Ухвала

від 22.05.2023 по справі 761/12573/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/3121/2023 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 761/12573/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2023 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власників майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділ-2000» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт-Холдинг» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 квітня 2023 року, -

за участі:

прокурора - ОСОБА_7 ,

представника власника майна - ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 квітня 2023 року задоволено клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно, тимчасово вилучене під час проведення обшуку у період 10 квітня 2023 року - 11 квітня 2023 року у нежитлових (офісних) приміщеннях, які належать ТОВ «Поділ 2000» за адресою: м. Київ, вул. Ігорівська, 7, (літ. А) (перелік майна згідно резолютивної частини оскаржуваної ухвали).

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді представник власників майна - адвокат ОСОБА_8 подав в інтересах ТОВ «Поділ 2000», ТОВ Смарт-Холдинг» апеляційну скаргу, в якій ставив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, просив ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 квітня 2023 року скасувати, витребувати у Головного слідчого управління СБ України документи, які було вилучено під час обшуку та постановити нову ухвалу, у задоволенні клопотання сторони обвинувачення відмовити.

На думку сторони захисту, оскаржувана ухвала постановлена з недотриманням норм кримінального процесуального Закону, є необґрунтованою та невмотивованою, а відтак підлягає скасуванню.

Мотивуючи апеляційні вимоги представник зазначає, що правові підстави визнання речей, вилучених під час обшуку, речовими доказами у кримінальному провадженні є незрозумілими. При цьому слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі лише констатував факт винесення органом досудового розслідування постанови про визнання майна речовими доказами, не звернувши увагу на її зміст.

Крім того як зазначає представник в клопотанні не доведено, що наявна і в чому полягає загроза можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна. Також не вмотивовано та не нанадо доказів на підтвердження того, що вилучене майно згідно вимогам ст. 98 КПК України було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні є події щодо зміни власника (кінцевого беніфіціара) групи підприємств. Зазначені в ухвалі Шевченківського районного суду міста Києва від 08.04.2023 року документи, які підлягали вилученню щодо встановлення обставин кримінального правопорушення були добровільно видані представником підприємства на початку обшуку. Разом з тим під час проведення обшуку слідчим були вилучені документи, які не мають жодного відношення до предмету розслідування даного кримінального провадження.

Крім того в порушення вимог ч. 2 ст. 168 КПК України під час обшуку було вилучено 4 відеореєстратора та сервер ТОВ «Поділ 2000», що призвело до повного відключення системи відео спостереження та фактично унеможливило належне функціонування офісного центру, здійснення охорони будівлі, наявних зовні складських приміщень, стоянки автотранспорту.

Згідно позиції сторони захисту оскаржувана ухвала не відповідає приписам матеріального права, необґрунтована, докази не досліджені в повному обсязі та оцінені судом поза принципом всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінки кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власників майна, який підтримав доводи поданої апеляційної скарги та просив її задовольнити в повному обсязі, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Відповідно до положень ч. 1. ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Як вбачається зі змісту наданих до суду матеріалів, у даному судовому провадженні 20.04.2023 року було оголошено резолютивну частину оскаржуваної ухвали, повний текст судового рішення представником отриманий 27.04.2023 року, про що свідчить розписка, наявна в матеріалах справи. Апеляційну скаргу адвокат направив засобами поштового зв`язку 01.05.2023 року.

Відповідно до висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, сформованого у постанові від 27.05.2019 року у справі № 461/1434/18 у разі, якщо повний текст було складено пізніше, у випадку необізнаності у заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 20 квітня 2023 року представнику власника майна адвокату ОСОБА_6 підлягає поновленню як такий, що пропущено з поважних причин.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, Головним слідчим управлінням Служби безпеки України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 22023000000000248 від 14.03.2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

10 квітня 2023 року - 11 квітня 2023 року у нежитлових (офісних) приміщеннях, які належать ТОВ «Поділ 2000» за адресою: м. Київ, вул. Ігорівська, 7, (літ. А), які належать на праві власності ТОВ «Поділ 2000» (код ЄДРПОУ 30778000), проведено обшук на підставі ухвали судді Шевченківського районного суду міста Києва, в ході якого виявлено та вилучено майно (перелік майна згідно резолютивної частини оскаржуваної ухвали).

11.04.2023 року постановою старшого групи слідчих у кримінальному провадженні майно, яке виявлено та вилучено в ході проведення обшуку за адресою: м. Київ, вул. Ігорівська, 7, (літ. А) визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки вилучені речі та документи є знаряддям вчинення кримінального правопорушення та зберегли сліди вчинення протиправної діяльності та відомості, що можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

12.04.2023 року прокурор третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на вилучене під час обшуку майно (перелік майна згідно резолютивної частини оскаржуваної ухвали).

Метою арешту вказаного майна прокурор зазначив збереження речових доказів, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та відповідають вимогам ст. 98 КПК України.

20.04.2023 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на майно, тимчасово вилучене під час проведення обшуку у період 10 квітня 2023 року - 11 квітня 2023 року у нежитлових (офісних) приміщеннях, які належать ТОВ «Поділ 2000» за адресою: м. Київ, вул. Ігорівська, 7, (літ. А).

Задовольняючи клопотання прокурора про накладення арешту на майно, слідчий суддя врахував правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за ознаками якого здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023000000000248 від 14.03.2023 року. Крім того з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України та визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, а також з метою забезпечення проведення під час досудового розслідування експертних досліджень, прийшов до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання прокурора.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52).

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з`ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні прокурором доводи про накладення арешту на вищевказане майно, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав накладення арешту на майно.

Зокрема, посилаючись у клопотанні, що вилучене під час обшуку у нежитлових (офісних) приміщеннях, які належать ТОВ «Поділ 2000» за адресою: м. Київ, вул. Ігорівська, 7 майно, є речовими доказами та відповідають критеріям майна, на яке може бути накладено арешт, визначеним ст. 170 КПК України, прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.

Як вбачається зі змісту клопотання, вищевказане майно постановою слідчого від 11.04.2023 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні. Крім того процесуальний керівник зазначив обставини вчинення кримінального правопорушення та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

На даний час є достатньо підстав вважати, що перелічене вище тимчасово вилучене в ході обшуку майно зберегло на собі сліди вчиненого злочину, а також містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Тобто тимчасово вилучене майно містить критерії речових доказів, передбачені ст. 98 КПК України.

Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінального провадження та попередньою кваліфікацією вчиненого кримінально-протиправного діяння.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено його відповідність ознакам ст. 98 КПК України. Вказане в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного посилання представника власника майна на те, що стороною обвинувачення не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки прокурором надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України. Вказане свідчить про правомірність висновку слідчого судді про необхідність накладення такого виду обтяження як арешт майна.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме спосіб накладення арешту на майно, як заборона користування та розпорядження. За викладених обставин вказаний спосіб арешту майна буде співмірним обмеженню права власності завданням кримінального провадження, для виконання яких прокурор звернувся із клопотанням. А тому доводи автора апеляційної скарги про відсутність правових підстав для арешту майна, не є переконливими.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власників майна ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити адвокату ОСОБА_6 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділ-2000» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт-Холдинг» строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 квітня 2023 року.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 квітня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно, тимчасово вилучене під час проведення обшуку у період 10 квітня 2023 року - 11 квітня 2023 року у нежитлових (офісних) приміщеннях, які належать ТОВ «Поділ 2000» за адресою: м. Київ, вул. Ігорівська, 7, (літ. А) (перелік майна згідно резолютивної частини оскаржуваної ухвали), - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власників майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділ-2000» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт-Холдинг» - адвоката ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4