Рішення

від 05.06.2023 по справі 914/1063/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2023 Справа № 914/1063/23

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика меблів «ВЕЕМ», місто Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРРО», місто Львів

про стягнення 81 912,88 грн.

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика меблів «ВЕЕМ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРРО» про стягнення 81 912,88 грн заборгованості, з яких 41 455,67 грн основний борг, 1 929,55 грн три проценти річних, 23 878,90 грн пеня, 14 648,76 грн інфляційні втрати.

Ухвалою від 07.04.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначив розгляд справи по суті на 08.05.2023.

Протокольною ухвалою від 08.05.2023, суд відклав судове засідання по розгляду справи по суті на 05.06.2023, відсутньому в судовому засіданні відповідачу, суд в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України, надіслав ухвалу-повідомлення про дату та час наступного судового засідання. Явка представників учасників справи не визнавалась судом обов`язковою.

Позивач явки уповноваженого представника в судове засідання 05.06.2023 для розгляду справи по суті не забезпечив, проте, 05.06.2023на електронну адресу суду надійшла заява позивача (вх.№13974/23), про розгляд справи без участі представника позивача, за наявними в матеріалах справи документами. Станом на дату та час проведення судового засідання 05.06.2023 інші заяви, клопотання від позивача до суду не надходили. Явка представника позивача в судове засідання 05.06.2023 не визнавалась судом обов`язковою.

Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання 05.06.2023 для розгляду справи по суті не забезпечив. Відзив, заяви, клопотання від відповідача станом на дату та час проведення судового засідання до суду не надходили. Явка представника відповідача в судове засідання 05.06.2023 не визнавалась судом обов`язковою.

Ухвала суду від 07.04.2023 про та відкриття провадження у справі та призначення судового засідання для розгляду справи по суті на 08.05.2023 надсилалась відповідачу на адресу вказану в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79069, Львівська область, місто Львів, вулиця Шевченка, будинок 323-б.

25.05.2023 на адресу суду повернувся поштовий конверт з рекомендованим відправленням відповідачу ухвали суду від 07.04.2023 про відкриття провадження у справі за адресою: 79062, Львівська область, місто Львів, вулиця Шевченка, будинок 323-б, з відміткою поштового відділення про те, що причиною повернення є: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Протокольна ухвала від 08.05.2023про відкладення судового засідання по розгляду справи по суті на 05.06.2023 надсилалась відповідачу на адресу вказану в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79069, Львівська область, місто Львів, вулиця Шевченка, будинок 323-б.

Слід зазначити, що протокольною ухвалою суду від 08.05.2023 явка представника сторін в судове засідання 05.06.2023 для розгляду справи по суті не визнавалась судом обов`язковою.

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Господарським судом Львівської області було вжито заходів щодо належного повідомлення відповідача про рух позовної заяви, шляхом направлення копії ухвал засобами поштового зв`язку відповідачу на адресу вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79062, Львівська область, місто Львів, вулиця Шевченка, будинок 323-б.

В матеріалах справи наявний поштовий конверт з рекомендованими відправленнями відповідачу ухвали суду від 07.04.2023 про відкриття провадження у справі та призначення судового засідання на 08.05.2023.

Наведений вище поштовий конверт з рекомендованим поштовим відправленням відповідачу ухвали у справі №914/1063/23 був повернений підприємством поштового зв`язку, з відміткою поштового відділення про те, що причиною повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

забезпечує відкритий безоплатний та цілодобовий доступ на офіційному веб-порталі судової влади України до внесених до такого реєстру судових рішень.

Слід врахувати, що відповідач має демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи.

Таким чином, відсутність будь-яких заяв або клопотань відповідача, з урахуванням направлення судом на адресу відповідача копії ухвал у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у її своєчасному розгляді.

Неотримання відповідачем кореспонденції, яка направлялася судом на його адресу, зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд також звертає увагу, що у рішенні від 03.04.2008 р. у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон ЕліментаріяСандерс проти Іспанії» від 07.07.1989 р.).

Враховуючи належне повідомлення сторін про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, беручи до уваги заяву позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача, а також враховуючи, що явка представників в засідання обов`язковою не визнавалась, суд не вважає відсутність представників сторін у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті в даному судовому засіданні. Клопотання від відповідача щодо відкладення розгляду справи не надходили.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 05.06.2023 прийнято рішення у справі. Вступну та резолютивну частини рішення долучено до матеріалів справи.

Суть спору та правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.10.2020 між сторонами було укладено договір №01/10/2020 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу в строкове платне користування нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Шевченка, буд. 323Б, загальною площею 22,60 м2.

За умовами вказаного договору відповідач зобов`язувався сплачувати рахунки виставлені орендодавцем відповідно до п.5.5. даного договору в строки, встановлені даним договором. Однак, відповідач порушив свої зобов`язання, орендну плату та покриття експлуатаційних витрат сплачував несвоєчасно та не в повному розмірі, у зв`язку з чим станом на момент подання позовної заяви заборгованість становить 41 455,67 грн.

У зв`язку з порушенням строків оплати позивач нарахував відповідачу три проценти річних в сумі 1 929,55 грн, пеню в сумі 23 878,90 грн, інфляційні втрати в сумі14 648,76 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 81 912,88 грн заборгованості, з яких 41 455,67 грн основний борг, 1 929,55 грн три проценти річних, 23 878,90 грн пеня, 14 648,76 грн інфляційні втрати.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 10000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.

Обставини встановлені судом.

01 жовтня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЕМ» (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОРРО» (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - орендар) було укладено договір №01/10/2020 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна (надалі договір).

Відповідно до п.п.1.1.-1.2. договору орендодавець передає орендареві за плату на певний строк у користування нежитлові приміщення у нерухомому майні для здійснення господарської діяльності. У користування за даним договором оренди передається індивідуально визначене майно, що не втрачає в процесі використання своєї споживчої якості.

Згідно з п.1.3. та п.1.4. договору об`єктом оренди є нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул.Шевченка, 323 Б, загальною площею 22,60 (двадцять два цілих шість десятих) метрів квадратних (далі за текстом договору «об`єкт оренди»). Об`єкт оренди знаходиться в приватній власності орендодавця.

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що нежитлові приміщення надаються орендареві в строкове платне користування для використання їх у відповідності з господарською діяльністю орендаря.

Відповідно до п. 4.1. договору об`єкт оренди передається в оренду строком на 2 роки та 11 місяців з моменту його прийняття орендарем за Актом приймання-передачі об`єкта оренди в оренду.

Згідно з п. 4.3. договору нарахування орендної плати проводиться з моменту передачі орендодавцем нежитлових приміщень орендарю за актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 5.1. договору розмір орендної плати за користування одним квадратним метром об`єкта оренди становить100,00 грн 00 коп. з ПДВ. (сто гривень 00 коп.), в т. ч. ПДВ 20% - 16,67 грн (шістнадцять гривень шістдесят сім копійок ), за 1 (один) квадратний метр, а саме: 2260,00 (дві тисячі двісті шістдесят гривень нуль копійок ) з ПДВ, при цьому індекс інфляції не враховується.

Згідно з п. 5.3. договору орендна плата вноситься орендарем у наступному порядку; орендна плата за перший і останній місяці терміну дії договору оренди здійснюється шляхом 100%передоплати на поточний рахунок орендодавця не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання даного договору. Орендна плата вноситься орендарем не пізніше 05 (п`ятого) числа поточного місяця, за який вноситься оплата на підставі даного договору, згідно виставленого (надісланого чи переданого орендодавцем) рахунку.

Пунктом 5.5. договору сторони погодили, що оплата комунальних послуг не входить до розрахунку орендної плати згідно п, 5.1 даного договору. Крім орендної плати, орендар на підставі рахунків орендодавця відшкодовує витрати орендодавця за електроенергію та її транспортування, водопостачання та водовідведення, які фактично споживаються орендарем, на підставі показів відповідних лічильників, або пропорційно площі орендованого приміщення, експлуатаційні витрати та послуги постачальних організацій, а саме пожежна сигналізація та її обслуговування, охоронні послуги, що підтверджені відповідними розрахунками, вивіз сміття, тощо. Орендар відшкодовує частину сплачуваної орендодавцем орендної плати за землю згідно питомої ваги займаної площі від загальної вартості орендної плати за землю заадресою м. Львів, вул. Шевченка, 323 Б.

Відповідно до п. 5.7. договору оплата рахунків орендодавця, виставлених орендареві відповідно до п. 5.5. даного договору оренди, здійснюється не пізніше 5 (п`яти) днів після отримання рахунку орендарем від орендодавця та не швидше 05 числа кожного місяця який підлягає оплаті.

Відповідно до п. 6.1. договору орендодавець зобов`язаний, зокрема, передати у користування орендарю об`єкт оренди з 1 жовтня 2020 року на умовах, передбачених цим договором; вчасно надавати орендарю рахунки на оплату орендної плати та комунальних послуг.

Згідно з п. 7.1. договору орендар зобов`язаний, зокрема, використовувати об`єкт оренди за цільовим призначенням; своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату; своєчасно і в повному обсязі сплачувати витрати орендодавця за електроенергію, водопостачання та опалення, які фактично споживаються орендарем на підставі показів відповідних лічильників, або пропорційно площі орендованого приміщення.

Пунктом 9.1. договору сторони погодили, що за несвоєчасне перерахування орендної плати, або перерахування не, у повному обсязі на термін більше ніж 5 (п`ять) днів орендар бере зобов`язання сплатити орендодавцю пеню, що обчислюється від суми невиконаного зобов`язання з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, включаючи день сплати, а у разі прострочення сплати орендної плати більше ніж на 20 (двадцять) днів орендар додатково сплачує штраф з розрахунку: 10 % від несплаченої суми.

01.10.2020 року між сторонами підписано та скріплено печатками уповноважених представників сторін Акт приймання-передачі в оренду по договору оренди нерухомого майна №01/10/2020 від 01.10.2020, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду частину нежитлового приміщення загальною площею 22,6 м2, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, буд. 323Б. У вказаному Акті, зокрема, зазначено, що сторони підтверджують, що на момент передачі об`єкт перебуває в справному стані і є придатним для використання його за призначенням. Орендар підтверджує, що він не має жодних претензій щодо технічного стану переданого йому об`єкту.

01.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЕМ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОРРО» було укладено додаткову угоду до договору №01/10/2020 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, якою виклали п.5.1. договору в наступній редакції: «Розмір орендної плати за користування об`єктом оренди становить 3960 грн. 00 коп.(три тисячі дев`ятсот шістдесят гривень 00 копійок) в тому числі ПДВ 660 грн. 00 коп. (шістсот шістдесят гривень 00 коп.) за 39,6 (тридцять дев`ять цілих шість десятих) метрів квадратних.

01.05.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЕМ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОРРО» було укладено додаткову угоду до договору №01/10/2020 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, якою виклали п.5.1. договору в наступній редакції: «Розмір орендної плати за користування об`єктом оренди становить 5148 грн. 00 коп.(п`ять тисяч сто сорок вісім гривень 00 копійок) в тому числі ПДВ 858 грн. 00 коп. (вісімсот п`ятдесят вісім гривень 00 коп.) за 39,6 (тридцять дев`ять цілих шість десятих) метрів квадратних.

Позивач стверджує, що відповідач належно виконував свої зобов`язання за договором щодо сплати орендної плати та покриття експлуатаційних витрат до листопада 2021 року. Однак, в подальшому обов`язок із внесення орендної плати виконувався орендарем (відповідачем) неналежно, внаслідок чого за договором виникла заборгованість у сумі 41 455,67 грн.

Позивачем долучено до матеріалів справи копії Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме з оренди приміщень та відшкодування експлуатаційних витрат за період з листопада 2021 червня 2022. Акти підписані та скріплені печатками сторін у справі.

Відповідач взятих на себе зобов`язань зі сплати орендної плати зазначеної в п. 5.3. та експлуатаційних витрат зазначених в п. 5.5. договору у встановлений строк не провів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість, яка складає 41 455,67 грн.

У зв`язку з порушенням строків оплати позивач нарахував відповідачу три проценти річних в сумі1 929,55 грн, пеню в сумі 23 878,90 грн, інфляційні втрати в сумі 14 648,76 грн.

Загальна сума заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача, у зв`язку з невиконанням останнім зобов`язань за договором №01/10/2020 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна від 01.10.2020 становить 81 912,88 грн, з яких 41 455,67 грн основний борг, 1 929,55 грн три проценти річних, 23 878,90 грн пеня, 14 648,76 грн інфляційні втрати.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

Висновки суду.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №01/10/2020 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна від 01.10.2020.

Приписами статті 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з частиною 1 статті 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Факт передачі в оренду відповідачу частини нежитлового приміщення загальною площею 22,6 м2, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, буд. 323Б,підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі в оренду по договору оренди нерухомого майна №01/10/2020 від 01.10.2020, підписаного та скріпленого печатками уповноважених представників сторін 01.10.2020.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Одним із основних обов`язків орендаря у зобов`язанні з оренди майна є своєчасне та у повному обсязі внесення орендної плати.

У відповідності до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.3., п. 5.7. договору орендна плата вноситься орендарем не пізніше 05 (п`ятого) числа поточного місяця, за який вноситься оплата на підставі даного договору, згідно виставленого (надісланого чи переданого орендодавцем) рахунку.Оплата рахунків орендодавця, виставлених орендареві відповідно до п. 5.5. даного договору оренди, здійснюється не пізніше 5 (п`яти) днів після отримання рахунку орендарем від орендодавця та не швидше 05 числа кожного місяця який підлягає оплаті.

Згідно з п. 5.5. договору орендар зобов`язувався, крім орендної плати, на підставі рахунків орендодавця,зокрема, сплачувати експлуатаційні витрати, тощо.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені статтею 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідач взятих на себе зобов`язань зі сплати орендної плати зазначеної в п. 5.3. та експлуатаційних витрат зазначених в п. 5.5. договору у встановлений строк не провів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 41 455,67 грн.

Отже як станом на дату подання позовної заяви так і станом на дату прийняття судом рішення у відповідача існує борг зі сплати орендної плати зазначеної в п. 5.3. договору та експлуатаційних витрат зазначених в п. 5.5. договору №01/10/2020 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна від 01.10.2020 на загальну суму 41 455,67 грн.

Відповідач наявності заборгованості зі сплати основного боргу в сумі 41 455,67грн не спростовував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив, власного контррозрахунку не надав.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 41 455,67грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем трьох процентів річних, інфляційних втрат, пені, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно часини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами п. 9.1. договору сторони погодили, що за несвоєчасне перерахування орендної плати, або перерахування не, у повному обсязі на термін більше ніж 5 (п`ять) днів орендар бере зобов`язання сплатити орендодавцю пеню, що обчислюється від суми невиконаного зобов`язання з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, включаючи день сплати, а у разі прострочення сплати орендної плати більше ніж на 20 (двадцять) днів орендар додатково сплачує штраф з розрахунку: 10 % від несплаченої суми.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути пеню на загальну суму 23 878,90 грн, три проценти річних на загальну суму 1 929,55 грн, інфляційні втрати на загальну суму 14 648,76 грн.

Судом перевірено розрахунок пені, трьох процентів річних, та інфляційних втрат, та встановлено, що позивач пеню в сумі 23 878,90 грн, три проценти річних в сумі 1 929,55 грн та інфляційні втрати в сумі 14 648,76 грн нарахував правильно, отже вони підлягають стягненню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 2 684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією на переказ готівки №ПН1481576 від 16.02.2023.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Слід зазначити, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ОРРО» не заявлено клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 1 статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як встановлено з матеріалів справи, 10.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фабрика меблів «ВЕЕМ» (надалі - замовник) та адвокатським бюро «Оприско та партнери» в особі керуючого партнера Оприска Миколи Васильовича, який діє на підставі статуту (надалі - виконавець) укладено договір про надання правової допомоги №1-1002/23-г (надалі договір від 10.02.2023).

Відповідно до п. 1.1. та п. 1.2. договору від 10.02.2023 замовник доручає, а виконавець приймає на себе доручення замовника про надання йому юридичної допомоги, обумовленого замовником виду та в його інтересах, на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов`язується оплатити послуги виконавця та у випадку необхідностівідшкодувати фактичні витрати, пов`язані з виконанням договору.Доручення замовника полягає у наданні йому правової допомоги та у представництві інтересів замовника в суді а також в інших органах, установах, організаціях, підприємствах всіх форм власності з усіма правами, якими наділений представник згідно чинного законодавства України у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика меблів «ВЕЕМ» доТовариства з обмеженою відповідальністю «ОРРО» про стягнення заборгованості.

Пунктом 4.2. договору від 10.02.2023 сторони погодили, що за ведення у суді першої інстанції справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика меблів «ВЕЕМ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРРО» про стягнення заборгованості, що включає збір та опрацювання доказів, вироблення правової позиції, підготовку та подання позовної заяви, участь у судових засіданнях (за необхідності), вчинення всіх інших необхідних дій по представництву позивача у зазначеній справі в суді першої інстанції замовник сплачує виконавцеві гонорар у фіксованій сумі 10000,00 гривень.

Позивач на підтвердження його витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн надав: договір про надання правової допомоги №1-1002/23-г; платіжну інструкцію №1280 від 16.02.2023 на суму 10 000,00 грн.

Повноваження адвоката Оприско Миколи Васильовича підтверджуються ордером серія ВС №1196480 від 10.02.2023, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №1112 від 21.09.2005.

Слід зазначити, що саме з вини відповідача спір доведено до суду, його поведінка не сприяла вирішенню спору у позасудовому порядку, у зв`язку з чим позивач змушений був скористатись послугами адвоката. Виконана адвокатами робота повинна бути оплачена, порядок нарахування суми витрат на професійну правничу допомогу прозорий та зрозумілий.

Суд при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката для цілей їх розподілу повинен брати до уваги саме умови договору та не має підстав самовільно встановлювати інший розмір та порядок обчислення витрат, ніж той, який у відповідному порядку був закріплений у договорі.

Слід зазначити, що в договорі встановлено фіксовану суму гонорару.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12).

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Ознайомившись з вищезазначеними доказами, оцінивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача слід стягнути на користь позивача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, частиною 9 статті 165, статтями 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю«Фабрика меблів «ВЕЕМ» (79062, Львівська область, місто Львів, вулиця Шевченка, будинок 323-б; ідентифікаційний код юридичної особи 25223994) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРРО» (79062, Львівська область, місто Львів, вулиця Шевченка, будинок 323-б; ідентифікаційний код юридичної особи 41966022) 41 455,67 грн основного боргу, 1 929,55 грн три проценти річних, 23 878,90 грн пені, 14 648,76 грн інфляційних втрат, 2 684,00 грн судового збору та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3.Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повний текст рішення

складено та підписано 12.06.2023

Суддя Сухович Ю.О.