Ухвала

від 14.06.2023 по справі 440/17217/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

14 червня 2023 року

м. Київ

справа №440/17217/21

провадження № К/990/19236/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А.,

суддів: Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,

перевіривши касаційну скаргу Полтавської міської ради на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023 у справі №440/17217/21 за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в:

У 2021 році ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавської міської ради, у якому просив:

- визнати бездіяльність щодо невирішення питання про надання або про відмову у наданні у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та надання дозволу на розробку проєкту відведення земельної ділянки на території Василівської сільської ради Полтавського району Полтавської області протиправною;

- зобов`язати розглянути заяву про надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та надання дозволу на розробку проєкту відведення земельної ділянки на території Василівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2022, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023, позов задоволено.

Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, Полтавська міська рада подала касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанцій та ухвалити у цій справі нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Дослідивши зміст касаційної скарги Полтавської міської ради, колегія суддів дійшла такого висновку.

Приписами пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.

Тому розв`язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд, насамперед, має з`ясувати, чи належить справа, що у ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку.

Законодавець у КАС України встановив диференційований підхід до визначення категорій справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок судового розгляду, зокрема й щодо можливості їхнього касаційного оскарження.

За приписами пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначна справа) вважається адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

У частині шостій статті 12 КАС України закріплено перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положеннями пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Водночас за правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів вважає, що ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її. Також колегія суддів відхиляє посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження, оскільки воно не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме справи №440/17217/21.

Також Суд відхиляє посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду викладених у постановах від 10.04.2019 у справі №522/4689/16-ц (справа про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом), від 20.05.2020 у справі №303/6974/16-ц (справа витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання договору дарування недійсним та скасування його державної реєстрації) та від 23.06.2020 у справі №922/989/18 (справа про визнання права постійного користування земельною ділянкою) з огляду їх відмінність від справи №440/17217/21 за предметом та обставинами внаслідок яких виникли спірні правовідносини.

Колегія суддів звертає увагу, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Таким чином, колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на неврахування зазначених постанов Верховного Суду.

До того ж, висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 27.02.2018 у справі №545/808/17, від 10.07.2018 у справі №806/3095/17, від 12.09.2019 у справі №826/3163/16.

Згідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на те, що касаційна скарга Полтавської міської ради подана на судові рішення, які за законом не належить оскаржувати у касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою треба відмовити.

Керуючись ст. 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Полтавської міської ради на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023 у справі №440/17217/21.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя В.М. Кравчук