Рішення

від 08.06.2023 по справі 910/3983/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.06.2023Справа № 910/3983/23

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

За позовом Товариства з обмеженою відповіда льністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2" (23240, Вінницька обл., Вінницький р-н, селище міського типу Десна, вул. Лесі Українки, будинок 6Б)доТовариства з обмеженою відповіда льністю "Агрола" (01032, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 118, офіс 409)простягнення 2 537 547 грн 85 коп.Представники сторінвід позивача:не з`явились від відповідача:не з`явилисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14.03.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповіда льністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрола" про стягнення 2 537 547 грн 85 коп. заборгованості за договором поставки № V4.1.8.1.00627 від 19.01.2022, в тому числі: 1496 5146 грн 03 коп. основного боргу, 384 480 грн 62 коп. інфляційних витрат, 45 018 грн 48 коп. 3 % річних та 611532 грн 72 коп. пені.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки № V4.1.8.1.00627 від 19.01.2022 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати отриманого товару, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1 496 5146 грн 03 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань позивачем нараховано 384 480 грн 62 коп. інфляційних витрат, 45 018 грн 48 коп. 3 % річних та 611 532 грн 72 коп. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 відкрито провадження у справі № 910/3983/23, розгляд справи постановлено здійснювати в загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.04.2023.

03.04.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду.

19.04.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2023, в порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України, сторін повідомлено про оголошення перерви в судовому засіданні до 22.05.2023.

17.05.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання.

19.05.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання.

У підготовчому засіданні 22.05.2023 суд, керуючись пунктом 3 частиною 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 08.06.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2023 виправлено допущену в ухвалі Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 описку у справі № 910/3983/23.

29.05.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява щодо відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу.

29.05.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду.

07.06.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання.

Представники сторін в судове засідання 08.06.2023 не з`явилися, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 08.06.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.01.2022 між Товариством з обмеженою відповіда льністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2" (позивач у справі, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповіда льністю "Агрола" (відповідач у справі, покупець за договором) укладено договір поставки № V4/1/8/1/00627 з протоколом розбіжностей, відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується постачати покупцеві, а покупець зобов`язується приймати від постачальника та оплачувати товар - висівки пшеничні

Товар, поставка якого є предметом цього договору, постачається автомобільним транспортом на умовах DAT згідно Інкотерс 2010, якщо інше не буде узгоджено сторонами у специфіка до договору (пункт 1.6 договору).

Відповідно до пункту 2.6. договору обов`язок постачальника передати товар покупцеві (поставити товар) вважаються виконаним у момент фактичної передачі товару покупцю або перевізнику покупця в місці поставки, що узгоджені сторонами в специфікації.

Пунктом 3.1 договору сторонами погоджено, що кількість, асортимент, ціна та загальна вартість товару, що поставляється, вказується в специфікаціях до договору.

У відповідності до пункту 9.3 договору товар є оплаченим з моменту зарахування грошових коштів, перерахованих покупцем у рахунок його оплати, на банківський рахунок постачальника та/або з моменту надходження готівкових грошових коштів до каси постачальника.

Згідно з пунктом 13.1. договору сторони визначили, що договір укладений на засадах доброї волі сторін, набуває чинності з моменту укладення, та діє до 31.12.2022 (включно). Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить про його припинення, він автоматично продовжує свою дію на такий же строк без укладення додаткової угоди.

19.01.2022 між сторонами підписано специфікацію № V4.1.8.1.00627/1 до договору поставки № V4.1.8.1.00627 від 19.01.2022, відповідно до умов якої погоджено поставку товару - висівки кормові пшеничні гранульовані у кількості 500 тон, загальною вартість 2 659 000 грн 00 коп., дата відвантаження з 20.01.2022 по 31.01.2022. Оплата товару покупцем повинна здійснюватись: 85 % авансу, 15 % по актам.

04.02.2022 між сторонами підписано специфікацію № V4.1.8.1.00627/2 до договору поставки № V4.1.8.1.00627 від 19.01.2022, відповідно до умов якої погоджено поставку товару - висівки кормові пшеничні гранульовані у кількості 1 000 тон, загальною вартість 5 224 800 грн 00 коп., дата відвантаження з 04.02.2022 по 15.02.2022. Оплата товару покупцем повинна здійснюватись: 85 % авансу, 15 % по актам.

11.02.2022 між сторонами підписано специфікацію № V4.1.8.1.00627/3 до договору поставки № V4.1.8.1.00627 від 19.01.2022, відповідно до умов якої погоджено поставку товару - висівки кормові пшеничні гранульовані у кількості 500 тон, загальною вартість 2 760 000 грн 00 коп., дата відвантаження з 11.02.2022 по 25.02.2022. Оплата товару покупцем повинна здійснюватись: 85 % авансу, 15 % по актам.

Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки № V4.1.8.1.00627 від 19.01.2022 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято передбачений договором товар на загальну суму 8 243 746 грн 03 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними повноважними представниками сторін видатковими та товарно-транспортними накладними.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору поставки № V4.1.8.1.00627 від 19.01.2022 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1 496 516 грн 03 коп., що також було визнано відповідачем, відповідно до підписаного між сторонами акту звірки взаємних розрахунків за період 01.10.2021-30.09.2022. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань позивачем за загальний період прострочення з 26.01.2022 по 18.02.2023 нараховано 384 480 грн 62 коп. інфляційних витрат, 45 018 грн 48 коп. 3 % річних та 611 532 грн 72 коп. пені.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару за договором поставки № V4.1.8.1.00627 від 19.01.2022 та факту наявності заборгованості у розмірі 1 496 516 грн 03 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 384 480 грн 62 коп. інфляційних витрат, 45 018 грн 48 коп. 3 % річних та 611 532 грн 72 коп. пені, нарахованих за загальний період прострочення з 26.01.2022 по 18.02.2023.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 10.2 договору у разі порушення строків проведення розрахунків за товар, постачальник має право вимагати віл покупця сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, оплату якого прострочено, за кожен день прострочення.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України та застосування відповідальності відповідно до пункту 10.2 договору.

В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині процентів річних та інфляційних втрат суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за договором поставки № V4.1.8.1.00627 від 19.01.2022, вимоги позивача про стягнення з відповідача 384 480 грн 62 коп. інфляційних витрат, 45 018 грн 48 коп. 3 % річних та 611 532 грн 72 коп. пені визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача у якості судових витрат витрати на правову допомогу в розмірі 176 877 грн 40 коп.

За змістом частин 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповіда льністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2" вказувало, що очікує понести судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 176 877 грн 40 коп.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано копію договору про надання правової допомоги від 01.07.2022, укладеного Товариством з обмеженою відповіда льністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2" (клієнт) та адвокатом Колісником Б.О. (адвокат), копію додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 01.07.2022, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 26.05.2023, опис наданих послуг у справі № 910/3983/23 згідно договору про надання правової допомоги від 01.07.2022, ордер серії СЕ № 1058355 та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧЦ № 000301.

Пунктом 3.1 договору про надання правової допомоги від 01.07.2022, визначено, що клієнт зобов`язується сплатити адвокату вартість юридичних послуг адвоката, що надаються у порядку та строки, визначені у додаткових угодах (додатках), які є невід`ємною частиною договору.

Додатковою угодою від 08.03 2023 до договору сторонами визначено, що сума (розмір) витрат клієнта на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції складає 50 000 грн 00 коп., виходячи із погодженого між клієнтом та адвокатом фіксованого гонорару за надання послуг правової допомоги про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрола" (ідентифікаційний код 42151363) за договором поставки №4.1.8.1.00627 від 19.01.2022 (пункт 1 додаткової угоди).

Окрім фіксованого розміру вартості надання послуг, вказаного в пункті 1 цієї додаткової угоди, клієнт також зобов`язується сплатити адвокату додаткову винагороду за стягнення заборгованості ("гонорар успіху") в розмірі 5% від стягнутої суми (пункт 2 додаткової угоди).

Відповідно до підписаного акту приймання-передачі наданих послуг від 26.05.2023 та опису наданих послуг у справі № 910/3983/23 згідно договору про надання правової допомоги від 01.07.2022 адвокат надав, а клієнт наступні послуги: ознайомлення з наявними документами; попередня консультація клієнта з приводу заборгованості по договору поставки з ТОВ "Агрола" по поставки №V4.1.8.1.00627 від 19.01.2022; підписання додаткової угоди щодо підготовки позовної заяви та представництва клієнта в суді; підготовка первинних документів; складання (написання) позовної заяви з додатками; підготовка первинних документів; складання (написання) позовної заяви з додатками; формування позовної заяви з додатками, направлення її відповідачу та до господарського суду; підготовка заяви щодо відшкодування витрат, понесених позивачем па професійну правничу допомогу у справі; направлення відповіді на відзив та заяви щодо відшкодування витрат на правничу допомогу відповідачу та до суду.

Вартість наданих юридичних послуг, становить 50 000 грн 00 коп.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Відносно додаткової доплати гонорару ("гонорар успіху") при позитивному для клієнта рішенні в розмірі 5% від загальної суми, що буде стягнута в судовому порядку та добровільно сплачена боржником під час розгляду справи, то суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила, що в рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Враховуючи наведену правову позицію суду касаційної інстанції, суд приходить до висновку, що в частині стягнення "гонорару успіху" в розмірі 5% від загальної суми, що буде стягнута в судовому порядку та добровільно сплачена боржником під час розгляду справи, такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер.

Більш того, заявлені позивачем до відшкодування судові витрати на правову допомогу не відповідають критеріям розумності, співмірності та пропорційності до предмету спору у даній справі, оскільки суть спору в даній справі зводилась до стягнення боргу з оплати поставленого товару за накладними підписаними сторонами, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування "гонорару успіху".

Надавши оцінку дотриманню критеріїв формування розміру гонорару адвоката, суд прийшов до висновку про те, що у даному конкретному випадку наявні підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000 грн 00 коп., оскільки цей розмір судових витрат є співмірним з обсягом наданих послуг та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

В іншій частині заявлений розмір витрат є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповід альністю "Агрола" (01032, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 118, офіс 409, ідентифікаційний код 42151363) на користь Товариства з обмеженою відповід альністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2" (23240, Вінницька область, Вінницький район, селище міського типу Десна, вулиця Лесі Українки, будинок 6Б, ідентифікаційний код 34325039) 1 496 516 (один мільйон чотириста дев`яносто шість тисяч п`ятсот шістнадцять) грн 03 коп. основної заборгованості, 384 480 (триста вісімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят) грн 62 коп. інфляційних витрат, 45 018 (сорок п`ять тисяч вісімнадцять) грн 48 коп. 3 % річних, 611 532 (шістсот одинадцять тисяч п`ятсот тридцять дві) грн 72 коп. пені, витрати по сплаті судового збору у розмірі 38 063 (тридцять вісім тисяч шістдесят три) грн 22 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний тест рішення складено: 15.06.2023

Суддя Н.Плотницька