Рішення

від 14.06.2023 по справі 910/4699/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.06.2023Справа № 910/4699/23

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Авер-Тех" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біз-Он" (м. Київ)

про стягнення 100.445,82 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники учасників судового процесу: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авер-Тех" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біз-Он" про стягнення 100.445,82 грн, з яких: 91.314,38 грн заборгованості за поставлений позивачем товар за договором поставки 130 від 10.10.2017 та 9.131,44 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

Відповідач копію ухвали Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 отримав 07.04.2023, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Пунктом 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.10.2017 між позивачем, як Постачальником, та відповідачем, як Покупцем, було укладено договір ОС/ОП №130 про поставку товару (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених даним Договором, Постачальник зобов`язується здійснити поставку в Україну і передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов`язується прийняти та сплатити вартість такого товару, відповідно до накладних.

Згідно з п. п. 2.1., 2.2. Договору якість товару, що постачається, повинна відповідати стандартам товаровиробника. Асортимент, кількість та комплектність товару повинна відповідати заявці Покупця, яка акцептована Постачальником.

Пунктами 4.1. - 4.3. Договору передбачено, що загальна сума поставленого за цим Договором товару складається з сум вартості отриманих Покупцем партій товару, вказаних в накладних на відпуск товару. Покупець оплачує поставлений Постачальником товар за цінами, вказаними в накладних на відпуск товару, на умовах відстрочення платежу, з врахуванням п. 4.3., п. 5.3. та п. 5.4. цього Договору. В ціну товару включено: вартість тари, упакування, маркування, передбаченого Виробником. Крім того, вартість товару за цим Договором включає в себе всі необхідні платежі, а також податки і інші платежі, пов`язані із ввезенням товару в Україну для вільного продажу.

Відповідно до п. п. 5.1., 5.3., 5.6. Договору розрахунки за товар здійснюються в безготівковому порядку. Протягом 30 календарних днів з дати, вказаної в накладній на відпуск товару Покупцю, Покупець зобов`язаний перерахувати на поточний рахунок Постачальника повну вартість поставленого товару. Датою здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, зарахована на рахунок Постачальника.

Пунктами 12.1. - 12.4. Договору передбачено, що даний Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2018. В разі, якщо за 15 (п`ятнадцять) днів до закінчення строку дії Договору жодна Сторона не виявить бажання розірвати його дію, при відсутності у Сторін взаємних претензій до виконання договірних зобов`язань, дія Договору продовжується на невизначений строк на тих же умовах. Після продовження строку дії Договору Сторони мають право розірвати Даний Договір за власної ініціативи, передчасно попередивши про це іншу Сторону (за п`ятнадцять календарних днів) з подальшим здійсненням взаєморозрахунків. В будь-якому разі, даний Договір не втрачає сили, поки всі фінансові розрахунки між Сторонами (грошові зобов`язання) не будуть виконані.

Позивач вказує, що протягом строку дії Договору він здійснював поставки товару, а Покупець оплачував такий товар.

Згідно з актом звірки взаєморозрахунків, на 31.10.2021 року сума боргу покупця становила 383.703,50 грн.

З 01.11.2021 по теперішній час позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 924.685,50 грн, проте у цей же період відповідач оплатив вартість отриманого товару в сумі 833.371,12 грн. Таким чином, заборгованість Покупця перед Постачальником становить 91.314,38 грн.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачем грошове зобов`язання зі сплати позивачу грошових коштів у розмірі 91.314,38 грн у погоджений сторонами строк не виконано.

Крім суми основного боргу, позивачем пред`явлено позовні вимоги про стягнення з відповідача також 9.131,44 грн штрафу.

Пунктом 8.3. Договору передбачено, що за порушення строків і порядку розрахунків за поставлений товар, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невчасно сплаченої суми, за перші 10 календарних днів прострочення платежу, а у випадку прострочення понад 10 (десять) календарних днів - штраф у розмірі 10% від суми невчасно оплаченої партії товару та пеню у вищевказаному розмірі.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд встановив його правильність та арифметичну вірність.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростував.

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вказане в сукупності суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біз-Он" (01013, місто Київ, вулиця Будіндустрії, будинок 8 Т; ідентифікаційний код 40968940) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Авер-Тех" (04050, місто Київ, вулиця Пимоненка, будинок 13-Ж; ідентифікаційний код 21665318) 91.314 (дев`яносто одну тисячу триста чотирнадцять) грн 38 коп. заборгованості, 9.131 (дев`ять тисяч сто тридцять одну) грн 44 коп. штрафу та 2.684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко