Рішення

від 27.04.2023 по справі 911/528/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2023 р. м. Київ Справа № 911/528/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Вада Логістік»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління № 86»

прo стягнення 93 018,65 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засідання: Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: Коваленко А.О.

відповідача: не з`явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Вада Логістік» (надалі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління № 86» (надалі відповідач) прo стягнення 93 018,65 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.03.2023 року відкрито провадження у справі № 911/528/23 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 06.04.2023 року.

У судовому засідання 06.04.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача у судове засідання не з`явився. Розгляд справи відкладався на 27.04.2023 року.

В судовому засіданні 27.04.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач в судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 27.04.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, 27.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Вада Логістік» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління № 86» (відповідач) було укладено Заявку-Договір №183-27/11 (далі - Заявка-Договір).

Відповідно до умов Заявки-Договору позивач зобов`язався перевезти вантаж, а саме двері вхідні, а відповідач зобов`язався прийняти послуги та здійснити всі розрахунки у встановлені Договором строки.

У визначені у Заявці-Договорі строки, а саме: 30.11.2021 року позивач подав транспорт на вказане відповідачем місце завантаження у місті Чернігів та завантажив вантаж. Вантаж було доставлено 10.12.2021 року у місце призначення - м. Єреван, що підтверджується відміткою про отримання вантажу вантажоодержувачем.

Відповідно до Заявки-Договору оплата вартості перевезення проводиться відповідачем протягом 3 днів по факту постановки автомобіля на митне очищення.

Умовами Заявки-Договору визначено вартість та порядок розрахунку та погоджено сторонами сплату 2600 (USD) по курсу НБУ безготівково по факту подачі автомобіля на митне очищення, оплата по сканкопіям документів протягом 3 днів.

Автомобіль був поставлений на митне очищення 08.12.2021 року, що підтверджується відповідними документами: декларацією ТІ, у зв`язку з чим, позивачем 10.12.2021 року відповідачу було виставлено рахунок і акт приймання-передачі послуг на суму 71 062,42 грн.

Оскільки обов`язок оплати у відповідача виник ще 10.12.2021 року, сума заборгованості, що в еквіваленті складає 2600 доларів США, повинна була сплачена по курсу НБУ (на 08.12.2021 року 27,3317 грн. за 1 долар США).

07.12.2022 року позивач направив Відповідачу вимогу про оплату послуг з перевезення вантажу, однак заборгованість не була погашена. У зв`язку з чим, позивач в позові просить стягнути з відповідача 71 062,42 грн. заборгованості з оплати послуг з перевезення вантажу.

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати послуг з перевезення вантажу позивач в позові також просить стягнути з відповідача

На підставі ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України 19 444,71 грн. інфляційних та 2511,52 грн. 3% річних, які нараховані на суму заборгованості 71 062,42 грн. за фактичні періоди прострочення платежу.

В ході розгляду спору відповідач відзиву на позов не подав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.

Одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19.05.1956 року (далі - Конвенція).

Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно з листом Міністерства закордонних справ України від 15.05.2007 року №72/14-612/1-1559 «Щодо набуття чинності міжнародними договорами» ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007 року.

Стаття 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

На виконання взятих на себе зобов`язань позивачем у грудні 2022 року було надано відповідачу послуги, обумовлені умовами Заявки-Договору №183-27/11, вартість яких складала 2600 дол. США, що по курсу НБУ становило на момент настання строку оплати 71 062,42 грн. На підтвердження виконання Заявки-Договору позивачем надано суду міжнародну товарно-транспортну накладну CMR, в графі № 24 якої міститься відмітка вантажоотримувача про отримання вантажу.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до ч. 1 ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються дим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, позивачем доведено факт надання відповідачеві послуг з перевезення вантажу у грудні 2022 року вартістю 71 062,42 грн. на підставі Заявки-Договору №183-27/11.

На підтвердження виконання Заявки-Договору №183-27/11 позивачем надано суду міжнародну товарно-транспортну накладну CMR, в графі № 24 якої міститься відмітка вантажоотримувача про отримання вантажу.

Таким чином, з огляду на норму ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України позивач, як перевізник, доставив довірений йому відповідачем (відправником) вантаж до пункту призначення та видав його вантажоодержувачу, що є підставою для виникнення у відправника зобов`язання з оплати за перевезення вантажу встановленої плати.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на викладене, за наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про доведеність існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем з оплати перевезення вантажу у сумі 71 062,42 грн. Таким чином, позовні вимоги у відповідній частині доведені, обґрунтовані, відповідачем не спростовані і підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений в ході розгляду спору факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача річних та інфляційних правомірні і обґрунтовані, доданий до позову розрахунок є арифметично вірним і відповідає фактичним обставинам справи.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 19 444,71 грн. інфляційних та 2511,52 грн. 3% річних доведені, обґрунтовані, відповідачем не спростовані і підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Вада Логістік» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління № 86» прo стягнення 93 018,65 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління № 86» (08301, Київська обл., Бориспільський р-н, м. Бориспіль, вул. Нова, 31-б, оф. 126, код ЄДРПОУ 40971230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Вада Логістік» (03134, м. Київ, вул. Сім`ї Соснових, 9, код ЄДРПОУ 42706285) 71 062,42 грн. боргу, 19 444,71 грн. інфляційних, 2511,52 грн. 3% річних та 2 684,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 14.06.2023 року