Рішення

від 31.05.2023 по справі 638/647/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/647/23

Провадження № 2/638/2097/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2023 Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді за участю секретаря судового засідання- Орос О.В., - Шевцової А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до громадської організації «Порятунок тварин Харків» про витребування майна із чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до громадської організації «Порятунок тварин Харків» про витребування майна із чужого незаконного володіння, в якому просив витребувати із чужого незаконного володіння індивідуально визначену річ, яка належить на праві власності, а саме кота породи «Бенгал» (ім`я: Rajan Wild Benganelio, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , шерсть тип N, колір: 24).

В обґрунтування позову посилався на те, що він є власником кота породи «Бенгал». Приблизно 10 березня 2022 року позивач із сім`єю евакуювався до міста Ужгород. Під час зборів кіт зламав переноску та втік. Після повернення до міста Харкова позивачу стало відомо, що кіт перебуває у громадській організації «Порятунок тварин Харків». Засобами телефонного зв`язку представник громадської організації «Порятунок тварин Харків» повідомив позивачу, що кота передано у власність іншій людині, на вимогу позивача повернути тварину йому було відмовлено. Зважаючи на викладене позивач вважає такі дії відповідача незаконними та такими що порушують його права.

Представник відповідача до суду надав відзив, в якому посилається на те, що позов не може бути задоволений, оскільки на момент розгляду справи в суді спірне майно не перебуває у відповідача та зазначив, що 26 квітня 2022 року до організації звернулась особа, яка повідомила, що в підвалі будинку знаходяться близько 40 котів та попросила забрати їх до притулку. Того ж дня представники організації забрали з підвалу 5 котів, один з яких був схожий на бенгальську породу. 03 травня 2022 року до них звернулась особа на ім`я ОСОБА_2 з проханням обрати собі кота з притулку, того ж дня йому було безоплатно передано кота з бенгальським окрасом.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи, зважаючи на наступне.

Згідно п. 3ст. 2 ЦПКосновними засадами (принципами) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

На необхідності забезпечення розгляду справи протягом розумного строку зазначено уст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,ст. 129 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Вирішуючи питання щодо розгляду справи по суті, суд приймає до уваги те, що межіперенесеннярозгляду справи не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка учасниківсправи та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Відповідач скористався належним йому правом подати до суду відзив на позовну заяву.

Враховуючи необхідність забезпечення розумних строків розгляду справи, ту обставину, що справа перебуває в провадженні суду з 26 січня 2023 року, позивач повторно не з`являвся в судове засідання, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для відкладення судового засідання, зважаючи на що розглядає справу по суті за відсутності учасників справи.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 25 серпня 2020 року, укладеного в простій письмовій формі, ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_3 кота породи «Бенгал» (ім`я: Rajan Wild Benganelio, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , шерсть тип N, колір: 24).

З матеріалів справи вбачається, що позивач 18 листопада 2022 року звертався до громадської організації «Порятунок тварин Харків» з вимогою (претензією) про повернення тварини.

У відзиві на позов представником відповідача зазначено, що 03 травня 2022 року ними було передано особі на ім`я ОСОБА_2 кота з бенгальським окрасом, який перебував у них з 26 квітня 2022 року як бездоглядна домашня тварина.

Позивачем на надано до суду будь-яких належних доказів, які безсумнівно доводять, що у відповідача на утриманні перебуває кіт, який належить йому на праві власності на підставі зазначеного вище договору купівлі-продажу.

Статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до частини першої статті 180 ЦК України тварини є особливим об`єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 ЦК України).

Відповідно до положень ЦК України основними способами набуття права власності на тварину є: привласнення загальнодоступних дарів природи (ст. 333 ЦК ), набуття права власності на безхазяйну річ (ст. 335 ЦК ), набуття права власності на бездоглядну домашню тварину (ст. 341 ЦК ), набуття права власності на тварину на підставі цивільно-правового договору та набуття права власності на тварину у порядку спадкування.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У постанові від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) Велика Палата Верховного Суду, висловила правову позицію про те, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Підставою віндикаційного позову є обставини, що підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, тобто факти, які доводять право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача.

Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше.

Відповідно до статті 387 ЦК України та частини третьої статті 12 ЦПК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача. При цьому суди повинні мати на увазі, що право власності на рухоме майно доводиться за допомогою будь-яких передбаченим процесуальним законодавством доказів, що підтверджують виникнення такого права у позивача.

Право на звернення до суду з вимогою про витребування майна від набувача має власник цього майна.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом третім вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої , шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що є доказами у цивільній справі, а саме: будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статті 77 78, 79 ЦПК України визначають вимоги щодо належності, допустимості та достовірності доказів.

Статтею 95 ЦПК України встановлено, що є письмовими доказами, а саме: документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Обставини справи, які за Законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

На підтвердження того, що позивач є власником спірної тварини позивачем надано до суду купівлі-продажу від 25 серпня 2020 року, укладений в простій письмовій формі.

Доказів того, що саме вказана в договорі спірна тварина перебувала у володінні громадської організації «Порятунок тварин Харків» до суду не надано.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Оцінюючи всі надані позивачем докази, кожен окремо та в сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не було доведено його право власності на тварину, яка певний час перебувала у володінні відповідача.

До того ж, відповідачем надано до суду копію листування, з якого вбачається, що 03 травня 2023 року кота з бенгальським окрасом було передано особі на ім`я ОСОБА_2 .

Тобто на момент подачі позову та прийняття рішення у справі відповідач не володіє вказаним майном.

Отже, для застосування передбаченого ст. 387 ЦК України правового механізму відновлення порушеного права власності необхідним є встановлення наступних обставин у їх сукупності: існування в натурі індивідуально визначеного майна з ідентифікуючими ознаками на момент подачі позову та прийняття судом рішення про його витребування; наявність підтвердженогоправа власностіабо правазаконного володінняу позивачана відповіднемайно; відсутність у власника чи титульного володільця можливості здійснювати фактичне володіння цим майном через те, що відповідач на момент подачі позову та прийняття рішення у справі фактично тримає його у себе; відсутність договірних відносин між позивачем і відповідачем, оскільки в протилежному випадку застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності.

Аналогічні правові висновки викладені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 13.02.2018 у справі № 924/1180/6, від 05.06.2018 у справі № 907/631/17, від 23.10.2019 у справі № 910/17416/18, від 02.09.2020 у справі № 910/13536/19.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ст.5 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до частини другої ст.89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння необхідно відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.141, 258-260, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до громадської організації «Порятунок тварин Харків» про витребування майна із чужого незаконного володіння відмовити.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Орос