ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
15.06.2023Справа № 910/5502/23
Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/5502/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобудкомплекс-К»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Бетон»
про стягнення грошових коштів
Без виклику учасників судового процесу.
СУТЬ СПОРУ:
10 квітня 2023 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобудкомплекс-К» (позивач) надійшла позовна заява № 01-71 від 06.04.2023 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Бетон» (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 40 869,24 грн., з них: основного боргу - 30 600,00 грн. (тридцять тисяч шістсот гривень), пені - 5062,61 грн. (п`ять тисяч шістдесят дві гривні 61 копійка), інфляційних втрат - 3108,11 грн. (три тисячі сто вісім гривень 11 копійок) та 10% річних - 2098,52 грн. (дві тисячі дев`яносто вісім гривень 52 копійки).
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди № 2022/01/038 від 01.01.2022 року в частині повної та своєчасної оплати орендної плати, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 30 600,00 грн. Крім того, за порушення виконання зобов`язань за договором позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 5062,61 грн., інфляційні втрати у розмірі 3108,11 грн. та 10% річних у розмірі 2098,52 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5502/23, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105493951145 ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 року у справі № 910/5502/23 вручено уповноваженому представнику відповідача - 01.05.2023 року.
Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 16.05.2023 року (включно).
На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
01.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автобудкомплекс-К» (надалі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Бетон» (надалі - відповідач, орендар) укладено договір оренди № 2022/01/038 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти в тимчасове платне користування (оренду) об`єкт нерухомості (об`єкт оренди), який є власністю орендодавця, а також своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки, передбачені цим договором.
В п. 1.2. договору визначено найменування об`єкту оренди: будівлі та споруди для зберігання вантажних автомобілів орендаря площею 120,0 м2; адреса об`єкту оренди: м. Київ, вул. Святошинська, 34.
Згідно з п. 1.3. договору об`єкт оренди передається на строк 1 рік до 31.12.2022 року.
За умовами п. 2.2. договору передача об`єкту оренди оформляється актом приймання-передачі, який складений в двох примірниках підписаних представниками сторін. Одночасно з підписанням акту приймання-передачі орендодавець надає орендарю доступ до об`єкта оренди. Об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання вказаного акту. Передача об`єкту оренди в користування орендаря не тягне за собою переходу до орендаря права власності на об`єкт оренди.
Пунктом 3.1. договору визначено, що орендна плата встановлюється за згодою сторін та складає 3600,00 грн. на місяць. Орендна плата нараховується з дня підписання акту приймання-передачі. Орендна плата за неповний місяць нараховується пропорційно строку користування об`єктом оренди.
Відповідно до п. 3.2. договору орендна плата сплачується шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок орендодавця щомісяця до 15 числа місяця наступного за розрахунковим згідно рахунку наданого орендодавцем.
Згідно з п. 3.3. договору документом, що підтверджує надання орендодавцем послуг надання об`єкту оренди є акт наданих послуг.
За актом приймання-передачі від 01.01.2022 року орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування (оренду) будівлі та споруди для зберігання вантажних автомобілів орендаря площею 120,0 м2.
Додатковою угодою № 1 від 28.02.2022 року пункт 3.1. договору викладено у наступній редакції, за березень 2022 року орендна плата становить 0,00 грн. на місяць (п. 3.1.1.); за квітень 2022 року орендна плата становить 1800,00 грн. на місяць (п. 3.1.2.); із травня 2022 року і до кінця строку дії договору оренда плата становить 3600,00 грн. на місяць (п. 3.1.3.).
Додатковою угодою № 2 від 01.10.2022 року пункти 1.2. та 3.1. договору викладено у наступній редакції, найменування об`єкту оренди: будівлі та споруди для зберігання вантажних автомобілів орендаря площею 40,0 м2; адреса об`єкту оренди: м. Київ, вул. Святошинська, 34 (п. 1.2.). Орендна плата встановлюється за згодою сторін та складає 1200,00 грн. на місяць (п. 3.1.).
За актом приймання-передачі від 01.10.2022 року орендодавець прийняв, а орендар повернув частину об`єкту оренди: будівлі та споруди для зберігання вантажних автомобілів орендаря площею 80,0 м2.
У період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року відповідач користувався об`єктом оренди, що підтверджується підписаними обома сторонами без зауважень та заперечень актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 20 від 31.01.2022 року на суму 3600,00 грн., № 96 від 28.02.2022 року на суму 3600,00 грн., № 115 від 30.04.2022 року на суму 1800,00 грн., № 138 від 31.05.2022 року на суму 3600,00 грн., № 166 від 30.06.2022 року на суму 3600,00 грн., № 196 від 31.07.2022 року на суму 3600,00 грн., № 217 від 31.08.2022 року на суму 3600,00 грн., № 249 від 30.09.2022 року на суму 3600,00 грн., № 285 від 31.10.2022 року на суму 1200,00 грн., № 318 від 30.11.2022 року на суму 1200,00 грн., № 352 від 31.12.2022 року на суму 1200,00 грн., загальна вартість послуг надання об`єкту оренди становить 30 600,00 грн. (копії містяться в матеріалах справи).
Як зазначає позивач, відповідач зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати орендної плати не виконав, відтак, відповідач, за розрахунками позивача, має заборгованість за договором за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року у розмірі 30 600,00 грн. Крім того, за порушення строків оплати орендної плати позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 5062,61 грн., інфляційні втрати у розмірі 3108,11 грн. та 10% річних у розмірі 2098,52 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди.
Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Як вже зазначалося судом вище, в пункті 3.3. договору сторони визначили, що документом, що підтверджує надання орендодавцем послуг надання об`єкту оренди є акт наданих послуг.
Матеріалами справи підтверджується, що у період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року відповідач користувався об`єктом оренди, про що свідчать підписані сторонами без зауважень та заперечень акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 20 від 31.01.2022 року на суму 3600,00 грн., № 96 від 28.02.2022 року на суму 3600,00 грн., № 115 від 30.04.2022 року на суму 1800,00 грн., № 138 від 31.05.2022 року на суму 3600,00 грн., № 166 від 30.06.2022 року на суму 3600,00 грн., № 196 від 31.07.2022 року на суму 3600,00 грн., № 217 від 31.08.2022 року на суму 3600,00 грн., № 249 від 30.09.2022 року на суму 3600,00 грн., № 285 від 31.10.2022 року на суму 1200,00 грн., № 318 від 30.11.2022 року на суму 1200,00 грн., № 352 від 31.12.2022 року на суму 1200,00 грн. Загальний розмір орендної плати за актами становить 30 600,00 грн.
За умовами п. 3.2. договору орендна плата сплачується шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок орендодавця щомісяця до 15 числа місяця наступного за розрахунковим згідно рахунку наданого орендодавцем.
При цьому, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Згідно зі статтею 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Умова укладеного між сторонами договору щодо обов`язку відповідача здійснити оплату на підставі рахунку, наданого позивачем не містить вказівку на подію, яка має неминуче настати, конкретну календарну дату, або чітко визначений період у часі.
Отже, виставлення позивачем рахунку не є подією, з якою пов`язано початок перебігу строку виникнення зобов`язання, оскільки подія є об`єктивним явищем, що не залежить від волі учасників правовідносин, тоді як виставлення рахунку є саме дією, яка є вираженням суб`єктивної волі учасників правовідносин.
Крім того, рахунок є документом, який містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти та ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а отже, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку сплатити орендну плату.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 910/13527/17.
Частиною п`ятою статті 254 Цивільного кодексу України встановлено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отже, строк оплати орендної плати за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) є таким, що настав: 15.02.2022 року - за актом № 20 від 31.01.2022 року, 15.03.2022 року - за актом № 96 від 28.02.2022 року, 16.05.2022 року (15.05.2022 року перепадає на вихідний день - на неділю) - за актом № 115 від 30.04.2022 року, 15.06.2022 року - за актом № 138 від 31.05.2022 року, 15.07.2022 року - за актом № 166 від 30.06.2022 року, 15.08.2022 року - за актом № 196 від 31.07.2022 року, 15.09.2022 року - за актом № 217 від 31.08.2022 року, 17.10.2022 року (15.10.2022 року та 16.10.2022 року перепадають на вихідні дні - на суботу та неділю) - за актом № 249 від 30.09.2022 року, 15.11.2022 року - за актом № 285 від 31.10.2022 року, 15.12.2022 року - за актом № 318 від 30.11.2022 року, 16.01.2023 року (15.01.2023 року перепадає на вихідний день - на неділю) - № 352 від 31.12.2022 року.
Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення оплати орендної плати, тоді як відповідач доказів сплати такої заборгованості станом на день розгляду справи суду не надав.
Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 30 600,00 грн. та настання строку виконання обов`язку щодо сплати орендної плати не були спростовані відповідачем.
Крім того, відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором оренди № 2022/01/038 від 01.01.2022 року у розмірі 30 600,00 грн.
Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 5062,61 грн., інфляційні втрати у розмірі 3108,11 грн. та 10% річних у розмірі 2098,52 грн. за порушення строків оплати орендної плати.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В п. 9.2. договору визначено, що в разі порушення орендарем строку оплати орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 10 відсотків річних від простроченої суми. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців. Відповідно до ст. 259 ЦК України сторони погодили, що для вимог про стягнення пені за цим договором встановлюється строк позовної давності 3 роки.
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Зазначеною нормою права передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Умови договору про сплату пені за кожний день прострочення, не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 року у справі № 925/1386/19, від 12.03.2020 року у справі № 907/65/18, від 22.08.2019 року у справі №914/508/17 та від 07.06.2019 року у справі № 910/23911/16.
В даному випадку, іншого строку нарахування пені, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, сторонами в договорі не визначено, а умова за кожен день прострочення, не може розцінюватися як установлення іншого строку, відтак правомірним є нарахування пені за порушення строків оплати орендної плати протягом шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано за кожним актом окремо.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, виходячи з дати виникнення прострочення зобов`язання та періоду часу, за який нараховується пеня у відповідності до приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, за розрахунком суду, становить 3311,84 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 1750,77 грн. позивачу належить відмовити.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.
При перевірці наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд встановив, що загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить 3162,91 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Втім, зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню за розрахунком позивача в сумі 3108,11 грн.
Судом встановлено, що сторони скористалися наданим їм правом та в пункті 9.2. договору погодили інший розмір відсотків річних, ніж встановлено в статті 625 Цивільного кодексу України, а саме 10% річних.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 10% річних, судом встановлено, що загальна сума 10% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 2095,73 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 10% річних в сумі 2,79 грн. позивачу належить відмовити.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 39 115,68 грн., з них: основного боргу - 30 600,00 грн. (тридцять тисяч шістсот гривень), пені - 3311,84 грн. (три тисячі триста одинадцять гривень 84 копійки), інфляційних втрат - 3108,11 грн. (три тисячі сто вісім гривень 11 копійок) та 10% річних - 2095,73 грн. (дві тисячі дев`яносто п`ять гривень 73 копійки).
Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2568,84 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Бетон» (ідентифікаційний код 41637970, адреса: 03115, м. Київ, вул. Святошинська, 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобудкомплекс-К» (ідентифікаційний код 33999954, адреса: 03115, м. Київ, вул. Святошинська, 1)грошові кошти: основного боргу - 30 600,00 грн. (тридцять тисяч шістсот гривень), пені - 3311,84 грн. (три тисячі триста одинадцять гривень 84 копійки), інфляційних втрат - 3108,11 грн. (три тисячі сто вісім гривень 11 копійок), 10% річних - 2095,73 грн. (дві тисячі дев`яносто п`ять гривень 73 копійки) та судовий збір - 2568,84 грн. (дві тисячі п`ятсот шістдесят вісім гривень 84 копійки).
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 15.06.2023р.
Суддя О.В. Котков
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 15.06.2023 |
Оприлюднено | 16.06.2023 |
Номер документу | 111550819 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань оренди |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Котков О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні