Рішення

від 07.06.2023 по справі 297/695/23

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/695/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2023 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого ГАЛ Л. Л., за участю секретаря Сливка В.С., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача орган опіки та піклування виконавчого комітету Великобийганської сільської ради Берегівського району, про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів,

встановив:

ОСОБА_1 , мешканець АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , інтереси якого представляє адвокат Шалапаюк В.Л., третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача орган опіки та піклування Великобийганської сільської ради Берегівського району, с. Велика Бийгань, вул. Головна, 61, Берегівського району, код ЄДРПОУ 44064126, звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за місцем проживання їх батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та стягнення з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліментів на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі половини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.

Позов мотивований тим, що 18.07.2009 року між сторонами був укладений шлюб. У шлюбі у сторін народилося четверо дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 14.12.2021 року за позовом позивача ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу позовні вимоги задоволено повністю, шлюб між ними розірвано. На час розгляду судом справи про розірвання шлюбу між сторонами був відсутній будь-який спір стосовно визначення місця проживання їх дітей: за домовленістю, досягнутою між ними, що малолітні діти після розірвання шлюбу будуть проживати разом з позивачем, як це і було на час припинення фактичних шлюбних відносин. Після припинення фактичних шлюбних відносин відповідач добровільно виїхала із спільного житла родини та почала влаштовувати своє особисте життя, а діти, на її думку, тільки б заважали їй у цьому, оскільки потребують постійного догляду та піклування.

Малолітні діти позивача та відповідача зі свого народження та протягом усього свого життя зареєстровані за місцем проживання та фактично проживають у будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Будинок належить на праві спільної власності позивачу та його бабі ОСОБА_8 .. Зважаючи на вищевказане, а також враховуючи тривале непроживання відповідача у будинку та її небажання брати будь-яку участь у житті родини, рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 21.07.2022 року за позовом позивача та його баби ОСОБА_8 до відповідача, третя особа без самостійних вимог щодо предмету позову Виконавчий комітет Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області в особі Центру надання адміністративних послуг про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, позовні вимоги задоволено повністю, відповідача визнано такою, що втратила право користування будинком, в якому вона проживала разом з позивачем та дітьми до припинення фактичних шлюбних відносин.

З часу фактично припинення шлюбних відносин між сторонами (травень 2021 року) і до недавнього часу, між ними не існувало жодного спору та протиріч стосовно визначення місця проживання їхніх малолітніх дітей. Протягом усього цього часу після припинення фактичних шлюбних відносин діти проживали разом з позивачем. Позивач особисто, а також його батьки, займалися виховання та утриманням дітей. Позивач був змушений облишити свої сезонні поїздки на заробітки за кордоном та став проводити весь час з дітьми, оскільки не мав фізичної можливості залишити їх без батьківського піклування, оскільки відповідачка не бажала проживати з дітьми та, взагалі, займатися їх вихованням та утриманням. Однак, протягом останніх трьох-чотирьох місяців позиція відповідачки стосовно визначення місця проживання дітей кардинально змінилася: на даний час з ініціативи відповідача між сторонами виник конфлікт з цього приводу. Так, відповідач постійно каже та погрожує позивачу, що хоче забрати у нього дітей та виїхати з ними на проживання за кордон. Свою позицію вона мотивує тим, що вона змінила свою точку зору відносно проживання дітей, бажає, щоб вони жили з нею, адже вона їх мати і зможе краще попіклуватися про них, ніж батько. Крім того, вона вважає, що за кордоном у дітей будуть кращі перспективи для саморозвитку та реалізації, ніж в Україні. Також відповідач погрожує позивачу, що силою забере дітей і виїде з ними за кордон, а позивач нічого не зможе з цим вдіяти, оскільки зараз в Україні триває війна, тому він виїхати за кордон і так не зможе, а їй вдасться це зробити як біженці та, взагалі, його думку стосовно виїзду дітей за кордон ніхто слухати не буде. На прохання позивача пояснити чому тоді вона протягом останніх 2,5 років не забирала дітей проживати до себе, відповідач стверджує, що в неї був складний період у житті, а тому дітям було краще проживати з батьком.

У зв`язку цим, враховуючи припинення фактичних шлюбних відносин сторін, тривале непроживання відповідача з дітьми та, не приймання нею будь-якої участі у житті своїх малолітніх дітей, позивач переконаний, що відібрання дітей у батька та передання їх матері для постійного проживання з нею є неможливим. Однак, враховуючи факт відсутності документального закріплення визначення місця проживання дітей разом із позивачем з одного боку, та наявність спору між сторонами з цього приводу, з іншого боку, вважає, що для захисту законних прав дітей необхідно визначити їх місце проживання разом з позивачем, оскільки це вирішить всі протиріччя сторін, які виникають стосовно питання визначення місця проживання їхніх малолітніх дітей.

Крім того, з моменту припинення фактичних шлюбних відносин сторін та виїзду відповідача з будинку на окреме проживання від позивача та їх дітей, позивач самостійно, без будь-якої допомоги та підтримки відповідача, займається утриманням та вихованням їхніх дітей. Так, позивач купує продукти, одяг, техніку та інші необхідні дітям речі, докладаючи всіх можливих зусиль не тільки для забезпечення матеріального благополуччя та гармонійного фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дітей. Відповідачка після припинення фактичних шлюбних відносин сторін фактично самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків по утриманню та вихованню власних дітей, не надає позивачу будь-яких коштів на утримання дітей та, навіть, не приходить навідати їх, при чому позивач не чинить відповідачу жодних перешкод у цьому. Наразі позивачу самостійно складно дбати про забезпечення всіх потреб дітей, враховуючи їх велику кількість та обсяг, що постійно тільки збільшуються та урізноманітнюються в міру дорослішання дітей.

У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідачки аліменти у розмірі половини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Шалапаюк В.Л. в судове засідання не з`явилися, представником Шалапаюк В.Л. була подана заява згідно якої просив справу розглянути без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримали в повному обсязі (а.с. 69).

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання також не з`явилася, про місце та час розгляду справи повідомлялася належним чином, відзиву не подала, тому згідно до ст. 281 ЦПК України суд ухвалив про заочний розгляд справи (а.с. 53-54).

Представник орган опіки та піклування виконавчого комітету Великобийганської сільської ради Берегівського району в судове засідання також не з`явився..

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 14.12.2021 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с. 20).

У шлюбі в сторін народились дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 16-19).

Відповідно до ч. 4, ч. 6 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно частин 1 і 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Положеннями ст. 161 СК України закріплено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Дана норма національного права є відображенням норм міжнародного публічного права, що закріплені у положенні ст. 9 ч. I Конвенції ООН від 20 листопада 1989 року «Про права дитини» (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року), згідно з яким Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Так, згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Поняття «забезпечення найкращих інтересів дитини» визначається п. 4 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-III, як дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року № 1385 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Ухвалюючи рішення у справі «М.С. проти України», Європейський суд з прав людини наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Встановлено, що неповнолітні діти сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , проживають із батьком ОСОБА_1 у будинку за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 11,24-27).

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 21.07.2022 року ОСОБА_2 визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 (а.с. 28-29).

На даний час місце проживання чи перебування відповідачки ОСОБА_2 невідоме (а.с. 38).

Згідно акту обстеження умов проживання №5 від 01.03.2023 року, комісія в складі старости села Гут Великобийганської сільської ради Почай-Довка Є.Й., завідуючої дошкільним навчальним закладом ОСОБА_10 , заступника директора Гутівської гімназії Деак-Матей І.Б. провели обстеження домогосподарства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканця АДРЕСА_1 і встановили наступне: ОСОБА_1 проживає разом з дітьми: ОСОБА_3 , 2010 року народження, ОСОБА_4 , 2013 року народження, ОСОБА_5 , 2015 року народження, ОСОБА_6 2016 року народження. ОСОБА_1 розлучений, шлюб розірваний рішенням суду №297/1961/21 від 14.12.2021 року, виховує чотирьох малолітніх дітей сам. Сім`я проживає у нормальних умовах. Діти слухняні, чисті, охайні, врівноважені, навчаються в Гутівській гімназії, уроки не пропускають (а.с. 30).

Згідно наданих характеристик Гутівської гімназії на дітей сторін, батько виховує неповнолітніх дітей сам, приділяє належну увагу їх вихованню, надає усі можливості для навчання та розвитку, постійно контролює їх успішність (а.с. 31-34).

Відповідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Великобийганської сільської ради Берегівського району від 09.05.2023 року щодо визначення місця проживання дітей, Великобийганська сільська рада, як орган опіки та піклування встановила, що громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , уклали шлюб 18 липня 2009 року. В шлюбі у них народилися спільні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Подружнє життя у сторін не склалося ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виявилися різними людьми, з різними характерами та різними поглядами на сімейне життя. Протягом останніх років спільного подружнього життя їхні сімейні відносини поступово погіршувалися, постійно виникали суперечності та сварки, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин у січні 2022 року, ведення спільного господарства та сумісне проживання припинено.

Малолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , проживають разом з батьком ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Умови проживання дітей задовільні. Батько - ОСОБА_1 забезпечує дітей всім необхідним для повноцінного розвитку та проживання, піклується про їх здоров`я, фізичний та духовний розвиток, створює належні умови для проживання та виховання дітей. Діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , учні Гутівської гімназії Великобийганської сільської ради. Батько ОСОБА_1 , працює різноробочим на будівництві, займається тваринництвом, обробляє сільськогосподарські землі де вирощує овочі та фрукти. Мати ОСОБА_2 , зі слів ОСОБА_1 , характеристики та довідки старости с.Гут, Великобийганеької сільської ради, зібраних матеріалів, участі у вихованні дітей не приймає, місце її проживання з вересня 2022 року невідоме.

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Великобийганської сільської ради, вважає за доцільним, проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , разом з батьком ОСОБА_1 (а.с. 59-61).

Відповідно до заяви ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , він бажає проживати зі своїм батьком ОСОБА_1 (а.с. 49).

Враховуючи, наданий органом опіки та піклування висновок щодо доцільності проживання неповнолітніх дітей з батьком, а також підстави на які посилається позивач у своїй заяві та відсутність заперечень з боку відповідачки, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 в цій частині підлягає задоволенню та слід визначити місце проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за місцем проживання останнього.

Згідно ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 Сімейного Кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Таким чином, враховуючи, що позивачу потрібно утримувати чотирьох неповнолітніх дітей, тому суд вважає за необхідне також задовольнити позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в цій частині та стягнути з відповідачки ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/2 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідачки, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячноі до досягнення ними повноліття.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 206, 265, 268, 280, 284, 288, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 19, 160, 161, 180, 182, 183, СК України,

рішив:

Позов ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до ОСОБА_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача орган опіки та піклування виконавчого комітету Великобийганської сільської ради Берегівського району, с. Велика Бийгань, вул. Головна, 61, Берегівського району, код ЄДРПОУ 44064126, про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів - задовольнити.

Визначити місце проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , уродженки с. Батрадь, Берегівського району, останнє відоме зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , у розмірі 1/2 частки усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 07 березня 2023 року і до досягнення ними повноліття.

Рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Берегівський районний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Лайош ГАЛ