Ухвала

від 15.06.2023 по справі 908/1930/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/150/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

15.06.2023 Справа № 908/1930/23

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка Артура Олеговича, розглянувши матеріали заяви вих. № 38-1990/03 від 31.05.2023 про видачу судового наказу

від заявника (стягувача): Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва», ідентифікаційний код юридичної особи 35756919 (вул. Л. Мацієвича, 6, м. Київ, 03186)

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг Мінус Компані 2000», ідентифікаційний код юридичної особи 39297661 (вул. Крива Бухта, 2, м. Запоріжжя, 69002)

про стягнення заборгованості у розмірі 2 122 грн 92 коп.

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулось Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» з заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг Мінус Компані 2000» заборгованості у розмірі 2 122 грн 92 коп. по утриманню будинку та прибудинкової території за період з 01.01.2022 по 01.02.2022 за Договором № 194/903 «Про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території» від 03.12.2018.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2023 вказану заяву передано для розгляду судді Науменку А.О.

Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку щодо передачі (направлення) зазначеної заяви та доданих до неї матеріалів за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 147-149 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень. Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір. Заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для подання позовної заяви.

Так, у заяві про видачу судового наказу, заявник просить стягнути з боржника заборгованість за Договором № 194/903 «Про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території» від 03.12.2018, предметом якого є обслуговування, експлуатація та ремонт будинку пропорційно до займаної орендарем площі приміщення, яка становить, яка становить 286,60 кв.м., та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Преображенська, 26, а також утримання прибудинкової території. Приміщення використовується на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2018 для розміщення ресторану.

В даному випадку, існує спір з приводу нерухомого майна, яке розташовано у місті Києві і відповідні справи розглядаються за правилами виключної підсудності судом за місцезнаходженням майна.

У параграфі 3 глави 2 розділу І Господарського процесуального кодексу України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).

Відповідно до частин першої, другої статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань

Правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 ГПК України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Приписами цивільного судочинства (частина перша статті 114 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, частина перша статті 30 ЦПК України в чинній редакції) передбачено виключну підсудність позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцем знаходження майна або його основної частини.

Забезпечуючи єдність у застосуванні процесуального законодавства, суди цивільної юрисдикції стало застосовували це положення таким чином, що у цьому випадку виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Враховуючи положення статті 181 ЦК України, зазначали, що такими є, наприклад, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини (така позиція викладена, наприклад, у пункті 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», а також в подальшому Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 25 лютого 2018 року у справі № 201/12876/17 та від 11 липня 2019 року у справі № 426/7217/18).

На відміну від регулювання, наведеного у ЦПК України, у положеннях частини третьої статті 16 ГПК України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, йшлося про виключну підсудність господарським судам справ у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном.

Щодо інших спорів, які виникали в межах зобов`язальних відносин стосовно нерухомого майна, діяли такі ж правила визначення територіальної підсудності справ господарському суду як і у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні господарських договорів чи визнання їх недійсними, або у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів, наведені в частині першій та другій статті 15 ГПК України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року.

В подальшому Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України щодо визначення підсудності справ з питань земельних відносин від 18 лютого 2010 року» № 1914-VI вносились зміни до статей 12 та 16 ГПК України, визначивши виключну підсудність справ у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів, господарським судам за місцезнаходженням об`єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті.

У чинній редакції ГПК України частина третя статті 30 цього Кодексу вказує на виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини, що відповідає змісту частини першої статті 30 ЦПК України.

За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв`язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.

Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 та від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.

Оскільки правила виключної підсудності поширюються на спір щодо стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування нерухомим майном, розташованим у місті Києві, то спір у цій справі, слід передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно з ч. 3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно з ч. 3 ст. 31 ГПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне передати заяву у справі № 908/1930/23 за підсудністю на розгляд Господарського суду міста Києва.

Відповідно до ч. 5 ст. 152 ГПК України, якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд не пізніше десяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю.

Враховуючи вищевикладене, заяву про видачу судового наказу та додані до неї матеріали слід направити для розгляду за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.

Керуючись ст.ст. 30, 148, 149, ч. 5 ст. 152, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг Мінус Компані 2000» заборгованості у розмірі 2 122 грн 92 коп. передати (направити) за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва (улиця Богдана Хмельницького, 44В, м. Київ, 01054).

Копію даної ухвали надіслати на електронні адреси заявника та боржника у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 15.06.2023 та може бути оскаржена в порядку, визначеному ст.ст. 255-257 ГПК України.

Суддя А.О. Науменко