Ухвала

від 09.06.2023 по справі 905/554/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

У Х В А Л А

09.06.2023р. Справа №905/554/23

за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман

до відповідача: Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області, м.Покровськ

про стягнення 286858,23 грн

Суддя Паляниця Ю.О.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство «Українська залізниця», м.Київ в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області, м.Покровськ про стягнення 286858,23 грн збитків за пільгове перевезення пасажирів за 12 місяців 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, який є розпорядником бюджетних коштів, не виконав свої зобов`язання за законом та договором №ДОН/НРП-20014/НЮ-і від 27.01.2020р. щодо відшкодування витрат на безкоштовне перевезення пільгових категорій населення м.Покровська, м.Родинське та сел.Шевченко залізничним транспортом приміського сполучення у звичайному режимі руху в 2020 році.

Ухвалою суду від 15.05.2023р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/554/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Як стало відомо суду з відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є відкритим, в провадженні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду перебувала справа №916/3938/21 за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області про стягнення компенсації за пільгові перевезення пасажирів у розмірі 253859,82 грн, правовідносини у якій є подібними правовідносинам у справі №905/554/23.

Ухвалою суду касаційної інстанції від 18.01.2023р. справу №916/3938/21 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

При цьому, у вказаній ухвалі зазначалось, зокрема, про те, що з постанов від 27.07.2022р. у справі №904/7875/21, від 01.02.2022р. у справі №904/141/20, від 20.01.2022р. у справі №904/138/21 убачається висновок Верховного Суду про те, що визначення бюджету, з якого перевізнику буде компенсовано його збитки, понесені у зв`язку із пільговим перевезенням пасажирів, залежить від встановлення обставин того, яким органом було введено ці пільги. Тобто, збитки перевізника на перевезення пасажирів, яким пільги були надані законами України, мають компенсуватись за рахунок державного бюджету, а їх віднесення на видатки місцевих бюджетів, може здійснюватися лише в межах субвенції державного бюджету місцевим бюджетам та/або на договірній основі органу місцевого самоврядування з перевізником та/або у разі прийняття цим органом рішення про здійснення видатків на такі цілі з відповідного бюджету. При цьому, цей висновок стосується правовідносин, що виникли після набрання чинності Законом України від 20.12.2016р. №1789-VІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України».

Обґрунтовуючи висновок про наявність підстав для відступу від цієї позиції, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду посилався на таке:

Визначення джерела компенсації збитків залізничного транспорту у зв`язку із пільговим перевезенням пасажирів до 2017 року залежало від того, на підставі якого нормативного акта такі пільги були надані. Законодавець визначив, що пільги які перелічені у ч.5 ст.102 Бюджетного кодексу України компенсуються за рахунок субвенцій з державного бюджету, тоді як інші пільги мали б компенсуватись безпосередньо з місцевих бюджетів різних рівнів, що відповідало визначеному ч.6 ст.9 Закону України «Про залізничний транспорт» алгоритму визначення суб`єкта здійснення компенсації перевізнику.

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» від 20.12.2016р. №1789-VІІ з 01.01.2017р. змінений порядок фінансування компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Як вбачається зі змісту абзацу 5 підпункту 2 п.2 «Пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу до проекту Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо удосконалення складання та виконання бюджетів)» від 03.11.2016р. до проекту Закону про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо удосконалення складання та виконання бюджетів), метою закону, зокрема, є: «Встановити, що до видатків місцевих бюджетів відносяться видатки на надання пільг з послуг зв`язку, інших передбачених законодавством пільг та здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян (зміни до статей 89, 91 і 102)».

Абзац п`ятий підпункту «б» п.4 ч.1 ст.89 виключено на підставі Закону України №1789-VІІ від 20.12.2016р.

У ст.102 Бюджетного кодексу України також були внесені зміни на підставі Закону України №1789-VІІ від 20.12.2016р. Так, з 01.01.2017р. з Бюджетного кодексу України була виключена норма щодо здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту (ч.5 ст.102 Бюджетного кодексу України виключено на підставі Закону від 20.12.2016р. №1789-VІІ), а на підставі Закону №293-ІХ від 14.11.2019р. «Про внесення змін до бюджетного кодексу України» ст.102 Бюджетного кодексу України було взагалі виключено.

Разом з цим, Бюджетний кодекс України з 01.01.2017р. визначив окремий перелік видатків, що здійснюються з місцевих бюджетів: з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад (стаття 89) та з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів (стаття 90). У свою чергу, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян включено до переліку видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів (стаття 91).

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин у справі №916/3938/21 положення ч.6 ст.9 Закону України «Про залізничний транспорт» не узгоджувалися з нормами Бюджетного кодексу України у редакції після 2017 року у частині визначення бюджету, з якого мають компенсуватися витрати перевізника, пов`язані з наданням послуг з перевезення пасажирів, що мають пільги, адже останній нормативний акт, визначає джерелом такої компенсації лише місцеві бюджети, тоді як положення першого, встановлюють альтернативну можливість компенсації таких збитків як з місцевого, так і з державного бюджетів.

Зі змісту постанов Верховного Суду, від правових висновків у яких просить відступити скаржник, убачається, що суди, зокрема, посилаючись на положення ч.6 ст.9 Закону України «Про залізничний транспорт», вказували, що збитки залізничного транспорту загального користування відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг. Таким чином, за висновком суду, пільги, введені законами України, мають компенсуватися з державного бюджету, адже їх було прийнято органом державної влади, тоді як здійснення видатків на покриття таких витрат з місцевих бюджетів, може здійснюватися або за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, або на договірній основі розпорядника коштів місцевих бюджетів з перевізником, у разі включення органом місцевого самоврядування таких видатків до місцевого бюджету.

Колегія суддів вважає за необхідне відступити від зазначеного висновку, оскільки на нашу думку, положення ч.6 ст.9 Закону України «Про залізничний транспорт» не узгоджуються із нормами Бюджетного кодексу України, а у вирішенні питання пріоритетності застосування між цими нормами, перевага має надаватися саме положенням Бюджетного кодексу України, адже відповідно до його ст.4, якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у Кодексі, застосовуються відповідні норми Кодексу. Крім того, при вирішенні колізії у застосуванні законів перевага має надаватися тому з них, який був прийнятим останнім.

Таким чином вважаємо, що компенсаційні витрати перевізникам за перевезення окремих категорій громадян після 2017 року мають здійснюватися не за рахунок субвенцій із державного бюджету місцевим бюджетам, а за рахунок коштів місцевих бюджетів, а відповідні спори перевізника з органом місцевого самоврядування та/або з іншим розпорядником коштів місцевого бюджету мають вирішуватися із застосуванням до цих відносин норми ч.6 ст.9 Закону України «Про залізничний транспорт» лише в частині, що не суперечить положенням Бюджетного кодексу України. Тобто, без застосування тієї частини цієї норми, що визначає компенсацію перевізнику збитків, завданих пільговим перевезенням пасажирів, яким ці пільги встановлені законами України, з державного бюджету, адже незалежно від того, який орган прийняв рішення щодо введення відповідних пільг (орган державної влади чи орган місцевого самоврядування), видатки на їх покриття мають здійснюватися з місцевих бюджетів в силу вимог ст.91 Бюджетного кодексу України.

Згідно з ухвалою від 03.02.2023р. справу №916/3938/21 було прийнято до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

В силу норм ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.228 вказаного кодексу суд може з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку (п.11 ч.1 ст.229 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, з огляду на приписи п.7 ч.1 ст.228, п.11 ч.1 ст.229, ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги передання на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №916/3938/21 у подібних правовідносинах, зважаючи на те, що результатом розгляду вказаної справи може бути відступлення від висновків, які наведені у постановах Верховного Суду від 27.07.2022р. у справі №904/7875/21, від 01.02.2022р. у справі №904/141/20, від 20.01.2022р. у справі №904/138/21, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі №905/554/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №916/3938/21.

На підставі викладеного, керуючись п.7 ч.1 ст.228, п.11 ч.1 ст.229, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Зупинити провадження у справі №905/554/23 за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман до Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області, м.Покровськ про стягнення 286858,23 грн збитків за пільгове перевезення пасажирів за 12 місяців 2020 року до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №916/3938/21.

Вступну та резолютивну частину ухвали складено 09.06.2023р.

Повний текст ухвали складено 14.06.2023р.

Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ю.О.Паляниця