Рішення

від 14.06.2023 по справі 320/2389/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2023 року справа №320/2389/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2020 №Ф-43417-13 на суму 8760,21 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, протягом якого позивачу необхідно було надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску; надати уточнену позовну заяву, у додатках до якої зазначити, що до позову додано копію позовної заяви із доданими документами для відповідача.

11.03.2021 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків від 10.03.2021, до якої позивачем додано: клопотання про поновлення пропущеного строку; позовна заява із зазначенням в додатках пункту «копія позовної заяви із додатками для відповідача»; копія інформаційного запиту від 25.01.2021 б/н; копія листа ГУ ДПС у Київській області №21/ЗПІ/10-36-13-02 від 28.01.2021 із конвертом; копія інформаційного запиту від 04.02.2021 б/н; копія листа ГУ ДПС у Київській області №45/ЗПІ/10-36-24-08 від 11.02.2021 із конвертом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 продовжено ОСОБА_1 процесуальний строк, встановлений ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.03.2021, а саме строк для усунення недоліків позовної заяви в частині надання доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом.

19.03.2021 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків від 19.03.2021 з посиланням на правовий висновок Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Верховного Суду, викладений у постанові від 25 лютого 2021 року у справі №580/3469/19, відповідно до якого Судова палата відступає від висновків, викладених у постановах від 31 січня 2019 року у справі № 802/983/18-а, від 8 серпня 2019 року у справі № 480/106/19, від 19 березня 2020 року у справі №140/1757/19, від 28 травня 2020 року у справі № 200/11547/19-а, від 11 лютого 2021 року у справі №580/3380/19 та інших з аналогічною правовою позицією. Таким чином, Верховний Суд у складі судової палати формулює правовий висновок, відповідно до якого строк, протягом якого особа може звернутися до суду після застосування процедури досудового оскарження вимоги фіскального органу про сплату єдиного внеску складає три місяці з дня отримання платником рішення органу доходів і зборів вищого рівня, прийнятого за наслідками розгляду відповідної скарги.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 відкрито провадження у даній справі №320/2389/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано у сторін докази по справі.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 02.11.2017 по 15.11.2019 позивач був працевлаштований в ТОВ «Укрдонінвест», а з 16.06.2020 по день звернення до суду з позовною заявою в ТОВ «Охоронно-детективна компанія «Єкор Україна», які сплачували за позивача єдиний соціальний внесок, у зв`язку з чим у позивача не виникало обов`язку сплачувати єдиний соціальний внесок як у самозайнятої особи. Крім того, стверджує про наявність у нього переплати з єдиного соціального внеску за 2018-2019 роки.

27.04.2021 від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач з позовними вимогами не погоджується. Вказує, що не зважаючи на те, що позивач не займався незалежною професійною діяльністю як адвокат та не отримував від неї жодного доходу, з 01.01.2017 був зобов`язаний нараховувати та сплачувати єдиний соціальний внесок, оскільки був зареєстрований як самозайнята особа, яка проводить незалежну професійну діяльність у сфері юридичної практики. Вважає, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність, які є одночасно найманими працівниками, не звільняються від сплати єдиного соціального внеску за себе як особи, які провадять незалежну професійну діяльність. Також вказує, що позивач мав найманого працівника, якому нараховував заробітну плату та має обов`язок сплатити єдиний соціальний внесок, нарахований на таку заробітну плату.

Відповіді на відзив від позивача не надходило.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 , є адвокатом України з 24.03.2017 (а.с. 9, 91) та як само зайнята особа перебуває на обліку платників податків з 13.05.2017 (а.с. 10).

В періоді з 01.01.2019 по 15.11.2019 року позивач перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест» (ідентифікаційний код 30775586), а з 16.06.2020 до завершення 2020 року - в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронно-детективна компанія «Екор Україна» (ідентифікаційний код 42662987). У вказані періоди роботодавці нараховували на заробітну плату позивача та сплачували єдиний соціальний внесок (а.с. 7, 11-12).

02.05.2019 позивачем подано в електронній формі звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік із зазначенням нульового розміру чистого доходу (прибутку) від здійснення адвокатської діяльності. Проте у зв`язку з наявністю помилок звіт не прийнято - відомості із звітності страхувальника не внесено до реєстру застрахованих осіб (а.с. 13-15).

За серпень листопад 2019 року позивачем подано, а відповідачем прийнято електронні звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а.с. 69 90).

З вказаних звітів вбачається, що протягом з 22.08.2019 по 22.11.2019 у позивача на посаді помічника адвоката працювала ОСОБА_2 , якій була нарахована заробітна плата в серпні 2019 року в розмірі 1714,29 грн., у вересні 2019 року 6000,00 грн., в жовтні 2019 року 6000,00 грн., в листопаді 2019 року 4571,43 грн. На зазначені суми заробітної плати позивачем нараховані належні до сплати суми єдиного соціального внеску в розмірі 377,14 грн., 1320,00 грн., 1320,00 грн. та 1005,71 грн. відповідно, а разом 4022,85 грн. Відомості про сплату позивачем вказаних сум єдиного внеску, нарахованого на заробітну плату найманого працівника, в матеріалах справи відсутні.

13.07.2020 позивачем подано в електронній формі звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік із зазначенням нульового розміру чистого доходу (прибутку) від здійснення адвокатської діяльності. Проте у зв`язку з наявністю помилок звіт не прийнято - відомості із звітності страхувальника не внесено до реєстру застрахованих осіб (а.с. 20-22).

За твердженням позивача звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2020 рік позивачем не подавався.

13.11.2020 відповідачем прийнято вимогу № Ф-43417-13 про сплату боргу (недоїмки), згідно з якою заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску станом на 31.10.2020 становить 8760,21 грн., яка складається з недоїмки у сумі 8760,21 грн., з якої 4022,85 грн., які належить сплатити на рахунок № UA038999980000355619201001013 за найманого працівника та 4737,36 грн., які належить сплатити на рахунок № НОМЕР_1 .

З відомостей інтегрованої картки платника податків вбачається, що сума 4022,85 грн. є заборгованістю позивача із сплати єдиного внеску за 2019 рік за кодом платежу 71010000 - єдиний внесок, нарахований роботодавцями на суми: заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності (а.с. 65-66), а сума 4737,36 грн. є заборгованістю позивача із сплати єдиного внеску за І, ІІ, ІІІ квартали 2020 року за кодом платежу 71040000 єдиний внесок фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (а.с. 62-64).

Згідно розрахунку боргу, вказаного у відзиві на позовну заяву, сума недоїмки з ЄСВ у розмірі 4737,36 грн. складається з сум ЄСВ позивача за такі періоди:

ЄСВ за І квартал 2020 року (граничний термін сплати 21.04.2020) 2078,12 грн., сплачено за рахунок переплати 1557,94 грн., сума боргу склала 520,18 грн.;

ЄСВ за ІІ квартал 2020 року (граничний термін сплати 20.07.2020) 1039,06 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 1559,24 грн.;

ЄСВ за ІІІ квартал 2020 року (граничний термін сплати 19.10.2020) 3178,12 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 4737,36 грн.

Не погоджуючись з правомірністю вимоги відповідача від 13.11.2020 № Ф-43417-13 про сплату боргу (недоїмки) позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання таких відносин.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом четвертим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 01 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 23.05.2020) самозайнятою особою є платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

У зв`язку зі змінами у пункті 14.1 статті 14, які були внесені Законом № 466-IX від 16.01.2020, абзац другий підпункту 14.1.226 після слів "за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем" доповнений словами та цифрами "(за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу)".

Отже, в редакції з 23.05.2020 відповідно до абзацу другого підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно з п.65.9 ст.65 ПК України якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

Таким чином, в 23.05.2020 у випадку, якщо фізична особа зареєстрована як фізична особа-підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, працівником є фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

За змістом пункту 2 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону № 5076-VI передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З урахуванням зазначених нормативно-правових положень можна дійти висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на чому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Наведене правозастосування відповідає сталим висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, в постановах від 05 листопада 2018 року у справі № 820/1538/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 160/3114/19, від 05 березня 2020 року у справі № 824/509/19-а, від 18 листопада 2021 року у справі N 520/6094/19, від 19 грудня 2022 року у справі № 640/9262/19, від 07 лютого 2023 року у справі 440/1408/19.

У спірних правовідносинах позивач був найманим працівником в період з 02 листопада 2017 року по 15 листопада 2019 року включно та з 16 червня 2020 року по день звернення до суду роботодавці сплачували за нього єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що відповідач не заперечує (а.с. 12).

Вказане підтверджується індивідуальними відомостями з форми ОК-5 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування на позивача, зокрема за 2017, 2018, 2019 та 2020 роки.

Так, за період з 02 листопада 2017 року по 15 листопада 2019 року включно та з 16 червня 2020 року по день звернення до суду роботодавцями позивача було сплачено ЄСВ у розмірі, не менше мінімального страхового внеску.

За таких обставин у вказаних періодах позивач не був зобов`язаний сплачувати єдиний соціальний внесок як платник згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI.

Як встановлено судом сума боргу з ЄСВ у розмірі 4737,36 грн. є заборгованістю позивача із сплати єдиного внеску за І квартал 2020 року, ІІ квартал 2020 року, ІІІ квартал 2020 року за кодом платежу 71040000 єдиний внесок фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (а.с. 62-64).

Вказане підтверджується розрахунком боргу згідно оспорюваної вимоги, наведеним у відзиві на позовну заяву, сума недоїмки з ЄСВ у розмірі 4737,36 грн. складається з сум ЄСВ позивача за такі періоди:

ЄСВ за І квартал 2020 року (граничний термін сплати 21.04.2020) 2078,12 грн., сплачено за рахунок переплати 1557,94 грн., сума боргу склала 520,18 грн.;

ЄСВ за ІІ квартал 2020 року (граничний термін сплати 20.07.2020) 1039,06 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 1559,24 грн.;

ЄСВ за ІІІ квартал 2020 року (граничний термін сплати 19.10.2020) 3178,12 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 4737,36 грн.

Зважаючи на наявність переплати в інтегрованій картці платника податків позивача з єдиного соціального внеску станом на 31.12.2019 в розмірі 4 312,12 грн. суд приходить до висновку, що відповідачем здійснювалась подвійне нарахування позивачу ЄСВ, натомість сплачені роботодавцями страхові внески за позивача в даному випадку не враховувались.

У зв`язку з цим, оскаржувана вимога в частині сплати єдиного соціального внеску за кодом платежу 71040000 (єдиний внесок фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) в розмірі 4737,36 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Що стосується оскаржуваної вимоги в частині сплати позивачем єдиного внеску за 2019 рік за кодом платежу 71010000 (єдиний внесок, нарахований роботодавцями на суми заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності) в розмірі 4022,85 грн. суд виходить з наступного.

Як встановлено судом позивачем подано відповідачу звіти за встановленою законодавством формою, з яких вбачається, що протягом з 22.08.2019 по 22.11.2019 у позивача на посаді помічника адвоката працювала ОСОБА_2 , якій було нарахована заробітна плата в серпні 2019 року в розмірі 1714,29 грн., у вересні 2019 року 6000,00 грн., в жовтні 2019 року 6000,00 грн., в листопаді 2019 року 4571,43 грн. На зазначені суми заробітної плати позивачем нараховані належні до сплати суми єдиного соціального внеску в розмірі 377,14 грн., 1320,00 грн., 1320,00 грн. та 1005,71 грн. відповідно, а разом 4022,85 грн. Відомості про сплату позивачем вказаних сум єдиного внеску, нарахованого на заробітну плату найманого працівника, в матеріалах справи відсутні (а.с. 65).

У відповідності з абзацом 8 статті 25 Закону № 2464-VI не підлягають оскарженню зобов`язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником.

У зв`язку з цим, адміністративний позов в частині визнання протиправною та скасування оскаржуваної вимоги відповідача в частині сплати єдиного соціального внеску за кодом платежу 71010000 (єдиний внесок, нарахований роботодавцями на суми заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності) в розмірі 4022,85 грн. задоволенню не підлягає.

Отже, системно проаналізувавши положення законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме шляхом визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2020 №Ф-43417-13 в частині заборгованості ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску в розмірі 4737,36 грн. за кодом платежу 71040000 (єдиний внесок фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність).

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією № 35701 від 03 березня 2021 року (а.с.17).

Загальна сума позовних вимог майнового характеру становить 8760,21 грн., сума задоволених вимог становить 4737,36 грн., отже 54,08 % (4737,36 х 100 : 8760,21).

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС у Київській області підлягають стягненню судові витрати в розмірі 491,05 грн. (908 х 54,08 : 100).

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, -

в и р і ш и в:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2020 №Ф-43417-13 в частині заборгованості ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) зі сплати єдиного внеску в розмірі 4737,36 грн. за кодом платежу 71040000 (єдиний внесок фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність).

3. В іншій частині в задоволенні адміністративного позову відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код: 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 5А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 491,05 грн. (чотириста дев`яносто одна грн. 05 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.