Рішення

від 29.05.2023 по справі 201/3735/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/3735/23

Провадження № 2/201/1740/2023

РІШЕННЯ

Іменем України

29 травня 2023 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Запорізький оліяжиркомбінат», Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

20.03.2023р. (згідно накладної Укрпошти а.с. 28) ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ТОВ «Торговий дім Запорізький оліяжиркомбінат», Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії (а.с. 2-4).

Ухвалою судді від 30.03.2023р. відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 30).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 19.01.2005р. позивач обраний на посаду директора ТОВ «Торговий дім «Запорізький оліяжиркомбінат».

07.10.2022р. позивач звернувся до загальних зборів ТОВ «Торговий дім Запорізький оліяжиркомбінат» із заявою про звільнення за власним бажанням. Одночасно із цим, як директор товариства, ініціював проведення загальних зборів, порядком денним якого було питання переобрання нового директора товариства. Заява разом із повідомленням про скликання загальних зборів учасників направлені на адреси реєстрації учасників ТОВ «Торговий дім Запорізький оліяжиркомбінат»: Термелінгтон Коммершіал ЛТД (Tarmelinghton Commercial LTD), Кіпр, Лімассол Арх.Макаріу III, 155, Протеас Хауз, 5-й поверх, 3026; ОСОБА_2 ), Британські віргінські острови, місто Торпола, Вантерпул Плаза пс 873 Вікхемз Кей, 1.

Заява та повідомлення отримані учасниками товариства 01.11.2022р. та 24.11.2022р., однак на скликані на 29.12.2022р. загальні збори учасники не з`явилися.

Внаслідок відсутності кворуму на загальних зборах, збори визнані такими, що не відбулися, про що складений протокол. Цього ж дня згідно із наказом №1-к від 29.12.2022р. позивач припинив виконання обов`язків директора ТОВ «Торговий дім Запорізький оліяжиркомбінат».

Учасники відповідача жодних дій, направлених на скликання загальних зборів та прийняття рішення про переобрання директора товариства не здійснюють. Такі дії свідчать про порушення трудових прав, зокрема, бути звільненим із займаної посади за власним бажанням.

На підставі викладеного, просив визнати трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «Торговий дім Запорізький оліяжиркомбінат» припиненими з 29.12.2022р., у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України; зобов`язати державного реєстратора Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Запорізький оліяжиркомбінат».

Від представникавідповідача Департамента адміністративнихпослуг тадозвільних процедурЗапорізької міськоїради Герговської К.В. (діє на підставі розпорядження міського голови від 24.04.50218р. а.с. 37) 18.04.2023р. наданий відзив на позовну заяву (а.с. 34 36), в якому представник зазначив, що внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про виключення відомостей про керівника не можливе у відповідності до ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», просив ухвалити рішення на розсуд суду.

Представник відповідача-ТОВ «Торговийдім Запорізькийоліяжиркомбінат» в судове засідання не з`явився, про дату місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с. 3373 75), про причини неявки не повідомив, із клопотаннями до суду не звернувся, правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Представник позивача адвокат Ніквас В.В. (діє на підставі ордеру від 01.03.2023р. а.с. 67) 28.04.2023р. надав заяву, у якій просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримав повністю просив їх задовольнити (а.с. 66).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Суд, вивчивши в судовому засіданні позиції сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши позиції сторін та докази у справі, встановив такі обставини справи та відповідні ним правовідносини.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Як встановлено, що з 31.01.2000р. у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців зареєстроване Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Запорізький оліяжиркомбінат», керівником є Осіпенка Сергія Олексійовича (а.с. 8-9).

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань учасниками ТОВ «Торговий дім Запорізький оліяжиркомбінат» є ОСОБА_1 (0,10%), Термелінгтон Коммершіал ЛТД (Tarmelinghton Commercial LTD) (57,24%), Келтін Трейд СА (Kalten Trade S.A.) (42,66%) (а.с. 10-11).

Згідно відкритих даних у ТОВ «Торговий дім Запорізький оліяжиркомбінат» анульоване свідоцтво ПДВ, номер свідоцтва - НОМЕР_1 , станом на 02.03.2023р.

07.10.2022р. позивач звернувся до загальних зборів ТОВ «Торговий дім Запорізький оліяжиркомбінат» із заявою про звільнення за власним бажанням 29.12.2022р. (а.с. 21).

Також позивач як директор товариства ініціював проведення загальних зборів, порядком денним якого було питання переобрання нового директора товариства. Заява разом із повідомленням про скликання загальних зборів учасників направлені на адреси реєстрації учасників ТОВ «Торговий дім Запорізький оліяжиркомбінат»: Термелінгтон Коммершіал ЛТД (Tarmelinghton Commercial LTD), Кіпр, Лімассол Арх.Макаріу III, 155, Протеас Хауз, 5-й поверх, 3026; ОСОБА_2 ), Британські віргінські острови, місто Торпола, Вантерпул Плаза пс 873 Вікхемз Кей, 1.

Заява та повідомлення отримані учасниками товариства 01.11.2022р. та 24.11.2022р., що підтверджується чеками про відправлення поштової кореспонденції та трекінгом на сайті AT «Укрпошта» (а.с. 22 25).

На скликані на 29.12.2022р. загальні збори учасників ТОВ «Торговий дім Запорізький оліяжиркомбінат» обидва учасники не з`явилися.

Внаслідок відсутності кворуму на загальних зборах, збори визнані такими, що не відбулися, про що складений протокол від 29.12.2022p. (а.с. 26).

Наказом №1-к від 29.12.2022р. ОСОБА_1 припинив виконання обов`язків директора ТОВ «Торговий дім Запорізький оліяжиркомбінат» (а.с. 27).

Частиною 1 ст. 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 32 Закону виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Згідно із ч. ч. 1, 2, 4 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» до компетенції загальних зборів учасників належить обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Відповідно до ч. 4 ст. 39 Закону виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.

Згідно зі Статутом ТОВ «Торговий дім Запорізький оліяжиркомбінат», затвердженого рішенням учасників від 05.01.2012р. (а.с. 14 20), вищим органом товариства є загальні збори учасників (п.2 статті 14); до виключної компетенції Загальних зборів учасників відноситься обрання та відкликання виконавчого органу (п.2.5. статті 15); збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, які володіють у сукупності більш як 60% голосів (п. 3 статті 15);

Отже, питання про звільнення директора вирішується рішенням Загальних зборів, тому позивач як директор товариства, обмежений у повноваженнях вирішення питання про своє звільнення з посади директора.

Позивачем вжиті заходи для скликання загальних зборів товариства задля вирішення питання про звільнення із посади директора, однак звільнення за ініціативою працівника визначена ст. 38 КЗпП, ст.ст. 30, 39 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», відповідно до яких право директора на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення.

Кодекс законів про працю встановлює загальні вимоги до порядку розірвання трудових відносин, не враховуючи специфіку становища керівника господарського товариства. По суті, директор об`єднує в собі і статус найманого працівника (який визначається на підставі норм трудового права) і статус виконавчого органу господарського товариства (який визначається на підставі норм корпоративного права). Ні норми трудового договору, ні положення Статуту не повинні погіршувати становище директора порівняно з тим обсягом гарантій, наданих йому трудовим законодавством. Тобто, директор завжди може скористатися ст. 38 КзПП та ініціювати розірвання трудового договору за власним бажанням.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даною норми, Конституційний суд України у рішеннях від 07.07.2004р. № 14-рп/2004, від 16.10.2007 р. № 8-рп/2007, та від 29.01.2008 р. № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю Конституційний суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя "включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру". Стаття 8 Конвенції "захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом". Поняття "приватне життя" в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на "приватне життя" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" (Oleksandr Volkov v. Ukraine, N 21722/11, § 165)).

З урахуванням положень ч. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям "приватне життя".

У пункті 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004р. № 14-рп/2004, від 16.10.2007р. № 8-рп/2007 та від 29.01.2008р. № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Верховний Суд у своїх постанові від 03.07.2019р. по справі № 520/11437/16-ц (провадження № 61-11763св18), розглядаючи спір про звільнення з посади директора товариства та зобов`язання вчинити певні дії, зазначив про таке.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений ч. 1 ст. 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у ч. 1 ст. 10 ЦПК України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "C.G. та інші проти Болгарії" ("C. G. and Others v. Bulgaria", заява N 1365/07, § 39), "Олександр Волков проти України" ("Oleksandr Volkov v. Ukraine", заява N 21722/11, § 170)).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "Кантоні проти Франції" ("Cantoni v. France", заява N 17862/91, § 31-32), "Вєренцов проти України" ("Vyerentsov v. Ukraine", заява " N 20372/11, § 65))

Частиною 2 ст. 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "Белеш та інші проти Чеської Республіки" (Beles and Others v. the Czech Republic, заява N 47273/99, § 50-51, 69); "Волчі проти Франції" (Walchli v. France, заява N 35787/03, § 29).

При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях "правової визначеності" та "належного здійснення правосуддя" як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах "Карт проти Туреччини" (Kart v. Turkey [ВП], заява № 8917/05, § 79 (в кінці); "Ефстатіу та та інші проти Греції" (Efstathiou and Others v. Greece, заява № 36998/02, § 24 (в кінці); "Ешим проти Туреччини" (Esim v. Turkey, заява N 59601/09, § 21).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.12.2019р. у справі №758/1861/18 (провадження № 61-49113св18) зазначено, що «установлені у справі обставини, а саме: написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням, ознайомлення із вказаною заявою усіх учасників товариства, ініціювання позивачем проведення позачергових загальних зборів із винесенням питання звільнення директора на порядок денний, передача печатки, документів уповноваженій особі свідчать про те, що позивач дотримався процедури звільнення із займаної посади директора товариства. Відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Водночас особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими».

Аналогічної позиції дотримався Верховний Суд у Постанові від 17.03.2021р. у справі №761/40378/18 (провадження № 61-18255св19).

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що він просить суд визнати її звільненим з посади директора ТОВ «Торговий дім Запорізький оліяжиркомбінат». Однак, згідно зі ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» до компетенції загальних зборів учасників належить питання про виконання повноважень директора.

Разом з тим, відповідно до вимог ч. 2 ст. 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між ОСОБА_1 і ТОВ «Торговий дім Запорізький оліяжиркомбінат», суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як визнання припиненими трудових відносин на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Визначення запропонованим чином способу захисту прав позивача судом не призводить до порушення диспозитивних засад цивільного судочинства, оскільки справа розглядається у межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Крім того, позивачем пред`явлено вимогу про зобов`язання Департамента адміністративних послуг і дозвільних процедур Запорізької міської ради внести відповідні зміни про юридичну особу про те, що трудові відносини з рішенням суду припинені.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

У частині 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.

В указаній нормі закону визначено, що таким судовим рішенням може бути рішення про зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

З огляду на наведене, позовні вимоги про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити певні дії підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 259, 263-265, ч.1 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Запорізький оліяжиркомбінат», Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Запорізький оліяжиркомбінат» (ідентифікаційний код юридичної особи 30744370, місцезнаходження юридичної особи: м. Запоріжжя, вул. Харчова, 3) припиненими з 29 грудня 2022 року із займаної посади директора (керівника) Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Запорізький оліяжиркомбінат» за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Зобов`язатидержавного реєстратораДепартаменту реєстраційнихпослуг Запорізькоїміської ради(ЄДРПОУ40302133)внести записпро виключенняз Єдиногодержавного реєструюридичних осіб,фізичних осіб-підприємцівта громадськихформувань про ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 )як керівника(представника)Товариства зобмеженою відповідальністю«Торговий дімЗапорізький оліяжиркомбінат»(КодЄДРПОУ 30744370,69014,м.Запоріжжя,вул.Харчова,3), додавши - «трудові відносини припинено за рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська».

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення складений 08 червня 2023 року.

Суддя Наумова О.С.