Постанова

від 14.06.2023 по справі 600/1843/22-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/1843/22-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов О.В.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

14 червня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Томтранс Логістик" на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Томтранс Логістик" до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Томтранс Логістик» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №307916 від 21 січня 2022 року.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.11.2022 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, у пункті пропуску «Порубне-Сірет» митного поста «Вадул-Сірет» посадовими особами Чернівецької митниці Державної митної служб України здійснено ваговий контроль транспортного засобу марки транспортного засобу «Scania», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Томтранс Логістик», під керуванням водія ОСОБА_1 .

За результати габаритно-вагового контролю оформлено чек (талон) про зважування транспортного засобу позивача від 30.11.2021 року № 8928.

Про результати габаритно-вагового контролю Чернівецька митниця Держмитслужби України повідомила Придністровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки листом від 01.12.2021 року №7.2-08/1/7.2-28.2/6, а саме, встановлено перевищення вагових параметрів транспортного засобу, порівняно з визначеними законодавством, більше як на 2 відсотки.

На підставі листа Чернівецької митниці Державної митної служби України від 01.12.2021 року №7.2-08/1/7.2-28.2/6, посадовою особою Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено акт №315691 від 03.12.2022 року проведення перевірки додержання законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовано порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за які передбачена абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

За результатами перевірки складено також акт №0061351 від 0312.2021 року ревищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, в якому вказано: марка автомобіля - «Scania», модель К420, реєстраційний номер НОМЕР_1 , причів (напівпричіп) реєстраційний номер НОМЕР_1 ; нормативно допустима маса транспортного засобу 40,00 т, фактична маса - 39,13 т.; осьові навантаження: фактичне 7,07/9,6/22,46 при нормативно допустимому 11/11/22.

Також оформлено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0064860 від 03.12.2021 року, згідно з якою тип транспортного засобу визначено по схемі за №12 згідно наведеного переліку. Показники навантаження на осі транспортного засобу зазначено: 1) 7,07; 2) 9,6; 3) 7,35; 4) 7,48; 5) 7,63.

Судом також встановлено, що 13.01.2022 року посадовою особою Придністровського міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки оформлено повідомлення №2331/40-1/24-22 від 13.01.2022 року, згідно якого ТОВ «Томтранс Логістик» запрошується на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 26.01.2022 року. Доказів вручення вказаного повідомлення позивачу суду надано не було.

26.01.2022 року В.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Валерій Долінський, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №307916, відповідно до якої за порушення вимог статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 6 частини 1 статті 60 вказаного закону, постановлено стягнути із ТОВ «Томтранс Логістик» адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними постановою позивач оскаржив її до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції враховуючи встановлений під час перевірки факт перевищення транспортним засобом позивача нормативних габаритних (вагових) параметрів та відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, дійшов висновку, що постанова про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу по суті є правомірною і достатніх підстав для визнання її протиправною під час розгляду справи судом не встановлено.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі - Закон №2344-III та інші нормативно-правові акти в редакції, чинній на час здійснення габаритно-вагового контрою транспортного засобу).

Згідно статті 3 Закону №2344-III цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до частини 1 статті 29 Закону №2344-III автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Питання щодо організації міжнародних перевезень пасажирів і вантажів врегульовані статтею 53 Закону №2344-III.

Так, організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень (частина 1 статті 53).

До міжнародних перевезень пасажирів та небезпечних вантажів допускаються резиденти України, які мають досвід роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних умовах не менше ніж три роки (частина 1 статті 53).

При виконанні міжнародних перевезень вантажів нерезиденти України повинні мати: дозвіл України; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу вимогам законодавства України щодо безпеки руху та екологічної безпеки, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж (частина 5 статті 53)..

Статтею 60 Закону №2344-III передбачена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Так, згідно абзацу 6 частини 1 статті 60 Закону №2344-III (який було застосовано відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови) за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 60 Закону №2344-III розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до загального фонду Державного бюджету України, крім 50 відсотків адміністративно-господарських штрафів, передбачених абзацами чотирнадцятим - сімнадцятим частини першої статті 60 цього Закону, та плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, що зараховуються до державного дорожнього фонду, створеного у складі спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до Законів України "Про дорожній рух" та "Про автомобільні дороги" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27.06.2007 року №879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування", якою затвердив Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).

Відповідно до пунктів 2 та 3 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Аналогічні положення щодо великовагових та великогабаритних транспортних засобів наведені у Правилах проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами" (далі - Правила №30).

Зокрема згідно пунктів 2, 3 Правил №30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

При цьому, згідно пункту 4 Правил №30 допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Так, згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Відповідно до пункту 6 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Пунктами 7-14 Порядку №879 передбачені вимоги до контрольно-вимірювального обладнання та пунктів габаритно-вагового контролю, а пунктами 15-25 Порядку №879 - вимоги до габаритно-вагового контролю.

Отже, з наведеного вбачається, що за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільні перевізники-суб`єкти господарювання несуть фінансову відповідальність.

Так, у цій справі при здійсненні обчислення встановлених за результатом проведеної перевірки показників перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, судом встановлено, що згідно чеку (талону) про зважування транспортного засобу позивача від 30.11.2021 року № 8928 визначено п`ять осей транспортного засобу, з яких згідно схеми типу транспортного засобу осі №3, №4 та №5 є строєними, загальне навантаження на такі строєні осі становить 22,46 т, що перевищує нормативно допустиме навантаження у 22,00 т. Тобто, перевищення зафіксовано у розмірі 0,46 т, що становить 2,1% (із заокругленням).

Отже, у даному разі перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху становить більше 2 відсотків, а тому вимагає отримання відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Водночас, в ході перевірки, було виявлено перевезення водієм транспортного засобу «Scania», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 вантажу з перевантаженнями на строєну вісь здійснювалося без дозволу щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень.

Стосовно доводів позивача щодо неналежно проведеного зважування, суд зазначає наступне.

Так, вимірювальна техніка, якою проводилося зважування, є сертифікованою, що підтверджується наявними у матеріалах справи свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №429 (чинне до 27.05.2022 року) - Вага автоматична для зважування ТЗ у русі ТВА-20 D-1. Зав. №33874. Виробник ТзОВ НВП «Техноваги». Засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ OIML R 134-1.

Суд зазначає, що процедуру та умови проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки (далі - ЗВТ), що перебувають в експлуатації, а також оформлення її результатів, визначено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженого Наказом міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08.02.2016 року №193.

Так, згідно пункту 2 Розділу IV вказаного Порядку результати повірки ЗВТ вважають позитивними, якщо їх метрологічні і технічні характеристики відповідають вимогам Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" та технічних регламентів щодо ЗВТ (далі - встановлені вимоги).

Відтак, наявність свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №429 вказує про те, що ЗВТ (Вага автоматична для зважування ТЗ у русі ТВА-20 D-1), що його метрологічні і технічні характеристики відповідають вимогам Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" та технічних регламентів щодо ЗВТ.

А тому, з огляду на вказане та те, що свідоцтвом про повірку ваги, якими проводилося зважування, підтверджується відповідність ЗВТ вимогам ДСТУ OIML R134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісі», що нівелює доводи представника позивача в частині неналежного проведення зважування.

Колегія суддів зазнчає, що факт перевищення транспортним засобом позивача вагових обмежень також підтверджується талоном (чеком) зважування, який формується і видається технічними засобами габаритно-вагового контролю автоматично, що унеможливлює втручання особи в результати зважування.

Стосовно доводів апелянта в частині не відповідності чеку (талону) про зважування транспортного засобу позивача від 30.11.2021 року № 8928 вимогам MBB №1-337-03.07.08, затверджених ДП «Служба міжнародних автомобільних перевезень», то слід зазначити, що пунктом 19 Порядку №879, який був чинний до його виключення Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №671, було передбачено, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Однак, на час проведення зважування транспортного засобу позивача такий пункт вже був виключений з Порядку №879, а тому зазначена позивачем методика не могла застосовуватись на час проведення такого габаритно-вагового контролю.

Оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач, суд вважає, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача проведено правомірно.

Крім того, позивачем не наведено жодних обґрунтувань порушення прав позивача у спірних правовідносинах внаслідок проведення габаритно-вагового контролю без використання методики Мінекономрозвитку.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 09 серпня 2019 року у справі №817/1051/16, де серед іншого суд вказав: «наведене узгоджується з подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме скасування п. 19 Порядку №879 Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №671 без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою».

Колегія суддів зазначає, що законодавчо не встановлено вимог щодо зазначення в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю при проведенні габаритно-вагового контролю, реквізитів зважувального засобу. Такі документи, складаються за затвердженою формою, і не містять графи, яка б визначала марку, модель та заводський номер вимірювально-зважувального обладнання тощо, що свідчить про відсутність у інспектора Укртрансбезпеки обов`язку вносити відповідні дані до довідки та акту, зокрема.

Аналогічний правовий висновок, висловлено Верховним Судом в постанові від 03.07.2019 по справі № 819/1381/16.

При цьому, водій, під час проведення зважування транспортного засобу, не позбавлений права отримати для ознайомлення відповідні документи про сертифікацію вагового комплексу і про його періодичну повірку та пересвідчитись у їх відповідності нормам чинного законодавства.

Разом з цим доказів звернення водія до інспекторів Укртрансбезпеки, які проводили зважування транспортного засобу, з проханням надати для ознайомлення вищезазначені документи та відповідно відмови останніх у видачі таких документів ані до суду першої ані апеляційної інстанції не надано.

Стосовно тверджень позивача щодо невиконання відповідачем приписів Порядку № 1567 в частині повідомлення його про час і місце розгляду справи про порушення, суд зазначає, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

При цьому, суд зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Отже доводи позивача не спростовують наявності порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме - перевищення вагових норм 2,1% на строєну вісь 22,46 т при допустимих 22,0 т при перевезенні вантажу 30.11.2021 року, який встановлений складеними документами при здійсненні габаритно-вагового контролю.

Відтак, колегія суддів вказує, що оскільки апелянт ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи не спростував факт перевищення нормативно допустимого вагового навантаження транспортного засобу, відтак оскаржувана постанова відповідача про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу прийнята правомірно.

За наведених обставин та правового регулювання спірних правовідносин, суд першої інстанції при розгляді даного спору обґрунтовано вказав, що

Апеляційна скарга не містить суттєво інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у позовній заяві, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивача не містить.

Щодо решти доводів слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). (рішення у справі «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Томтранс Логістик" залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.