Постанова

від 31.05.2023 по справі 301/107/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 301/107/20

П О С Т А Н О В А

Іменем України

31 травня 2023 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Собослой Г.Г.,

суддів: Кондор Р.Ю., Готра Т.Ю.

з участю секретаря: Сливка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Хустської окружної прокуратури в інтересах Державної інспекції архітектури та містобудування України на рішення Іршавського районного суду від 18 лютого 2020 року у справі № 301/107/20 (Головуючий: Даруда І.А.)

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Броньківської сільської ради Іршавського району про визнання права власності, мотивуючи тим, що згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна є власником нежитлової будівлі - столярного цеху за адресою: АДРЕСА_1 . У 2015 році позивач розпочав реконструкцію існуючої нежитлової будівлі під магазин-склад з кафе та нежитловими приміщеннями на земельній ділянці, яка перебуває в його приватній власності згідно договором купівлі-продажу земельної ділянки від 27.12.2013 року.

Всі будівельні роботи позивачем були виконані за власні кошти у відповідності до вимог чинних державних будівельних та санітарних норм і конструкції реконструйованих будівель знаходяться в належному стані, що стверджує можливість їх надійної та безпечної експлуатації.

На теперішній час реконструкція нежитлової будівлі під магазин-склад з кафе та нежитловими приміщеннями завершена, що підтверджується технічним паспортом розробленим ФОП ОСОБА_2 .

Із технічного паспорту на вищенаведений об`єкт нерухомого майна вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 позивачем було реконструйовано нежитлову будівлю під магазин-склад з кафе та нежитловими приміщеннями позначені на схематичному плані розташування будівель та споруд.

Вказані будівлі є завершеним об`єктом нерухомого майна, які фактично використовується за цільовим призначенням, його технічні характеристики відповідають технічним вимогам та стандартам, встановленим для нежитлових приміщень, що підтверджується технічним паспортом. Права третіх осіб при здійсненні будівництва не порушені. Реконструкція нежитлової будівлі під магазин-склад з кафе та нежитловими приміщеннями не суперечить правилам забудови населеного пункту та вимогам містобудівної документації.

Рішенням Іршавського районного суду від 18 лютого 2020 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на магазин-склад з кафе та нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 .

Внесено зміни до записів у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відомостей про об`єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в частині зміни об`єкта нерухомого майна та зміни опису його складових частин.

Не погоджуючись із даним рішенням суду Хустська місцева прокуратура Закарпатської області в інтересах держави в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав передбачених чинним законодавством для задоволення позовних вимог відсутні, так як за приписами ч.ч. 2, 3 ст. 331 ЦК україни право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі його будівництва (створення майна). Визнання права власності на самочинне будівництво можливе лише у тому разі, якщо в прийнятті такого об`єкта в експлуатацію було незаконно відмовлено та за умови дотримання визначених законом вимог, які необхідні для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. Звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право. Усупереч вимогам чинного законодавства судом першої інстанції залишено поза увагою, що позивач не звертався до управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області для набуття права власності та введення об`єкту в експлуатацію у встановленому законом порядку, а одразу звернувся з позовом до суду про визнання права власності. У даному випадку суд взяв на себе повноваження притаманні органу контролю, оскільки визнання права власності на самочинне будівництво у судовому порядку є винятковим способом захисту, а в разі визнання такого права необхідна наявність ряду факторів. Крім того, суд своїм рішенням про визнання права власності порушив прямі норми закону, щодо заборони експлуатації закінчених об`єктів будівництва неприйнятих в експлуатацію, адже позивач буз жодного дозвільного документа розпочав будівництво об`єкту, призначеного для масового відвідування людей, здійснив та завершив таке будівництво без контролю з боку уповноваженого державного органу, його оцінки відповідності безпеки та погодження на будівництво та експлуатацію.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року залучено Державну інспекцію архітектури та містобудування України (01133, м. Київ, був. Лесі Українки,26, код ЄДРПОУ 44245840) в особі Управління Державної інспекції архітектури та містобудування у Закарпатській області (88000, м. Ужгород, вул. Гойди,8) як правонаступників Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, до участі у справі за апеляційною скаргою Хустської місцевої прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області на рішення Іршавського районного суду від 18 лютого 2020 року у справі № 301/107/20 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Броньківської сільської ради про визнання права власності.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року залучено Довжанську сільську раду (в 90154, Закарпатська обл., с. Довге, вул. Велика, буд. 7, ЄДРПОУ: 04350332), як правонаступника Броньківської сільської ради, до участі у справі № 301/107/20 у якості відповідача.

Заслухавши пояснення представника Закарпатської обласної прокуратури Роман М. та представника Довжанської сільської ради Пилип М.Д., які підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

ОСОБА_1 на неодноразові виклики до суду апеляційної інстанції не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, він обізнаний про розгляд справи, так як подавав заяви про відкладення розгляду справи та із матеріалами справи знайомився його захисник Карабиньош І.І. і їх неявка не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 04 травня 2007 року ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі - столярного цеху за адресою: АДРЕСА_1 .

У 2015 році позивач розпочав реконструкцію існуючої нежитлової будівлі під магазин-склад з кафе та нежитловими приміщеннями на земельній ділянці, яка перебуває у приватній власності позивача згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27 грудня 2013 року.

На теперішній реконструкція нежитлової будівлі під магазин-склад з кафе та нежитловими приміщеннями завершена, що підтверджується технічним паспортом розробленим ФОП ОСОБА_2 .

Із технічного паспорту на вищенаведений об`єкт нерухомого майна вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 позивачем було реконструйовано нежитлову будівлю під магазин-склад з кафе та нежитловими приміщеннями позначені на схематичному плані розташування будівель та споруд.

Вищезазначені будівлі є завершеним об`єктом нерухомого майна, які фактично використовується за цільовим призначенням, його технічні характеристики відповідають технічним вимогам та стандартам, встановленим для нежитлових приміщень, що підтверджується технічним паспортом. Права третіх осіб при здійсненні будівництва не порушені. Реконструкція нежитлової будівлі під магазин-склад з кафе та нежитловими приміщеннями не суперечить правилам забудови населеного пункту та вимогам містобудівної документації.

Відповідно до ст. 392 ЦК україни власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Статтею 331 ЦК України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У частині 4 ст. 373 ЦК України зазначено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Нормативно регламентованим є право власника на забудову, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (ч.3 ст. 375 ЦК України).

Відповідно до змісту ч.4 ст. 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього (ч.2 ст. 376 ЦК України).

Частиною третьою, п`ятою, сьомою статті 376 ЦК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно з ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У зв`язку із зверненням до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Із матеріалів справи вбачається, що спірний об`єкт є самочинно збудованим нерухомим майном комерційного призначення, будівництво якого розпочато без належного договору, без затвердженого проекту, без отримання сертифікату (декларації) про введення його в експлуатацію.

Разом з тим, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває право власності на нього.

На підставі ч.3 ст. 376 ЦК України суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинне збудоване майно на земельній ділянці що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК України).

При вирішенні спору про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачених статтями 27, 29-31 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності, а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34, 37 цього Закону).

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об`єктів що здійснюються власниками або землекористувачами земельних ділянок (п.5 ч.5 ст. Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Частиною 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Суд першої інстанції рішенням про визнання права власності порушив прямі норми закону, щодо заборони експлуатації закінчених об`єктів будівництва неприйнятих в експлуатацію, так як позивач без жодного дозвільного документа розпочав будівництво об`єкту, призначеного для масового відвідування людей, здійснив та завершив таке будівництво без контролю з боку уповноваженого державного органу, його оцінки відповідності безпеки та розпорядження на будівництво і експлуатацію.

Технічний паспорт, який міститься в матеріалах справи, не є документом дозвільного характеру, на підставі якого розпочинається будівництво чи вводиться об`єкт в експлуатацію, а такий є лише результатом комплексу робіт щодо обмірювання уже збудованого об`єкта нерухомого майна з визначення його складу.

Звіт про проведення технічного обстеження від 12 вересня 2020 року не є тим допустимим доказом дотримання будівельних, санітарних, протипожежних норм, стандартів і правил, відповідності розробленій та затвердженій в установленому законодавством порядку проектній документації стосовно даного об`єкта будівництва та врахування вимог безпечності об`єкта з огляду на передбачуваний характер його експлуатації, а відповідна судова будівельно-технічна експертиза судом не проводилася.

Судова колегія зазначає, що питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року, яка визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обгрунтовано прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзац перший-третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

У даному випадку, порушення інтересів держави полягає у тому, що визнання за відсутності законних підстав у судовому порядку за ОСОБА_1 право власності на магазин-склад з кафе та нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 порушує встановлений законодавством порядок набуття права власності на майно, оскільки прийняття рішення про прийняття/неприйняття об`єкта в експлуатацію відноситься до компетенції Управління Державної будівельної інспекції у Закарпатській області (ДІАМ України на час розгляду справи). Порушення інтересів держави також полягає у тому, що незважаючи на відсутність належних документів, що підтверджують безпечність експлуатації приміщення, всупереч нормам закону, суд безпідставно визнав за позивачем право власності на вказані об`єкти, що може мати наслідком експлуатацію спірного нерухомого майна та створює небезпеку для населення і в свою чергу порушує права компетентних органів щодо контролювання та проведення перевірок відповідності виконання підготовчих та будівельних норм і правил, технічним умовам, затвердженим проектним вимогам, рішенням.

Крім того, визнання судом за ОСОБА_1 права власності на самочинно збудоване майно з порушенням порядку введення об`єкта нерухомого майна в експлуатацію, позбавляє орган місцевого самоврядування отримати від замовника будівництва пайовий внесок, передбачений ст. 40 Закону України «Про регулюванням містобудівної діяльності», оскільки такий обчислюється та сплачується замовником будівництва на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Оскарження Хустською окружною прокуратурою переглядаємого апеляційним судом рішення суду, спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання, такого як безпечність існування самочинно збудованого комерційного об`єкта і несе потенційну загрозу життю, здоров`ю громадян, які будуть відвідувати дану будівлю з врахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання права власності.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення у відповідності до п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, яким у позові ОСОБА_1 слід відмовити із вищезазначених підстав.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, судова колегія,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Хустської окружної прокуратури в інтересах Державної інспекції архітектури та містобудування України задовольнити.

Рішення Іршавського районного суду від 18 лютого 2020 року скасувати.

У позові ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено - 12 червня 2023 року.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

Згідно з оригіналом:

Суддя Закарпатського

апеляційного суду Г.Г. Собослой