витрат на професійну допомогу у розмірі 25000 грн. не є співмірною зі складністю спору та предметом доказування у справі, а отже підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн., що є співмірним зі складністю справи та відповідає принципу справедливості.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному судовому рішенні, у зв`язку з чим підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2023 в адміністративній справі №160/623/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 09 червня 2023 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя С.В. Білак

суддя В.А. Шальєва