Рішення

від 05.06.2023 по справі 914/615/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2023 Справа № 914/615/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В., за участю секретаря судового засідання Пришляк М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова,

в інтересах держави в особі: Львівської міської ради,

до відповідача: Обслуговуючого гаражно-будівельного кооперативу «Авто»,

третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ,

про: припинення права постійного користування земельною ділянкою,

представники сторін:

від прокуратури: Леонтьєва Н.Т.

від позивача: Барда Ю.М.;

від відповідача: не з?явився;

від третьої особи: не з`явився;

ВСТАНОВИВ

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова, в інтересах держави в особі Львівської міської ради до Обслуговуючого гаражно-будівельного кооперативу «Авто», третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.03.2023. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

В підготовче засідання 08.05.2023 з?явилися представники прокуратури, позивача та третя особа, відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. Ухвалою від 08.05.2023 закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті на 05.06.2023.

В судове засідання 05.06.2023 з`явився представник прокуратури та міської ради, відповідач та третя особа явку не забезпечили.

Враховуючи, що зібраних матеріалів достатньо для з`ясування обставин справи та прийняття рішення, судjv 05.06.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція прокуратури

Прокуратура на підставі долучених до матеріалів справи доказів просить припинити Обслуговуючому гаражно - будівельному кооперативу «Авто» право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим 4610137200:05:010:0059, площею 0,0763 га, яка надана у постійне користування на підставі Державного акту І-ЛВ № 004732 від 26.03.1998.

Позиція позивача

Львівська міська рада підтримала позовні вимоги з підстав викладених у письмових поясненнях.

Позиція відповідача

Відповідача правом на подання відзиву не скористався, позовних вимог не спростував, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Позиція третьої особи

ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав.

ОБСТАВНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

На підставі клопотання автогаражного кооперативу «Авто» №02-17 від 25.08.1997 про переоформлення 763 м2 земельної ділянки по АДРЕСА_1 на автогаражний кооператив «Авто» з наданням права будівництва індивідуальних гаражів для членів названого кооперативу, прийнято рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №6 від 16.01.1998 «Про вилучення у Львівського підприємства міських електричних мереж земельної ділянки та надання її автогаражному кооперативу «Авто» для будівництвагаражів на вул. Китайська, 7» надано автогаражному кооперативу «Авто» земельну ділянку площею 0,0763 га на вул. Китайській, 7 у м. Львові.

В подальшому, автогаражному кооперативу «Авто» видано Державний акт на право постійного користування землею серія І-ЛВ № 004732 від 26.03.1998 для будівництва гаражів.

Наказом департаменту містобудування Львівської міської ради від 12.03.2015 №79 (далі - Наказ) затверджено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на будівництво автогаражним кооперативом «Авто» гаражних боксів закритого типу з магазином супутніх товарів на вул. Китайська, 7 у м. Львові. Вказаний наказ підготовлено на підставі звернення автогаражного кооперативу «Авто», містобудівного розрахунку з техніко - економічними показниками на забудову земельної ділянки гаражними боксами закритого типу з магазином супутніх товарів на вул. Китайська, 7 у м. Львові, державного акту на право постійного користування землею серія І-ЛВ № 004732 від 26.03.1998, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, інформаційної довідки про інженерно-геологічні та гідрогеологічні умови земельної ділянки для будівництва гаражних боксів закритого типу з магазинами супутніх товарів на вул. Китайській, 7 у м. Львові від 09.10.2014 №09/10.

Вказаний Наказ передбачав будівництво приміщення загальною площею 329,30 м2, в тому числі 82,80 м2 - площа магазину, 246,50 м2 - площа гаражних боксів. Відповідно до містобудівного розрахунку, на підставі якого було прийнято Наказ, приміщення повинно було включати 5 гаражних боксів з окремими заїздами.

Відповідно до інформації з офіційного сайту «Опендатабот» 16.12.2016 автогаражний кооператив «Авто» змінив назву на Обслуговуючий гаражно - будівельний кооператив «Авто» (далі - ОГБК «Авто»).

З метою використання земельної ділянки за цільовим призначенням для будівництва гаражів ОГБК «Авто» (у Договорі - Забудовник) уклав з ТзОВ «Укрдевелопінвест» (у Договорі - Інвестор) договір про спільну діяльність №20/02 від 20.02.2020 (далі - Договір) предметом якого (п. 2.1 Договору) є участь Сторін у будівництві гаражних боксів закритого типу з магазинами супутніх товарів (в договорі - Об`єкт) на земельній ділянці площею 0,0763 га, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Китайська, 7 та перебуває у постійному користуванні Забудовника на підставі Державного акту на постійне користування землею серія І-ЛВ №004732 від 26.03.1998 з отриманням Об`єкту у власність Інвестора на умовах і в порядку, передбаченими Договором.

Водночас, Забудовник є землекористувачем і замовником будівництва Об`єкту, зокрема шляхом виконання зобов`язань, визначених цим Договором (п.2.3 Договору). Інвестор здійснює фінансування будівництва Об`єкту шляхом внесення Інвестиції, а Забудовник забезпечує реалізацію Інвестиції Інвестора для будівництва Об`єкту згідно з п.1.1 Договору (п.2.3 Договору). За умови виконання Інвестором узятих за цим Договором зобов`язань Інвестор отримує у власність інвестовану будову, натомість Інвестор проводить благоустрій території автогаражного кооперативу за адресою: м. Львів, вул. Січинського, 1 (п.2.4.1 Договору). Однак, сторони Договору не узгодили об`єм робіт по благоустрою території автогаражного кооперативу за адресою: м. Львів, вул. Січинського, 1, що вказує про формальний характер вказаного пункту.

Зобов`язання Забудовника вважаються виконаними з моменту здачі Об`єкту в експлуатацію й оформлення свідоцтва про право власності Інвестора на Об`єкт інвестування відповідно до цього Договору (п.2.11 Договору).

За умовами Договору Забудовник надає земельну ділянку, яка перебуває у нього на праві постійного користування Інвестору для будівництва гаражних боксів, які в подальшому на праві приватної власності переходять Інвестору, а відтак Інвестор стає фактичним користувачем земельної ділянки, яка знаходиться під збудованою спорудою.

ОГБК «Авто» розпорядився земельною ділянкою по вул. Китайська, 7 у м. Львові шляхом фактичної передачі земельної ділянки для будівництва нерухомого майна, яке в подальшому на праві приватної власності перейшло Інвестору.

Відповідно до клопотання автогаражного кооперативу «Авто» №02-17 від 25.08.1997 на підставі якого Львівська міська рада передала земельну ділянку по вул. Китайська, 7 у м. Львові у постійне користування автогаражному кооперативу «Авто» будівництво гаражних боксів повинно було здійснюватись для членів кооперативу. Однак, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб засновники ТзОВ «Укрдевелопінвест», яке зареєстроване 18.02.2020 та основним видом діяльності є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, не були членами ОГБК «Авто».

Згідно Повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ЛВ 051201111652 (далі - Повідомлення) «Нове будівництво автогаражним кооперативом «Авто» гаражних боксів закритого типу з магазинами супутніх товарів на вул. Китайській, 7 у м. Львові», замовник - Обслуговуючий гаражно - будівельний кооператив «Авто». Нове будіництво автогаражним кооперативом «Авто» гаражних боксів закритого типу з магазинами супутніх товарів, відповіно до Повідомлення передбачає будівництво ДКБС: 1242.1 Гаражі наземні, зокрема загальна площа приміщень становить 334,5 м2, загальна площа магазинів - 85,17 м2, загальна площа гаражних боксів - 107,61 м2.

Відповідно до Декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 29.09.2021 №ЛВ 101210929159 (далі - Декларація) «Нове будівництво автогаражним кооперативом «Авто» гаражних боксів закритого типу з магазинами супутніх товарів на вул. Китайській, 7 у м. Львові», замовник - Обслуговуючий гаражно-будівельний кооператив «Авто». Так, згідно Декларації побудована споруда має загальну площу приміщення та будівлі 367,7 м кв.

Відповідно до п. 1.1 Договору об`єктом є гаражні бокси закритого типу з магазинами супутніх товарів на земельній ділянці площею 0,0763 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно п. 8.2 Договору цей Договір діє до моменту виконання Сторонами всіх зобов`язань, які встановлені Договором або з нього випливають, у повному обсязі. Договір поклав обов`язок на Забудовника забезпечувати виконання обов`язків землекоритувача земельної ділянки, на якій будується Об`єкт (п.3.1.1 Договору). Після закінчення будівництва забезпечити здачу Об`єкту в експлуатацію (п. 3.1.6 Договору).

ОГБК «Авто», як заявник для реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта, знав про суцільно збудовану споруду, загальною площею 367,7 м2 без розподілу приміщень на гаражні бокси, передбачені містобудівним розрахунком з техніко-економічними показниками на забудову земельної ділянки гаражними боксами закритого типу з магазинами супутніх товарів на АДРЕСА_1 , містобудівними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки, затвердженими наказом Департаменту містобудування Львівської міської ради №79 від 12.03.2015, а також повідомленням про початок виконання будівельних робіт.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.12.2022 № 316676330 стосовно будівлі під літерою А- 1 загальною площею 367,7 кв.м на АДРЕСА_1 , яка розміщена на обстежуваній земельній ділянці, містяться наступі дані:

- 19.10.2021 право власності на вказану будівлю зареєстровано за ТзОВ «Укрдевелопінвест», код ЄРДПОУ 43518387, на підставі договору про сумісну діяльність по будівництву, серія та номер: 20/02 виданий 20.02.2020, видавник: ОГБК «Авто» та ТзОВ «Укрдевелопінвест»;

- вказане право власності припинено 07.12.2021 та зареєстровано приватну спільну часткову власність на дану будівлю за ОСОБА_2 (підставою для державної реєстрації є договір купівлі-продажу 2/5 ідеальних часток у праві власності на нерухоме майно загальною площею 367,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу №9278 від 23.12.2021. Також, право власності на 3/5 частки вказаного об`єкта нерухомості зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу №8837 від 07.12.2021.

В подальшому, вказаний об`єкт нерухомості загальною площею 320,00 кв.м надано в оренду ТзОВ Торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод» на підставі договору оренди №72 від 18.01.2022 строком на 10 років.

Згодом, 25.11.2022 право власності на будівлю загальною площею 367,7 кв.м зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу будівлі №17089 від 25.11.2022, однак договір оренди з Торгівельно-виробничою компанією «Львівхолод» розірваний не був, а орендодавцем став ОСОБА_1

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до принципу раціонального використання та охорони земель земельні ділянки (частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами) підлягають використанню виключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню.

За змістом ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених ст. 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Статтею 143 Земельного кодексу України передбачено, що підставою примусового припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням - невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень).

Цільове призначення земельних ділянок, які надані громадянам, юридичним особам у власність чи постійне користування, зазначається в державних актах на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою.

Так, Галицькою окружною прокуратурою м. Львова скеровано лист №14.50/105-8760вих-22 від 07.11.2022 в Департамент містобудування Львівської міської ради з вимогою про проведення обстеження земельної ділянки кадастровий номер 4610137200:05:010:0059 на предмет її використання за цільовим призначенням, враховуючи спорудження, які на ній розташовані із залученням відповідних представників управлінь та відділів Львівської міської ради.

За результатами проведеної перевірки Львівська міська рада склала акт обстеження земельної ділянки №47 від 02.12.2022 в якому зазначено, що будівля літ. А-1 загальною площею 367,7 кв.м функціонує як магазин самообслуговування торгової мережі «Рукавичка», що входить у структуру торгово - виробничої компанії «Львівхолод» та перебуває в приватній власності ОСОБА_1 .

Гаражних боксів на обстежуваній земельній ділянці не виявлено. Ознаки використання обстежуваної земельної ділянки ОГБК «Авто» відсутні.

Вказані обставини підтверджуються Договором оренди нежитлових приміщень від 18.01.2022 укладеним між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ТзОВ «Торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод».

Так, згідно п.2.1 об`єкт оренди надається Орендарю для здійнення статутної діяльності, у тому числі, але не виключно, для використання під розміщення магазину (супремаркету) універсального асортименту, організації роздрібної торгівлі товарами широкого ужитку, продуктами харчування, алкогольними та тютюновими виробами, а також для організації елементів виробничого циклу з переробки харчової сировини, виробництва кулінарних виробів, розміщення складських приміщень, ділового офісу, тощо. Точна мета оренди визначається Орендарем самостійно. Також, п. 7.2.2 прописує обов`язок Орендаря використовувати Об`єкт оренди виключно у відповідності до мети оренди, що визначена у п.2.1 Договору.

Відповідно до п.5.7 Договору у випадку зміни власника Об`єкта оренди Договір зберігає свою дію щодо нового власника і до нового власника переходять всі права та обов`язки Орендодавця.

Отже, ОСОБА_1 , як власник нежитлового приміщення, фактично використовує земельну ділянку площею 0,0763 га (кадастровий номер 4610137200:05:010:0059) на АДРЕСА_1 для обслуговування будівлі загальною площею 367,7 кв.м за відсутності відповідного рішення Львівської міської ради про надання її в (користування) оренду та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. Вбачається використання обстежуваної земельної ділянки з порушенням виду цільового призначення, оскільки на вказаній ділянці знаходиться будівля торгівлі, відповідно, цільове призначення земельної ділянки - за кодом КВЦПЗ - 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Судом встановлено, що передбачені законом підстави для перебування вказаної земельної ділянки у постійному користуванні ОГБК «Авто» відсутні, а земельна ділянка використовується всупереч її цільовому призначенню.

Таким чином, наведені норми діючого законодавства встановлюють, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є саме використання ОГБК «Авто» землі не за цільовим призначенням, тобто з іншою метою, ніж та, для якої було надано землю.

Тому, оскільки згідно Державного акта на право постійного користування землею І-ЛВ №004732 від 26.03.1998 земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:05:010:0059 надано у постійне користування для будівництва гаражів, однак на даний час на її місці знаходиться будівля торгівлі, яка належить на праві власності ОСОБА_1 відповідно, цільове призначення земельної ділянки за кодом КВІДПЗ 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, наявні підстави для припинення права постійного користування земельною ділянкою у зв`язку з її використанням не за цільовим призначенням.

Відповідна правова позиція застосування приписів ст. 143 Земельного кодексу України наведена у постанові Верховного Суду України від 20.05.2015 у справі №17/5007/1093/12.

Аналогічна позиція зазначена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.02.2020 у справі № 915/47/17. Так, поняття «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням» стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки.

Цільове призначення земельної ділянки відповідно до законодавчо встановлених категорій земель визначається на підставі документації із землеустрою, а порядок використання земельної ділянки в межах певної категорії визначається землекористувачем самостійно, проте з обов`язковим дотриманням містобудівної документації та документації із землеустрою. Таку позицію навів Верховний Суд у постанові від 14.07.2020 в справі №916/1998/19.

Таким чином, ОГБК «Авто» використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням, що є підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою відповідно до вимог ст. 143 Земельного кодексу України та позбавляє можливості Львівську міську раду здійснювати повноваження власника земельної ділянки у порядку та спосіб визначений законом.

Щодо набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці суд зазначає наступне.

Так, згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.12.2022 № 316676330 стосовно будівлі під літерою А-1 загальною площею 367,7 кв.м на АДРЕСА_1 19.10.2021 право власності на вказану будівлю зареєстровано за ТзОВ «Укрдевелопінвест», на підставі договору про сумісну діяльність по будівництву, серія та номер: 20/02 виданий 20.02.2020, видавник: ОГБК «Авто» та ТзОВ «Укрдевелопінвест» 07.12.2021 зареєстровано приватну спільну часткову власність на дану будівлю за ОСОБА_2 (підставою для державної реєстрації є договір купівлі-продажу 2/5 ідеальних часток у праві власності на нерухоме майно загальною площею 367,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу №9278 від 23.12.2021. Також, право власності на 3/5 частки вказаного об`єкта нерухомості зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу №8837 від 07.12.2021.

На даний час на земельній ділянці знаходиться будівля торгівлі загальною площею 367,7 кв.м, яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 17089 від 25.11.2022.

З постанови Вищого господарського суду України від 24.11.2016 у справі №914/1347/15 вбачається, що набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельнійділянці (пункт «е» статті 141 Земельного кодексу України) є окремою, самостійною та незалежною підставою для припинення права на земельну ділянку.

Тому, враховуючи всі підстави припинення права користування земельною ділянкою, передбачені ст. 141 Земельним кодексом України, право постійного користування вказаною земельною ділянкою підлягає припиненню.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», серія та номер: 5245-VІ, виданий 06.09.2012, видавник: Верховна Рада України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

При обранні способу захисту прокурор виходив з положень ч. ч. 1, 2 ст.16 ЦК України, якими передбачено право звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому, застосовано норми ст. 152 ЗК України, якою визначено способи захисту прав на земельні ділянки та передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів (ч. 3 ст. 152 ЗК України).

Відповідно до ст. 5 ГПК України, який встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (ст. 1 ГПК України), здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Таким чином, процесуальним законом господарському суду надано право здійснювати захист порушених прав і законних інтересів у земельних правовідносинах іншими, ніж передбачено у ст. 16 ЦК України та ст. 152 ЗК У країни, способами захисту виходячи з їх ефективності.

Отже, у спорах щодо захисту прав на землю у визначенні предмета позову як способу захисту права та законного інтересу слід враховувати положення спеціальних норм, а саме ст. 16 ЦК України та ст. 152 ЗК України, а також ч. ч. 1,2 ст. 5 ГПК України.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічні висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі №916/3156/17.

Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 331/6927/16-ц).

Таким чином, обраний прокурором спосіб захисту порушених прав держави є ефективним, відповідає змісту порушеного права та інтересу, призведе до реального відновлення інтересу держави та попередить загрозу порушення права на землю комунальної власності, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

ПРЕДСТАВНИЦЬКІ ПОВНОВАЖЕННЯ

Разом з тим, відповідно до п. 3 ст. 1311 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи Іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Щодо правових підстав для представництва інтересів держави, наведених в позовній заяві, слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №915/20/18 виклав правову позицію з приводу представництва прокуратурою інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування.

Зокрема, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Поряд з цим в контексті сфери правовідносин у даній справі, зокрема, законності користування земельною ділянкою комунальної власності, важливу роль відіграє конституційний принцип законності реалізації права власності на комунальне майно в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Крім цього, суд в даному аспекті також зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зробила правовий висновок про те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (п. 37 Постанови).

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення Інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (п. 38).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу (п. 40 Постанови).

Аналогічні правові висновки зазначено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18.

Незважаючи на те, що ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем і відповідачем, зокрема звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування, питання припинення правовідносин засобами цивільно-правового реагування, радою не вирішувалось.

Вказані обставини є достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності Позивача та обґрунтованою підставою для застосування представницьких повноважень прокурором з метою захисту порушених інтересів держави.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Незвернення Позивача до суду в даному випадку свідчить про нездійснення захисту порушених інтересів територіальної громади уповноваженим органом та є правовою підставою для звернення прокуратури до суду з позовом.

Так, Галицькою окружною прокуратурою м. Львова скеровано лист №14.50/105-9950вих-22 від 13.12.2022 в Львівську міську раду щодо нецільового використання ОГБК «Авто» земельної ділянки з проханням повідомити про вжиті заходи та наміру вжиття таких заходів з метою усунення вказаного порушення земельного законодавства.

Львівська міська рада скерувала лист №2901 -вих-116238 від 27.12.2022 у Галицьку окружну прокуратуру м. Львова про невжиття заходів щодо захисту права комунальної власності на земельну ділянку площею 763 кв. м на вул. Китайська, 7 у м. Львові, кадастровий номер 4610137200:05:010:0059 та у випадку подання відповідного позову Галицькою окружною прокуратурою м. Львова, Львівська міська рада підтримає позов у суді.

Отже, у зв`язку з тим, що Львівська міська рада не мала наміру звертатися до суду для захисту інтересів держави, даний позов пред`явлено прокурором в інтересах держави в особі вказаного органу як власника земельної ділянки.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Саме до таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 08.02.2019 у справі №915/20/18.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами ст.ст. 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно - правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 Земельного кодексу України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Перебування земельної ділянки на праві постійного користування без наявності визначених законом підстав в даному випадку позбавляє Львівську міську раду правомочностей володільця землі в тому обсязі, який дозволяє її статус.

В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності та користування на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Разом з тим, ОГБК «Авто» використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням, що обумовлює беззаперечний підвищений суспільний інтерес до правильного застосування законодавства у даній сфері, що узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини наведеною в п. 54 рішенні у справі «Трегубенко проти України».

За таких обставин «суспільним», «публічним» інтересом звернення Галицької окружної прокуратури м. Львова до суду з вимогою про припинення права постійного користування земельною ділянкою є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання незаконного використання земель громадського призначання для цілей несумісних з правовим режимом використання земель вказаної категорії, а також захист суспільних інтересів загалом.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача в розмірі 2 589,00 грн.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76 - 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2.Припинити Обслуговуючому гаражно-будівельному кооперативу «Авто» право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4610137200:05:010:0059, площею 0,0763 га, яка надана у постійне користування на підставі Державного акту І-ЛВ № 004732 від 26.03.1998.

3. Судові витрати в розмірі судового збору 2 589,00 грн стягнути з Обслуговуючого гаражно будівельного кооперативу «Авто» (79035, м. Львів, вул. Січинського, 1, ЄДРПОУ 23951471) на користь Львівської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02910031).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 15.06.2023.

СуддяГорецька З.В.