Постанова

від 14.06.2023 по справі 233/3569/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1418/23 Справа № 233/3569/19 Суддя у 1-й інстанції - Наумик О.О. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2023 року м.Кривий Ріг

справа № 233/3569/19

провадження № 22-ц/803/1418/23

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого - Тимченко О.О.,

суддів:Мірути О.А., Хейло Я.В.,

за участю секретаря судового засідання - Тимофєєвої В.О.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Приватне акціонерне товариство «АПК-Інвест»,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

третя особа - Костянтинівська районна державна адміністрація Донецької області,

третя особа - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу № 233/3569/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» до ОСОБА_1 , треті особи - Костянтинівська районна державна адміністрація Донецької області, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , про переукладення договору та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест», треті особи - Костянтинівська районна державна адміністрація Донецької області, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , про припинення дії договору оренди земельної частки (паю) шляхом розірвання у зв`язку з неможливістю його виконання,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 ,

на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 листопада 2019 року (суддя Наумик О.О.), ухваленого в приміщенні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області,-

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У червні 2019 року ПрАТ «АПК-Інвест» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Костянтинівська районна державна адміністрація Донецької області, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , про переукладення договору. В обґрунтування позову зазначив, що 22 березня 2012 року між товариством і ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної частки (паю), який зареєстрований 29 березня 2012 року в книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Миколайпільської селищної ради Костянтинівського району Донецької області за № 970. За умовами договору оренди паю ПрАТ «АПК-Інвест» передано в оренду земельну частку (пай) (ріллю) площею 4,78 умовних кадастрових гектарів згідно із сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ДН № 0173922, виданим 30 серпня 1996 року Костянтинівською районною державною адміністрацією Донецької області. Згідно з актом приймання-передачі земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року ОСОБА_1 передав, а ПрАТ «АПК-Інвест» прийняло у володіння та користування (оренду) земельну частку (пай) (ріллю) площею 4,78 умовних кадастрових гектарів, що розміщена у межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом. Строк дії договору оренди паю сторони погодили на 20 років. Крім того, у пункті 2.3. договору оренди паю сторони погодили, що у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), договір оренди землі переукладається на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Договір оренди переукладається сторонами за договором не пізніше ніж у строк до двох місяців з дати виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та отримання державного акта на право власності на земельну ділянку. Припинення дії договору оренди допускається у випадках, визначених цим договором та чинним законодавством України. При цьому ОСОБА_1 зобов`язався протягом п`яти робочих днів з дати виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та отримання державного акта на право власності на земельну ділянку письмово повідомити про це орендаря (пункт 3.1 договору оренди паю). Таким чином, під час укладення договору оренди паю ОСОБА_1 вчинив волевиявлення та погодив строк дії договору у 20 років, а також правові наслідки подальшої реалізації ним права на виділ земельної ділянки, а саме обов`язок переукладення договору оренди землі з орендарем, відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди паю. ПрАТ «АПК-Інвест» належним чином виконує свої обов`язки за договором оренди паю, зокрема щодо сплати орендної плати ОСОБА_1 ПрАТ «АПК-Інвест» стало відомо про виділення в натурі ОСОБА_1 двох земельних ділянок площею 4,7102 га та 1,0298 га, кадастрові номери 1422483900:44:000:0002 та 1422483900:47:000:0028 відповідно, які фактично використовуються позивачем за первісним позовом на підставі укладеного між сторонами договору оренди паю. ОСОБА_1 20 квітня 2018 року зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на вищевказані земельні ділянки. При цьому ОСОБА_1 у порушення умов договору не повідомив ПрАТ «АПК-Інвест» про виділ земельних ділянок в натурі, а згодом в односторонньому порядку відмовився від переукладення договору оренди. ПрАТ «АПК-Інвест» вважало, що такими діями ОСОБА_1 порушив умови укладеного договору оренди паю та норми земельного законодавства.

На підставі викладеного, ПрАТ «АПК-Інвест» просило визнати переукладеним договір оренди паю на договір оренди землі (кадастрові номери земельних ділянок 1422483900:44:000:0002 та 1422483900:47:000:0028, площею 4,7102 та 1,0298 га відповідно) на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди паю, починаючи з дати державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (20 квітня 2018 року) у запропонованій редакції.

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «АПК-Інвест», треті особи: Костянтинівська районна державна адміністрація Донецької області, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , про припинення дії договору шляхом розірвання у зв`язку з неможливістю його виконання. Зустрічна позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що після укладення між сторонами у справі договору оренди паю, предметом якого була земельна частка (пай) площею 4,78 умовних кадастрових гектарів згідно із сертифікатом на право на земельну частку (пай), він на підставі розпорядження районної державної адміністрації від 08 квітня 2018 року отримав у власність дві земельні ділянки площею 4,7102 та 1,0298 га, право власності на які зареєстрував 20 квітня 2018 року. Вказував, що після виділення земельної частки (паю) в натурі сертифікат про право на земельну частку (пай) згідно з вимогами земельного законодавства є недійсним. Із часу отримання державного акта на право власності на землю ОСОБА_1 набув статусу власника земельних ділянок, а тому змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди паю. ОСОБА_1 повідомив ПрАТ «АПК-Інвест» про виділення земельних ділянок в натурі та намір припинити орендні правовідносини з товариством. Проте ПрАТ «АПК-Інвест» відмовляється у добровільному порядку припиняти правовідносини, посилаючись на те, що виділення земельної ділянки в натурі та отримання ним державного акта на право власності на землю автоматично не припиняє дію укладеного між ними договору оренди паю. Зазначав, що оренда паю та оренда земельної ділянки за предметом є суттєво різними, оскільки у випадку оренди паю встановлюються орендні відносини щодо земельної частки (паю) на невизначену в натурі земельну ділянку, право на яку посвідчено сертифікатом. Після отримання ним земельних ділянок у власність, він набув статусу власника конкретних земельних ділянок, а сертифікат, на підставі якого укладався договір оренди паю, втратив чинність, тому такий договір слід вважати припиненим.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив припинити правовідносини, а саме дію договору оренди паю, шляхом розірвання у зв`язку з неможливістю його виконання.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 листопада 2019 року первісний позов ПрАТ «АПК-Інвест» задоволено: визнано переукладеним договір оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року між ПрАТ «АПК-Інвест» і ОСОБА_1 на договір оренди землі (кадастрові номери земельних ділянок 1422483900:44:000:0002 та 1422483900:47:000:0028, площею 4,7102 га та 1,0298 га відповідно) на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки (паю), починаючи з дати державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 20 квітня 2018 року, зазначивши: - у пункті 1.1 договору предметом договору земельні ділянки розміром 4,7102 га, з кадастровим номером 1422483900:44:000:0002, вартістю (не вказана), та розміром 1,0298 га, з кадастровим номером 1422483900:47:000:0028, вартістю (не вказана), загальною площею 5,74 га, які розміщені на території Миколайпільської селищної ради Костянтинівського району Донецької області, в тому числі за складом угідь: рілля 5,74 га, сіножатні - 0,0000 га; пасовища - 0,0000 га; - виклавши абзац перший пункту 2.2 договору в такій редакції: «За користування зазначеною в договорі земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю щороку орендну плату в розмірі 4 823 (чотири тисячі вісімсот двадцять три) грн 53 коп. Починаючи з 01 січня 2019 року розмір орендної плати, відповідно до умов чинного законодавства з урахуванням індексації орендної плати складає 8 373 (вісім тисяч триста сімдесят три) грн 00 коп. за земельну ділянку розміром 4,7102 га, з кадастровим номером 1422483900:44:000:0002, та 1 830 (одна тисяча вісімсот тридцять) грн 00 коп. за земельну ділянку розміром 1,0298 га, з кадастровим номером1422483900:47:000:0028. Загальна орендна плата становить 10 203,00 грн.»; - виклавши абзац перший пункту 2.3 договору в такій редакції: «Договір укладено сторонами терміном на 20 років. Загальний строк оренди обчислюється з моменту реєстрації договору оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року, укладеного між орендарем та орендодавцем, а саме з 29 березня 2012 року»; - виклавши абзац шостий пункту 2.3 договору в такій редакції: «Припинення дії договору оренди допускається у випадках, визначених цим договором та чинним законодавством України»; - виключивши підпункт 4 абзацу першого пункту 3.1 договору; - змінивши по всьому тексту договору слова «земельна частка (пай)» у відповідних відмінках на «земельна ділянка» у відповідних відмінках. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «АПК-Інвест» судовий збір у розмірі 1 921 грн. У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що реєстрація 20 квітня 2018 року ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки площею 4,7102 га та 1,0298 га з кадастровими номерами 1422483900:44:000:0002 та 1422483900:47:000:0028 відповідно, автоматично не припиняє дію укладеного між ним і ПрАТ «АПК-Інвест» договору оренди паю, який укладено на двадцять років. Надіславши 12 травня 2018 року ПрАТ «АПК-Інвест» лист, ОСОБА_1 висловив свій намір про відмову від договору оренди паю в односторонньому порядку, а також відмову від його переукладення, що суперечить умовам укладеного договору та положенням Закону України «Про оренду землі». Позовні вимоги про переукладення договору оренди паю є такими, що ґрунтуються на законі, отже підлягають задоволенню у повному обсязі. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що останній не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що питання розірвання договору оренди паю було предметом обговорення сторін договору, а також доказів на підтвердження істотності змінених обставин.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, ОСОБА_1 посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в частині задоволених позовних вимог за первісним позовом відмовити в повному обсязі, а в частині зустрічної позовної заяви вимоги задовольнити.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що положення пункту 2.3 спірного договору оренди щодо переукладення договору оренди є обов`язком відповідача є помилковими. Обов`язок орендодавця щодо переукладення договору оренди після виділення земельної ділянки в натурі та отримання ним права власності на неї нормами права не передбачено. неповідомлення позивача про набуття відповідачем права власності на земельну ділянку не впливає на зміну юридичного статусу земельної ділянки та його наслідків, що узгоджується з правовим висновком Верхового Суду при розгляді справи №233/4198/18 (постанова від 30.10.2019 року). Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що розмір земельної частки (паю), яка була передана ПрАТ «АПК-Інвест» та земельних ділянок, які перебувають на сьогоднішній час у власності ОСОБА_1 відрізняється. Так, в оренду ПрАТ «АПК-Інвест» передана в оренду земельна частка (пай) розміром 4,78 умовних кадастрових гектарів без встановлення меж цієї земельної ділянки в натурі на місцевості. На сьогоднішній час ОСОБА_1 є власником конкретної земельної ділянки площею 4,7102 га, та земельної ділянки площею 1,0298 га зі встановленими межами. Таким чином, у зв`язку із формуванням земельних ділянок та присвоєнням їм кадастрових номерів, які на сьогоднішній час перебувають у власності ОСОБА_1 , змінилися її межі, а тому передання зазначених ділянок в оренду повинна здійснюватися у порядку одержання її на праві оренди. При цьому платіжні доручення про перерахування коштів ПрАТ «АПК-Інвест» свідчать лише про наявність позадоговірних стосунків. Не застосовано норми права щодо порушення принципу свободи договору. Суд першої інстанції безпідставно не прийняв до увагу письмові докази, а саме лист-повідомлення, який був направлений відповідачем ОСОБА_1 на адресу позивача ПрАТ «АПК-Інвест», також не прийняв до уваги приписи діючого законодавства та практику Верховного Суду. Заявлена позивачем ПрАТ «АПК-Інвест» вимога не відповідає належним способам заходу його цивільних прав та інтересів у розумінні частини 2 статті 16 ЦК України, частини 3 статті 152 ЗК України та статті 27 Закону України «Про оренду землі», що є підставою для відмови у задоволенні такого позову. Суд безпідставно послався на правову позицію, викладену у пункті 20 постанови ВС від 19.03.2018 року у справі № 924/468/14, який неможливо застосувати у даній справі. Зазначає, що оренда земельної частки (паю) та оренда земельної ділянки за предметом є суттєво різними відносинами, оскільки у випадку оренди земельної частки (паю) встановлюються орендні відносини щодо право оренди земельної частки (паю) на невизначену в натурі земельну ділянку, посвідчену сертифікатом. У разі відмови орендаря розірвати договір право власника земельної ділянки підлягає захисту в загальному порядку. Не була застосована правова позиція, викладена у постанові ВС від 14.08.2019 року № 484/4135/18, згідно якої при відмові орендаря розірвати цей договір та припинити користування земельною ділянкою право власника земельної ділянки (орендодавця) на землю підлягає захисту у загальному порядку.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ПрАТ «АПК-Інвест» надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, оскільки судом прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Представник ПрАТ «АПК-Інвест» в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явися, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник Костянтинівської районної державної адміністрації Донецької області в судове засіданні не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

22 березня 2012 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «АПК-Інвест» було укладено договір оренди земельної частки (паю), відповідно до п.п.1.1, 2.2, 2.3 якого орендодавець ОСОБА_1 передає, а орендар ПрАТ «АПК-Інвест» приймає у володіння та користування (оренду) земельну частку (пай), яка належить ОСОБА_1 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), серія ДН №0173922, розміром 4,78 умовних кадастрових га, яка розміщена в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом, рілля загальною площею 4,78 га, терміном на 20 років. Сторони узгодили розмір орендної плати 4823,53 грн. та її виплату один раз на рік в грудні поточного року.

Пунктом 2.3. вказаного договору встановлено, що у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), договір оренди переукладається на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Договір оренди переукладається сторонами за договором не пізніше ніж в строк до двох місяців з дати виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та отримання державного акту на право власності на земельну ділянку. Припинення дії договору оренди допускається у випадках, визначених цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 3.1. договору ОСОБА_1 зобов`язався протягом п`яти робочих днів з дати виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та отримання державного акту на право власності на земельну ділянку письмово повідомити про це орендаря.

Зазначений договір зареєстровано у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Миколайпільської селищної ради за № 970 29 березня 2012 року за підписом посадової особи ОСОБА_5 , скріплено печаткою Миколайпільської сільської ради, відповідно до Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 року № 119.

22 березня 2012 року сторонами підписано акт приймання-передачі земельної частки (паю) відповідно до умов укладеного договору.

За інформацією ПрАТ «АПК-Інвест», земельні ділянки, визначені з врахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування згідно зі схемою поділу земель колективної власності КСП «Дружківський», розташовані на території Миколайпільської селищної ради Костянтинівського району Донецької області та передані у користування ПрАТ «АПК-Інвест» ОСОБА_1 на підставі договору оренди земельної частки (паю). На цих земельних ділянках засіяна озима пшениця.

Відповідно до розпорядження голови Костянтинівської райдержадміністрації від 13 грудня 2017 року № 426 ОСОБА_1 надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) у зв`язку із заміною сертифікату серія ДН № 0173922 на право на земельну частку (пай) на правовстановлюючий документ на земельну ділянку із земель КСП «Дружківський», орієнтовною площею 4,86 умовних кадастрових гектарів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Миколайпільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області.

На підставі розпорядження голови Костянтинівської районної державної адміністрації за № 170 06 квітня 2018 року ОСОБА_1 надано у власність та виділено в натурі (на місцевості) земельні ділянки за кадастровими номерами 1422483900:44:000:0002 та 1422483900:47:000:0028 загальною площею 5,7400 га.

20 квітня 2018 року ОСОБА_1 зареєстрував у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності та став власником земельної ділянки площею 1,0298 га, кадастровий номер 1422483900:47:000:0028 та земельної ділянки площею 4,7102 га, кадастровий номер 1422483900:44:000:0002, що розташовані на території Миколайпільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Листом від 12 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «АПК-Інвест», в якому повідомив про небажання переукладати договір оренди на виділені йому в натурі земельні ділянки, у зв`язку з чим просив утриматися щодо проведення будь-яких робіт на цих земельних ділянках. Квитанцією за № 21730039 від 17 липня 2019 ОСОБА_1 повернув ПрАТ «АПК-Інвест» 3370,10 грн, сплачених йому орендарем в якості орендної плати платіжним дорученням № 7790 від 25 червня 2019 року.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

За частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що реєстрація 20 квітня 2018 року ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки площею 4,7102 га та 1,0298 га з кадастровими номерами 1422483900:44:000:0002 та 1422483900:47:000:0028 відповідно, автоматично не припиняє дію укладеного між ним і ПрАТ «АПК-Інвест» договору оренди паю, який укладено на двадцять років. Надіславши 12 травня 2018 року ПрАТ «АПК-Інвест» лист, ОСОБА_1 висловив свій намір про відмову від договору оренди паю в односторонньому порядку, а також відмову від його переукладення, що суперечить умовам укладеного договору та положенням Закону України «Про оренду землі». Позовні вимоги про переукладення договору оренди паю є такими, що ґрунтуються на законі, отже підлягають задоволенню у повному обсязі.

Так, частиною другою статті 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно із частиною першою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Пунктом 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Разом з тим розділом IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» передбачено, що громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону. Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із законодавством, що діяло на час укладення договору оренди земельної частки (паю), такий договір відповідав чинному законодавству, був дійсним і передбачав надання орендарю зобов`язального права користування певною ділянкою, у свою чергу частина друга розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» передбачала переукладення договору після виділення земельної ділянки в натурі на тих самих умовах, але вже відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку.

Таким чином, законодавець легітимізував відповідні відносини, надавши особі, яка не є власником ділянки, можливість правомірно передати володіння нею іншій особі. Більше того, законодавець також передбачив обов`язкову трансформацію «зобов`язальної» оренди в «речову» після виділення земельної частки (паю) на місцевості.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 233/2053/19 (провадження № 61-6207св20).

Особливістю договору оренди земельної частки (паю) є, зокрема, те, що його предметом є не конкретна земельна ділянка, а земельна частка (пай), яка належить до загального масиву ділянок, виділеного учасникам колективного сільськогосподарського підприємства.

Власник сертифікату на право на земельну частку (пай), тобто орендодавець за договором оренди земельної частки (паю), не має повноважень власника щодо конкретної земельної ділянки, стосовно якої укладає цей договір. Незважаючи на це, до орендаря фактично переходить право користування частиною земної поверхні, яка відповідає орендованому паю, у межах загального масиву невизначених земельних ділянок - земель відповідного колективного сільськогосподарського підприємства, що підлягають розпаюванню на місцевості як земельні ділянки. Тому не можна стверджувати, що після розпаювання загального масиву невизначених земельних ділянок на місцевості та виділення у натурі земельної ділянки, котра відповідає орендованому паю, відповідна частина земної поверхні, якою користується орендар, зникає. Відбувається лише зміна її юридичного статусу.

Зміна юридичного статусу частини земної поверхні, яку орендар використовує на підставі договору оренди земельної частки (паю), шляхом її визначення на місцевості як земельної ділянки, не означає знищення предмета оренди як можливої підстави для вимоги про розірвання відповідного договору.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 233/3676/19, від яких Велика Палата Верховного Суду не вважала за необхідне відступити (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20)).

Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18).

Отже, внаслідок виділення земельної ділянки у натурі (на місцевості) предмет оренди за договором оренди земельної частки (паю) не зникає, а відбувається тільки зміна його юридичного статусу на земельну ділянку, а тому припис пункту 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю) суперечить актам цивільного законодавства - ЦК України та Закону України «Про оренду землі».

Аналогічний висновок виклала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19.

Також у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що сторони не передбачили у договорі оренди земельної частки (паю) застосування до їхніх правовідносин умов Типового договору оренди земельної частки (паю). Домовленість сторін про переукладення договору земельної частки (паю) слід розуміти як таку, що виключає можливість автоматичного припинення зобов`язань за ним у випадку виділення земельної ділянки на місцевості.

Згідно з частиною другою статті 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Частиною першою статті 27 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (частина друга статті 651 ЦК України).

Згідно з пунктом 2.3 договору оренди земельної частки (паю) у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Договір оренди землі переукладається сторонами за цим договором не пізніше ніж в строк до двох місяців з дати виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та отримання державного акта на право власності на земельну ділянку. Припинення дії договору оренди допускається у випадках, визначених цим договором та чинним законодавством.

Словосполучення «переукладення договору», яке вжили сторони у договорі оренди земельної частки (паю), а парламент - у розділі IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі», слід розуміти і як укладення нового договору оренди земельної ділянки на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки (паю), з урахуванням необхідних змін у предметі оренди відповідно до юридичного статусу виділеної на місцевості земельної ділянки, і як внесення змін до договору оренди земельної частки (паю) з метою його приведення у частині предмета оренди у відповідність з юридичним статусом виділеної на місцевості земельної ділянки. Інші умови договору оренди, за виключенням тих, які стосуються предмета оренди, можна змінити виключно у випадках, передбачених самим договором або за домовленістю сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19).

Вирішуючи спори щодо переукладення або розірвання договору оренди земельної частки (паю) суди мають ураховувати, що зміна юридичного статусу земельної частки (паю) та зміна юридичного статусу власника сертифікату на право на земельну частку (пай) не мають наслідком автоматичне припинення раніше укладеного договору оренди земельної частки (паю), крім випадків, коли сторони передбачили це у договорі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 233/3676/19).

Аналогічний правовій висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19.

Апеляційний суд виходить з того, що переукладення договору оренди земельної частки (паю) після виділення земельної ділянки в натурі можливо на тих самих умовах, але вже відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку.

Звертаючись до суду з позовом, ПрАТ «АПК-Інвест» просило переукласти договір оренди паю на договір оренди землі на тих самих умовах, що і раніше укладений договір.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом договору оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року є земельна частка (пай) розміром 4,78 умовних кадастрових гектарів, вартістю 97 698,26 грн, яка розміщена в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що орендар сплачує орендодавцю щороку орендну плату у розмірі 4 823,53 грн.

У зв`язку з заміною сертифіката на право на земельну часту (пай) на правовстановлюючий документ на земельні ділянки, розташовані на території Миколайпільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок: площею 4,7102 га, кадастровий номер 1422483900:44:000:0002, та площею 1,0298 га, кадастровий номер 1422483900:47:000:0028. Загальна площа двох земельних ділянок становить 5,74 га.

ПрАТ «АПК-Інвест» в своєму позові просить переукласти з відповідачем договір оренди саме на вищезазначені дві земельні ділянки, тобто на ділянки, які майже на 1 га більше в порівнянні з тим, що було узгоджено сторонами в договорі оренди від 22 березня 2012 року.

Отже, в даному випадку змінилися межі та розмір земельних ділянок, а, відповідно, і об`єкт оренди, що є істотною умовою договору оренди землі. Крім того, ПрАТ «АПК-Інвест» не надало доказів стосовно досягнення сторонами спірного правочину згоди з усіма його істотними умовами про переукладення договору оренди саме на дві земельні ділянки, який ОСОБА_1 отримав у власність.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на тому, що за частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» однією з істотних умов договору оренди землі також є орендна плата із зазначенням її розміру.

Так, розмір орендної плати, яка була раніше узгоджена сторонами договору, та розмір орендної плати, яка визначена як за земельну ділянку площею 4,7102 га, так і за земельну ділянку площею 1,0298 га, є різними.

У змісті договору оренди землі, на який ПрАТ «АПК-Інвест» просить переукласти попередній договір оренди земельної частки (паю), визначено додатково розмір орендної плати за земельну ділянку площею 1,0298 га у сумі 1 830 грн, що не було раніше узгоджено сторонами договору, тобто така умова договору є новою.

При цьому, ПрАТ «АПК-Інвест» не надало доказів, які визначають порядок обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку, про яку зазначено в проекті договору про переукладення договору оренди.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову ПрАТ «АПК-Інвест», суд першої інстанції не звернув уваги на вищезазначені зміни, з урахуванням яких, позивач просить переукласти договір оренди з відповідачем.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що з огляду на зміну предмета договору та розміру орендної плати, необхідні підстави та умови для переукладення такого договору, відсутні.

Отже, рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ПрАТ «АПК-Інвест» підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволені позову.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволені зустрічного позову ОСОБА_6 , проте помилився в мотивах такої відмови.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що останній не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що питання розірвання договору оренди паю було предметом обговорення сторін договору, а також доказів на підтвердження істотності змінених обставин, проте судом першої інстанції не враховані наступні обставини.

Так, відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно з частиною другою статті 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору (частина третя статті 652 ЦК України).

Положеннями статті 31 Закону України «Про оренду землі», у редакції, чинній на час оформлення відповідачем права власності на земельні ділянки, передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

У частинах другій-четвертій статті 31 Закону України «Про оренду землі», у вказаній редакції, зазначено, що договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

За змістом наведених приписів виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та набуття права власності на неї ніяк не впливає на дійсність договору оренди земельної частки (паю) та не перешкоджає виконанню цього договору. Таке виділення не можна вважати обставиною, що є підставою для розірвання договору відповідно до статей 651 і 652 ЦК України, зокрема не можна розглядати як «істотну зміну обставин».

Виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) не зумовлене причинами, які заінтересована сторона (орендодавець) не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості й обачності (пункт 2 частини другої статті 652 ЦК України), а є прямим наслідком свідомих дій цієї сторони. Отже, припинення дії договору оренди земельної частки (паю) відбувається тільки після його переукладення на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку або у судовому порядку з визначених законом підстав.

Направивши 12 травня 2018 року на адресу ПрАТ «АПК-Інвест» лист-повідомлення про припинення договірних правовідносин у зв`язку з оформленням права власності на земельну ділянку, ОСОБА_1 фактично висловив наміри припинити такі правовідносини в односторонньому порядку та відмовився від переукладення правочину в цілому, що суперечить як умовам укладеного договору оренди земельної частки (паю), так і чинному законодавству, зокрема Закону України «Про оренду землі».

Апеляційний суд виходить з того, що виділення земельної ділянки в натурі та набуття права власності на неї не впливає на дійсність договору оренди земельної частки (паю) та не перешкоджає виконанню цього договору; не може бути обставиною, що є підставою для розірвання договору відповідно до статей 651, 652 ЦК України, зокрема «істотною зміною обставин»; не зумовлені причинами, які заінтересована сторона (орендодавець) не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості й обачності (пункт 2 частини другої статті 652 ЦК України), а є прямим наслідком свідомих дій цієї сторони.

Отже, зміна юридичного статусу земельної частки (паю) та зміна юридичного статусу власника сертифікату на право на земельну частку (пай) не мають наслідком автоматичне припинення раніше укладеного договору оренди земельної частки (паю), крім випадків, коли сторони передбачили це у договорі.

Договір оренди земельної частки (паю) позивач уклав з відповідачем 22 березня 2012 року строком на 20 років, тобто до 22 березня 2032 року включно. За змістом висновків, викладених в цій постанові, спірний договір не припинив свою дію, строк його не сплив.

Таким чином, правові підстави для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 щодо припинення дії договору оренди земельної частки (паю) шляхом розірвання у зв`язку з неможливістю його виконання, відсутні.

Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання, підлягає зміні з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

За частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині вирішення первісного позову ПрАТ «АПК-Інвест» про переукладення договору з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судове рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 підлягає зміні, шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи вищезазначене та те, що апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ПрАТ «АПК-Інвест» та ухвалення нового рішення у справі про відмову в задоволенні первісного позову, з ПрАТ «АПК-Інвест» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, пов`язані з переглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 2 881,50 грн.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 листопада 2019 року в частині вирішення первісного позову Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» до ОСОБА_1 про переукладення договору, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» до ОСОБА_1 про переукладення договору, відмовити.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 листопада 2019 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» про припинення дії договору оренди земельної частки (паю) шляхом розірвання у зв`язку з неможливістю його виконання, змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) гривень 50 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.О.Тимченко

Судді: О.А. Мірута

Я.В. Хейло

Повний текст постанови складено 14 червня 2023 року.

Головуючий О.О. Тимченко