Рішення

від 15.06.2023 по справі 711/874/22

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/874/22

Провадження № 2/711/479/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2023 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.,

при секретарі Копаєвій Є.В.

за участі:

представника позивачки ОСОБА_1

представника відповідача Ткачук-Коваленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», ОСОБА_3 , в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила в якості відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, стягнути на її користь з ПАТ «СК «ВУСО» несплачене страхове відшкодування в розмірі 2943,25 грн., а зі ОСОБА_3 13178,63 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди, що складає грошовий вираз коефіцієнту фізичного зносу складових частин пошкодженого транспортного засобу; 10000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди; 4750 грн. судових витрат на отримання правової допомоги. Також позивачка просила стягнути з відповідачів на її користь 3624,58 грн. в якості відшкодування витрат з оплати судової експертизи.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що з вини ОСОБА_3 сталася ДТП, в якій було пошкоджено автомобіль позивачки. Відповідно до висновку експерта вартість відновлювального ремонту автомобіля позивачки становить 30709,71 грн., а вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 17531,08 грн. До теперішнього часу автомобіль позивачки не відремонтований. Страховиком відповідача позивачці було виплачено страхову виплату в розмірі 12087,83 грн., а відповідачем добровільно відшкодовано позивачці розмір франшизи в сумі 2500 грн. Тож позивачка вважає, що ПАТ «СК «ВУСО» має доплатити їй страхове відшкодування в сумі 2943,25 грн. (17531,08 грн. - 12087,83 грн. 2500 грн.), а ОСОБА_3 різницю між фактичною вартістю відновлювального ремонту та вартістю з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що складає 13178,63 грн. (30709,71 грн. - 17531,08 грн.). Також позивачка зазначає, що внаслідок пошкодження її автомобіля вона зазнала моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях з приводу неможливості експлуатації пошкодженого автомобіля, вимушеної зміни обставин життєвого укладу, негативних наслідків для самопочуття та здоров`я через психологічне напруження. Розмір компенсації моральної шкоди у грошовому еквіваленті позивачка оцінює в розмірі 10000 грн., яка підлягає відшкодуванню за рахунок ОСОБА_3 , як винуватця ДТП.

Від відповідача ОСОБА_3 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому той заперечив проти позовних вимог, заявлених до нього. Свою позицію обґрунтовує тим, що понесені позивачкою витрати в розмірі 4750 грн. на оплату правової допомоги, наданої її представником ФОП ОСОБА_1 , який не є адвокатом, не відносяться ні до майнової шкоди, ні до судових витрат на правову допомогу. Також відповідач вказує на не доведення позивачкою факту завдання їй моральної шкоди та визначеного позивачкою розміру компенсації такої шкоди, оскільки пошкоджений автомобіль позивачки має істотний фізичний знос і після ДТП залишався у задовільному технічному стані, що дозволяв позивачці використовувати такий автомобіль повсякденно. Також відповідач вказує, що на момент ДТП автомобілем позивачки керувала інша особа, яка також не зазначала ушкоджень здоров`я. Крім того, зазначає, що неодноразово приносив вибачення позивачці та пропонував свою допомогу у відшкодуванні збитків і добровільно відшкодував розмір франшизи в сумі 2 500 грн.

ПАТ «СК «ВУСО» також заперечило проти позовних вимог і у наданому суду відзиві просило залишити без задоволення позовні вимоги до такого відповідача. Свою позицію обґрунтовує тим, що страховик має обмежену відповідальність за відшкодування завданої шкоди страхувальником третім особам за мінусом коефіцієнту зносу, податку на додану вартість та франшизи. Зазначає, що виплачене позивачці страхове відшкодування, що обчислене на підставі звіту про визначення вартості матеріального збитку №29784 від 15.12.2021р., складеного ТОВ «ЕК «Фаворит-Ассистанс», є обґрунтованим та достатнім для належного виконання обов`язку страховика з відшкодування позивачці матеріальних збитків.

28.04.2022р. судом відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

18.05.2022р. відповідачем ОСОБА_3 подано відзив проти позову. До відзиву відповідачем доданий розрахунок судових витрат, понесених відповідачем на правову допомогу, відповідно до якого орієнтований розмір таких витрат складатиме 5500 грн.

23.05.2022р. від представника ПАТ «СК «ВУСО» адвокат Шилін В.А., який діє на підставі ордеру серії АІ №1229261 від 29.04.2022р., на адресу суду надійшов відзив проти позову. У відзиві, поряд з обґрунтуванням заперечень відповідача проти позовних вимог, заявлене клопотання про відшкодування судових витрат відповідача на правову допомогу в розмірі 8000 грн.

24.05.2022р. від представника позивача Блізнєцов Є.А., який діє на підставі довіреності від 19.05.2022р., на адресу суду надійшла заява про зміну предмета позову та позовних вимог. Одночасно представником позивача подане клопотання про призначення проведення судової автотоварознавчої експертизи.

24.05.2022р. від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив ОСОБА_3 . У відповіді зазначається, що понесені позивачкою витрати з оплати юридичних послуг її представника є збитками, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача ОСОБА_3 . Також вказується, що завдана позивачці моральна шкода спричинена душевними та психічними стражданнями, зумовленими психотравмуючим фактором пошкодженням належного їй майна, а тому така шкоди підлягає відшкодуванню в розмірі 10000 грн. за рахунок винуватця ДТП. Додатково у відповіді вказується на завищеність визначеної відповідачем ОСОБА_3 попередньої суми його витрат на правову допомогу.

01.06.2022р. від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив ПАТ «СК «ВУСО», в якій зазначено про необґрунтованість позиції ПАТ «СК «ВУСО» та їх доводів проти позовних вимог.

07.06.2022р. від представника позивача на адресу суду надійшли два клопотання про зменшення суми судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування відповідачами, оскільки їх суми є завищеними та неспівмірними з обсягом наданих послуг адвоката.

20.06.2022р. від представника ПАТ «СК «ВУСО» на адресу суду надійшов відзив на заяву представника позивача про зміну предмета позову та позовних вимог, в якому викладено позицію відповідача, що передбачає необхідність ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з тих самих підстав, що й викладені у раніше поданому таким відповідачем відзиві.

01.02.2023р. за клопотанням представника позивача судом постановлено ухвалу, якою призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Черкаському НДЕКЦ МВС України, з метою з`ясування питань ринкової вартості транспортного засобу позивачки на момент настання ДТП, вартості відновлюваного ремонту транспортного засобу з урахуванням та без врахування коефіцієнту фізичного зносу складників, розміру величини коефіцієнту фізичного зносу складників та його грошовий вираз, розміру матеріального збитку, завданого позивачці внаслідок пошкодження у ДТП її транспортного засобу. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

01.06.2023р. на адресу суду надійшов висновок експерта №СЕ-19/124-23/2383-АВ від 29.05.2023р., складений судовим експертом Черкаського НДЕКЦ МВС України Радзіховським В.О. на виконання ухвали суду від 01.02.2023р.

02.06.2023р. судом поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 09.06.2023р.

07.06.2023р. від представника ПАТ «СК «ВУСО» на адресу суду надійшли додаткові письмові пояснення по суті позовних вимог, в яких обґрунтовується правомірність дій страховика при зменшенні розміру суми страхового відшкодування на величину вартості податку на додану вартість на складники, що підлягають заміні при здійсненні відновлювального ремонту.

09.06.2023р. до початку розгляду справи по суті представником позивача подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій позовні вимоги викладені у тій редакції, що стала предметом судового розгляду.

Того ж дня до початку судового засідання з розгляду справи від представника ПАТ «СК «ВУСО» на адресу суду надійшли заперечення на заяву представника позивача про уточнення позовних вимог, в яких вказується на відсутність правових підстав для прийняття уточнених позовних вимог. Також у запереченнях викладене клопотання про проведення судового розгляду справи без участі представника ПАТ «СК «ВУСО» та ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача Блізнєцов Є.А. підтримав уточнені позовні вимоги в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні з підстав, визначених у позові.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Ткачук-Коваленко О.В., який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 04.05.2022р., в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві. Пояснив, що ДТП сталося з необережності ОСОБА_3 , а автомобіль позивачки, який має істотний коефіцієнт зносу, зазнав незначних пошкоджень. Зауважив, що визначена страховиком сума збитків була належним чином відшкодована позивачці і остання не мала ніяких майнових претензій, що свідчить про штучний характер теперішнього позову. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

03.11.2021р. в м. Черкаси по вул. Чигиринській, 15, сталося ДТП за участю транспортного засобу Skoda Fabia, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , та Opel Vivaro, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок якого автомобілі зазнали механічних пошкоджень. ДТП сталося з вини ОСОБА_3 , який визнав свою вину на місці пригоди.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Opel Vivaro, д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована в ПАТ «СК «ВУСО» згідно полісу обов`язкового страхування №205592511.

Позивачка є власником автомобіля Skoda Fabia, д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу /а.с. 69/.

На місці скоєння ДТП сторонами було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол).

08.11.2021р. представником ТОВ «ЕК «Фаворит-Ассистанс» на замовлення ПАТ «СК «ВУСО» було здійснено огляд автомобілю позивачки з метою здійснення оцінки вартості матеріального збитку, за наслідками чого складено звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 15.12.2021р. за вих. №29784. Згідно такого звіту вартість матеріального збитку (відновлювальний ремонт з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу), заподіяного власнику після аварійного пошкодження автомобілю Skoda Fabia, д.н.з. НОМЕР_1 , станом на 08.11.2021р. дорівнює з урахуванням ПДВ на запасні частини 14716,80 грн. /а.с. 126-140/.

Листом від 17.12.2021 за вих. №6629/2195312 ПАТ «СК «ВУСО» повідомило позивачку, про здійснення виплати страхового відшкодування в розмірі 12087,83 грн. на користь позивачки в якості відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП автомобілю позивачки. Розрахунок суми страхового відшкодування здійснено, виходячи з вартості відновлювального ремонту на підставі звіту від 15.12.2021р. з відрахуванням ПДВ на запасні частини /а.с. 6/.

Таким чином позивачка отримала від ПАТ «СК «ВУСО» страхове відшкодування в розмірі 12087,83 грн., виплата якого здійснена на її банківський картковий рахунок двома платежами: 12.11.2021р. на суму 6521,67 грн.; 16.12.2021р. 5566,16 грн.

Відповідачем ОСОБА_3 в добровільному порядку відшкодовано позивачці суму франшизи в розмірі 2500 грн.

До теперішнього часу автомобіль позивачки не відремонтований.

Зазначені обставини справи частково підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами та повністю визнаються сторонами, внаслідок чого суд вважає їх доведеними.

Згідно висновку експерта №СЕ-19/124-23/2383-АВ від 29.05.2023р., складеного судовим експертом Черкаського НДЕКЦ МВС України Радзіховським В.О. на виконання ухвали суду від 01.02.2023р., розмір матеріального збитку завданого власнику автомобіля Skoda Fabia, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, що мало місце 03.11.2021р., складає 17531,08 грн. При цьому експертом обчислено, що загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля без урахування коефіцієнту фізичного зносу складників становила 30709,71 грн., а розмір величини коефіцієнту фізичного зносу складників становить 0,7, що у грошовому виразі складає 13178,63 грн. /а.с. 205-211/.

На думку позивача, оскільки фактичні витрати, які він має зробити для відновлення стану його автомобіля після ДТП складають 30709,71 грн., а йому відповідачами компенсовано лише 14587,83 грн., то він звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, між сторонами існує спір щодо порядку відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, який регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК) та Закону України від 01.07.2004р. №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон №1961).

Надаючи оцінку доводам учасників справи в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК).

Відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно ст. 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 ст. 22 Закону №1961 у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

За змістом ст.ст. 28, 29 Закону №1961 шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це, зокрема, шкода, пов`язана з пошкодженням транспортного засобу. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови від 27.03.1992р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Відповідно до п. 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнав власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнав чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Згідно з п. 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

За змістом цих положень законодавства, величина коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961 виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961 випадках - МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961 не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку), винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Верховний Суд у постанові від 04.12.2019р. у справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

У постанові Верховного Суду від 11.03.2020р. у справі № 754/5129/15-ц зроблено правовий висновок про те, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч. 2 ст. 1192 ЦК). Тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до ст. 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

Подібні за змістом висновки, зокрема щодо застосування положень ч. 2 ст. 1192 ЦК, викладено у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 265/5388/20, від 18 травня 2022 року у справі № 761/11792/16-ц (провадження № 61-42292св18), від 20 червня 2022 року у справі № 156/1162/20 (провадження № 61-19св22).

У постанові Верховного Суду від 06 липня 2018 року у справі № 924/675/17 встановлено, що спір виник щодо стягнення з винуватця дорожньо-транспортної пригоди та його страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів різниці між вартістю ремонту автомобіля та сплаченою сумою страхового відшкодування.

Верховний Суд зазначив, що спеціальні правила Закону №1961 обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (п. 22.1 ст. 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29); відповідно до п. 32.4, п. 32.7 ст. 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду та шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з п. 12.1 ст. 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Верховний Суд зробив висновок про те, що якщо для відновлення пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Тому пред`явлення позивачем до відповідача (страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) вимоги про виплату страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу є неправомірним.

Близькі за змістом висновки зроблено також у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 910/3867/16, від 14 травня 2018 року у справі № 910/5092/17 та від 10 липня 2018 року у справі № 922/1436/17.

Крім того, Верховний Суд у постановах № 565/1210/19 від 22.12.2020 року та № 911/286/20 від 21.12.2020 року вказав, якщо у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику, виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає ПДВ, в межах суми страхового відшкодування за умови, що суб`єкт господарювання на СТО якого було відремонтовано автомобіль є платником ПДВ.

По обставинах спірних правовідносин судом встановлено, що сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина відповідача ОСОБА_3 та отримання позивачем від ПАТ «СК «ВУСО» суми страхового відшкодування в розмірі 12087,83 грн. Предметом спору є недостатність, на думку позивача, суми страхового відшкодування для відновлення пошкодженого майна та відшкодування винуватцем ДТП збитків, які перевищують суму страхового відшкодування.

Аналіз змісту спірних правовідносин свідчить, що визначальним елементом спору між сторонами є розмір матеріального збитку, якого зазнала позивачка у зв`язку з пошкодженням її автомобіля.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ПАТ «СК «ВУСО» з дотриманням вимог, передбачених ст. 34 Закону №1961, здійснило оцінку вартості матеріального збитку, завданого позивачці, оскільки направило відповідного суб`єкта оціночної діяльності до позивачки. 08.11.2021 року оцінювачем було проведено огляд пошкодженого автомобіля в присутності позивача, що підтверджується протоколом огляду від 08.11.2021 року, а за наслідками огляду складений звіт про визначення вартості матеріального збитку.

Замовлений ПАТ «СК «ВУСО» звіт від 15.12.2021р. за вих. №29784, складений ТОВ «ЕК «Фаворит Ассистанс», який є сертифікованим суб`єктом оціночної діяльності, а сам звіт повністю відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Методиці оцінки, а також іншим нормативно-правовим актам, а тому судом не встановлено будь-яких обставин, які б перешкоджали використанню відомостей такого звіту при обчисленні ПАТ «СК «ВУСО» розміру страхового відшкодування.

В той же час суд бере до уваги, що аналіз змісту норм ст.ст. 35, 36 Закону №1961 свідчить, що виплата страхового відшкодування потерпілій особі здійснюється страховиком після узгодження його розміру й на підставі заяви про страхове відшкодування, в якій зазначається зміст майнової вимоги.

В цьому контексті суд зауважує, що відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

По обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що розмір страхового відшкодування не погоджувався з позивачкою і остання заперечувала достатність здійсненного ПАТ «СК «ВУСО» розміру страхового відшкодування матеріальних збитків, внаслідок чого зверталась до страховика із відповідним зверненням від 23.11.2021р. За наслідками розгляду звернення позивачки страховиком було здійснено доплату страхового відшкодування. Зазначені обставини підтверджуються листом ПАТ «СК «ВУСО» від 17.12.2021р. /а.с. 6/, а також рахунком ТОВ «Колос-авто» від 23.11.2021р., на підставі якого позивачка вважала, що розмір завданого їй збитку складає 45783,20 грн. До того ж, з даною позовною заявою позивачка звернулась до суду 07.02.2022р., що також свідчить про незгоду позивачки з розміром оціненого страховим матеріального збитку, завданого їй внаслідок ДТП.

Усуваючи спір між сторонами щодо розміру завданого матеріального збитку під час судового розгляду було призначено та проведено судову автотоварознавчу експертизу.

За таких обставин в контексті положень ст. 77, 102 ЦПК України для визначення розміру збитків, що підлягають відшкодуванню, суд керуються саме висновком судового експерта від 29.05.2023р., оскільки такий висновок є єдиним належним і допустимим доказом задля вирішення спору між сторонами в даній ситуації.

Згідно висновку експерта №СЕ-19/124-23/2383-АВ від 29.05.2023 року розмір матеріального збитку завданого позивачці складає 17531,08 грн. При цьому експертом обчислено, що загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля без урахування коефіцієнту фізичного зносу складників становила 30709,71 грн., а розмір величини коефіцієнту фізичного зносу складників становить 0,7, що у грошовому виразі складає 13178,63 грн.

Вартість матеріального збитку, завданого позивачці внаслідок ДТП, розраховувалась експертом за формулою з відповідними даними, яка має наступний узагальнений вигляд:

-вартість відновлювального ремонту = вартість ремонтно-відновлювальних робіт (5240грн.) + вартість необхідних для ремонту матеріалів (6643,10грн.) + вартість нових запасних частин (18826,61грн.) = 30709,71 грн.;

-вартість матеріального збитку з врахування коефіцієнту фізичного зносу = вартість ремонтно-відновлювальних робіт (5240грн.) + вартість необхідних для ремонту матеріалів (6643,10грн.) + вартість нових запасних частин скорегована на коефіцієнт фізичного зносу (18826,61грн. * (1-0,7)) = 17531,08 грн.

Таким чином, за висновком експерта сума збитків, що підлягає відшкодуванню за рахунок страховика відповідача складає 17531,08 грн., але підлягає зменшенню на розмір податку на додану вартість, оскільки страхове відшкодування зараховується безпосередньо позивачці (у відповідності до п. 36.2 ст. 36 Закону №1961), та розмір франшизи (2 500 грн.).

Отже, приймаючи до уваги, що розмір вартості нових запасних частин скорегований на коефіцієнт фізичного зносу складає 5647,98грн (18826,61грн * (1-0,7)), то при обчисленні розміру страхового відшкодування від такої суми слід відняти розмір ставки ПДВ (20%), що в даному випадку складатиме 1129,60 грн. (5647,98 / 100 * 20), внаслідок чого за рахунок страховика позивачці мало бути відшкодовано розмір вартості нових запасних частин в сумі 4518,38 грн.

Таким чином, загальна сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті позивачці за рахунок ПАТ «СК «ВУСО» складає 13901,48 грн. (вартість ремонтних робіт 5240грн. + вартість необхідних для ремонту матеріалів 6643,10грн. + вартість нових запасних частин скорегована на коефіцієнт фізичного зносу та зменшена на ставку ПДВ 4518,38грн. франшиза 2500грн). Натомість страховиком сплачено позивачці 12087,83 грн., а отже ПАТ «СК «ВУСО» має доплатити позивачці 1813,65 грн., що складає різницю між обчисленою судом та фактично виплаченою сумами страхового відшкодування (13901,48 12087,83).

Стосовно вимог до ОСОБА_3 про відшкодування збитків, то слід звернути увагу на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі ст. 1194 ЦК відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Судом встановлено, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого з вини ОСОБА_3 автомобіля позивача за висновком експерта складає 30709,71 грн. Зазначена сума збитків підлягає зменшенню на розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (17531,08 грн.), оскільки саме з такої суми обчислювався розмір фактично виплаченого страхового відшкодування, а ОСОБА_3 сплачено на користь позивачки розмір франшизи (2500 грн.). При цьому суд звертає увагу, що до складу такої суми (17531,08 грн.) входить ПДВ в розмірі 1129,60 грн., що може бути повернуто позивачці страховиком після надання відповідних документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту та розгляду цього питання страховиком в порядку, визначеному законом.

Таким чином фактично не відшкодованою позивачці залишається сума збитків в розмірі 13178,63 грн. (30709,71грн. 17531,08грн.). За таких обставин з відповідача ОСОБА_3 , як з винної особи, на користь позивачки підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням, що складає 13178,63 грн., незалежно від того чи перебуває така різниця в межах лімітів страхових виплат, оскільки різниця між виплаченою позивачу страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 30.10.2019р. у справі № 753/4696/16-ц, від 22.04.2020р. у справі № 756/2632/17, від 15.10.2020р. у справі №755/7666/19.

Стосовно вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд виходить з наступного.

За змістом статті 23 ЦК моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, про що було роз`яснено в п.3 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Слід звернути увагу, що моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

При оцінці обґрунтованості вимог у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди, слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

Обґрунтовуючи свої вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивач зазначив, що в даному випадку моральна шкода полягає у глибоких психологічно-душевних стражданнях з приводу неможливості експлуатації пошкодженого автомобіля та несвоєчасною виплатою страхового відшкодування, відчутті напруження через необхідність у судовий спосіб захищати свої порушені права, негативні наслідки для самопочуття і здоров`я.

Надаючи оцінку вимогам про відшкодування моральної шкоди зверненим до ОСОБА_3 суд враховує, що пошкодження майна в ДТП завжди породжує негативні емоції у людини і можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я.

Разом з тим, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а змістом моральних страждань потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди.

В той же час всупереч положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України позивачкою не надано суду доказів на підтвердження обставин, які б свідчили що внаслідок пошкодження автомобіля позивачка зазнала негативних наслідків для самопочуття і здоров`я, чи змушена була змінити звичний спосіб життя. Також по обставинам справи судом встановлено, що завдані автомобілю пошкодження не перешкоджали позивачці користуватися таким автомобілем, що свідчить про необґрунтованість доводів щодо неможливості експлуатації пошкодженого автомобіля.

За таких обставин, враховуючи доводи позивачки щодо змісту моральної шкоди та обсяг доказів на її підтвердження, ступень пошкодження автомобіля позивачки, розмір матеріальних збитків, що відшкодовано страховиком в позасудовому порядку та розмір збитків, що підлягає стягненню з винуватця ДТП ОСОБА_3 , суд доходить висновку про визначення грошової компенсації за завдану позивачці моральну шкоду на рівні 2000 грн., яка підлягає компенсації за рахунок відповідача ОСОБА_3 ..

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

По обставинам даної справи до судових витрат відноситься судовий збір, витрати позивачки з оплати судової експертизи та витрати сторін на правову допомогу.

Стосовно витрат позивачки в сумі 4750 грн., понесених у зв`язку з отриманням консультації та підготуванням позовної заяви, то слід зауважити наступне.

По обставинам справи судом встановлено, що представництво інтересів позивача у суді здійснював ФОП ОСОБА_1 . Повноваження такого представника підтверджені нотаріальною довіреністю від 19.05.2022р. /а.с. 70/. Також між позивачкою та ФОП ОСОБА_1 укладено договори про надання юридичних послуг №333/21 від 11.11.2021р. /а.с. 7/ та №372/21 від 23.12.2021р. /а.с. 8/, на підставі яких позивачка замовила, отримала та оплатила у ФОП ОСОБА_1 послуги за ціною 1250 грн. та 3500 грн. відповідно. За договором №333/21 від 11.11.2021р. позивачкою оплачено послуги представника з консультації стосовно врегулювання страхової справи по ДТП, що сталося 03.11.2021р., та підготування та подання скарги до Національного банку України за ціною 1250 грн. /а.с. 10/. За договором №372/21 від 23.12.2021р. позивачкою оплачено послуги представника з підготування та складання позовної заяви, консультації та ведення справи в межах судового провадження за ціною 3500 грн. /а.с. 9/.

Разом з тим, за змістом положень ст. 137 ЦПК України відшкодуванню стороні підлягають лише витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката.

В контексті положень п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до судових витрат відносяться витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Системний аналіз змісту положень цивільного процесуального законодавства свідчить, що до таких витрат відносяться, зокрема, витрати сторін та їх представників, що пов`язані з явкою до суду (ст. 138 ЦПК України).

Натомість слід зауважити, що закон не відносить до судових витрат витрати учасника справи на оплату послуг його представника, який не є професійним адвокатом, а відповідно такі витрати не підлягають розподілу в порядку ст. 141 ЦПК України.

Отже, оскільки суду не надано доказів того, що ФОП ОСОБА_1 має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, то у суду відсутні правові підстави покладати на відповідача обов`язок з відшкодування витрат позивача на оплату послуг його представника у відповідності до положень ст.ст. 133, 137, ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Таким чином вимоги позивачки про відшкодування витрат на оплату послуг її представника за рахунок відповідача не підлягають задоволенню, оскільки відповідні витрати не відносяться до судових витрат та не підлягають розподілу між сторонами за наслідками розгляду справи судом в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України.

Стосовно питання про сплату судового збору, то слід звернути увагу, що згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Ставка судового збору визначається виходячи зі ставки прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому позовна заява надійшла до суду, що в даному випадку складає 2481 грн. (ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік»).

Беручи до уваги, що позивачка звільнена від сплати судового збору, а загальна ціна позову складає 30871,88 грн., то по даній судовій справі в бюджет слід сплачувати судовий збір за мінімальною ставкою щодо вимог майнового характеру, що в даному випадку складає 992,40 грн. Оскільки позовні вимоги заявлені до двох відповідачів і до кожного з них відповідні вимоги підлягають частковому задоволенню, а обчислення судового збору здійснюється за мінімальною ставкою, то сума судового збору підлягає відшкодуванню обома відповідачами в рівних частках, тобто з кожного з відповідачів слід стягнути в дохід держави по 496,20 грн. в якості відшкодування суми судового збору.

Стосовно розподілу інших судових витрат (витрати з оплати експертизи, витрати відповідачів на правову допомогу), то при визначенні порядку такого розподілу суд виходить з того, що відповідні витрати компенсуються пропорційно розміру задоволених вимог.

Предметом судового розгляду були позовні вимоги до ПАТ «СК «ВУСО» в розмірі 2943,25 грн., які підлягають задоволенню за наслідками розгляду справи в межах суми 1813,65 грн., що складає 61,620657% від заявлених вимог. Отже за рахунок ПАТ «СК «ВУСО» позивачеві має бути відшкодовано 61,620657% понесених ним витрат, а позивачем має бути відшкодовано такому відповідачу 38,379343% його судових витрат.

Також предметом судового розгляду були позовні вимоги до ОСОБА_3 в загальному розмірі 27928,63 грн., які підлягають задоволенню за наслідками розгляду справи в межах суми 15178,63 грн., що складає 54,347922% від заявлених вимог. Отже за рахунок ОСОБА_3 позивачеві має бути відшкодовано 54,347922% понесених ним витрат, а позивачем має бути відшкодовано такому відповідачу 45,652078% його судових витрат.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то позивачка має право на часткове відшкодування за рахунок відповідачів суми витрат, здійснених на оплату судової експертизи в розмірі 3624,58 грн.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За змістом ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За таких обставин, вирішуючи питання щодо розміру компенсації судових витрат позивачки з оплати судової автотоварознавчої експертизи суд бере до уваги, що вони є необхідними та об`єктивними витратами для підтвердження обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору в частині позовних вимог про відшкодування матеріальних збитків. Необхідність проведення такої експертизи обумовлена діями обох відповідачів, які заперечували наявність у позивача права на більший розмір відшкодування, ніж їй було сплачено в добровільному порядку, оскільки не забезпечили своєчасного об`єктивного та безспірного визначення розміру суми страхового відшкодування. Тобто спір між позивачкою та відповідачами виник внаслідок неправильних дій останніх в матеріально-правових відносинах. За таких обставин на підставі ст. 11, ч. 3, 9 ст. 141 ЦПК України суд приходить до висновку, що витрати на проведення судової експертизи, незважаючи на різний розмір позовних вимог до кожного з відповідачів, мають бути відшкодовані обома відповідачами в рівних частках, тобто по 1812,29 грн. (3624,58грн / 2). Натомість, оскільки позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, то кожен з відповідачів має відшкодувати позивачці витрати з оплати судової експертизи пропорційно долі задоволених до нього вимог. За таких обставин позивачці підлягають відшкодуванню витрати з оплати судової експертизи за рахунок ПАТ «СК «ВУСО» в розмірі 1116,75 грн. (1812,29 / 100 * 61,620657) та в розмірі 984,94 грн. за рахунок ОСОБА_3 (1812,29 / 100 * 54,347922).

Щодо відшкодування ПАТ «СК «ВУСО» витрат на правову допомогу в розмірі 8000 грн., то слід звернути увагу на наступне.

На підтвердження відповідних витрат на правову допомогу ПАТ «СК «ВУСО» в якості доказів надано суду: договір про надання правової допомоги від 12.06.2020р. з додатком до нього №1 від 29.04.2022р. /а.с. 61, 62/; акт приймання наданих послуг №1 від 17.06.2022р.

Представник позивача заперечив проти заявленого ПАТ «СК «ВУСО» розміру витрат на правову допомогу, вважаючи їх суму завищеною та неспівмірною з обсягом наданих послуг адвоката з урахуванням складності справи та витраченим адвокатом часу. При цьому представник позивача у клопотанні про зменшення розмір витрат відповідача на правову допомогу посилався на відсутність можливості встановити реально витрачений адвокатом час.

Стосовно доводів представника позивача про відсутність доказів про тривалість витраченого адвокатом часу на надання послуг, то слід зауважити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022р. у справі №922/1964/21 виснувала, що саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Надаючи оцінку вимогам ПАТ «СК «ВУСО» про відшкодування витрат на правову допомогу в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат суд виходить з наступного.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009р., справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015р.). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р., за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви відповідача в контексті положення ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об`єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена відповідачем сума в розмірі 8000 грн. є необґрунтованою. При цьому суд погоджується з доводами відповідачів про необґрунтованість та неспівмірність заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу відповідача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду в суді, яка обмежується складанням відзиву; відсутність участі адвоката в судовому провадженні; незначний обсяг доказів, поданих відповідачем).

Крім того, в даному випадку ціна позову в частині позовних вимог до ПАТ «СК «ВУСО» складала 2943,25 грн., але позовні вимоги були задоволені судом частково на суму 1813,65 грн.

За таких обставин, беручи до уваги розмір ціни позову, складність справи, обсяг виконаних представником відповідача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат відповідача на правову допомогу в межах суми 5000 грн., оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність, об`єм справи, а також суму платежу, присуджену судом до стягнення.

Беручи до уваги, що позивачем має бути відшкодовано ПАТ «СК «ВУСО» 38,379343% його судових витрат, то за рахунок позивача такому відповідачу слід відшкодувати 1918,97 грн. витрат на правову допомогу (5000 грн. / 100 * 38,379343).

Стосовно питання про відшкодування судових витрат з оплати правової допомоги відповідачу ОСОБА_3 , то суд бере до уваги, що представником такого відповідача зроблено заяву, в якій він вказував про надання доказів на підтвердження витрат свого довірителя з оплати послуг правової допомоги після ухвалення остаточного рішення суду у справі. За таких обставин питання про розподіл судових витрат такого відповідача може бути вирішено в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Разом з тим, з урахуванням того, що за результатом розгляду справи судом встановлене існування грошових зобов`язань між сторонами один до одного, то на підставі положень ст. 2, ч. 9 ст. 10, ст. 11, ч. 10 ст. 141, ч. 12 ст. 265 ЦПК України слід застосувати взаємозалік грошових зобов`язань між сторонами з урахуванням вирішення питання про розподіл судових витрат.

За результатом розгляду справи судом встановлено, що з ПАТ СК «ВУСО» слід стягнути на користь позивачки 1813,65 грн. в якості недосплаченого розміру страхового відшкодування та 1116,75 грн. в якості відшкодування судових витрат, а з позивачки на користь такого відповідача підлягають відшкодуванню витрати на правову допомогу в розмірі 1918,97 грн. За таких обставин внаслідок взаємозаліку грошових зобов`язань з ПАТ СК «ВУСО» слід стягнути на користь позивачку грошову суму в розмірі 1011,43 грн. (1813,65 грн. + 1116,75 грн. - 1918,97 грн.).

У свою чергу з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки слід стягнути суму коштів в розмірі 16163,57 грн., яка складається з наступного: 13178,63 грн. в якості відшкодування матеріальних збитків + 2000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди + 984,94 грн. в якості відшкодування витрат з оплати судової експертизи).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 11-13, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (ЄДРПОУ 31650052, місцезнаходження за адресою: вул. Казимира Малевича, 31, м. Київ, 03150) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) 1 011 грн. 43 коп.

Стягнути із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) 16 163 грн. 57 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (ЄДРПОУ 31650052, місцезнаходження за адресою: вул. Казимира Малевича, 31, м. Київ, 03150) на користь держави судовий збір в розмірі 496 грн. 20 коп.

Стягнути із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір в розмірі 496 грн. 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 15 червня 2023 року.

Головуючий: В.М. Скляренко