Ухвала

від 13.06.2023 по справі 688/169/23

ШЕПЕТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 688/169/23

№ 2-з/688/9/23

Ухвала

13 червня 2023 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Козачук С.В.,

з участю секретаря судового засідання Зінченка Д.В..,

розглянувши заяву адвоката Підопригори Романа Борисовича, подану в інтересах ПП «Сіліцея», про забезпечення позову по справі за позовом Приватного підприємства «Сіліцея» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості спадкодавця із спадкоємців,

встановив:

В провадженні суду перебуває цивільна справа № 688/169/23 2/688/204/23 за позовом ПП «Сіліцея» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості спадкодавця із спадкоємців, підготовче засідання у якій призначено на 09 год. 00 хв. 27.06.2023 року

12.06.2023 року до канцелярії суду надійшла заява адвоката ПідопригориР.Б.,подана в інтересах ПП «Сіліцея» про забезпечення позову, в якій представник позивача просить суд вжити захід забезпечення позову шляхом заборони нотаріусу Шепетівського районного нотаріального округу Рябій Л.І. видавати свідоцтво про право на спадщину відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Подану заяву мотивує тим, що ціна позову становить 333330 грн, предметом позову є стягнення суми заборгованості з відповідачів, як спадкоємців, за зобов`язаннями спадкодавця ОСОБА_4 , спадщину після смерті якого вони прийняли шляхом подачі відповідних заяв приватному нотаріусу Шепетівського районного нотаріального округу Рябій Л.І. У випадку отримання свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, що складається з права на нерухоме майно, а саме нежитлові будівлі бані-сауни з вбудованим кафе-баром, загальною площею 243,1 кв.м., що знаходяться по АДРЕСА_1 та корпоративних прав у вигляді часток у статутних капіталах чотирьох господарських товариств, відповідачі зможуть відчужити зазначене майно до ухвалення рішення по даній справі, що може істотно ускладнити виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Згідно інформаційних довідок від 03.06.2023 року за №№334511294, 334511189 відповідачі не мають жодного нерухомого майна, на яке могло б бути накладене стягнення на виконання рішення суду, в разі задоволення позову. Вважає, що невжиття заходів забезпечення шляхом заборони нотаріусу Шепетівського районного нотаріального округу Рябій Л.І. видавати свідоцтво про право на спадщину відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 може істотно ускладнити та унеможливити виконання рішення суду, чим завдати шкоди правам та законним інтересам позивача. Також зазначає, що ПП «Сіліцея» на підставі ч. 4 ст. 42 ЗУ «Про нотаріат» звернулось 21.02.2023 року до нотаріуса Шепетівського районного нотаріального округу Рябої Л.І. з заявою про зупинення видачі свідоцтва про право на спадщину, але на даний момент рішення по даній заяві не прийнято і видача свідоцтв відповідачам не припинена.

Дослідивши матеріали справи та заяви про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності дост. 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно із частиною першою статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Подібних висновків дійшла Велика Палати Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

В порушення вимог п. 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України адвокатом Підопригорою Р.Б. не було обгрунтовано необхідності застосування як самого заходу забезпечення позову - заборони вчинення певних дій, так і строку його дії.

Ціна позову у справі, яка надійшла на розгляд суду, визначена в сумі 333330 грн, позивач просить суд стягнути з кожного з відповідачів на свою користь по 166660 грн.

Спадкове майно, на яке просить адвокат Підопригора Р.Б. заборонити видавати свідоцтва про право на спадщину, складається з нежитлових будівель бані-сауни з вбудованим кафе-баром, загальною площею 243,1 кв.м., що знаходяться по АДРЕСА_1 та корпоративних прав у вигляді часток у статутних капіталах чотирьох господарських товариств. Вартість спадкового майна суду не відома, позивачем доказів на її підтвердження не надано.

Здійснюючи оцінку обґрунтованості доводів представника ПП «Сіліцея» щодо необхідності вжиття відповідних заходів, суд дійшов висновку про недоведеність співмірності виду забезпечення позову, який просить застосувати адвокат Підопригора Р.Б., із предметом позову, підтверджену доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного зазначеного виду забезпечення позову, підстав обмеження прав та інтересів суб`єктів правовідносин.

Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення дій, що створить перешкоди до виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 07.06.2022 року у справі № 127/25378/21 провадження № 61-21013св21.

Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що на дату звернення позивача до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу вчиняти дії по видачі свідоцтв про право на спадщину відповідачам та того, що останнім не було видано такі свідоцтва після смерті ОСОБА_4 , який помер ще ІНФОРМАЦІЯ_1 суду надано не було, що, як наслідок, ставить під сумнів ефективність захисту прав та законних інтересів позивача шляхом вжиття судом обраного ним заходу забезпечення позову.

Частиною 2 ст. 8-1 Закону України "Про нотаріат" встановлена заборона будь-якого втручання в діяльність нотаріуса, зокрема з метою перешкоджання виконанню ним своїх обов`язків.

Відповідно до підпункту 4.13 пункту 4 Глави 10 Розділу II "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року N 296/5, за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Отже, чинним законодавством України прямо передбачений обов`язок нотаріуса зупинити нотаріальне провадження, тобто тимчасово припинити вчинення нотаріальних дій на невизначений строк, за умови надходження від заінтересованої особи відповідної заяви та надання доказів звернення до суду з позовною заявою.

Як вбачається зі змісту заяви ПП «Сіліцея» зверталося до нотаріуса Шепетівського районного нотаріального округу Рябої Л.І. з заявою про зупинення видачі свідоцтва на спадщину, але доказів відмови нотаріуса у прийнятті такої заяви, суду надано не було.

За наведених вище обставин, приймаючи до уваги відсутність належного обгрунтування адвокатом Підопригорою Р.Б. обраного ним заходу забезпечення позову з точки зору гарантування ефективного захисту прав позивача, заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 7 ст. 153 ЦПК України про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 149, 151 153, 353, 354 ЦПК України, суд -

ухвалив:

У задоволенні заяви адвоката Підопригори Романа Борисовича, подану в інтересах ПП «Сіліцея», про забезпечення позову по справі за позовом Приватного підприємства «Сіліцея» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороніпозивача ОСОБА_3 ,про стягненнязаборгованості спадкодавцяіз спадкоємців відмовити.

Копію ухвали негайно після її постановлення надіслати учасникам справи для відома.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому даної ухвали суду.

Суддя: С.В. Козачук