Рішення

від 08.06.2023 по справі 910/2192/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.06.2023Справа № 910/2192/23

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тускар" (68003, Одеська область, Одеський район, місто Чорноморськ, вулиця Паркова, будинок 44, квартира 36)доАкціонерного товариства "Укрзалізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5) в особі Філії "Південно-Західна залізниця" Структурний підрозділ служба організації та проведення закупівель (01601, місто Київ, вулиця Лисенка, будинок 6)простягнення 1 153 739 грн 52 коп.Представники сторінвід позивача:Глушко Г.М. від відповідача:Гаркавенко І.Г.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.02.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Тускар" з вимогами до Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі Філії "Південно-Західна залізниця" Структурний підрозділ служба організації та проведення закупівель про стягнення 2 403 368 грн 97 коп. заборгованості за договором поставки від 23.12.2021 № ПЗ/НХ-211060/НЮ, в тому числі: 1 666 172 грн 60 коп. основного боргу, 1 997 грн 02 коп. штрафних санкцій, 59 910 грн 69 коп. 3 % річних, 449 468 грн 72 коп. інфляційних втрат та 225 819 грн 96 коп. збитків.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки від 23.12.2021 № ПЗ/НХ-211060/НЮ неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 1 666 172 грн 60 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 1 997 грн 02 коп. штрафних санкцій, 59 910 грн 69 коп. 3 % річних, 449 468 грн 72 коп. інфляційних втрат та 225 819 грн 96 коп., а також 225 819 грн 96 коп. збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до позовної заяви не додано належних доказів відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.

04.02.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.03.2023 відкрито провадження у справі № 910/2192/23, розгляд справи постановлено здійснювати в загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.04.2023.

В системі "Електронний суд" від представника позивача надійшла, сформована 30.03.2023, заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В системі "Електронний суд" від представника позивача надійшла, сформована 04.04.2023, заява про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2023, в порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України, сторін повідомлено про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 08.05.2023.

В системі "Електронний суд" від представника позивача надійшла, сформована 07.04.2023, заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

07.04.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

В системі "Електронний суд" від представника позивача надійшла, сформована 28.04.2023, заява про зменшення розміру позовних вимог.

05.05.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині.

В підготовчому засіданні 08.05.2023 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви до 25.05.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 виправлено технічну помилку, допущену в протокольній ухвалі Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 у справі № 910/2192/23.

16.05.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині.

В системі "Електронний суд" від представника позивача надійшла, сформована 23.05.2023, заява про зменшення розміру позовних вимог.

25.05.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2023, в порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України, сторін повідомлено про оголошення перерви в судовому засіданні до 08.06.2023.

В судове засідання з`явились представники сторін та надали пояснення по суті спору. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог, відповідно до яких просить суд стягнути з відповідача 1 153 739 грн 52 коп.

Представник відповідача надав пояснення, відповідно д яких заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 08.06.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тускар" (позивач у справі, постачальник за договором) та Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі Філії "Південно-Західна залізниця" (відповідач у справі, покупець за договором) укладено договір поставки № ПЗ/НХ-211060/НЮ, відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю певну продукцію, відповідно до специфікації №1(додаток № 1), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору.

У відповідності до пунктів 1.2-1.3 договору сторони погодили: найменування товару - покриття з ПВХ для підлоги (лінолеум) для залізничного транспорту ( 2021 року випуску); виробник товару - ТОВ "Таркетт Вінісін", Україна, м. Калуш.

Згідно з пунктом 1.4 договору кількість та асортимент товару визначається у специфікації №1 (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною даного договору.

Ціна визначається даним договором і приймається сторонами в національній валюті України. Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у специфікації №1 (додаток № 1), включає вартість товару, тари, всі податки і збори, передбачені чинним законодавством України, транспортні витрати постачальника згідно пункту 5.1 даного договору (пункт 3.1 договору)

Згідно з пунктом 4.1 договору оплата за кожну партію поставленого товару по даному договору здійснюється покупцем у безготівковій формі на 45 (сорок п`ятий) банківський день з дати реєстрації податкової накладної оформленої у відповідності до вимог чинного законодавства України та у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію товару.

Відповідно до пункту 4.3 договору оплата за поставлений товар по даному договору проводиться покупцем при наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої відповідно до вимог чинного законодавства України в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Тільки після отримання звіту про доставку та квитанції про підтвердження реєстрації (прийняття) податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальник відправляє таку податкову накладну разом з квитанцією про реєстрацію покупцю в електронному вигляді за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення "M.E.DocIS". Відправка покупцю зареєстрованої податкової накладної постачальником здійснюється не пізніше дня, наступного за днем отримання квитанції про реєстрацію податкової накладної, але не пізніше 10 (десяти) календарних днів від дати виписки податкової накладної /корегування податкової накладної (пункт 4.4 договору).

У відповідності до пункту 5.1. договору постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP (Київський головний матеріальний склад (07434, Київська обл., Броварський р-н, с. Шевченкове, вул. Польова 5 (ст. Бобрик)), або інший підрозділ покупця, вказаний в заявці на поставку товару (відповідно до вимог "Інкотермс" у редакції 2010 року).

Пунктом 6.1 договору сторонами погоджено, що для приймання товару покупцю надаються наступні документи: видаткова накладна або акт приймання-передачі; рахунок-фактура; товарно-транспортна (залізнична) накладна (при наявності); документи, які підтверджують якість товару, зазначені у пункті 2.2 договору; копії пакувальних аркушів (при наявності).

Згідно з пунктом 7.1 договору покупець зобов`язаний приймати поставлений товар згідно з документами, зазначеними в пункті 6.1. договору, та своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за поставлений товар.

Відповідно до пункту 13.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2021 року (включно).

Як додаток № 1 до договору поставки № ПЗ/НХ-211060/НЮ від 23.12.2021 між сторонами підписано специфікацію № 1, відповідно до умов якої погоджено поставку товару - покриття з ПВХ для підлоги (лінолеум) ACCZENT UNIVERSAL T, (для залізничного транспорту) у кількості 5590 м.кв., загальною вартість 3 528 072 грн 60 коп.

Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки № ПЗ/НХ-211060/НЮ від 23.12.2021 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято передбачений договором товар на загальну суму 3 528 072 грн 60 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаною повноважними представниками сторін видатковою накладною № 25 від 29.12.2021 та податковою накладною, зареєстрованою 24.01.2022.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору поставки № ПЗ/НХ-211060/НЮ від 23.12.2021 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 416 543 грн 12 коп., що також не було спростовано відповідачем. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань позивачем за загальний період прострочення з 28.03.2022 до 12.01.2023 нараховано 1 997 грн 02 коп. штрафних санкцій, 59 910 грн 69 коп. 3 % річних та 449 468 грн 72 коп. інфляційних втрат. Також позивач зазначає, що ним, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань понесені збитки 225 819 грн 96 коп. у вигляді курсової різниці за укладеним з ДП "Таркетт УА" договором від 22.07.2021 № Т-09/21.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару за договором поставки № ПЗ/НХ-211060/НЮ від 23.12.2021 та факту наявності заборгованості у розмірі 416 543 грн 12 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 997 грн 02 коп. штрафних санкцій, 59 910 грн 69 коп. 3 % річних та 449 468 грн 72 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з 28.03.2022 до 12.01.2023.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України надано можливість визначення розміру процентів саме у річних, а не у будь-який інший спосіб, обумовлений у договорі. Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).

Так, відповідно до пункту 8.2 договору сторони відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України встановили, що розмір відповідальності покупця за прострочення виконання грошового зобов`язання за цим договором становить0,1 відсотка річних від простроченої суми грошових зобов`язань за цим договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно частини 1 статті 546 та статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України

В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд зазначає, що у пункті 8.12 договору сторони погодили інший розмір процентів річних (0,1%), що вказує на фактичну реалізацію принципу свободи договору як одного з основоположних у цивільному законодавстві. З огляду на наведене суд дійшов висновку про те, що позивачем безпідставно нараховано 3% річних на суму простроченої заборгованості за договором.

За результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення відсотків річних та інфляційних втрат судом встановлено, що розмір вказаних нарахувань, перерахований судом у відповідності до вимог цивільного законодавства та положень договору, з урахуванням визначеного судом періоду прострочення, становить 8 26 грн 24 коп. відсотків річних та 117 964 грн 13 коп. інфляційних втрат, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі, визначеній судом, а саме: 8 26 грн 24 коп. відсотків річних та 117 964 грн 13 коп. інфляційних втрат.

Крім того, у зв`язку з тим, що позивачем не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо нарахування пені та штрафу за невиконання чи неналежне виконання покупцем грошових зобов`язань за договором поставки № ПЗ/НХ-211060/НЮ від 23.12.2021, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 1 997 грн 02 коп. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 225 819 грн 96 коп. збитків, суд зазначає наступне.

В обґрунтування заявлених вимог про стягнення збитків позивач посилається на те, що між позивачем та виробником продукції (лінолеуму) - Дочірнім підприємством "Таркетт У А" укладено договір № Т-09/21 від 22 липня 2021 року, згідно з додатком №9 якого оплата за відвантажену продукцію відбувається у гривнях на основі валютного еквіваленту (в Євро) із застосуванням офіційного курсу, встановленого Національним банком України на дату оплати. За твердженням позивача, враховуючи те, що розрахунки між позивачем та виробником напряму залежать від розрахунків між позивачем та відповідачем, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тускар" сплатило на рахунок Дочірнього підприємства "Таркетт УА" курсову різницю в розмірі 225 819 грн 96 коп., яку просить суд стягнути з відповідача як збитки.

Правові підстави та умови відшкодування збитків визначені, зокрема положеннями Глави 3 "Захист цивільних прав та інтересів" Розділу І "Основні положення" Книги першої "Загальні положення", Глави 51 "Правові наслідки порушення зобов`язання. Відповідальність за порушення зобов`язання" Розділу І "Загальні положення про зобов`язання" Книги п`ятої "Зобов`язальне право" Цивільного кодексу України та Главою 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Розділу V "Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання" Господарського кодексу України .

Відповідно до частини першої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов`язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення

Частиною 4 статті 612 Цивільного кодексу України установлено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до частини 1 статті 613 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов`язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Згідно із частиною першою статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За приписами частини першої статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною другою статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із частиною другою статті 224, частиною першою статті 225 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, адже частиною першою цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Оскільки відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, застосування цієї відповідальності можливе лише за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, вини боржника.

У цивільному праві протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності)). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Судом встановлено, що відповідно до пункту 1.5 договору постачальник гарантує, що товар новий, належить йому на праві власності та не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними та/або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.

Крім того, суд зазначає що позивач є господарюючим суб`єктом і несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто позивач, здійснюючи господарську діяльність, однією зі складових якої є укладення господарських договорів, мав передбачити пов`язані із цим ризики.

З огляду на вищевикладене та зважаючи на те, що суду не надано належних доказів наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема, наявності вини відповідача у неналежному виконанні позивачем своїх грошових зобов`язань з контрагентами, та як наслідок причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, оскільки умовами укладеного між сторонами договору поставки № ПЗ/НХ-211060/НЮ від 23.12.2021 не передбачена відповідальність покупця за виконання позивачем грошових зобов`язань з контрагентами, вимоги позивача про стягнення з відповідача 225 819 грн 96 коп. збитків визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Філії "Південно-Західна залізниця" Структурний підрозділ служба організації та проведення закупівель (01601, місто Київ, вулиця Лисенка, будинок 6, ідентифікаційний код 40081221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тускар" (68003, Одеська область, Одеський район, місто Чорноморськ, вулиця Паркова, будинок 44, квартира 36, ідентифікаційний код 42030529) 416 543 (чотириста шістнадцять тисяч п`ятсот сорок три) грн 12 коп. основної заборгованості, 117 964 (сто сімнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят чотири) грн 13 коп. інфляційних витрат, 826 (вісімсот двадцять шість) грн 24 коп. відсотків річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 030 (вісім тисяч тридцять) грн 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний тест рішення складено: 15.06.2023

Суддя Н.Плотницька