Постанова

від 01.06.2023 по справі 160/15442/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 червня 2023 року м. Дніпросправа № 160/15442/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Діденко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі адміністративну справу за апеляційними скаргами Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» та Департаменту громадського порядку та цивільного захисту Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року в адміністративній справі за позовом Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» до Департаменту громадського порядку та цивільного захисту Дніпровської міської ради, Дніпровської міської ради про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація «Платформа Громадський Контроль» звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила:

визнати протиправним відмову Департаменту громадського порядку і цивільного захисту Дніпровської міської ради у наданні інформації, запитуваної в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» №598/22 від 06.09.2022 щодо отримання публічної інформації;

зобов`язати Департамент громадського порядку і цивільного захисту Дніпровської міської ради надати запитувану в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» №598/22 від 06.09.2022 наступну інформацію:

- перелік сховищ цивільного захисту (бомбосховищ) на території м. Дніпра;

- перелік протирадіаційних укриттів на території м. Дніпра;

- перелік споруд подвійного призначення на території м. Дніпро, де можна укриватися мешканцям;

- перелік найпростіших укриттів на території м. Дніпра, де можна укриватися мешканцям;

визнати протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради відносно не надання інформації запитуваної в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа Громадський контроль» №598 від 06.09.2022 щодо отримання публічної інформації;

зобов`язати Дніпровську міську раду надати, запитувану в інформаційному запиті «Платформа Громадський Контроль» №598/22 від 06.09.2022 наступну інформацію:

- перелік сховищ цивільного захисту (бомбосховищ) на території м. Дніпра;

- перелік протирадіаційних укриттів на території м. Дніпра;

- перелік споруд подвійного призначення на території м. Дніпро, де можна укриватися мешканцям;

- перелік найпростіших укриттів на території м. Дніпра, де можна укриватися мешканцям.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем на виконання його завдань та для реалізації мети, передбачених Статутом, було направлено запит на доступ до інформації №598 від 06.09.2022 на адресу Дніпровського міського голови Філатова Б. А. щодо отримання публічної інформації. Відповідно до вищезазначеного запиту, Громадською організацією «Платформа Громадський Контроль» у строки, визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації», було запитано міського голову Філатова Б. А. надати наступну життєво необхідну інформацію: перелік сховищ цивільного захисту (бомбосховищ) на території м. Дніпра; перелік протирадіаційних укриттів на території м. Дніпра; перелік споруд подвійного призначення на території м. Дніпро, де можна укриватися мешканцям; перелік найпростіших укриттів на території м. Дніпра, де можна укриватися мешканцям. Проте, місцевою владою не надано жодного переліку бомбосховищ чи укриттів, відтак, фактично наразі населення м. Дніпро не має жодної інформації, яка в прямому сенсі є життєво необхідною в умовах воєнного стану на території України та безпосередньо міста Дніпра, яке постійно піддається ракетним обстрілам. У відповідь на вищезазначений запит Департаментом громадського порядку і цивільного захисту Дніпровської міської ради було направлено лист-відповідь від 13.09.2022, яким замість того аби надати інформацію, яка покликана зберегти здоров`я та життя жителів міста Дніпра, було відмовлено у наданні інформації, чим порушено вимоги чинного законодавства. Позивач, посилаючись на положення Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку № 138 від10.03.2017, статей 4 та 7 Кодексу цивільного захисту України, стверджує, що чинним законодавством прямо регламентовано, що публічна інформація у сфері захисту цивільного населення доводиться до населення на засадах вільного, прозорого отримання та поширення такої інформації. Відповідно до частини 6 статті 6 Кодексу цивільного захисту України суб`єктами забезпечення цивільного захисту є центральні органи виконавчої влади, інші державні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання, громадські організації. Таким чином, запитувана інформація є наявною в розпорядженні відповідачів та не потребує жодних зусиль для надання її за інформаційним запитом. Також звертає увагу, що запитувана інформація не є таємною чи такою, що становить загрозу життю та здоров`ю жителів міста. Навпаки запитувана інформація покликана на збереження здоров`я та життя мешканців міста. Вказує на те, що аргументація з посиланням на наявність воєнного стану та території нашої держави як обставини непереборної сили, яка викладена відповідачем під час відмови у наданні відповіді на інформаційний запит є протиправною та такою, що не відповідає чинному законодавству. Разом з тим, відповідачами не наведено жодного доказу неможливості надання запитуваної інформації. Зазначено, що ненадання відповідачем інформації, запитуваної позивачем є таким, що порушує Закон України «Про доступ до публічної інформації». Також, вказано на те, що станом на час звернення до суду жодного відповіді на інформаційний запит позивача від Дніпровської міської ради не надходило, що свідчить про порушення Дніпровською міською радою положень статей 5, 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації». В порушення частини 3 статті 22 вказаного Закону жодних повідомлень від Дніпровської міської ради про перенаправлення нею отриманого інформаційного запиту на адресу іншого розпорядника інформації та відсутність у неї інформації, на поштові чи електронні засоби зв`язку позивача не надходили. Враховуючи той факт, що Дніпровською міською радою не було надано відповіді на надісланий на їх адресу інформаційний запит, вбачається, що наявні правові підстави для звернення до суду та зобов`язання виконати вимоги, які на вказаного відповідача покладено чинним законодавством.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Департаменту громадського порядку і цивільного захисту Дніпровської міської ради щодо відстрочення надання інформації, запитуваної в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» від 06.09.2022 №598/22 щодо отримання публічної інформації. Зобов`язано Департамент громадського порядку і цивільного захисту Дніпровської міської ради повторно розглянути інформаційний запит Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» від 06.09.2022 №598/22, з урахуванням висновків суду. В решті позовних вимог відмовлено.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідь на запит Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» Департамент громадського порядку і цивільного захисту надіслав лист «Про надання інформації» від 13.09.2022 №11/9-56, в якому не вказано про відмову у наданні інформації та не зазначено про існування будь-яких із підстав для відмови в задоволенні запиту на інформацію, які перелічені в частині 1 статті 22 Закону. Натомість у цьому листі Департамент громадського порядку і цивільного захисту послався на частину 6 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідно до якої відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили, та зазначив, що для запобігання загрози національній безпеці у період воєнного стану, надання запитуваної інформації тимчасово неможливе. Після скасування правового режиму воєнного стану вони можуть звернутися із запитом про надання інформації у встановленому Законом порядку.

За висновком суду першої інстанції, вказані обставини свідчать про те, що лист «Про надання інформації» від 13.09.2022 №11/9-56 за своїм змістом не є відмовою в задоволенні запиту на інформацію, а є відстрочкою в задоволенні запиту на інформацію, підстави для якої визначені статтею 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції. Таким чином, право особи звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, а також отримувати обґрунтовані відповіді на свої звернення у встановлений законом строк не може бути обмежене внаслідок введення в державі воєнного стану. Отже, військові дії дійсно можуть бути обставинами непереборної сили, однак для цього необхідно встановити, що ці обставини об`єктивно унеможливлюють виконання певних зобов`язань.

За висновком суду першої інстанції, відповідач не довів, що через введення в державі воєнного стану він об`єктивно не має можливості надати відповідь на запит позивача і тому необхідно відстрочити виконання запиту.

Проаналізувавши встановлені обставини та зміст запитуваної позивачем інформації, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що надання такої інформації завдасть шкоди інтересам національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною відмови Департаменту громадського порядку і цивільного захисту Дніпровської міської ради у наданні інформації та зобов`язання надати інформацію, оскільки у спірних правовідносинах, за висновком суду, має місце не відмова, а відстрочка задоволення запиту.

Разом з тим, оскільки законних підстав для відстрочки задоволення запиту судом не встановлено, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов у цій частині підлягає частковому задоволенню, а саме слід визнати протиправними дії Департаменту громадського порядку і цивільного захисту Дніпровської міської ради щодо відстрочення надання інформації, запитуваної в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» від 06.09.2022 №598/22 щодо отримання публічної інформації.

Також суд виходив з того, що відстрочка в наданні відповіді на запит є однією з форм реагування розпорядника інформації на запит, однак не є формою його розгляду по суті, оскільки відповідач не відмовляв у наданні інформації, тому підстав для зобов`язання відповідача надати інформацію немає.

З урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку про необхідність прийняти рішення, яким зобов`язати Департамент громадського порядку і цивільного захисту Дніпровської міської ради повторно розглянути інформаційний запит Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» від 06.09.2022 №598/22, з урахуванням висновків суду.

Висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог до Дніпровської міської ради ґрунтуються на тому, що відповідь на запит надано не Дніпровською міською радою, а Департаментом громадського порядку і цивільного захисту Дніпровської міської ради, який надав відповідь на запит та який веде облік захисних споруд цивільного захисту відповідно до п. 3.1.20 Положення про Департамент громадського порядку і цивільного захисту Дніпровської міської ради, яке затверджене рішенням Дніпровської міської ради від 30.03.2022 № 10/19.

Громадською організацією «Платформа Громадський Контроль» подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції неправильно встановлено та з`ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, зазначено, що висновки суду першої інстанції в частині визнання того, що зазначена відповідь є відстрочкою, а не відмовою від надання інформації, не відповідають реальним обставинам справи та прямо спростовуються листом-відповіддю Департаменту громадського порядку та цивільного захисту Дніпровської міської ради від 13.09.2022 та статтею 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Зазначено, що з тексту викладеного в наведеному листі, вбачається, що розпорядник не відстрочує задоволення запиту, а відмовляє у наданні запитуваної інформації. Розпорядником чітко зазначено, що така інформація підлягає обмеженню, а також вказано про необхідність звернення з іншим запитом. Зазначені обставини прямо свідчать про наявність ознак, що притаманні відмові, адже відстрочення у задоволенні запиту полягає в тому, що розпорядник повідомляє, що зазначену інформацію не може бути надано у визначені чинним законодавством строки, зазначає про дату надання запитуваної інформації та не потребує направлення іншого запиту. Вказує на те, що порядок надання відстрочки від задоволення запиту визначено статтею 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Проте у зазначеному випадку відсутні підстави для відстрочки (зазначене встановлено рішенням суду першої інстанції), також лист Департаменту не містить жодного роз`яснення щодо порядку оскарження прийнятого рішення. Також в порушення частини 7 статті 23 вказаного Закону лист-відповідь Департаменту вказує, що запитувану інформацію надати неможливо та необхідно звернутися із повторним запитом, жодної інформації про строк протягом якого буде задоволено запит, відповідь Департаменту не містить. Стверджує, що висновок суду першої інстанції в частині того, що зазначена відповідь є відстрочкою, є помилковим та не відповідає вимогам чинного законодавства України. Також позивач не погоджується з обраним судом першої інстанції способом захисту з огляду на предмет позову щодо визнання протиправними дій, бездіяльності відповідачів та зобов`язання останніх надати запитувану інформацію. Вказано на те, що суд, встановивши, що дії/бездіяльність розпорядників інформації були протиправними, фактично відмовив у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання надати запитувану інформацію та лише зобов`язав Департамент повторно розглянути запит, зазначивши, що саме такий спосіб захисту забезпечує ефективний захист прав та законних інтересів позивача. Проте обраний судом першої інстанції спосіб захисту жодним чином не забезпечує належний спосіб захисту прав та законних інтересів, а навпаки, лише ускладнює поновлення порушеного права позивача. Посилаючись на правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 04.04.2018 по справі № 824/72/16-а позивач зазначає, що публічна запитувана інформація є відкритою, також відсутні будь-які підстави для її обмеження (іншого відповідачами не доведено, що встановлено рішенням суду першої інстанції), відтак відмова у наданні інформації є протиправною, а доступ до запитуваної інформації має бути забезпечено шляхом зобов`язання розпорядника інформації надати її за запитом в межах та у строки, що передбачені чинним законодавством. Також позивач не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Дніпровської міської ради з тих підстав, що відсутні будь-які докази, на підтвердження того, що Дніпровською міською радою виконано положення частини 3 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», що свідчить про протиправну бездіяльність Дніпровської міської ради та помилковість висновків суду першої інстанції.

Департаментом громадського порядку та цивільного захисту Дніпровської міської ради подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, а також апеляційну скаргу аналогічного змісту, з аналогічними вимогами від того ж самого органу подано представником Департаменту громадського порядку та цивільного захисту Дніпровської міської ради адвокатом Мудрою І. А. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та винести нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині, посилаючись на необґрунтованість рішення суду, неповне з`ясування судом всіх обставин по справі, помилковість висновків суду та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що Департаментом громадського порядку та цивільного захисту Дніпровської міської ради , надано відповідь Громадській організації «Платформа Громадський Контроль», відповідно до якої для запобігання національній безпеці у період воєнного стану, надання запитуваної інформації тимчасово неможливо. Після скасування правового режиму воєнного стану позивач може звернутися із запитом про надання інформації у встановленому Законом порядку. Посилаючись на положення частини 6 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», якими передбачено, що відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим законом строки у разі настання обставин непереборної сили, а також на визначення форс-мажорних обставини наведених в частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», зазначає, що відповідач для запобігання національної безпеці у період воєнного стану, повідомив позивача про тимчасову неможливість надання запитуваної інформації, та повідомив, що після скасування правового режиму воєнного стану позивач може звернутися із запитом про надання відповідної інформації, відповідь надана вчасно, при наданні відповіді були додержані всі норми законодавства, що в свою чергу вказує на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача Департамент громадського порядку та цивільного захисту Дніпровської міської ради вказуючи на безпідставність доводів апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні. Доводи відзиву фактично повторюють доводи наведені Департаментом в апеляційній скарзі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача Дніпровська міська рада стверджуючи про безпідставність доводів апеляційної скарги позивача просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, зазначаючи, що судом правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своєї позиці вказує на те, що позивач помилково зазначає про те, що йому було відмовлено в наданні інформації, проте як останньому було повідомлено про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію. Зазначено, що лист Департаменту відповідає вимогам частини 7 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та за своєю формою та змістом є рішенням про відстрочку в задоволенні запиту, тому висновки суду є обґрунтованими. Також вказує на обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову до Дніпровської міської ради. Зазначено, що відповідь на інформаційний запит позивача, що був адресований Дніпровському міському голові, відповідно до п. 3.7 Порядку доступу до публічної інформації Дніпровської міської ради, було надано Департаментом громадського порядку та цивільного захисту Дніпровської міської ради, як особою, визначеною відповідальною за розгляд зазначено запиту. Також звертає увагу на те, що запит позивача було отримано Дніпровською міською радою лише 08.09.2022, що підтверджується трекінгом поштового відправлення, проте вже 13.09.2022 позивачу вже було надано відповідь. Отже рішення поро відстрочку в задоволені запиту було надано з дотриманням положень частини 3 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Вказано на безпідставність доводів позивача про те, що Дніпровською міською радою допущено протиправну бездіяльність в зв`язку із не направленням йому повідомлення про направлення запиту належному розпоряднику. При цьому, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.02.2022 у справі № 9901/88/22, зазначає, що дія у вигляді направлення запитувачу такого повідомлення, приймаючи до уваги мізерний строк надання відповіді Департаментом, не є юридично значимою та не була об`єктивно необхідною, оскільки отримання такого повідомлення позивачем було б фактично одночасним з отриманням листа Департаменту. Відтак, відсутній елемент шкідливості бездіяльності для прав та інтересів позивача. За наведених обставин вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог до Дніпровської міської ради.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено, що Громадська організація «Платформа Громадський Контроль» звернулась до Дніпровського міського голови із запитом на отримання публічної інформації №598/22 від 06.09.2022, відповідно до якого просила надати таку інформацію:

- перелік сховищ цивільного захисту (бомбосховищ) на території м. Дніпра;

- перелік протирадіаційних укриттів на території м. Дніпра;

- перелік споруд подвійного призначення на території м. Дніпро, де можна укриватися мешканцям;

- перелік найпростіших укриттів на території м. Дніпра, де можна укриватися мешканцям.

На вказаний запит Департамент громадського порядку і цивільного захисту Дніпровської міської ради листом «Про надання інформації» №11/9-56 від 13.09.2022 повідомив позивача, що через військову агресію російської держави проти України публічна інформація щодо діяльності органів державної влади, може спричиняти злочини та бути загрозою національній безпеці, а тому підлягає обмеженню. Крім того, збір відповідної інформації під час війни може мати ознаки диверсійної діяльності, спрямованої проти України, а тому є необхідність ретельної перевірки осіб, які таку інформацію збирають, та переслідуваної мети. Для запобігання загрози національній безпеці у період воєнного стану, надання запитуваної інформації тимчасово неможливе. Після скасування правового режиму воєнного стану вони можуть звернутися із запитом про надання інформації у встановленому Законом порядку.

Вважаючи протиправною відмову Департаменту громадського порядку і цивільного захисту Дніпровської міської ради у наданні інформації запитуваної в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» №598/22 від 06.09.2022 щодо отримання публічної інформації та протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради відносно не надання інформації запитуваної в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа Громадський контроль» №598 від 06.09.2022 щодо отримання публічної інформації, позивач звернувся до суду з позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини суд апеляційної інстанції виходить з такого.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено у Законі України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (частина перша статті 2 Закону №2939-VI).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Такі випадки встановлені частиною першою статті 6 Закону №2939-VI, згідно з якою публічною інформацією з обмеженим доступом, є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону №2939-VI обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Статтею 12 Закону №2939-VI передбачено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

При цьому, пунктом 1 частини першої статті 13 Закону №2939-VI визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 14 Закону №2939-VI розпорядники інформації зобов`язані, зокрема, надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Частинами 2-5 статті 19 Закону №2939-VI передбачено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

За приписами частин першої і четвертої статті 20 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження.

Відповідно до положень частини шостої статті 22 Закону №2939-VI відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

У рішенні про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату надсилання або вручення повідомлення про відстрочку; 3) причини, у зв`язку з якими запит на інформацію не може бути задоволений у встановлений цим Законом строк; 4) строк, у який буде задоволено запит; 5) підпис (частина сьома статті 22 Закону №2939-VI).

Отже, положення Закону №2939-VI пов`язують можливість відстрочки в задоволенні запиту на інформацію з настанням обставин непереборної сили, які унеможливлюють надання запитуваної інформації у встановлені цим Законом строки.

У чинному законодавстві України визначення поняття непереборної сили міститься у частині першій статті 263 Цивільного кодексу України, згідно з якою непереборною силою є надзвичайна та невідворотна за даних умов подія, а також в частині другій статті 218 Господарського кодексу України, яка під непереборною силою розуміє надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України від 02.12.1997 №671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Водночас колегія суддів враховує, що відповідно до положень частини третьої статті 34, частини другої статті 64 Конституції України, статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до інформації в умовах воєнного стану може підлягати обмеженням, перш за все, для захисту інтересів національної безпеки та територіальної цілісності держави.

Надаючи оцінку підставам та характеру запитуваної позивачем публічної інформації та змісту відповіді Департаменту громадського порядку і цивільного захисту Дніпровської міської ради, а також встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що запитувана позивачем інформація не є такою, що може підлягати обмеження в умовах воєнного стану чи такою, що може становити загрозу національній безпеці держави.

При цьому Департаментом громадського порядку і цивільного захисту Дніпровської міської ради жодним чином не доведено, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду справи, що запитувана позивачем інформація є інформацією з обмеженим доступом чи таємною інформацією.

Враховуючи встановлені обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що Департаментом громадського порядку і цивільного захисту Дніпровської міської ради не доведено наявність причин, зумовлених введеним в Україні воєнним станом, у зв`язку з якими запит позивача на інформацію не міг бути задоволений у встановлений законом строк.

Водночас, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача, з якими погодився суд першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах має місце відстрочка у наданні інформації на запит, а не відмова.

Відповідно до змісту листа Департаменту громадського порядку і цивільного захисту Дніпровської міської ради №11/9-56 від 13.09.2022, яким надано відповідь на запит позивача, слідує що відповідач не відстрочує задоволення запиту, а фактично відмовляє у наданні запитуваної інформації. У вищевказаному листі зазначено, що така інформація підлягає обмеженню, а також вказано про необхідність звернення з іншим запитом.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо протиправної бездіяльності Дніпровської міської ради, яка полягала у тому, що Дніпровською міською радою не виконано положення частини 3 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» щодо повідомлення позивача про направлення запиту належному розпоряднику, який володіє запитуваною інформацією, колегія суддів зазначає таке.

Положеннями статі 23 Закону № 2939-VI встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до КАС (частини перша-третя зазначеної статті).

Системне застосування наведених норм Закону № 2939-VI дає підстави для висновку, що суб`єктивне право на доступ до публічної інформації, яке підлягає захисту судом, має запитувач інформації - особа (фізична, юридична особа, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єкта владних повноважень), яка звернулася до розпорядника інформації із запитом надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.

Самі по собі строки вчинення певних дій поза зв`язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають вирішального значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня та 06 грудня 2018 року, 22 серпня 2019 року, 17 лютого 2022 року у справах № 800/426/17, 800/259/17, 9901/986/18, 9901/88/21 відповідно.

В судовому засіданні представник Дніпровської міської ради на питання представника позивача та уточнене питання суду надав відповідь, що запит Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» був скерований до Департаменту громадського порядку та цивільного захисту Дніпровської міської ради, який є належим розпорядником запитуваної інформації.

Враховую наведене, а також те, що фактично відповідь позивачу була надана в межах строків визначених частиною 3 статті 22 вказаного Закону, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання бездіяльності Дніпровської міської ради протиправною.

Водночас суд першої інстанції не надав належної оцінки підставам позову в цій частині та дійшов помилкового висновку, щодо підстав відмови у задоволенні позову до вказаного відповідача.

Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд апеляційної інстанції ухвалюючи нове рішення вирішує питання про розподіл судових витрат. Судові витрати здійснені позивачем повертаються йому у разі коли його позовні вимоги задоволено або задоволено частково.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як встановлено з матеріалів справи позивач, при поданні позовної заяви та апеляційної скарги сплатив судовий збір на загальну суму у розмірі 10 544,30 грн.

Враховуючи той факт, що судом адміністративний позов задоволено частково, таким чином судові витрати щодо сплаченого судового збору підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 5272,15 грн.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту громадського порядку та цивільного захисту Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Адміністративний позов Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» до Департаменту громадського порядку та цивільного захисту Дніпровської міської ради, Дніпровської міської ради про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Департаменту громадського порядку і цивільного захисту Дніпровської міської ради у наданні інформації, запитуваної в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» від 06.09.2022 №598/22 щодо отримання публічної інформації.

Зобов`язати Департамент громадського порядку і цивільного захисту Дніпровської міської ради надати запитувану в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» від 06.09.2022 №598/22 таку інформацію:

- перелік сховищ цивільного захисту (бомбосховищ) на території м. Дніпра;

- перелік протирадіаційних укриттів на території м. Дніпра;

- перелік споруд подвійного призначення на території м. Дніпро, де можна укриватися мешканцям;

- перелік найпростіших укриттів на території м. Дніпра, де можна укриватися мешканцям.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту громадського порядку та цивільного захисту Дніпровської міської ради на користь Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» судовий збір у розмірі 5272,15 грн (п`ять тисяч двісті сімдесят дві гривні п`ятнадцять копійок).

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров