Постанова

від 13.06.2023 по справі 640/6754/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/6754/20 Суддя (судді) першої інстанції: Клименчук Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддів Файдюка В.В.,

Суддів Мєзєнцева Є.І.,

Собківа Я.М.,

При секретарі Шепель О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (ВП) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрканцторг» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрканцторг» (далі - позивач, ТОВ «Компанія Укрканцторг») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України (далі - ДПС України) та Головного управління ДПС у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у місті Києві), в якому просило:

1. визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у м. Києві про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкової накладної № 1372863/42227163 від 20 грудня 2019 року;

2. зобов`язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію податкової накладної № 38 від 12 листопада 2019 року датою її фактичного надходження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відмовляючи у реєстрації податкової накладної, контролюючий орган в оскаржуваному рішенні не зазначив конкретних обставин, які б виключали можливість її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивач стверджує, що складена ним податкова накладна відповідає змісту здійсненої операції та укладеному договору, а відповідачу на перевірку надавався повний пакет документів, що підтверджує реальність здійсненої операції.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року даний адміністративний позов задоволено.

При цьому, суд виходив з того, що, незважаючи на наявність у позивача передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, відповідачем протиправно прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби України у місті Києві, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що під час перевірки реальності здійснення фінансово-господарських операцій по спірній податковій накладній встановлено, що позивачем не надано контролюючому органу необхідні документи для прийняття Комісією ГУДПС у місті Києві рішення про реєстрацію складеної податкової накладної.

Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом встановлено, що ТОВ "Компанія Укрканцторг" прийняло участь у закупівлі ДК 021:2015: 30190000- 7, (офісне устаткування та приладдя різне Канцелярські товари в асортименті), яку проводила Філія «Дельта-Лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України" (Замовник).

За результатами електронного аукціону ТОВ "Компанія Укрканцторг" було визнано переможцем закупівлі (протокол розгляду тендерної пропозиції від 09 жовтня 2019 року).

На підставі вищевикладеного між ТОВ «Компанія Укрканцторг» та Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Філії «Дельта-Лоцман» був укладений Договір поставки №306-В-ФДЛ-19 від 29 жовтня 2019 року, предметом якого є поставка товарів, визначених Додатком №1 до Договору поставки(далі - Товар).

11 листопада 2019 року ТОВ «Компанія Укрканцторг» сформовано рахунок на оплату №2358, який відповідно до умов договору був оплачений.

Товар було доставлено за допомогою транспортної компанії ТОВ «Автолюкс Експрес Пошта» (ЄДРПОУ 39949191), між якою та ТОВ «Компанія «Укрканцторг» укладено Договір №106450 від 25 липня 2019 року, що підтверджується товарно-транспортною накладною.

Факт отримання товару представником Філії «Дельта-Лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» підтверджує Видаткова накладна №2412 від 12 листопада 2019 року та Довіреність №МР000000332 від 12 листопада 2019 року.

Товар, який є предметом вищевказаної поставки, був придбаний у ТОВ «Делфіпартнер», ТОВ «ВІВАТ ТРЕЙДІНГ», ТОВ «Галвей», ТОВ «Банківські Технології», ТОВ «КОМПАНІЯ «ТВМ», ТОВ «ІМПОРТ-ОФІС УКРАЇНА», ТОВ «ТРОДАТ-УКРАЇНА», TOB «АКС ТРЕЙД», ТОВ «ТЕХНОЮГ», ТОВ «ОптЕкспрес», TOB «ЗІНЕКО», про що свідчать відповідні документи.

При цьому, що товар має підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Для ведення господарської діяльності Товариство має у штаті кваліфікованих спеціалістів. Реальність наявності штату у Товаристві підтверджує Звіт 1-ДФ.

Специфіка виконання позивачем взятих зобов`язань відповідно до вищевказаного Договору полягає в тому, що позивач закуповує Товар у різних постачальників (це залежить від наявності конкретного товару у конкретного постачальника) з правом залучення третіх осіб для транспортування/доставки/перевезення, який, після реалізується замовникам.

12 листопада 2019 року згідно вимог п.201.10 статті 201 ПК України позивачем було складено податкову накладну № 38 (далі - ПН №38) на загальну суму 200 227,74 грн., в т.ч. ПДВ - 33 371,29 грн. та направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН).

25 листопада 2019 року позивачем отримано Квитанцію за реєстраційним номером № 9279819018, де зазначалося, що документ прийнято. Реєстрація зупинена у зв`язку з тим, що податкова накладна відповідає вимогам пп.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку» та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

17 грудня 2019 року позивачем було направлено на адресу ГУ ДПС у м. Києві { Повідомлення № 1 про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої зупинено, з додатками на 230 аркушів, які беззаперечно підтверджують реальність здійснення операцій по ПН № 38 від 12 листопада 2019 року.

20 грудня 2019 року Рішенням відповідача №1372863/42227163 було відмовлено у реєстрації ПН № 38 від 12 листопада 2019 року на підставі ненадання платником податку копій документів, а саме первинних документівщодо постачання/придбання товарів/послуг,зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у т.ч. рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документів, які не надано підкреслити); розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Вважаючи рішення відповідачів протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (далі - Порядок №1246), податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «;Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Це положення кореспондує п. 201.16 ст. 201 ПК України.

На час виникнення та розвитку спірних у цій справі правовідносин критерії ризиковості здійснення операцій були визначені листом ДФС 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18, погодженим з Міністерством фінансів України 22 березня 2018 року. Критерії погоджено за умови, що вони будуть переглянуті протягом місяця.

Колегія суддів зазначає, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України і не можуть бути підставою для прийняття рішення суб`єктом владних повноважень.

Загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян та інших осіб, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Отже, зупинення реєстрації податкових накладних на підставі критеріїв ризиковості, встановлених листом ДФС, порушувало принцип правової визначеності та передбачуваності, а, відтак, було неправомірним.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладено, зокрема, у постанові від 02 квітня 2019 року у справі № 822/1878/18, постанові від 21 травня 2019 року у справі № 815/2791/18, постанові від 09 липня 2019 року у справі №140/2093/18.

Також колегія суддів виходить з того, що надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної залежить, зокрема, від чіткого визначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Водночас у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної зазначено, що реєстрацію податкової накладної зупинено та запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

При цьому, відповідачем не вказано конкретного переліку документів, необхідних для прийняття таких рішень.

Колегія суддів зазначає, що позивачем направлено податковому органу пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт відповідних Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 140/2160/18.

Колегія суддів зазначає, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №117).

Пунктами 18-21 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Проте, в даному випадку відповідачем було порушено наведені вимоги законодавства, оскільки рішення відповідача містить лише загальне твердження про ненадання документів, без конкретизації (підкреслення) конкретного переліку документів, які, на думку Комісії, не надані, без з`ясування специфіки проведених господарських операцій.

Водночас позивачем було надано до контролюючого органу первинні документи, які не дають підстав для сумніву щодо реальності фінансово-господарських операцій з контрагентами позивача; наданий позивачем пакет документів був достатнім для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

В контексті вищенаведеного колегія суддів також зауважує, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. При цьому здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок, як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23 жовтня 2018 року по справі №822/1817/18, від 21 травня 2019 року по справі №0940/1240/18.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 1372863/42227163 від 17 грудня 2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 38 від 12 листопада 2019 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо покладення на відповідача обов`язку з реєстрації податкової накладної, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно п. 19 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема, набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення).

Відповідно до п. 20 Порядку №1246, який був чинний на моменту звернення до суду із цим позовом, у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДПС.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 38 від 12 листопада 2019 року, складену Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрканцторг", датою її фактичного подання.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (ВП) - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 13 червня 2023 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Є.І. Мєзєнцев

Я.М. Собків