Постанова

від 08.06.2023 по справі 280/246/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 червня 2023 року м. Дніпросправа № 280/246/23Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПЛ-АВТО" на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.03.2023 ( суддя першої інстанції Богатинський Б.В.) в адміністративній справі №280/246/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПЛ-АВТО" до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання рішень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПЛ-АВТО" до Головного управління ДПС у Львівській області , Державної податкової служби України, в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №7392621/33011632 від 27.09.2022, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ДІПЛ-АВТО" було відмовлено у реєстрації податкової накладної №6 від 04.02.2022 та зобов`язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію податкової накладної №6 від 04.02.2022 у Єдиному реєстрі податкових накладних;

визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №7392623/33011632 від 27.09.2022, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ДІПЛ-АВТО" було відмовлено у реєстрації податкової накладної №11 від 16.02.2022, та зобов`язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію податкової накладної №11 від 16.02.2022 у Єдиному реєстрі податкових накладних;

визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №7392624/33011632 від 27.09.2022, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ДІПЛ-АВТО" було відмовлено у реєстрації податкової накладної №15 від 17.02.2022, та зобов`язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію податкової накладної №15 від 17.02.2022 у Єдиному реєстрі податкових накладних;

визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №7392626/33011632 від 27.09.2022, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ДІПЛ-АВТО" було відмовлено у реєстрації податкової накладної №16 від 21.02.2022 та зобов`язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію податкової накладної №16 від 21.02.2022 у Єдиному реєстрі податкових накладних;

визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №7392628/33011632 від 27.09.2022, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ДІПЛ-АВТО" було відмовлено у реєстрації податкової накладної №17 від 21.02.2022, та зобов`язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію податкової накладної №17 від 21.02.2022 у Єдиному реєстрі податкових накладних;

визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №7392627/33011632 від 27.09.2022, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ДІПЛ-АВТО" було відмовлено у реєстрації податкової накладної №18 від 21.02.2022, та зобов`язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію податкової накладної №18 від 21.02.2022 у Єдиному реєстрі податкових накладних;

визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №7507356/33011632 від 25.10.2022, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ДІПЛ-АВТО" було відмовлено у реєстрації податкової накладної №10 від 05.09.2022, та зобов`язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію податкової накладної №10 від 05.09.2022 у Єдиному реєстрі податкових накладних;

визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №7507354/33011632 від 25.10.2022, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ДІПЛ-АВТО" було відмовлено у реєстрації податкової накладної №11 від 06.09.2022, та зобов`язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію податкової накладної №11 від 06.09.2022 у Єдиному реєстрі податкових накладних;

визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №7507355/33011632 від 25.10.2022, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ДІПЛ-АВТО" було відмовлено у реєстрації податкової накладної №16 від 14.09.2022, та зобов`язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію податкової накладної №16 від 14.09.2022 у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПЛ-АВТО" судові витрати, що складаються із судового збору та витрат на професійну правничу (правову) допомогу.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.03.2023 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПЛ-АВТО" задоволено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПЛ-АВТО" понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 164,50 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПЛ-АВТО" понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 164,50 грн.

Не погодившись з рішенням суду в частині щодо стягнення витрат на правничу професійну допомогу, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в цій частині та заяву позивача про стягнення витрат на правничу професійну допомогу задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є доведеним та обґрунтованим, а тому наявні підстави для стягнення витрат на правничу допомогу.

В іншій частині рішення суду позивач не оскаржує.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Визначаючи межі перегляду справи, колегія суддів виходить з того, що позивач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягнені з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, за наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції перевіряє рішення суду першої інстанції, на предмет його законної та обґрунтованості, в частині правомірності відмови в частині відмови у стягнені з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-4статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Така правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 у справі №569/17904/17.

Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Такий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 21.03.18 у справі №815/4300/17, від 11.04.18 у справі № 814/698/16, від 18.10.18 у справі № 813/4989/17.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи додано копії: свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №471 від 20.04.2004, ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1104645 від 28.11.2022, договору про надання правничої (правової) допомоги від 04.05.2020, додаткової угоди №13 від 30.12.2021 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 04.05.2020, додаткової угоди №14 від 25.11.2022 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 04.05.2020, платіжної інструкції №3910 від 05.12.2022, рахунку №22/11 від 25.11.2022, акту про приймання-передачі послуг від 05.12.2022.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16, вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 520/7431/19 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вказані критерії закріплені у ч. 5 ст. 134 КАС України.

Зі змісту норм частин 4, 5 та 6 ст. 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

Як вже зазначено вище, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Колегія суддів звертає увагу, що у наданих представником позивача до матеріалів справи документах не відображено, кількості витраченого адвокатом на виконання робіт (надання послуг) часу (годин), вартості години за певний вид послуги, детального опису робіт проведених адвокатом (наданих послуг), позивачем не конкретизовано та необґрунтовано витрачений час на правничу допомогу, не деталізовано, які роботи проведені адвокатом в рамках надання послуг.

Крім того, з додатковою угодою №14 від 25.11.2022 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 04.05.2020 визначено послуги, які надані представником позивача, серед яких, зокрема: участь у судовому засіданні у суді першої інстанції, підготовка тексту апеляційної скарги, підготовка відзиву на апеляційну скаргу, участь у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції.

Однак колегія суддів зауважує, що вказана справа є справою незначної складності, по цій категорії справ є стала судова практика, справа розглянута в порядку спрощеного провадження, а тому такі послуги як участь у судовому засіданні у суді першої інстанції та участь у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції є необґрунтованими та не підтвердженими.

Щодо підготовки тексту апеляційної скарги, підготовки відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято 17 березня 2023 року, тоді як такі послуги із зазначенням певного розміру є передчасними, оскільки додаткова угода убула укладена 25 листопада 2022 року.

Крім того, ні до суду першої інстанції, ні під час розгляду справи судом апеляційної інстанції позивачем не надано акту приймання-передачі наданих послуг.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПЛ-АВТО" на залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.03.2023 в адміністративній справі №280/246/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 09 червня 2023 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя С.В. Білак

суддя В.А. Шальєва