Рішення

від 08.06.2023 по справі 917/1932/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2023 Справа № 917/1932/21

Господарський суд Полтавської області у складі судді Дмитра Сіроша, за участю секретаря судового засідання Людмили Бойченко, розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом

Заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області, вул. Старо-Троїцька, 13, м. Лубни, Полтавська область, 37500 в інтересах держави в особі Пирятинської об`єднаної територіальної громади в особі Пирятинської міської ради Полтавської області, вул. Соборна, 21, м. Пирятин, Полтавська обл., 37000

до Приватного підприємства «Волен - трейд», вул. Центральна, буд. 64, с. Вікторія, Лубенський (Пирятинський район), Полтавська обл., 37044

про визнання недійсним договору

за участю представників сторін:

від прокуратури: Тамара Соболь

від позивача: не з`явились

від відповідача: не з`явились

Обставини справи: Заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області, в інтересах держави в особі Пирятинської об`єднаної територіальної громади в особі Пирятинської міської ради Полтавської області звернувся з позовом до Приватного підприємства «Волен - трейд», в якому просить визнати недійсним договір про спільний обробіток від 02.03.2020, укладений між Малютинською загальноосвітньою школою І-ІІ ступенів Пирятинської районної державної адміністрації та Приватним підприємством «Волен - трейд».

Прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що оспорюваний договір не є договором про спільну діяльність, а є прихованим договором оренди землі. За спірним договором відбулось розпорядження земельними ділянками не уповноваженим суб`єктом.

Відповідач у заяві від 30.05.2023 (вх. № 6823) позов прокурора визнав та просив його задовольнити.

Суд дійшов висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 20.12.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі, призначив підготовче засідання на 10:00 01.02.2022.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.02.2022 суд продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 11:00 02.03.2022.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 26.04.2022 суд відклав підготовче засідання та зазначив, що про дату судового засідання буде повідомлено додатково.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.03.2023 суд призначив підготовче засідання у справі № 917/1932/21 на 11:00 27.04.2023.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 27.04.2023 суд закрив підготовче провадження у справі № 917/1932/21 та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 11:00 08.06.2023.

Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у цій справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про термін виготовлення повного рішення, строк та порядок його оскарження.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Лубенською окружною прокуратурою Полтавської області за результатами вивчення додержання вимог земельного законодавства при використанні земель комунальної власності загальноосвітніми навчальними закладами встановлено факт порушення інтересів держави під час розпорядження земельною ділянкою загальною площею 35,7517 га з кадастровим номером 5323883800:00:016:0039, розташованою на території Малютинського старостату Пирятинської об`єднаної територіальної громади Лубенського району.

Встановлено, що розпорядженням голови Пирятинської районної державної адміністрації № 223 від 08.07.2011 Малютинській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів Пирятинської районної державної адміністрації надано в постійне користування земельну ділянку площею 35,7517 га для ведення підсобного сільського господарства.

23.12.2011 на підставі зазначеного розпорядження голови Пирятинської районної державної адміністрації Малютинській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів видано державний акт на право користування землею серії ЯЯ № 228690 земельною ділянкою площею 35,7517 га для ведення підсобного сільського господарства, кадастровий номер 5323883800:00:016:0039. Вартість земельної ділянки, відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки становить 990 499,00 грн.

Рішенням тринадцятої сесії восьмого скликання Пирятинської міської ради № 605 від 28.07.2021 Про реорганізацію Малютинської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Пирятинської міської ради Полтавської області припинено юридичну особу - Малютинську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів Пирятинської міської ради Полтавської області (код ЄДРПОУ 23544116, місцезнаходження юридичної особи: вул. Садова, буд. 22, с. Малютинці, Лубенський район, Полтавська область, 37043) в результаті реорганізації шляхом приєднання до Теплівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Пирятинської міської ради Полтавської області (код ЄДРПОУ 23544010, місцезнаходження юридичної особи: вул. Бідненка, буд. 49, с. Теплівка, Лубенський район, Полтавська область, 37045).

Відповідно до пункту 1.1 статуту Теплівської Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів затвердженого Рішення тринадцятої сесії Пирятинської міської ради восьмого скликання 28.07.2021 № 605 (далі статут) цей статут розроблений відповідно до чинного законодавства України і є документом, який регламентує діяльність Теплівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Пирятинської міської ради Полтавської області.

Згідно з пунктом 1.2 статуту Заклад загальної середньої освіти створено опорним закладом з 01.09.2017 відповідно до рішення двадцять другої позачергової сесії Пирятинської районної ради сьомого скликання від 29.08.2017.

Відповідно до пункту 1.3 статуту Опорний заклад (скорочена назва - Теплівська ЗШ І-ІІІ ст.) має у своєму складі Малютинську філію Теплівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Пирятинської міської ради Полтавської області (адреса: 37043, Полтавська область, Лубенський район, с. Малютинці, вул. Садова, буд. 22).

Опорний заклад є правонаступником усіх прав і обов`язків Малютинської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Пирятинської міської ради Полтавської області (пункту 1.5 статуту).

Згідно з пунктом 1.9 статуту, Засновник Опорного закладу та Філій є Пирятинська міська рада. Уповноважений ним орган - відділ освіти, молоді та спорту Пирятинської міської ради.

Відповідно до пункту 1.10 статуту, Опорний заклад є юридичною особою, має печатку, ідентифікаційний код 23544010, може мати штамп, самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства.

Опорний заклад знаходиться в комунальній власності (пункт 1.11 статуту).

Згідно з пунктом 8.1 статуту, Опорний заклад, його Філії відповідно до чинного законодавства користуються землею, іншими природними ресурсами й несуть відповідальність за дотримання вимог та норм з їх охорони.

Відповідно до акту прийому - передачі від 17.02.2021, укладеного Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та Пирятинською міською радою спірна земельна ділянка (кадастровий номер - 5323883800:00:016:0039) передана з державної власності у комунальну власність територіальної громади.

Водночас прокуратурою встановлено, що навчальний заклад вказану земельну ділянку самостійно не використовує, а діяльність зводиться лише до вчинення дій, пов`язаних із її передачею в користування іншим суб`єктам господарювання.

Зокрема, 02.03.2020 Малютинська загальноосвітня школа Пирятинської районної державної адміністрації (Сторона-1) та Приватне підприємство «Волен-трейд» (Сторона-2) уклали договір про співробітництво.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що Сторони за цим договором беруть на себе зобов`язання спільно обробляти земельну ділянку загальною площею 35,7517 га кадастровий номер 5323883800:00:016:0039 з метою отримання Стороною-1 фінансування, а Стороною-2 - отримання прибутку.

Пунктами 3.2-3.4 договору визначено, що вкладами у співробітництво сторін є: вклад сторони 1 - земельна ділянка загальною площею 35,7517 га з кадастровим номером 5323883800:00:016:0039. Вклад сторони 2 - забезпечення процесу обробітку земельної ділянки технічними та трудовими ресурсами, а також купівля посівного матеріалу, засобів захисту рослин тощо, необхідних для обробітку земельної ділянки.

Згідно з пунктом 6.2.2 фактичний розподіл результатів співробітництва здійснюється шляхом перерахування відповідної частки прибутку стороні 1 визначеної у пункті 6.2.4. договору та утримання відповідної частки прибутку стороною 2 з урахуванням покриття витрат на здійснення співпраці щодо обробітку земельної ділянки загальною площею 35,7517 га з кадастровим номером 5323883800:00:016:0039.

Відповідно до пункту 6.2.4 Сторона 1 отримує кошти у розмірі 128 764,92 грн у якості частки від співробітництва щодо обробітку земельної ділянки загальною площею 35,7517 га з кадастровим номером 5323883800:00:016:0039.

Відповідно пункту 10.7 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2027.

Вказаний договір скріплено печатками сторін та підписано директором Малютинської ЗОШ І-ІІ ступенів Пирятинського району Черняком М. В. та директором ТОВ «Волен-трейд» Бабаком В.А.

Підписання акту прийому - передачі договором не передбачено.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 235 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, є удаваним. Водночас, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Отже, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. Відповідні висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 916/933/17, від 08.09.2021 у справі № 915/857/20, від 02.02.2022у справі № 927/1099/20.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому зміст оспорюваного правочину та його правова природа не залежать від його назви. Відтак, при наданні правової оцінки оспорюваного правочину та правовідносин слід провести порівняння їх основних ознак.

Порядок ведення спільної діяльності регулюється главою 77 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення спільної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Стаття 1131 Цивільного кодексу України встановлює, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до статті 1132 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Істотними умови для договорів про спільну діяльність, згідно з Цивільним кодексом України, зокрема є: досягнута домовленість сторін діяти спільно з метою отримання прибутку; дотримана письмова форма договору; визначено вклади сторін; визначена грошова оцінка вкладів учасників за домовленістю сторін; визначено, що ведення бухгалтерського обліку покладено на одну із сторін; передбачено умови ведення спільних справ; передбачено право учасника на інформацію; визначено порядок відшкодування збитків та шкоди; визначено порядок розподілу прибутку, що відповідає вимогам чинного законодавства (статті 1130, 1131. 1133. 1134. 1135. 1136. 1137. 1139 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 6.1. Роз`яснення Вищого Арбітражного суду України № 02-5/302 від 28.04.1995 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність", при укладанні договору про сумісну діяльність, сторони визначають обов`язок кожної з них щодо внесків, необхідних для досягнення мети сумісної діяльності. Такими внесками можуть бути грошові суми, майно, трудова участь, надання послуг, розробка і забезпечення проектною документацією тощо.

У договорі від 02.03.2020 між Малютинською ЗОШ І-ІІ ступенів та ПП «Волен -трейд» не визначено всіх істотних умов для договорів про спільну діяльність.

На відміну від будь-яких інших зобов`язань, в яких інтереси сторін є протилежними і відбувається перехід майна (права на майно) або результату роботи (послуги) від однієї сторони до іншої, при цьому, одна сторона має на меті продати (передати в користування) майно (результат роботи, послуги) та отримати за це певну грошову суму, а інша - набути майно (право на майно), отримати результат роботи, послугу тощо, в правовідносинах спільної діяльності взаємні права і обов`язки сторін опосередковані необхідністю досягнення загальної мети, тобто сторони мають загальний інтерес.

Водночас, за змістом статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 15 вказаного Закону, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Отже, на відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме на платній основі і для отримання можливості користуватися земельною ділянкою з використанням її корисних властивостей.

Правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

З аналізу договору від 02.03.2020 убачається, що Сторона-1 передала в платне користування Стороні-2 терміном на 7 років земельну ділянку загальною площею 35,7517 га. Сторона-1 кожного року, протягом дії договору, отримує 128 764,92 грн, що становить 12 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 5323883800:00:016:0039, за користування земельною ділянкою, при цьому будь-які внески, необхідні для досягнення мети сумісної діяльності не здійснює.

Сторона-2 забезпечує повний процес обробітку земельної ділянки технічними та трудовими ресурсами. Тобто приватне підприємство здійснює діяльність на земельній ділянці на власний розсуд, за що перераховує оплату.

Отже, вказаними умовами оскаржуваного правочину сторонами фактично узгоджені істотні умови договору оренди землі, такі як об`єкт оренди (земельна ділянка, розмір, місце розташування), орендна плата (зазначено її розмір, спосіб та умови розрахунку, строки внесення) дата укладення та строк дії договору.

За таких умов оспорюваний договір не є договором про спільну діяльність (спільний обробіток), а є прихованим договором оренди землі, зміст якого суперечить вимогам Цивільного, Земельного кодексам України, Закону України «Про оренду землі», не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому підлягає визнанню недійсним і припиненню на майбутнє.

Аналогічної позиції щодо підстав визнання правочинів недійсними дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 07.11.2013 та 10.08.2016 у справах № 926/123/13-г та № 924/205/15.

Пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9 зазначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. Аналогічна правова позиція викладена в пункті 3.11 постанови ВГСУ від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Відсутність акту прийому-передачі земельної ділянки, а отже неналежне оформлення відносин оренди земельної ділянки і є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки. Аналогічний висновок викладено у рішенні Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 924/263/17.

Згідно з частиною 1 статті 92 Земельного Кодексу У країни право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Врегульовано, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набуває вичерпний перелік суб`єктів, серед яких є: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності (пункт 1 частина 2 статті 92 Земельного кодексу України).

Традиційно право володіння розуміється як належність об`єкта певному суб`єкту, фактичне панування суб`єкта над об`єктом, право користування - як процес виробничого застосування і споживання корисних властивостей об`єкта, а також створених за його допомогою благ.

Будучи специфічним речовим правом, право постійного користування характеризується обмеженим суб`єктно-об`єктним складом: об`єктом права власності можуть бути лише земельні ділянки державної або комунальної власності, суб`єктами можуть бути лише юридичні особи, визначені законом (стаття 92 Земельного кодексу України).

Відповідно, у постійного користувача відсутні повноваження на розпорядження земельною ділянкою. Разом з тим земельна ділянка, яка надана на праві постійного користування, залишається у державній власності.

Відповідно до пункту 5.6 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата Україні щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22.09.2005 по справі №1-17/2005 встановлено, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені.

Права землекористувачів визначені статтею 95 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Отже, саме навчальний заклад, як землекористувач на титулі права постійного користування, наділений передбаченими правами щодо земельної ділянки, належної йому на праві постійного користування. Закон не передбачає винятків щодо можливості реалізації прав землекористувача на праві постійного користування, зокрема, і в частині самостійного господарювання на землі. Договором щодо права постійного користування такі винятки не можуть бути передбачені, оскільки відповідне право (право постійного користування) не може виникати на договірних підставах.

Формулювання законодавця «право самостійно господарювати» підкреслює диспозитивність реалізації права самостійного господарювання безпосереднім землекористувачем, але не свідчить про можливість передачі права господарювання іншій особі, підкреслюючи, що таке господарювання має відбуватися самостійно.

Відповідно до пункту 3.4 договору від 02.03.2020 Сторона-2 забезпечує процес обробітку земельної ділянки технічними та трудовими ресурсами, а також купує посівний матеріал, засоби захисту рослин тощо, які необхідні для обробітку земельної ділянки.

Отже, договором передбачено, що приватне підприємство здійснює діяльність на земельній ділянці самостійно, усі витрати пов`язані із обробітком земельної ділянки та вирощуванням сільськогосподарських культур на ній несе ПП «Волен-трейд».

Зазначене також підтверджується листом Малютинської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів від 29.06.2021 № 26, згідно з яким бухгалтерський облік та фінансова діяльність Малютинської ЗОШ ведеться централізованою бухгалтерією відділу освіти, молоді та спорту Пирятинської міської ради, на балансі Малютинської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Пирятинської міської ради сільськогосподарська техніка не перебуває. Земельна ділянка площею 35,7517 га з кадастровим номером 5323883800:00:016:0039, яка перебуває в користуванні школи самостійно не обробляється.

Право володіння та користування, як правомочності, що належать землекористувачеві згідно з положеннями статті 92 Земельного кодексу України, за умовами спірного договору реалізуються не землекористувачем - Малютинською загальноосвітньою школою І-ІІ ступенів, а ПП «Волен-трейд» шляхом обробітку землі та збору, реалізації врожаю.

Також, право самостійного господарювання як право, надане відповідно до пункту «а» частини 1 статті 95 Земельного кодексу України саме землекористувачеві, згідно з умовами спірного договору використовується не землекористувачем, якому належить земельна ділянка на праві постійного користування - Малютинській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів, а ПП «Волен-трейд», що суперечить вимогам вказаної норми права.

Зі спірного договору убачається, що всі дії, які починаються від укладення договору, а саме: забезпечення процесу обробітку земельної ділянки технічними та трудовими ресурсами, а також купівля посівного матеріалу, засобів захисту рослин тощо, необхідних для обробітку земельної ділянки, ведення фінансового, бухгалтерського та податкового обліку, керівництво в процесі співробітництва, свідчать про те, що земельна ділянка перебуває у користуванні ПП «Волен-трейд», яке отримало цю ділянку без достатньої правової підстави.

Отже, договір про спільний обробіток земельної ділянки від 02.03.2020 не відповідає вимогам статей 92, 95 Земельного кодексу України.

Фактичне використання ПП «Волен-трейд» земельної ділянки як вкладу у спільну діяльність на підставі спірного договору також суперечить вимогам чинного законодавства з огляду на наступне.

Зі змісту глави 15 Земельного кодексу України, як спеціального нормативного акту, що регулює земельні відносини, убачається, що існує 6 правових підстав використання земельної ділянки: 1) власником; 2) на правах оренди; 3) на правах постійного користування; 4) на правах земельного сервітуту; 5) на правах емфітевзису (користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб) та 6) на правах суперфіцію (право користування чужою земельною ділянкою для забудови).

Земельна ділянка, яку використовує ПП «Волен-трейд» згідно з договором, не належать йому на жодному з передбачених чинним законодавством титулів - праві власності чи праві оренди, отже, землекористування здійснюється ним за відсутності законодавчо визначеної підстави.

Отже, використання ПП «Волен-трейд» земельної ділянки, наданої на праві постійного користування навчальному закладу, як спеціальному суб`єкту, суперечить положенням частини 1статті 95 Земельного кодексу України.

В контексті раціонального використання земель, необхідно зазначити, що відповідне завдання нормативного регулювання земельних відносин не може бути досягнуто шляхом здійснення землекористування суб`єктом, здатним її раціонально використовувати, а не спеціальним суб`єктом, якому вона була надана. І так само відсутність ресурсів у спеціального суб`єкта землекористування не може компенсуватися внаслідок зміни суб`єкта землекористування без зміни титулу чи цільового використання.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно з вимогами пунктів 1, 4, 5 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, за спірним договором відбулось розпорядження земельними ділянками неповноважним суб`єктом, спірний договір не відповідає вимогам законодавства, а саме: статтям 92, 93, 96 Земельного кодексу України, статтям 1130 - 1132 Цивільного кодексу України, тому вимога про визнання його недійсним є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Оскільки відповідач визнав позов, з нього підлягає стягненню на користь прокуратури 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову.

Керуючись статтями 123, 129, 232 - 233, 237 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір про спільний обробіток від 02.03.2020, укладений між Малютинською загальноосвітньою школою І-ІІ ступенів Пирятинської районної державної адміністрації та Приватним підприємством «Волен - трейд».

Стягнути з Приватного підприємства «Волен - трейд» (вул. Центральна, буд. 64, с. Вікторія, Лубенський (Пирятинський район), Полтавська обл., 37044, код ЄДРПОУ 33556405)) на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р 35210088006160 Банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЗКПО 029100600, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у розмірі 1 135,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 15.06.2023.

Суддя Дмитро СІРОШ