Постанова від 01.06.2023 по справі 911/1102/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2023 р. м.Київ Справа№ 911/1102/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 01.06.2023:

від прокуратури:Карнов А.О.

від позивача: Барановська А.М.

від відповідача1: Пенько О.Ю,

від відповідача2: не з`явився;

від відповідача3: не з`явився;

від відповідача4: не 'явився;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача-1: не з`явився;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача-2: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

на рішення Господарського суду Київської області

від 15.12.2022 (повний текст складено 26.01.2023)

у справі № 911/1102/22 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до 1) Поліської селищної ради

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок Полісся»

3) реєстратора виконавчого комітету Березанської міської ради Брикова Олександра Сергійовича

4) реєстратора Студениківської сільської ради Здольник Тетяни Анатоліївни

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1. Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник

2. Державне агентство України з управління зоною відчуження

про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельними ділянками шляхом скасування державної реєстрації та повернення земельних ділянок

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду Київської області звернувся заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі - прокурор) із позовною заявою від 11.07.2022 № 12/2-412вих-22 в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - позивач) до Поліської селищної ради (далі - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок Полісся" (далі - відповідач 2, ТОВ "Світанок Полісся"), реєстратора виконавчого комітету Березанської міської ради Брикова Олександра Сергійовича (далі - відповідач 3) та реєстратора Студениківської сільської ради Здольник Тетяни Анатоліївни (далі - відповідач 4), у якій просить суд:

- усунути перешкоди у здійсненні Кабінетом Міністрів України права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 18,0250 га з кадастровим номером 3223588000:08:005:0001 шляхом скасування рішення реєстратора Студениківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Здольник Тетяни Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.12.2020 з індексним номером 55714875 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності Радинської сільської ради Поліського району і права постійного користування ТОВ "Світанок Полісся" (ЄДРПОУ 43595021) з одночасним припиненням права власності Радинської сільської ради Поліського району (Поліської селищної ради, код ЄДРПОУ 04361723) та права постійного користування ТОВ "Світанок Полісся" на земельну ділянку площею 18,0250 га з кадастровим номером 3223588000:08:005:0001;

- усунути перешкоди у здійсненні Кабінетом Міністрів України права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 22,8218 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0112 шляхом скасування рішення реєстратора виконавчого комітету Березанської міської ради Брикова Олександра Сергійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.11.2020 з індексним номером 54893188, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності Романівської сільської ради Поліського району і права постійного користування ТОВ "Світанок Полісся" (ЄДРПОУ 43595021) з одночасним припиненням права власності Романівської сільської ради Поліського району (Поліської селищної ради, код ЄДРПОУ 04361723) та права постійного користування ТОВ "Світанок Полісся" (ЄДРПОУ 43595021) на земельну ділянку площею 22,8218 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0112;

- усунути перешкоди у здійсненні Кабінетом Міністрів України права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 150,0146 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0111 шляхом скасування рішення реєстратора виконавчого комітету Березанської міської ради Брикова Олександра Сергійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.11.2020 з індексним номером 54892636, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності Романівської сільської ради Поліського району і права постійного користування ТОВ "Світанок Полісся" (ЄДРПОУ 43595021) з одночасним припиненням права власності Романівської сільської ради Поліського району (Поліської селищної ради, код ЄДРПОУ 04361723) та права постійного користування ТОВ "Світанок Полісся" (ЄДРПОУ 43595021) на земельну ділянку площею 150,0146 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0111;

- усунути перешкоди у здійсненні Кабінетом Міністрів України права користування та розпорядження земельними ділянками природно-заповідного фонду площею 22,8218 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0112, площею 150,0146 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0111 і площею 18,0250 га з кадастровим номером 3223588000:08:005:0001 шляхом зобов`язання Поліської селищної ради (ЄДРПОУ 04361723) і ТОВ "Світанок Полісся" (ЄДРПОУ 43595021) повернути на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння Поліської селищної ради (ЄДРПОУ 04361723) і ТОВ "Світанок Полісся" (ЄДРПОУ 43595021) земельні ділянки площею 22,8218 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0112, площею 150,0146 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0111 і площею 18,0250 га з кадастровим номером 3223588000:08:005:0001, з одночасним припиненням права власності Поліської селищної ради (ЄДРПОУ 04361723) та права постійного користування ТОВ "Світанок Полісся" (ЄДРПОУ 43595021) на земельні ділянки площею 22,8218 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0112, площею 150,0146 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0111 і площею 18,0250 га з кадастровим номером 3223588000:08:005:0001.

В обгрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що набуття права комунальної власності Радинською і Романівською сільськими радами (правонаступником яких є Поліська селищна рада) і права постійного користування ТОВ "Світанок Полісся" на земельні ділянки площею 22,8218 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0112, площею 150,0146 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0111 і площею 18,0250 га з кадастровим номером 3223588000:08:005:0001 - відбулося з порушеннями норм статей 12, 19, 27, 29, 31, 34 Земельного кодексу України (від 18.12.1990 № 561-ХІІ), статей 20, 45, 83, 92, 116, 117, 122, 149, 150, 186-1 Земельного кодексу України (від 25.10.2001 № 2768-ІІІ), статей 8, 9, 12 Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" (від 27.02.1991 № 791а-ХІІ), статей 7, 17 Закону України "Про природно-заповідний фонд України". Зазначені вище земельні ділянки, за твердженнями прокурора, мають особливий статус цільового призначення (особливо цінних земель природно-заповідного фонду), а також, згідно з положеннями чинного законодавства, відносяться до земель обмеженої оборотоздатності.

Тому, на думку прокурора, вказані вище рішення реєстраторів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.12.2020 № 55714875, від 02.11.2020 № 54893188 і від 02.11.2020 № 54892636 підлягають скасуванню, а спірні земельні ділянки природно-заповідного фонду із кадастровими номерами 3222050000:01:001:0112, 3222050000:01:001:0111 та 3223588000:08:005:0001 підлягають поверненню з незаконного володіння Поліської селищної ради і незаконного користування ТОВ "Світанок Полісся" на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.

Прокурор вказував, що в силу положень статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", межі цього об`єкта природно-заповідного фонду є визначеними як відповідно до проекту створення територій та об`єкту природно-заповідного фонду, так і відповідно до проекту землеустрою, витяг з якого долучено до позовної заяви. В обгрунтування правильності обраного способу захисту, шляхом пред`явлення негаторного позову, прокурор наголошував, що земельні ділянки із кадастровими номерами 3222050000:01:001:0112, 3222050000:01:001:0111 та 3223588000:08:005:0001 наразі зареєстровані на праві власності за Радинською і Романівською сільськими радами Поліського району (Поліська селищна рада) та на праві постійного користування за ТОВ "Світанок Полісся", тому права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо спірних земельних ділянок, а саме користування і розпорядження ними, на переконання прокурора, підлягають захисту шляхом зобов`язання Поліської селищної ради (як правонаступника Радинської і Романівської сільських рад) та ТОВ "Світанок Полісся" повернути такі земельні ділянки у власність держави в особі Кабінету Міністрів України.

Короткий зміст пояснень Кабінету Міністрів України по суті спору

Кабінет Міністрів України зазначав, що спірні земельні ділянки, які набула Поліська селищна рада у комунальну власність та ТОВ "Світанок Полісся" у постійне користування на підставі оспорюваних рішень реєстраторів, розташовані в межах Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника за чинним законодавством, що свідчить про їх віднесення до земель природно-заповідного фонду та унеможливлює перебування цих ділянок у комунальній власності і постійному користуванні юридичної особи з цільовим призначенням "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва". Позивач стверджував, що не приймав рішення щодо вилучення спірних земельних ділянок із постійного користування в межах земель Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника та щодо зміни їх цільового призначення із земель природно-заповідного фонду на землі сільськогосподарського призначення.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач-1 - Поліська селищна рада - в обґрунтування заперечень проти позову вказував про те, що:

- державний акт на право постійного користування 83632,5 га серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999, виданий Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України, втратив чинність після ліквідації останнього та у зв`язку з відсутністю його майнового правонаступника;

- рішення місцевих рад, на підставі яких видавався державний акт серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999, так само відсутні, як і рішення, на підставі якого видавалися державні акти серії ІІ-КВ №№ 001201, 001203 від 22.05.2000 Колективному сільськогосподарському підприємству "Світанок";

- межі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, а також території біосферного заповідника належним чином не підтверджені;

- прокурор обрав неправильний спосіб захисту, оскільки позивач не є володільцем спірних земельних ділянок, отже позов має бути віндикаційним.

Відповідач-2 - ТОВ "Світанок Полісся" - в обґрунтування заперечень проти позову вказував про те, що:

- вказаний спір не спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки реєстратор, приймаючи оскаржувані рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, не мав публічно-правових відносин із особами, в інтересах яких прокурор звернувся до суду;

- прокурор звернувся до суду із віндикаційним позовом, що, на думку відповідача 2, є порушенням норм чинного законодавства України, оскільки визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, а надані прокурором витяги з реєстру речових прав стосовно Адміністрації зони відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення не містять жодної інформації про реєстрацію права власності на вказані земельні ділянки за Адміністрацією;

- звертав увагу на висновок експерта № 24548/21-41/37788-37792/21-41 від 21.12.2021, згідно з яким, за результатами проведення судової земельної експертизи та експертизи з питань землеустрою у господарській справі № 911/404/21, земельні ділянки з кадастровими номерами 3223588000:08:005:0001, 3222050000:01:001:0111, 3222050000:01:001:0112, 3223588000:11:001:0113 - не розташовані в межах земель, які надавалися у постійне користування Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України відповідно до державного акта серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999, а експерт прийшов до висновку, що визначити, якими є межі зони відчуження і зони безумовного відселення не уявляється можливим, адже права, які визначені вказаним державним актом, припинені;

- наявність висновку спростовує доводи прокурора стосовно протиправності володіння земельними ділянками Поліською селищною радою та незаконного користування ними ТОВ "Світанок Полісся";

- прокурор звернувся до суду із цим позовом з пропуском строку позовної давності.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.12.2022 у справі № 911/1102/22 відмовлено у задоволенні позовних вимог заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- листи, які надані у відповідь на запити Київської обласної прокуратури, з твердженнями про те, що спірні у цій справі земельні ділянки знаходять у межах Заповідника, не можуть вважатись належними та допустимими доказами цих обставин, оскільки Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник та Державне агентство України з управління зоною відчуження не є експертними установами, проте є учасниками цієї справи, на яких в силу норм ГПК України покладається тягар доведення належними і допустимими доказами обставин, які входять до предмета доказування у справі, а інформація у листі ТОВ "Геоматичні рішення" за вих. № 20/05 від 10.06.2022 з відповідних питань, надана на запит прокурора поза межами проведення судової експертизи, не може бути прийнята як належний і допустимий доказ спірних у справі обставин;

- прокурор не надав достатніх належних і допустимих доказів, які б підтверджували якими є дійсні межі Заповідника, а також того, що спірні земельні ділянки повністю або частково розташовані у межах земель природно-заповідного фонду - Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника з урахуванням того факту, що запроектована площа відповідних земель природно-заповідного фонду є меншою ніж площа земель згідно з державними актами серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999 та серії ІІ-КВ № 003600 від 09.10.2000;

- прокурор не аргументував позовні вимоги щодо можливості повернення на користь держави в особі Кабінету Міністрів України всіх спірних земельних ділянок, якщо дві з них (за інформацією ТОВ "Геоматичні рішення") лише частково накладаються на землі природно-заповідного фонду;

- висновок експерта від 21.12.2021 № 24548/21-41/37788-37792/21-41 не може бути використаний у цій справі як доказ накладення чи не накладення спірних земельних ділянок на землі, які надавалися у постійне користування Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України, оскільки такий висновок грунтується на дослідженні не всіх наданих експертові необхідних документів та вихідних даних;

- реєстратор виконавчого комітету Березанської міської ради Брикова О.С. та реєстратор Студениківської сільської ради Здольник Т.А. не є належними відповідачами у цій справі, тому у задоволенні позову, пред`явленого до реєстраторів, слід відмовити з вказаних підстав;

- оскільки із наявних в матеріалах справи доказів господарський суд позбавлений можливості встановлення розташування спірних земельних ділянок в межах Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, а відтак і порушення прав Кабінету Міністрів України як особи, уповноваженої розпоряджатись землями природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, суд першої інстанції не застосовував сплив строку позовної давності через відсутність порушених прав позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (15.02.2023 згідно відмітки поштового трекера на описі вкладеного в цінний лист, з яким була направлена апеляційна скарга) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2022 у справі № 911/1102/22 та повністю задовольнити позовні вимоги.

Прокурор в апеляційній скарзі наголошував на тому, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального права, вимогам процесуального законодавства та загалом принципів здійснення правосуддя, якими є законність, всебічне, повне і об`єктивне дослідження обставин справи, рівність та змагальність сторін (ст. ст. 2, 11, 13, 73-74, 76-80, 86, 91, 236 Господарського процесуального кодексу України), судом не з`ясовано обставин, що мають значення для справи, оскільки в порушення основоположних принципів господарського судочинства, вирішуючи спір у даній справі, суд не вжив заходів щодо повної та об`єктивної перевірки доводів прокурора, на яких ґрунтується позов, одночасно в такий спосіб самоусунувшись від обов`язку створення необхідних рівних умов усім без винятку учасникам судового процесу для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування норм законодавства; в оскаржуваному рішенні не надано оцінку усім доводам та доказам позовної заяви, що не відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як мотивування судового рішення судом, який має право на дослідження доказів і їх оцінку, а тому, відповідно до вимог ст. ст. 275, 277 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Прокурором надано суду першої інстанції докази, які стосуються предмета доказування, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування, одержані в законному порядку, підтверджені уповноваженими та компетентними органами і установами, тобто, належні, допустимі, достовірні і вірогідні докази в силу ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, які подані до суду із дотриманням порядку, визначеного ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Разом тим, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції безпідставно стверджує, що прокурором не надано достатніх і допустимих доказів на підтвердження дійсних меж Заповідника, доказів розташування спірних земель в межах території зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи і земель природно-заповідного фонду - Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника.

Так, за доводами прокурора, суд першої інстанції зазначив, що основою для проектування меж Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника слугували державні акти на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999 та серії ІІ-КВ № 003600 від 09.10.2000, згідно з якими Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України надано у постійне користування загалом 259403,8 га земель. На думку суду першої інстанції ці державні акти не містять координат прив`язки земельних ділянок до місцевості, у них не зазначені адреси земельних ділянок та з цих актів неможливо достовірно встановити, що спірні земельні ділянки, які знаходяться у комунальній власності Поліської селищної ради та у ТОВ «Світанок Полісся» на праві постійного користування, входять до складу земель які зазначені в державних актах.

Проте, за доводами прокурора, наведені обставини не підтверджуються наявними у справі матеріалами з огляду на те, що:

- прокурором надано суду витяг з проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні Державного агентства з управління зоною відчуження, розташованих на території зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення в Іванківському та Поліському районах Київської області, з подальшим вилученням і наданням їх із зміною цільового призначення державній установі «Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник» для збереження та використання біосферного заповідника, зокрема пояснювальну записку, у якій (аркуші 7-9 пояснювальної записки до першого тому проектної документації) зазначено, що в основу розробки проекту відведення земель Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, серед іншого, включено такі документи, як виписка координат та висот пунктів Державної геодезичної мережі, карто-схема попереднього функціонального зонування біосферного заповідника - складова частина проекту створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника.

- з Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель використано наступні документи, зокрема: картографічний матеріал формування територій Орджонікідзенської селищної ради Поліського району Київської області (яка у подальшому стала Романівською сільською радою); картографічний матеріал формування територій Радинської сільської ради Поліського району Київської області; технічна документація по перенесенню в натуру проекту відведення земельних ділянок зони безумовного (обов`язкового) відселення Адміністрації зони відчуження в межах території Поліського району; технічна документація по перенесенню в натуру проекту відведення земельних ділянок зони безумовного (обов`язкового) відселення Адміністрації зони відчуження в межах території Іванківського району;

- згідно ст. 46-1 Закону України «Про землеустрій», п 8 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр», вдомості про межі адміністративно-територіальних одиниць, встановлені до набрання чинності Законом України «Про землеустрій», вносяться до Державного земельного кадастру на підставі проектів формування території і встановлення меж сільських, селищних рад або інших матеріалів, за якими відповідно до законодавства, що діяло на момент їх затвердження, здійснювалося встановлення (зміна) їх меж. У разі відсутності таких матеріалів і до моменту внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі сіл, селищ, міст на підставі документації, визначеної статтею 21 цього Закону, відомостями про такі межі вважаються дані, що збігаються з межами, відображеними в індексних кадастрових картах (планах) сіл, селищ, міст;

- тобто, в ході виготовлення проекту відведення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника використано і технічні документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок зони безумовного (обов`язкового) відселення (перенесення меж в натуру), а також викопіювання із проекту формування території Романівської (колишньої Орджонікідзенської селищної ради) і Радинської сільських рад, правонаступником яких є Поліська селищна рада;

- згідно ст. 55 Закону України «Про землеустрій» (у редакції чинній на момент виготовлення документації із землеустрою щодо Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає матеріали польових топографо-геодезичних робіт, план меж земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки;

- державні акти на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999 та серії ІІ-КВ № 003600 від 09.10.2000 містять плани зовнішніх меж землекористування;

- основою для проектування Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника слугували не тільки державні акти на право постійного користування землею, а й інші вказані вище документи, в яких відображено межі зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника згідно проекту його створення.

Також, прокурор наголошував, що судом першої інстанції не взято до уваги та не досліджено положення Указу Президента України від 26.04.2016 № 174/2016. Згідно даного Указу в Іванківському і Поліському районах Київської області створено в межах зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник. При цьому, до території Чорнобильського радіаційно- екологічного біосферного заповідника погоджено в установленому порядку включення 226964,7 гектара земель державної власності, що перебувають у постійному користуванні у Державного агентства України з управління зоною відчуження, вилучаються у цього землекористувача та надаються біосферному заповіднику в постійне користування. Указом Президента України створено території Заповідника площею, що дійсно є меншою за площу території зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, однак цей заповідник розміщено в її межах.

Крім того, судом взагалі не взято до уваги такий доказ як Проект організації території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. Даним Проектом визначено, що до території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника увійшла 30-кілометрова Чорнобильська зона відчуження і зона безумовного (обов`язкового) відселення за винятком 10-кілометрової зони, де розташовані: промисловий майданчик ДСП «Чорнобильська АЕС», комплекс «Вектор», ПЗРВ «Буряківка». До Заповідника також не були включені дороги та такі об`єкти як: залізнична колія напрямку Чернігів-Овруч, її смуга відведення; автомобільна дорога загального користування державного значення Р-56 Чернігів-Пакуль-КПП «Славутич» та смуга відведення автомобільної дороги Р-56 тощо. При цьому, межі Чорнобильського радіаційно- екологічного біосферного заповідника на півночі і північному сході співпадають з державним кордоном України та Білорусі, на сході - з Межиріченським регіональним ландшафтним парком, розташованим у Чернігівському районі Чернігівської області. З західного боку Чорнобильського радіаційно- екологічного біосферного заповідника межує з Коростенським районом Житомирської області. На півдні Заповідник обмежено межами 30-кілометрової Чорнобильської зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення у межах Вишгородського району Київської області. Таким чином, указана судом першої інстанції різниця в 32439,1 га підтверджується, серед іншого, Указом Президента України від 26.04.2016 № 174/2016 і Проектом організації території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника.

Прокурор наголошував, що ним долучено до матеріалів справи докази встановлення в натурі меж Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, які безпідставно не були прийняті судом першої інстанції в якості доказів таких меж:

- проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні Державного агентства з управління зоною відчуження, розташованих на території зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення в Іванківському та Поліському районах Київської області, з подальшим вилученням і наданням їх із зміною цільового призначення державній установі «Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник» для збереження та використання біосферного заповідника;

- розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.09.2022 за № 799-р про відведення земель Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника;

- Проект організації території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника;

- заключний звіт на тему «Розроблення матеріалів до проекту створення Чорнобильського біосферного заповідника».

У матеріалах справи фактично наявні: наукове обґрунтування необхідності створення чи оголошення території або об`єкта ПЗФ та зазначені вище картографічні матеріали, які містяться у заключному звіту державного закладу «Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління» Міністерства екології та природних ресурсів України на тему «Розроблення матеріалів до проекту створення Чорнобильського біосферного заповідника».

Разом з тим, суд першої інстанції, за доводами прокурора, не взяв до уваги факт наявності у заключному звіті картографічних матеріалів - карти попереднього функціонального зонування біосферного заповідника (аркуш 7 звіту), картосхеми розташування біосферного заповідника на топооснові (аркуш 170 звіту), картосхеми попереднього функціонального зонування проектованого біосферного заповідника в межах відповідних адміністративних районів, землекористувачів та сільських рад згідно з пропозиціями зацікавлених сторін (аркуш 171 звіту).

Згідно заключного звіту останній містить картосхему території біосферного заповідника з виділенням земель, що мають вилучатися та надаватися заповіднику у постійне користування, та земель, що входитимуть до складу заповідника без вилучення, з нанесенням меж усіх наявних землевласників і землекористувачів та із зазначенням в експлікаціях їх площ (аркуш 172 звіту), яку Державним агентством України з управління зоною відчуження - не надано. При цьому, на переконання прокурора, судом першої інстанції не обґрунтовано у рішенні які саме матеріали мають міститися у проекті створення Заповідника та якими нормами чинного законодавства це передбачено, адже суд лише зазначив, що картосхема (аркуш 171 звіту) є непридатною для встановлення її змісту, а картосхема території біосферного заповідника з виділенням земель, що мають вилучатися та надаватися заповіднику у постійне користування, та земель, що входитимуть до складу заповідника без вилучення, з нанесенням меж усіх наявних землевласників і землекористувачів та із зазначенням в експлікаціях їх площ відсутня. Будь-які висновки про наявні у звіті карти попереднього функціонального зонування біосферного заповідника (аркуш 7 звіту) і картосхеми розташування біосферного заповідника на топооснові (аркуш 170 звіту) судом першої інстанції не наведено.

Крім того, прокурор вказує, що висновки суду першої інстанції про те, що оскільки Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник та Державне агентство з управління зоною відчуження не є експертними установами зазначені у їх листах інформації про перебування спірних земельних ділянок в межах заповідника не можливо вважати належними і допустимими доказами, оскільки останні як учасники справи несуть тягар доведення доказами обставини, що входять до предмету доказування у справі, а також неприйняття як доказу інформацію ТОВ «Геоматичні рішення» (лист від 10.06.2022 № 20/05) - суперечать приписам ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор в апеляційній скарзі погоджувався з тим, що у випадку спірних правовідносин дійсно необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, однак у справі наявний висновок експерта від 21.12.2021 № 24548/21- 41/37788-37792/21-41 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою, наданий відповідачем - Поліською селищною радою, і з урахуванням проведених у вказаному висновку експерта досліджень, їх результати щодо знаходження спірних земельних ділянок в межах зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, повністю збігаються і з висновками ТОВ «Геоматичні рішення», які долучені прокурором до позовної заяви, чим тільки додатково посилюють правову позицію прокуратури щодо порушення інтересів держави у спірних правовідносинах. Таким чином, у прокуратури на момент розгляду справи в суді були відсутні підстави для заявлення клопотання щодо призначення додаткових судових експертиз. Таким правом не скористалися і інші учасники справи. Враховуючи, що питання призначення судової експертизи у судовому процесі є правом, а не обов`язком, які сторін так і суду - господарським судом Київської області невірно вказано про необхідність призначення судової експертизи у справі, правом на яку не скористалася прокуратура.

Також, прокурор вказував, що ним у позовній заяві із посиланням на рішення Європейського суду з прав людини («Гамер проти Бельгії», «Депаль проти Франції», «Бросее-Трибуле та інші проти Франції»), постанови Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-2510ц15, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 №357/9328/15-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, зазначив про дотримання принципу і критеріїв правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, висновки суду першої інстанції про відсутність аргументів прокурора щодо повернення державі спірних земельних ділянок, які частково накладаються на землі природно-заповідного фонду, не підтверджуються наявними матеріалами справи, при тому, що площа накладення двох спірних земель наближена до максимальної.

Додатково прокурор наголошував на тому, що у оскаржуваному рішенні суд взагалі усунувся від дослідження таких доказів, як: розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.09.2022 за № 799-р; - протоколи оглядів від 25.10.2021 у рамках кримінального провадження № 42021110000000248 із ситуаційними схемами; листи архівного відділу Вишгородської районної державної адміністрації (від 01.02.2022 № 05-04/54 і від 26.01.2022 № 05-04/35); Проект організації території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника; листи Київської обласної ради від 26.01.2022 № 145/08-03 і Верховної Ради України від 18.02.2022 № 04-11/13-2022/48106; листи Секретаріату Кабінету Міністрів України від 28.06.2022 № 12392/0/2-22 і від 25.01.2022 № 2163/0/2-22.

Також, в апеляційній скарзі прокурор зазначав, що у випадку спірних правовідносин, з урахуванням обраного способу захисту і позовних вимог, прокурором визначено у справі не тільки реєстратора виконавчого комітету Березанської міської ради Брикова О.С. та реєстратора Студениківської сільської ради Здольник Т.А., а й Поліську селищну раду і ТОВ «Світанок Полісся», права власності і права постійного користування на спірні земельні ділянки яких, відповідно, незаконно зареєстровано на підставі оскаржуваних рішень державних реєстраторів. При цьому, у прохальній частині позовної заяви прокурор просив, серед іншого, усунути перешкоди у здійсненні Кабінетом Міністрів України права користування та розпорядження спірними земельними ділянками шляхом скасування спірних рішень реєстраторів з одночасним припиненням права власності Радинської сільської ради Поліського району (Поліської селищної ради, код ЄДРПОУ 04361723) та права постійного користування ТОВ «Світанок Полісся» на спірні земельні ділянки. Таким чином, такі позовні вимоги стосувалися Поліської селищної ради і ТОВ «Світанок Полісся».

Короткий зміст відзиву Поліської селищної ради на апеляційну скаргу

06.04.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом до розгляду у відповідності до приписів ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і в якому відповідач-1 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, відповідач-1 посилався на те, що суд першої інстанції вірно встановив, що межі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселений, а також території біосферного заповідника належним чином не підтверджені, а саме:

- відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» межі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення установлюються та переглядаються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з Національною академією наук, центральними органами виконавчої влади, сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави, безпеки використання ядерної енергії, управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов`язкового) відселення, на основі експертних висновків;

- до позову не додано належних та допустимих доказів установлення меж цих зон;

- додане до позову листування учасників справи вочевидь не може бути такими доказами;

- всі подальші доводи про знаходження земельних ділянок є необгрунтованими, оскільки базуються на хибній непідтвердженій впевненості прокурора у тому, що ці земельні ділянки знаходяться в межах зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення.

Також, відповідач-1 посилався на те, що системний аналіз ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ч. 5 ст. 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та п. 1 Указу Президента України «Про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника» від 26.04.2016 р. № 174/2016 дозволяє зробити висновок, що межі заповідника повинні повторювати межі зон, які встановлюються Кабінетом Міністрів України, і закріплюватися у проекті створення заповідника. Однак проект створення біосферного заповідника до позовної заяви також не додано. Чорнобильський раїдіаційно-екологічний біосферний заповідник листом від 13.06.2022 № 01-492/07 повідомив прокурора, що у нього проект створення заповідника відсутній.

За доводами відповідача-1:

- приєднаний до матеріалів справи заключний звіт на тему «Розроблення матеріалів до проекту створення Чорнобильського біосферного заповідника» не є і не може бути проектом створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, оскільки це лише наукова робота, а не офіційний документ, який тягне юридичні наслідки;

- Листи від 13.06.2022 р. № 01-492/07, від 28.01.2021 № 01-134/07 Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника про те, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах земель заповідника, не можуть бути належним доказом цих обставин, оскільки Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник не є експертною установою, а також є учасником справи і прямо зацікавлений у вирішенні спору на його користь;

- Наявна у звіті Карта-схема попереднього функціонального зонування біосферного заповідника (с. 7, 171 звіту), по-перше, непридатна для встановлення її змісту, по-друге, визначає попередні функціональні зони (ст. 18 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», а не межі земельних ділянок (ст. 79-1Земельного кодексу України);

- карта-схема розташування біосферного заповідника (с. 170 звіту) непридатна для встановлення її змісту, а також не містить жодної інформації про межі земельних ділянок заповідника;

- картосхема території біосферного заповідника з виділенням земель, що мають вилучатися та надаватися заповіднику у постійне користування, та земель, що входитимуть до складу заповідника без вилучення, з нанесенням меж усіх наявних землевласників і землекористувачів та із зазначенням в експлікаціях їх площ (с. 172 звіту) - відсутня.

- майнові права користування земельною ділянкою на підставі державного акта на право постійного користування 83632,5 га серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999 р. були припинені на підставі п. «в» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України у зв`язку з відсутністю майнового правонаступника Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України;

- слід розрізняти функціональне зонування біосферного заповідника (ст. 18 Закону України «Про природно-заповідний фонд України») та землі природно-заповідного фонду (ст. 7 Закону), а прокурор вказані поняття ототожнює;

- Прокурор обрав неправильний спосіб захисту, оскільки позивач не є володільцем спірних земельних ділянок, а обраний ним спосіб не є ефективним;

- способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав; при цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Короткий зміст заперечень на відзив Поліської селищної ради

13.04.2023 від заступника керівника Київської обласної прокуратури через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення на відзив Поліської селищної ради, і у вказаних запереченнях прокурор наголошував на наступних запереченнях проти доводів відзиву:

- яким чином факт розмежування зазначених зон вплинуть на факт незаконного заволодіння Поліською селищною радою землями державної власності представником Відповідача не пояснено у відзиві;

- межі земель зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено: державними актами на право постійного користування від 30.05.1999 серії ІІ-КВ № 002872 і від 09.10.2000 серії ІІ-КВ № 003600, виданих на підставі рішення X сесії XXI скликання від 07.07.1992, IX сесії XXII скликання від 05.08.1997, X сесії XXII скликання від 25.12.1997 Київської обласної ради народних депутатів Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України та державному департаменту Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України; технічними документаціями по перенесенню в натуру проекту відведення земельних ділянок зони безумовного (обов`язкового) відселення Адміністрації зони відчуження в межах території Поліського та Іванківського районів; технічна документація по перенесенню в натуру проекту відведення земельних ділянок зони безумовного (обов`язкового) відселення Адміністрації зони відчуження в межах території Іванківського району; проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні Державного агентства з управління зоною відчуження, розташованих на території зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення в Іванківському та Поліському районах Київської області, з подальшим вилученням і наданням їх із зміною цільового призначення державній установі «Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник» для збереження та використання біосферного заповідника знаходяться в межах земель Чорнобильського радіаційно- екологічного біосферного заповідника; розпорядженням Кабінетом Міністрів України від 10.09.2022 № 799-р.

Також, прокурор вказував, що відповідно до інформації Державного агентства України з управління зоною відчуження (лист від 11.05.2022), яка міститься в матеріалах справи державний акт на право постійного користування від 30.05.1999 серії ІІ-КВ № 002872, виданий Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України є чинним, а відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3611-VI документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник, який є об`єктом загальнодержавного значення, власністю Українського нараду права власника якого здійснюють органи державної влади - Кабінет Міністрів України, використання якого здійснюється у виключно визначених законодавством випадках. Розташуванні спірних земельних ділянок із кадастровими номерами 3222050000:01:001:0112, 3222050000:01:001:0111 та 3223588000:08:005:0001, які набула Поліська селищна рада у комунальну власність та ТОВ «Світанок Полісся» в постійне користування на підставі оспорюваних рішень реєстраторів в межах Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника (підтверджується інформацією Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, ситуаційними схемами ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», ТОВ «Геоматичні рішення», Державного агентства з управління зоною відчуження) за чинним законодавством, свідчить про їх віднесення до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування даних ділянок у комунальній власності і постійному користуванні приватної юридичної особи з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Також, прокурор зазначав, що земельні ділянки із кадастровими номерами 3222050000:01:001:0112, 3222050000:01:001:0111 та 3223588000:08:005:0001 наразі зареєстровані на праві власності за Радинською і Романівською сільськими радами Поліського району (Поліська селищна рада) та на праві постійного користування за ТОВ «Світанок Полісся», тому права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо спірних земельних ділянок, а саме користування і розпорядження ними, підлягають захисту шляхом зобов`язання Поліської селищної ради (як правонаступника Радинської і Романівської сільських рад) та ТОВ «Світанок Полісся» повернути ділянки із кадастровими номерами 3222050000:01:001:0112, 3222050000:01:001:0111 та 3223588000:08:005:0001 у власність держави в особі Кабінету Міністрів України. Спірні земельні ділянки належать державі в силу положень чинного законодавства та, в силу їх обмеженого цивільного обороту, не могли вибути у комунальну власність, а тому прокурором вірно обрано спосіб захисту.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 20.02.2023, апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України на рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2022 у справі № 911/1102/22, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів:Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/1102/22. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України на рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2022 у справі № 911/1102/22.

09.03.2023 на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 911/1102/22.

В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. з 01.03.2023 по 03.03.2023 включно, з 06.03.2023 по 10.03.2023 включно перебував у відпустці і вирішення питання стосовно поданої апеляційної скарги здійснюється після виходу судді з відпустки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/1102/22 за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України на рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2022, розгляд апеляційної скарги призначено на 06.04.2023, встановлено учасникам справи процесуальні строки на подання відзивів, заяв та клопотань.

06.04.2023 розгляд справи не відбувся у зв`язку з з перебуванням з 01.04.2023 по 09.04.2023 включно у відрядженні, з 10.04.2033 по 11.04.2023 у відпустці судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, і після виходу судді з відпустки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 розгляд справи № 911/1102/22 за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України на рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2022 призначено в судовому засіданні 27.04.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 розгляд справи відкладено до 01.06.2023.

У зв`язку з перебуванням з 22.05.2023 по 02.06.2023 у відрядженні судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 29.05.2023, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 справу № 911/1102/22 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю., призначено до розгляду апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України на рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2022 у справі № 911/1102/22 в раніше призначеному судовому засіданні 01.06.2023.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 01.06.2023 з`явились: прокурор, представник позивача - Кабінету Міністрів України та представник відповідача-1.

Інші учасники спору: відповідача-2 - ТОВ «Світанок Полісся», відповідач-3 - реєстратор виконавчого комітету Березанської міської ради Бриков Олександр Сергійович, відповідач-4 - реєстратор Студениківської сільської ради Здольник Тетяна Анатоліївна, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник та Державне агентство України з управління зоною відчуження - судове засідання представників не направили, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином за адресами юридичного місцезнаходження, а також засобами електронного зв`язку.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки про дату та місце розгляду справи учасники спору повідомлялись належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників відповідача-2 - ТОВ «Світанок Полісся», відповідач-3 - реєстратор виконавчого комітету Березанської міської ради Бриков Олександр Сергійович, відповідач-4 - реєстратор Студениківської сільської ради Здольник Тетяна Анатоліївна, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник та Державне агентство України з управління зоною відчуження.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

Крім того, 24.05.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, а також вказано про підтримку апеляційної скарги Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України на рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2022 у справі № 911/1102/22.

Прокурор (скаржник) в судовому засіданні 01.06.2023 підтримав доводи апеляційної скарги Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України на рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2022 у справі № 911/1102/22, просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2022 у справі № 911/1102/22 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник Кабінету Міністрів України в судовому засіданні 01.06.2023 підтримав доводи апеляційної скарги Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України на рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2022 у справі № 911/1102/22, просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2022 у справі № 911/1102/22 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача-1 - Подільської селищної ради в судовому засіданні 01.06.2023 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.1991 № 374 при Міністерстві України у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС створено Адміністрацію зони відчуження земель, радіаційно забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи (надалі - Адміністрація зони відчуження) як спеціальний підрозділ Міністерства.

Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 04.08.1998 № 226 затверджено Положення про Адміністрацію зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Згідно з пунктом 1.3 вказаного Положення, Адміністрація є спеціальним підрозділом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі - МНС України), має статус юридичної особи, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного герба України і зі своїм найменуванням.

Пунктом 1.4 Положення визначено, що Адміністрація організовує і координує всі заходи на території зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення, з населених пунктів яких повністю відселені жителі і припинена, у зв`язку з цим, дія відповідних рад; вирішує питання їх фінансування, заходів охорони громадського порядку і здоров`я персоналу, який працює на цих територіях, захисту наукових і економічних інтересів держави, а також несе відповідальність за оперативне, повне і об`єктивне інформування населення про екологічний стан у цих зонах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2000 № 851 реорганізовано спеціальний підрозділ Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи - Адміністрацію зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення, з утворенням державного департаменту - Адміністрацію зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення, що є урядовим органом державного управління та діє у складі цього Міністерства.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2000 № 1263, затверджено Положення про державний департамент - Адміністрацію зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення, яким, зокрема, визначено, що державний департамент - Адміністрація зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення є урядовим органом державного управління, який діє у складі МНС і йому підпорядковується.

Десята сесія двадцять першого скликання Київської обласної ради народних депутатів УРСР 07.07.1992 прийняла рішення "Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб", відповідно до пункту 9 якого вирішено вилучити з користування колгоспів, радгоспів, державних колгоспів та інших землекористувачів Іванківського і Поліського районів земельні ділянки і надати /передати/ їх в постійне користування Адміністрації зони відчуження Міністерства України у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 10- і 30-кілометровій зонах для організації робіт по охороні території і відновленню земель загальною площею 202806,0 га.

Згідно із додатком № 2 до рішення десятої сесії Київської обласної ради ХХІІ скликання від 25.12.1997 № 108-10-ХХІІ "Список землекористувачів Поліського району, з користування яких вилучаються земельні ділянки для Адміністрації зони відчуження" із постійного користування КСП "Світанок" вилучається земельна ділянка площею 212,7 га.

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1, Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України у постійне користування надано 83632,5 га землі для управління зоною відчуження (Поліський район).

Відповідно до вказаного державного акта земля, надана в постійне користування Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України, складається із двох земельних ділянок - ділянка 1 площею 83383,48 га та ділянка 2 площею 249,05 га.

Згідно із державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003600 від 09.10.2000, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 102, Державному департаменту Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України у постійне користування надано 175771,3 га землі для виконання заходів щодо ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (Іванківський район).

У подальшому, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2011 № 346 ліквідовано Адміністрацію зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення.

Указом Президента України від 06.04.2011 № 393/2011 затверджено Положення про Державне агентство України з управління зоною відчуження. Цим Указом установлено, що Державне агентство України з управління зоною відчуження є правонаступником державного департаменту - Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення - урядового органу державного управління у складі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Указом Президента України від 26.04.2016 № 174/2016 створено в Іванківському і Поліському районах Київської області в межах зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник. До території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника погоджено в установленому порядку включення 226964,7 гектара земель державної власності, що перебувають у постійному користуванні у Державного агентства України з управління зоною відчуження, вилучаються у цього землекористувача та надаються біосферному заповіднику в постійне користування.

Також Указом Президента України від 26.04.2016 № 174/2016 постановлено Кабінету Міністрів України забезпечити:

- затвердження в шестимісячний строк у встановленому порядку Положення про Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник;

- у дворічний строк: вирішення відповідно до законодавства питань щодо надання у постійне користування Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику 226964,7 гектара земель, розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок; розроблення та затвердження в установленому порядку Проекту організації території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника.

При цьому, суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами прокурора, що судом першої інстанції не взято до уваги та не досліджено положення Указу Президента України від 26.04.2016 № 174/2016, адже вказаний довод спростовується змістом оскаржуваного рішення.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 03.02.2017 № 43 затверджено Положення про Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник, яке знаходиться у загальнодоступному публічному доступі за посиланням https://zapovidnyk.org.ua/index.php?fn=2tn=160250636283.

Згідно з пунктами 1.8, 2.1 вказаного Положення, ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами повністю вилучаються з господарського використання і надаються Заповіднику у порядку, встановленому законодавством. Заповідник створено з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів Полісся, забезпечення підтримки та підвищення бар`єрної функції зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення, стабілізації гідрологічного режиму та реабілітації територій, забруднених радіонуклідами, сприяння організації та проведенню міжнародних наукових досліджень з урахуванням Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи".

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 52-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський земельний центр" у 2020 році розробило проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні Державного агентства з управління зоною відчуження, розташованих на території зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення в Іванківському та Поліському районах Київської області, з подальшим вилученням і наданням їх із зміною цільового призначення державній установі "Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник" для збереження та використання біосферного заповідника загальною площею 226964,7000 га.

Відповідно до змісту пояснювальної записки, яка міститься у складі зазначеного проекту землеустрою, за цим проектом відводяться 24 земельні ділянки загальною площею 226964,7000 га, які розташовуються виключно в межах зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення, в яких створено Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник (надалі - Заповідник). Основою для проектування проектних меж складали державні акти на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999 та серії ІІ-КВ № 003600 від 09.10.2000 Державного департаменту - Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України

Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 09.11.2021 № 737 затверджено Проєкт організації території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника та охорони його природних комплексів, який знаходиться у загальнодоступному публічному доступі за посиланням https://mepr.gov.ua/documents/3578.html, https://www.zapovidnyk.org.ua/index.php?fn=novpf=phppid=2019-04-16-15-12-08-2417.

Крім того, згідно наявного у матеріалах справи державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001201 від 22.05.2000, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 14, Колективному сільськогосподарському підприємству "Світанок" у постійне користування надано 561,6 га землі для товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001203 від 22.05.2000, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 13, Колективному сільськогосподарському підприємству "Світанок" у постійне користування надано 265,6 га землі для товарного сільськогосподарського виробництва.

Зміст вказаних державних актів серії ІІ-КВ № 001201 від 22.05.2000 та серії ІІ-КВ № 001203 від 22.05.2000 свідчить, що вони видані на підставі рішення VІІІ сесії ХХІІІ скликання Поліської районної ради народних депутатів від 24.12.1999 № 67.

На підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" № 5245-VІ від 06.09.2012 та державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001201 від 22.05.2000, виданого на підставі рішення Поліської районної ради № 67 від 24.12.1999, державний реєстратор виконавчого комітету Березанської міської ради Бриков О.С. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.11.2020 № 54893188 і від 02.11.2020 № 54892636, згідно з якими за Романівською сільською радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку площею 22,8218 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0112 і на земельну ділянку площею 150,0146 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0111, із цільовим призначенням: " 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", та одночасно зареєстровано право постійного користування за ТОВ "Світанок Полісся".

На підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" № 5245-VІ від 06.09.2012 та державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ за № 001203 від 22.05.2000, виданого на підставі рішення Поліської районної ради № 67 від 24.12.1999, державний реєстратор Студениківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Здольник Т.А. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.12.2020 № 55714875, згідно з яким за Радинською сільською радою Поліського району Київської області зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку площею 18,025 га з кадастровим номером 3223588000:08:005:0001, із цільовим призначенням: " 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", та одночасно зареєстровано право постійного користування за ТОВ "Світанок Полісся".

У зв`язку із набранням чинності розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 715-р і постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ, Радинська і Романівська сільські ради Поліського району увійшли до складу Поліської селищної ради.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, прокурор стверджував про те, що в ході виготовлення проекту відведення земель об`єкта природно-заповідного фонду, а саме земель, що перебувають у постійному користуванні Державного агентства з управління зоною відчуження, до Державного земельного кадастру включено ряд земельних ділянок з визначеними межами біосферного заповідника (24 земельні ділянки), у тому числі площею 249,0500 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0170, площею 24734,9850 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0171 і площею 4437,7345 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0169, щодо яких до Державного земельного кадастру внесено відомості (щодо ділянки з кадастровим номером 3222050000:01:001:0170 - 24.09.2021, щодо ділянки з кадастровим номером 3222050000:01:001:0169 - 23.09.2021, щодо ділянки з кадастровим номером 3222050000:01:001:0171 - 28.10.2021).

Також, прокурор стверджував, що набуття права комунальної власності Радинською і Романівською сільськими радами (правонаступником яких є Поліська селищна рада) і права постійного користування ТОВ "Світанок Полісся" на земельні ділянки площею 22,8218 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0112, площею 150,0146 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0111 і площею 18,0250 га з кадастровим номером 3223588000:08:005:0001 - відбулося з порушеннями норм чинного законодавства, оскільки такі розташовані в межах Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника.

При цьому, вказане розташування спірних земельних ділянок, за доводами прокурора, свідчить про їх віднесення до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування цих ділянок у комунальній власності і постійному користуванні приватної юридичної особи з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, з метою встановлення належності спірних земельних ділянок до земель природно-заповідного фонду прокурор спрямував ряд запитів до державних органів та установ.

Так, у відповідь на запит Київської обласної прокуратури від 14.01.2022 № 12/2-44вих21, Кабінет Міністрів України у листі № 2163/0/2-22 від 25.01.2022 повідомив про те, що Кабінет Міністрів рішень щодо вилучення земельних ділянок із кадастровими номерами 3222050000:01:001:0111, 3222050000:01:001:0112 та 3223588000:08:005:0001 із постійного користування Чорнобильським радіаційно-екологічним біосферним заповідником та про погодження зміни цільового призначення вказаних земель із земель природно-заповідного фонду на землі сільськогосподарського призначення - не приймав.

У відповідь на запит Київської обласної прокуратури від 17.06.2022 № 12/2-331вих-22, Кабінет Міністрів України у листі № 12392/0/2-22 від 28.06.2022 повідомив, що Кабінет Міністрів України рішень щодо вилучення земельних ділянок із кадастровими номерами 3222050000:01:001:0111, 3222050000:01:001:0112 та 3223588000:08:005:0001 із постійного користування ДАЗВ та погодження зміни їх цільового призначення, - не приймав.

У відповідь на запит Київської обласної прокуратури від 14.01.2022 № 12/2-53вих22, Київська обласна рада у листі від 26.01.2022 № 145/08-03 повідомила, що остання не скеровувала на адресу Верховної Ради України подання про вилучення земельних ділянок природно-заповідного фонду з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0111, 3222050000:01:001:0112 та 3223588000:08:005:0001 із території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника.

У відповідь на звернення Київської обласної прокуратури від 14.01.2022 № 12/2-54-22, Верховна Рада України листом № 01-11/13-2022/48106 від 18.02.2022 повідомила, що до Верховної Ради України не надходили подання Київської обласної ради про вилучення земельних ділянок з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0111, 3222050000:01:001:0112 та 3223588000:08:005:0001 із території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника загальнодержавного значення, які перебували у його постійному користуванні, рішення щодо погодження припинення права постійного користування зазначеними земельними ділянками Верховна Рада України - не приймала.

Також, Київська обласна прокуратура листом від 09.06.2022 № 12/2-291вих-22 звернулась до Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, у якому просила повідомити обласну прокуратуру про те, чи розроблено проект створення території та об`єкта природно-заповідного фонду - Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника.

У відповідь на запит Київської обласної прокуратури від 09.06.2022 № 12/2-29вих22, Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник у листі від 13.06.2022 № 01-492/07 повідомив, зокрема, що оскільки проєкт створення Заповідника розроблявся до підготовки Указу Президента України від 26.04.2016 № 174 "Про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника", Заповідник не має в своєму розпорядженні зазначених матеріалів та позбавлений можливості їх надати Київській обласній прокуратурі. Заповідник зазначив, що надає у додаток до листа карту-схему попереднього функціонального зонування Заповідника, яка розроблена в складі проекту створення Заповідника та погоджена зацікавленими органами і де земельні ділянки, про які йде мова у запиті, включені до складу Заповідника.

За твердженнями Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, викладеними у вказаному листі, земельні ділянки з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0111, 3222050000:01:001:0112 та 3223588000:08:005:0001, відповідно до розробленого проекту землеустрою Заповідника, розташовані на території Заповідника.

Київська обласна прокуратура звернулась до ТОВ "Геоматичні рішення" із листом від 27.04.2022 № 12/2-196вих-22, в якому просила виготовити та надати інформацію про знаходження земельних ділянок з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0111, 3222050000:01:001:0112 та 3223588000:08:005:0001 в межах чи за межами земель об`єкта природно-заповідного фонду - Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. Крім того, прокуратура просила надати інформацію про знаходження вказаних земельних ділянок в межах чи за межами земель, які перебували в постійному користуванні Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України згідно з державними актами на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002872 та серії ІІ-КВ № 003600.

На вказаний запит прокуратури, ТОВ "Геоматичні рішення" у листі за вих. № 20/05 від 10.06.2022 повідомило, наступне:

- установлено, що в ході виготовлення проекту відведення земель даного об`єкту природно-заповідного фонду до Державного земельного кадастру включено ряд земельних ділянок з визначеними межами біосферного заповідника, у тому числі площею 249,0500 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0170, площею 24734,9850 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0171 і площею 4437,7345 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0169;

- в ході проведення аналітичних картографічних робіт Товариство з обмеженою відповідальністю "Геоматичні рішення" використовувало наявні картографічні матеріали, відомості Публічної кадастрової карти України і Державного земельного кадастру та надані матеріали, зокрема, примірники вказаного вище проекту землеустрою Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника і державних актів на право постійного користування землею серії 1І-КВ № 002872 та серії ІІ-КВ № 003600 Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України;

- проведеним вивченням та співставленням (накладенням) координат земельних ділянок з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0112, 3222050000:01:001:0111, 3223588000:08:005:0001 на межі державних актів на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999 і серії ІІ-КВ № 003600 від 09.10.2000 та установлено, що вказані земельні ділянки з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0112, 3222050000:01:001:0111, 3223588000:08:005:0001 повністю або частково накладаються на межі земель державної форми власності - землі, які перебували в користуванні Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України на території Поліського району згідно меж, визначених державним актом на право постійного користування серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999 та державним актом на право постійного користування серії ІІ-КВ № 003600 від 09.10.2000 (Іванківський район);

- крім того, проведеним вивченням та співставленням (накладенням) координат земельних ділянок з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0112, 3222050000:01:001:0111, 3223588000:08:005:0001 на межі Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника (згідно відомостей Публічної кадастрової карти України, Державного земельного кадастру та проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні Державного агентства з управління зоною відчуження, розташованих на території зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення в Іванківському та Поліському районах Київської області, з подальшим вилученням і наданням їх із зміною цільового призначення державній установі "Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник" для збереження та використання біосферного заповідника) установлено, що вказані земельні ділянки з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0112, 3222050000:01:001:0111, 3223588000:08:005:0001 повністю або частково знаходяться в межах земель об`єкту природно-заповідного фонду - Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, зокрема земельних ділянок Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0170, 3222050000:01:001:0171 і 3222050000:01:001:0169.

У листі за вих. № 20/05 від 10.06.2022, ТОВ "Геоматичні рішення" також вказало площу накладення земельних ділянок на землі природно-заповідного фонду: площа накладення земельної ділянки з кадастровим номером 3222050000:01:001:0112 площею 22,8218 га на земельну ділянку з кадастровим номером 3222050000:01:001:0170 становить 22,8218 га; площа накладення земельної ділянки з кадастровим номером 3222050000:01:001:0111 площею 150,0146 га на земельну ділянку з кадастровим номером 3222050000:01:001:0171 становить 145,10 га; площа накладення земельної ділянки з кадастровим номером 3223588000:08:005:0001 площею 18,0250 га на земельну ділянку з кадастровим номером 3222050000:01:001:0169 становить 17,98 га.

Крім того, Київською обласною прокуратурою скеровано на адресу Кабінету Міністрів України лист від 28.04.2022 за № 12/2-198вих-22, в якому викладено обставини виявлених порушень вимог природоохоронного законодавства щодо незаконності відведення земель природно-заповідного фонду та просила повідомити про вжиті Кабінетом Міністрів України заходи реагування до усунення цих порушень і повернення відповідних земель у розпорядження держави або повідомлення про неможливість звернення до суду, з метою захисту інтересів держави в судовому порядку Київською обласною прокуратурою.

Матеріали справи підтверджують, що секретаріат Кабінету Міністрів України вказаний лист Київської обласної прокуратури листом від 10.05.2022 № 8530/0/2-22 скерував до Міністерства юстиції України для розгляду та надання відповіді прокуратурі.

Зокрема, Міністерство юстиції України у листі від 30.05.2022 № 40910/5108-4-22/9.1.2 повідомило про відсутність доказів щодо обізнаності Кабінету Міністрів України про вказані факти порушень інтересів держави, необхідність підготовки спільної правової позиції за участю центральних органів виконавчої влади, які безпосередньо реалізують державну політику у сфері земельних відносин, а також повідомило про те, що ефективне відновлення порушених інтересів держави у даному випадку можливе шляхом звернення органів прокуратури до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України. У разі звернення органів прокуратури до суду із позовом та відкриття провадження у справі Міністерством юстиції України та його територіальними органами буде забезпечено самопредставництво інтересів Кабінету Міністрів України у суді та сформовано правову позицію щодо заявлених позовних вимог.

Також до листа Міністерства юстиції України від 30.05.2022 № 40910/5108-4-22/9.1.2 долучено і листи Державного агентства України з управління зоною відчуження та Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.

Державне агентство України з управління зоною відчуження у своєму листі, адресованому Міністерству юстиції України, повідомило, що згідно з розробленим проектом землеустрою Заповідника земельні ділянки з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0112, 3222050000:01:001:0111 та 3223588000:08:005:0001 розташовані на території зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення, в межах Заповідника, а також віднесені до радіаційно небезпечних земель, на яких неможливе подальше проживання населення, одержання сільськогосподарської та іншої продукції, продуктів харчування.

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України розглянувши лист Київської обласної прокуратури від 28.04.2022 за № 12/2-198вих-22, у листі № 25/7-11/6543-22 від 25.05.2022, адресованому Міністерству юстиції України, не заперечило щодо представництва інтересів держави Київською обласною прокуратурою.

Крім того, прокурором до матеріалів справи надано копію розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.09.2022 № 799-р "Про вилучення та надання земельних ділянок у постійне користування із зміною цільового призначення", відповідно до якого вилучено з постійного користування Державного агентства з управління зоною відчуження земельні ділянки (землі державної власності зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) загальною площею 226964,7 гектара, розташовані на території зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення Київської області, згідно з додатком та надано їх у постійне користування із зміною цільового призначення Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику для збереження та використання біосферного заповідника.

Зокрема, у додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.09.2022 № 799-р вказано три земельні ділянки, на які, як стверджує прокурор, накладаються спірні у цій справі земельні ділянки, а саме: 3222050000:01:001:0170 площею 249,05 га; 3222050000:01:001:0171 площею 24734,985 га; 3222050000:01:001:0169 площею 4437,7345 га.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частиною третьою статті 53 Господарського процессуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За змістом частин першої, третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (пункт 37);

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 38);

- звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39);

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 40).

- таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43).

Як підтверджується наявними матеріалами справи, вірно встановлено судом першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції, виходячи із змісту долученого прокурором до позовної заяви листування, прокурор надав розумний строк для звернення Кабінету Міністрів України до суду з метою захисту порушеного права, проте, останній не вчинив спрямованих на захист порушених інтересів держави дій, відтак прокурор підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України в суді.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частинами першою, другою статті 83 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент державної реєстрації земельних ділянок) визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Частина перша статті 84 Земельного кодексу України визначає, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Згідно з приписами частини четвертої статті 84 Земельного кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Частина восьма статті 122 Земельного кодексу України визначає, що Кабінет Міністрів України передає у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Доводи Поліської селищної ради та ТОВ "Світанок Полісся" щодо неналежно обраного прокурором способу захисту порушених, на його думку, прав держави - є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Прокурор, посилаючись на те, що право комунальної власності і право постійного користування на спірні земельні ділянки, як такі, що належать до земель природно-заповідного фонду, не могло виникнути за жодних умов, прокурор вважає, що належним способом захисту у спірних правовідносинах є негаторний позов.

Зі свого боку відповідачі вважають, що у спірних правовідносинах прокурор повинен був звернутись із віндикаційним позовом, оскільки фактичним володільцем спірних земельних ділянок є Поліська територіальна громада в особі Поліської селищної ради, як правонаступника Радинської та Романівської сільських рад, чиї права комунальної власності були зареєстровані. Водночас, як зауважувала Поліська селищна рада, ані Кабінет Міністрів України, ані інші, зазначені прокурором у позові треті особи, ніколи не були володільцями спірних земельних ділянок, оскільки речові права на них за цими особами ніколи не реєструвалися і не зареєстровані на цей час.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина друга статті 152 Земельного кодексу України). Наведені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц вирішувала питання про те, який саме спосіб захисту порушеного права є ефективним при відновленні права власності держави на незаконно вилучені землі, а саме віндикаційний чи негаторний позов.

У пункті 72 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц відступила від своїх попередніх висновків, та зазначила, що оскільки законодавство прямо передбачає можливість перебування земель лісового фонду у володінні приватних суб`єктів, оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві власності, то на відміну від земель водного фонду захист прав власника на які має здійснюватися у спосіб подання негаторного позову, захист прав власника на землі лісогосподарського призначення має здійснюватися у спосіб подання віндикаційного позову, в порядку передбаченому статтею 387 Цивільного кодексу України, за умови, що за відповідачем зареєстроване право власності на земельну ділянку в Державному реєстрі прав, що є підтвердженням здійснення відповідачем володіння такою земельною ділянкою.

Прокурор, проводячи аналогію із землями водного фонду із відповідними посиланнями на практику Верховного Суду, наголошував, що володіння приватними суб`єктами землями природно-заповідного фонду державної форми власності під біосферним заповідником і зоною відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, є неможливим.

В свою чергу, право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти встановлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

У разі протиправного зайняття таких об`єктів, відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки природно-заповідного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже як зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушенням Земельного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурором обрано належний спосіб захисту шляхом пред`явлення негаторного позову, оскільки у спірних правовідносинах прокурор звернувся до суду за захистом порушених, на його думку, інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України на землі природно-заповідного фонду державної форми власності, під біосферним заповідником і зоною відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, які не могли передаватися у приватну власність в силу частини четвертої статті 84 Земельного кодексу України. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до статей 43, 44, 45 Земельного кодексу України, землі природно-заповідного фонду це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні па зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва). Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Згідно із частиною першою статті 17 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", біосферні заповідники є природоохоронними, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що утворюються з метою збереження у природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів.

Частина третя статті 5 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" визначає, що особливий природоохоронний режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які створюються на територіях зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються у положеннях про них, що затверджуються відповідно до Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і підтверджується наявними матеріалами справи, Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник (далі - Заповідник) створено Указом Президента України від 26.04.2016 № 174 "Про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника". Загальна площа Заповідника становить 226964,7 гектара земель державної власності, які передаються йому в постійне користування.

Пунктами 1.8 - 1.10 Положення про Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник визначено, що ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами повністю вилучаються з господарського використання і надаються Заповіднику у порядку, встановленому законодавством. Право Заповідника на постійне користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Межі земельних ділянок, що перебувають у користуванні Заповідника, встановлюються в натурі (на місцевості) та закріплюються межовими знаками в порядку, визначеному законодавством. Відомості про межі, цільове призначення, оцінку, угіддя земельних ділянок, що перебувають у користуванні Заповідника, та про обмеження в їх використанні вносяться до Державного земельного кадастру в установленому законодавством порядку та обов`язково враховуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій.

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі рішення X сесії XXI скликання від 07.07.1992, рішення IX сесії XXII скликання від 05.08.1997, рішення X сесії XXII скликання від 25.12.1997 Київської обласної ради народних депутатів Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України надано у постійне користування для управління зоною відчуження 83632,5 га земель на території Поліського району Київської області та державному департаменту - Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України надано у постійне користування для виконання заходів щодо ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС - 175771,3 га земель на території Іванківського району Київської області, у зв`язку з чим 30.05.1999 видано державний акт на право постійного користування серії ІІ-КВ № 002872 (Поліський район) та 09.10.2000 видано державний акт на право постійного користування серії ІІ-КВ № 003600 (Іванківський район) - загалом 259403,8 га земель.

У подальшому, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2011 № 346 ліквідовано Адміністрацію зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення.

Водночас, Указом Президента України від 06.04.2011 № 393/2011 затверджено Положення про Державне агентство України з управління зоною відчуження, яким установлено, що Державне агентство України з управління зоною відчуження є правонаступником державного департаменту - Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення.

В свою чергу, Поліська селищна рада посилалась на те, що державний акт на право постійного користування 83632,5 га серії ІІ-КВ № 002972 від 30.05.1999, виданий Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України, втратив чинність на підставі пункту "в" частини першої статті 141 Земельного кодексу України у зв`язку із ліквідацією останньої та відсутністю її майнового правонаступника Адміністрації, і жодного іншого документа (рішення, державного акта тощо), крім нечинного державного акта на право постійного користування 83632,5 га серії ІІ-КВ № 002972від 30.05.1999 в підтвердження надання у постійне користування саме Державному агентству України з управління зоною відчуження відповідної земельної ділянки - прокурор не надав.

Проте, суд першої інстанції обгрунтовано не погодився з вказаними доводами Поліської селищної ради, з тих підстав, що у даній справі прокурором здійснюється захист права власності держави в особі Кабінету Міністрів України на спірні земельні ділянки, які, на думку прокурора, відносяться до земель державної власності зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а не право постійного користування Державного агентства України з управління зоною відчуження згідно з указаним державним актом.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, у спірних правовідносинах підлягають встановленню обставини накладення спірних земельних ділянок, які знаходяться у комунальній власності Поліської селищної ради та у ТОВ "Світанок Полісся" на праві постійного користування, на земельні ділянки державної власності зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, які відводяться у користування Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику.

Так, як зазначено вище, основою для проектування меж Заповідника слугували державні акти на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999 та серії ІІ-КВ № 003600 від 09.10.2000, згідно з якими Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України надано у постійне користування загалом 259403,8 га земель.

Водночас, як вірно зазначив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, ці державні акти не містять жодних координат прив`язки земельних ділянок до місцевості, у них не зазначені адреси земельних ділянок та з цих актів неможливо достовірно встановити, що спірні земельні ділянки, які знаходяться у комунальній власності Поліської селищної ради та у ТОВ "Світанок Полісся" - на праві постійного користування, входять до складу земель які зазначені в державних актах. Крім того, у проекті землеустрою Заповідника вказано, що за проектом відводяться 24 земельні ділянки загальною площею 226964,7000 га, які розташовуються виключно в межах зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення, які відповідають зовнішній межі заповідника, визначені державними актами на право постійного користування землею (серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999 та серії ІІ-КВ № 003600 від 09.10.2000).

Також, як вірно зазначив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, зміст вказаних державних актів та пояснювальної записки проекту землеустрою свідчить про те, що запроектована площа земель, які відводяться у користування Заповіднику, є меншою ніж загальна площа земель згідно з актами на право постійного користування землею, різниця становить 32439,1 га.

При цьому, матеріали справи не містять доказів та обґрунтувань, з яких можливо б було достовірно встановити причини таких розбіжностей, а учасниками справи не подано доказів в спростування таких розбіжностей.

Доводи прокурора про те, що Проектом організації території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, визначено, що до території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника увійшла 30-кілометрова Чорнобильська зона відчуження і зона безумовного (обов`язкового) відселення за винятком 10-кілометрової зони, де розташовані: промисловий майданчик ДСП «Чорнобильська АЕС», комплекс «Вектор», ПЗРВ «Буряківка». До Заповідника також не були включені дороги та такі об`єкти як: залізнична колія напрямку Чернігів-Овруч, її смуга відведення; автомобільна дорога загального користування державного значення Р-56 Чернігів-Пакуль-КПП «Славутич» та смуга відведення автомобільної дороги Р-56 тощо. При цьому, межі Чорнобильського радіаційно- екологічного біосферного заповідника на півночі і північному сході співпадають з державним кордоном України та Білорусі, на сході - з Межиріченським регіональним ландшафтним парком, розташованим у Чернігівському районі Чернігівської області. З західного боку Чорнобильського радіаційно- екологічного біосферного заповідника межує з Коростенським районом Житомирської області. На півдні Заповідник обмежено межами 30-кілометрової Чорнобильської зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення у межах Вишгородського району Київської області. Таким чином, на переконання прокурора, указана судом першої інстанції різниця в 32439,1 га підтверджується, серед іншого, Указом Президента України від 26.04.2016 № 174/2016 і Проектом організації території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника.

Проте, доводи прокурора у цій частині визнаються судом апеляційної інстанції необґрунтованими та такими, що не відповідають приписам ст. ст. 76-779 Господарського процесуального кодексу України, оскільки по-перше, вказаний проект не долучався прокурором до справи, як він стверджував в апеляційній скарзі. При цьому, наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 09.11.2021 № 737 було затверджено лише Проєкт організації території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника та охорони його природних комплексів, і який знаходиться у загальнодоступному публічному доступі за посиланням https://mepr.gov.ua/documents/3578.html, https://www.zapovidnyk.org.ua/index.php?fn=novpf=phppid=2019-04-16-15-12-08-2417. В свою чергу, доводи прокурора про те, що не указана судом першої інстанції різниця в 32439,1 га підтверджується, серед іншого, Указом Президента України від 26.04.2016 № 174/2016 і Проектом організації території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника - є необґрунтованими, оскільки як зазначалось вище, вказаний Проєкт організації території містить виключно опис діяльності заповідника, його структуру, проте, не є нормативним та правовим актом, який визначає та документально підтверджує межі відповідного заповідника, як і їх правове закріплення.

Відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Частина третя статті 14 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" визначає, що з метою визначення та обґрунтування заходів щодо провадження відповідно до законодавства та вимог міжнародних договорів природоохоронної, науково-дослідної, рекреаційної, господарської діяльності, охорони, відтворення та використання природних комплексів та об`єктів, які передбачається здійснити протягом п`яти років, а також стратегії розвитку об`єкта природно-заповідного фонду на десять років розробляється проект організації території об`єкта природно-заповідного фонду.

В свою чергу, які вірно встановлено судом першої інстанції, станом на момент розгляду справи як судом першої інстанції, так і встановлено судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи, у матеріалах справи не міститься належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України стосовно встановлення в натурі меж Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, а тому для встановлення спірних у цій справі обставин необхідним є дослідження саме проекту створення Заповідника, яким, в силу частини четвертої статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", визначаються межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду до встановлення таких меж в натурі.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник листом від 13.06.2022 № 01-492/07 повідомив прокурора, що у нього проєкт саме створення Заповідника - відсутній. Водночас, із наданої у додаток до вказаного листа карти-схеми попереднього функціонального зонування біосферного Заповідника, неможливо установити, зокрема, чи є така карта-схема складовою частиною проекту створення Заповідника, а також факт розташування спірних у цій справі земельних ділянок у межах земель, які відводяться у користування Заповідника. Аналогічні обставини також були вірно встановлені у судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції також установив, що матеріалами справи підтверджується, що Київська обласна прокуратура зверталась до Офісу Президента України (лист від 29.06.2022 № 12/2-384вих22), до Державного агентства України з управління зоною відчуження (лист від 20.06.2022 № 12/2-338вих22), до Департаменту природно-заповідного фонду та земельних ресурсів Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (лист від 20.06.2022 № 12/2-336вих22), до Державного управління справами (лист від 20.06.2022 № 12/2-337вих22) із запитами про надання інформації чи розроблено проект створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника та про надання його копії прокуратурі.

При цьому, відповідей на листи прокуратури, адресовані Офісу Президента України, Департаменту природно-заповідного фонду та земельних ресурсів Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України і Державному управлінню справами, - у матеріалах справи не міститься.

Проте, у матеріалах справи наявна копія листа Адміністрації Президента України від 03.07.2019 № 44-01/1602, адресованого Державному агентству України з управління зоною відчуження, про надіслання останньому копії запитуваного проекту створення Заповідника.

Водночас, Державне агентство України з управління зоною відчуження, у відповідь на лист Київської обласної прокуратури від 20.06.2022 № 12/2-338вих-22, у своєму листі № 01-1328/3.1-22 від 28.06.2022 зазначило, що надає копію заключного звіту на тему: "Розроблення матеріалів до проекту створення Чорнобильського біосферного заповідника". У додатках до листа, серед іншого, вказано "Проект створення з листом АПУ".

При цьому, прокурором було долучено до матеріалів справи копію заключного звіту на тему: "Розроблення матеріалів до проекту створення Чорнобильського біосферного заповідника" (за договором № 42/09-99/270/09-01 від 01.11.2013) (ІІ етап), підготовлений у 2013 році ДЗ "Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління" Міністерства екології та природних ресурсів України" (далі - Заключний звіт). Водночас проект створення Заповідника - не було надано ні суду першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного провадження у справі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, Зміст Заключного звіту свідчить про те, що він містить такі розділи як, зокрема, обгрунтування необхідності створення біосферного заповідника, обгрунтування та схему попереднього функційного зонування території біосферного заповідника, пропозиції щодо ділянок для передачі у постійне користування біосферному заповіднику.

Відповідно до змісту Заключного звіту, останній містить "Додаток Ж. Картографічні матеріали", серед яких, зокрема, вказано:

- картосхему попереднього функціонального зонування проектованого біосферного заповідника в межах відповідних адміністративних районів, землекористувачів та сільських рад згідно з пропозиціями зацікавлених сторін (с. 171 Заключного звіту), дослідивши яку, суд установив, що така картосхема непридатна для встановлення її змісту;

- картосхему території біосферного заповідника з виділенням земель, що мають вилучатися та надаватися заповіднику у постійне користування, та земель, що входитимуть до складу заповідника без вилучення, з нанесенням меж усіх наявних землевласників і землекористувачів та із зазначенням в експлікаціях їх площ (с. 172 Заключного звіту), яка взагалі відсутня у звіті, а сторінка 172 Заключного звіту містить лише назву картосхеми.

Доводи прокурора про те, що Заключний звіт підтверджує наявність проекту створення Заповідника - є необґрунтованими та відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки вказаний звіт не містить жодних достатніх даних щодо меж Заповідника, за своїм змістом є лише науковим обґрунтуванням необхідності створення Заповідника і сам по собі не може підміняти проект створення, виключно яким, в силу частини четвертої статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", визначаються межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, з якими суд апеляційної інстанції погоджується.

Також, за доводами прокурора, розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0112, 3222050000:01:001:0111 та 3223588000:08:005:0001 у межах Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника підтверджується інформацією Заповідника у його листах від 28.01.2022 № 01-134/07 та від 13.06.2022 № 01-492/07, а також у листах Державного агентства України з управління зоною відчуження від 11.05.2022 № 01-889/6-22.

Проте, з вказаними доводами суд апеляційної інстанції не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, якщо певні обставини можуть підтверджуватися тільки конкретно визначеними законодавством доказами, то такі докази слід вважати допустимими. Якщо обставини, які входять до предмета доказування, можуть бути підтверджені або спростовані доказами безвідносно до конкретних засобів доказування, то ці докази вважаються належними.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані листи, які надані у відповідь на запити Київської обласної прокуратури, з твердженнями про те, що спірні у цій справі земельні ділянки знаходять у межах Заповідника, - не є належними та допустимими доказами стверджуваних прокурором обставин, оскільки Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник та Державне агентство України з управління зоною відчуження не є експертними установами, проте є учасниками цієї справи, на яких в силу норм Господарського процесуального кодексу України покладається тягар доведення належними і допустимими доказами обставин, які входять до предмета доказування у справі.

Крім того в обґрунтування позовних вимог прокурор посилався також на лист ТОВ "Геоматичні рішення" за вих. № 20/05 від 10.06.2022, наданий у відповідь на запит Київської обласної прокуратури від 27.04.2022 № 12/2-196вих-22. Зазначеним листом ТОВ "Геоматичні рішення", на думку прокурора, підтверджується факт накладення спірних земельних ділянок на землі державної форми власності згідно з межами, визначеними державними актами на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999 та серії ІІ-КВ № 003600 від 09.10.2000, а також на межі Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суд першої інстанції про те, що зміст указаного листа загалом свідчить про те, що він містить інформацію про обставини, встановлення яких потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, що також може бути предметом висновку експерта, який повинен відповідати вимогам чинного законодавства та може бути одним із засобів доказування. Проте, визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки може підтверджуватись висновком судової земельно-технічної експертизи, проведеної атестованим судовим експертом, із зазначенням у такому висновку, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Однак, як вірно встановив суд першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, інформація у листі ТОВ "Геоматичні рішення" за вих. № 20/05 від 10.06.2022 з відповідних питань, надана на запит прокурора поза межами проведення судової експертизи, не може бути прийнята як належний і допустимий доказ спірних у справі обставин.

З огляду на викладене, доводи прокурора про те, що висновки суду першої інстанції стосовно того, що оскільки Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник та Державне агентство з управління зоною відчуження не є експертними установами зазначені у їх листах інформації про перебування спірних земельних ділянок в межах заповідника не можливо вважати належними і допустимими доказами, оскільки останні як учасники справи несуть тягар доведення доказами обставини, що входять до предмету доказування у справі, а також неприйняття як доказу інформацію ТОВ «Геоматичні рішення» (лист від 10.06.2022 № 20/05) суперечать приписам ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України - судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані та такі, що не знайшли свого підтвердження наявними матеріалами справи, а судом першої інстанції надано вірну оцінку вказаним листам, з якою також погоджується і суд апеляційної інстанції.

При цьому, прокурор під час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, не скористався своїм правом заявити клопотання про призначення відповідної судової експертизи.

Доводи прокурора про те що, у прокуратури на момент розгляду справи в суді були відсутні підстави для заявлення клопотання щодо призначення додаткових судових експертиз, і таким правом не скористалися і інші учасники справи, і враховуючи, що питання призначення судової експертизи у судовому процесі є правом, а не обов`язком, які сторін так і суду - господарським судом Київської області невірно вказано про необхідність призначення судової експертизи у справі, правом на яку не скористалася прокуратура - судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані та такі, що не знайшли свого підтвердження наявними матеріалами справи, оскільки саме на сторону процесу покладено обов`язок доведення належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України своїх вимог, і суд першої інстанції не наділений обов`язками збирати додаткові докази за сторону процесу, адже це порушувало б принцип диспозитивності, закріплений у ст. 14 Господарського процесуального кодексу України.

Також, матеріалами справи підтверджується, що дослідження ТОВ "Геоматичні рішення" проводило лише на підставі вихідних даних (документів), наданих прокурором, а саме: копій державних актів на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999 та серії ІІ-КВ № 003600 від 09.10.2000; копії проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні Державного агентства з управління зоною відчуження, розташованих на території зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення в Іванківському та Поліському районах Київської області, з подальшим вилученням і наданням їх із зміною цільового призначення державній установі "Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник".

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з правильними висновками суду першої інстанції про те, що ні з запиту прокуратури від 27.04.2022 № 12/2-196вих-22, ані з листа ТОВ "Геоматичні рішення" за вих. № 20/05 від 10.06.2022 неможливо установити чи досліджувало ТОВ "Геоматичні рішення" вказаний проект землеустрою у повному обсязі чи лише його частину. Зокрема, до матеріалів справи прокурор надав лише пояснювальну записку, яка є складовою частиною проекту землеустрою та не містить жодних графічних матеріалів, які б відображали існуючі (за наявності) та проектні межі об`єкта землеустрою.

Водночас, зміст долученої до позову копії проекту землеустрою свідчить про те, що у його складі зазначено, зокрема, кадастровий план земельної ділянки і карто-схему попереднього функціонального зонування біосферного заповідника, які у матеріалах цієї справи відсутні, а також прокурор не аргументував позовні вимоги щодо можливості повернення на користь держави в особі Кабінету Міністрів України всіх спірних земельних ділянок, якщо дві з них (за інформацією ТОВ "Геоматичні рішення") лише частково накладаються на землі природно-заповідного фонду.

Доводи прокурора про те, що у оскаржуваному рішенні суд першої інстанції взагалі усунувся від дослідження таких доказів, як: розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.09.2022 за № 799-р; протоколи оглядів від 25.10.2021 у рамках кримінального провадження № 42021110000000248 із ситуаційними схемами; листи архівного відділу Вишгородської районної державної адміністрації (від 01.02.2022 № 05-04/54 і від 26.01.2022 № 05-04/35); Проект організації території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника; листи Київської обласної ради від 26.01.2022 № 145/08-03 і Верховної Ради України від 18.02.2022 № 04-11/13-2022/48106; листи Секретаріату Кабінету Міністрів України від 28.06.2022 № 12392/0/2-22 і від 25.01.2022 № 2163/0/2-22 - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вказані документи не спростовують як кожен окремо, так і в сукупності фактів як дійсних меж Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, так фактів, що спірні земельні ділянки повністю або частково розташовані у межах земель природно-заповідного фонду - Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника з урахуванням того факту, що запроектована площа відповідних земель природно-заповідного фонду є меншою ніж площа земель згідно з державними актами серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999 та серії ІІ-КВ № 003600 від 09.10.2000.

З урахуванням викладеного, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурор не надав достатніх належних і допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували якими є дійсні межі Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, а також того, що спірні земельні ділянки повністю або частково розташовані у межах земель природно-заповідного фонду - Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника з урахуванням того факту, що запроектована площа відповідних земель природно-заповідного фонду є меншою ніж площа земель згідно з державними актами серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999 та серії ІІ-КВ № 003600 від 09.10.2000. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і висновки якого не були спростовані скаржником в апеляційній скарзі під час апеляційного провадження у справі, а доводи апеляційної скарги в цій частині судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані.

Також, дослідивши як доказ, висновок експерта від 21.12.2021 № 24548/21-41/37788-37792/21-41 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої статті 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

При вирішенні господарських спорів може бути досліджений і висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної. Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 924/497/19).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що зміст вказаного висновку свідчить про те, що експертиза проведена експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за клопотанням Поліської селищної ради для подання до суду у господарській справі № 911/404/21. У висновку експерта вказано, що його підготовлено для подання до суду, а також про те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

На вирішення експерта були поставлені наступні питання:

1. Визначити межі Поліської територіальної громади Вишгородського району Київської області та зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення станом на 21.07.2021?

2. Які землі Поліської територіальної громади Вишгородського району Київської області відносяться до земель лісогосподарського призначення станом на 21.07.2021?

3. Чи розміщені земельні ділянки з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0111, 3222050000:01:001:0112, 3223588000:08:005:0001, 3223588000:11:001:0013, які знаходяться в постійному користуванні та оренді ТОВ "Світанок Полісся" в межах земель, які надавалися у постійне користування Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України відповідно до державного акта ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999?

4. Чи відповідає правовий статус земельних ділянок з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0111, 3222050000:01:001:0112, 3223588000:08:005:0001, 3223588000:11:001:0013 (01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) вимогами законодавства та чи відносяться вони до земель лісового фонду України?

У вступній частині висновку зазначено, що у розпорядження експерта були надані: копія рішення Поліської селищної ради від 15.07.2021 № 513-14-VIII на 1 арк.; копія державного акта ІІ-КВ №002872 на 4 арк.; копії картографічних матеріалів на 33 арк., а також копії документації із землеустрою в 4-х томах.

Також, у висновку експерт вказав, що для проведення даного дослідження експерта забезпечено не всією необхідною інформацією, зокрема не надано: відомості про повні координати поворотних точок меж земель (в державній системі координат), переданих у постійне користування Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999; відомості про повні координати поворотних точок меж Поліської територіальної громади Вишгородського району Київської області чи колишнього Поліського району Київської області (в державній системі координат); відомості про облік земель у Поліській територіальній громаді Вишгородського району Київської області чи колишньому Поліському районі Київської області; відомості про земельні ділянки, зареєстровані у Поліській територіальній громаді Вишгородського району Київської області чи колишньому Поліському районі Київської області із зазначенням їх цільового призначення - відповідно до даних Державного земельного кадастру.

Зокрема, по третьому питанню експертизи, експерт дійшов висновку, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0111, 3222050000:01:001:0112, 3223588000:08:005:0001, 3223588000:11:001:0013 не розташовані в межах земель, які надавалися у постійне користування Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України відповідно до державного акта серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції враховує, що незважаючи на висновок експерта про те, що спірні земельні ділянки не розташовані в межах земель, які надавалися у постійне користування Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України, у дослідницькій частині висновку експерт натомість вказав, що земельні ділянки 3222050000:01:001:0111 та 3222050000:01:001:0112 частково потрапляють в межі земельної ділянки 2 зони відчуження, які були визначені державним актом, а земельна ділянка 3223588000:08:005:0001 - повністю потрапляє в межі земельної ділянки 1 зони відчуження, які були визначені державним актом. При цьому, зміст висновку свідчить загалом про те, що експерт, за відсутності наданих на дослідження документів і відомостей про координати поворотних точок меж земельних ділянок зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення, в ході проведення експертного дослідження виконав орієнтовну прив`язку до місцевості. Експерт зазначив, що результати прив`язки характеризуються рядом спотворень, в значній мірі спостерігається відхилення у розташуванні меж зони відчуження, які повинні проходити по державному кордону. Розмір розбіжностей становить майже 1 км.

За твердженнями експерта у висновку, як межі Поліської селищної ради, так і межі зони відчуження, визначені на ресурсі https://decentralization.gov.ua, які використовувалися в ході експертного дослідження, є схематичними та відображають її чіткі межі. Інформація про межі зони відчуження, доступна на ресурсі "Децентралізація" не можуть бути прийняті як її дійсні межі, оскільки є очевидна невідповідність із раніше визначеними межами у державному акті (за конфігурацією), а також відсутні відомості про передачу таких земель у постійне користування Державному агентству з управління зоною відчуження. Визначити якими є межі зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення не уявляється можливим (аркуш 72, 75, 89, 105, 106 висновку).

При цьому, у експертному висновку експерт в рамках дослідження не вивчав питання перебування спірних земель у межах земельної ділянки згідно з державним актом на право постійного користування землею серії II-КВ № 003600, а лише в частині державного акта на право постійного користування землею серії II-КВ № 002872.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що висновок експерта від 21.12.2021 № 24548/21-41/37788-37792/21-41 не є належним та допустимим доказом в межах предмету доказування у даній справі щодо накладення чи не накладення спірних земельних ділянок на землі, які надавалися у постійне користування Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України, оскільки такий висновок ґрунтується на дослідженні не всіх наданих експертові необхідних документів та вихідних даних. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і висновки якого не були спростовані скаржником в апеляційній скарзі під час апеляційного провадження у справі, а доводи апеляційної скарги в цій частині судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані.

Також, розглянувши вимоги прокурора, заявлені до визначених ним відповідачів - до реєстратора виконавчого комітету Березанської міської ради Брикова О.С. та реєстратора Студениківської сільської ради Здольник Т.А., суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово зазначав у своїх постановах про те, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

Належним відповідачем у такому спорі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц, від 23.11.2019 у справі № 911/1681/18.

Зміст і характер відносин між учасниками справи свідчать, що спір виник саме між державою в особі Кабінету Міністрів України та органом місцевого самоврядування і юридичною особою з приводу порушення, на думку прокурора, права держави на спірні земельні ділянки внаслідок дій відповідача 1 та відповідача 2 щодо реєстрації за ними такого права.

Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачем у судовому процесі є особа, якій пред`явлено позовну вимогу.

Таким чином, належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача належить іншій особі - належному відповідачеві.

Належним відповідачем є особа, яка дійсно є суб`єктом відповідного матеріального правовідношення (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № Б-39/02-09).

Отже, визначення позивачем (прокурором) у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ГПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, постановах Верховного суду від 26.11.2019 у справі № 905/386/18, від 31.08.2021 у справі № 921/273/20).

Суд апеляційної інстанції встановив, що позовні вимоги про усунення перешкод у здійсненні Кабінетом Міністрів України права користування та розпорядження спірними земельними ділянками шляхом скасування рішень реєстраторів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та здійсненої на їх підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності і права постійного користування, з одночасним припиненням таких прав, не можуть бути звернені до реєстраторів, яких прокурор визначив співвідповідачами. У цьому випадку державний реєстратор саме зобов`язаний виконати судове рішення, яке набрало законної сили, щодо скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі співвідповідачем.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що реєстратор виконавчого комітету Березанської міської ради Брикова О.С. та реєстратор Студениківської сільської ради Здольник Т.А. не є належними відповідачами у цій справі, тому у задоволенні позову, пред`явленого до реєстраторів, слід відмовити із наведених вище підстав. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і висновки якого не були спростовані скаржником в апеляційній скарзі під час апеляційного провадження у справі.

Стосовно викладеної у відзиві ТОВ "Світанок Полісся" заяви про застосування строку позовної давності, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами ст. 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.

В свою чергу, оскільки із наявних в матеріалах справи доказів суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, позбавлені можливості встановлення розташування спірних земельних ділянок в межах Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, а відтак і порушення прав Кабінету Міністрів України як особи, уповноваженої розпоряджатись землями природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а тому позовна давність (як спосіб захисту) застосуванню не підлягає в контексті спірних правовідносин.

Усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній справі щодо спірних правовідносин учасників справи, з урахуванням меж апеляційного оскарження, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, про відмову у задоволені позовних вимог повністю з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про відмову повністю у задоволенні позовних вимог заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Поліської селищної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок Полісся», реєстратора виконавчого комітету Березанської міської ради Брикова О.С. та реєстратора Студениківської сільської ради Здольник Т.А., за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник, Державне агентство України з управління зоною відчуження про усунення перешкод у здійсненні Кабінетом Міністрів України права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 18,0250 га з кадастровим номером 3223588000:08:005:0001 шляхом скасування рішення реєстратора Студениківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Здольник Тетяни Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.12.2020 з індексним номером 55714875 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності Радинської сільської ради Поліського району і права постійного користування ТОВ "Світанок Полісся" (ЄДРПОУ 43595021) з одночасним припиненням права власності Радинської сільської ради Поліського району (Поліської селищної ради, код ЄДРПОУ 04361723) та права постійного користування ТОВ "Світанок Полісся" на земельну ділянку площею 18,0250 га з кадастровим номером 3223588000:08:005:0001; усунення перешкод у здійсненні Кабінетом Міністрів України права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 22,8218 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0112 шляхом скасування рішення реєстратора виконавчого комітету Березанської міської ради Брикова Олександра Сергійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.11.2020 з індексним номером 54893188, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності Романівської сільської ради Поліського району і права постійного користування ТОВ "Світанок Полісся" (ЄДРПОУ 43595021) з одночасним припиненням права власності Романівської сільської ради Поліського району (Поліської селищної ради, код ЄДРПОУ 04361723) та права постійного користування ТОВ "Світанок Полісся" (ЄДРПОУ 43595021) на земельну ділянку площею 22,8218 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0112; усунення перешкод у здійсненні Кабінетом Міністрів України права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 150,0146 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0111 шляхом скасування рішення реєстратора виконавчого комітету Березанської міської ради Брикова Олександра Сергійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.11.2020 з індексним номером 54892636, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності Романівської сільської ради Поліського району і права постійного користування ТОВ "Світанок Полісся" (ЄДРПОУ 43595021) з одночасним припиненням права власності Романівської сільської ради Поліського району (Поліської селищної ради, код ЄДРПОУ 04361723) та права постійного користування ТОВ "Світанок Полісся" (ЄДРПОУ 43595021) на земельну ділянку площею 150,0146 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0111; усунення перешкоди у здійсненні Кабінетом Міністрів України права користування та розпорядження земельними ділянками природно-заповідного фонду площею 22,8218 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0112, площею 150,0146 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0111 і площею 18,0250 га з кадастровим номером 3223588000:08:005:0001 шляхом зобов`язання Поліської селищної ради (ЄДРПОУ 04361723) і ТОВ "Світанок Полісся" (ЄДРПОУ 43595021) повернути на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння Поліської селищної ради (ЄДРПОУ 04361723) і ТОВ "Світанок Полісся" (ЄДРПОУ 43595021) земельні ділянки площею 22,8218 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0112, площею 150,0146 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0111 і площею 18,0250 га з кадастровим номером 3223588000:08:005:0001, з одночасним припиненням права власності Поліської селищної ради (ЄДРПОУ 04361723) та права постійного користування ТОВ "Світанок Полісся" (ЄДРПОУ 43595021) на земельні ділянки площею 22,8218 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0112, площею 150,0146 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0111 і площею 18,0250 га з кадастровим номером 3223588000:08:005:0001.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2022 у справі № 911/1102/22, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат за наслідками апеляційного розгляду справи

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати: по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника (прокурора).

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України на рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2022 у справі № 911/1102/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2022 у справі № 911/1102/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 911/1102/22 повернути Господарському суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 14.06.2023.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

С.А. Гончаров