Рішення

від 30.05.2023 по справі 756/1754/22

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

30.05.2023 Справа № 756/1754/22

Справа № 756/1754/22

Провадження № 2/756/813/23

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2023 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Тихої О.О.,

секретаря судових засідань Кренджеляк А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Лайн», третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Лайн», третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовна заява обґрунтована тим, що 02.06.2019 року приблизно о 16 год. 30 хв., в м. Києві на перехресті вул. Богатирській та вул. Полярної, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Mercedes-Benz 313 CD», номерний знак НОМЕР_1 , який перебував у користуванні ТОВ «Авто-Лайн», під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля «Mercedes-Benz GLC», номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 , під керуванням позивача ОСОБА_1 , в результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 06.10.2020 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

На час ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ СК «ПЗУ» відповідно до Полісу № ЕР.184435839. Вказаним полісом передбачена сума відшкодування до 100 000,00 грн., при цьому розмір франшизи становить 2000,00 грн.

Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Mercedes-Benz GLC», номерний знак НОМЕР_2 , відповідно до Звіту про оцінку автомобіля № 0189 від 12.08.2019 становить 1 106 414,84 грн.

11.08.2019 власник автомобіля «Mercedes-Benz GLC», номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_3 продала вказаний автомобіль за 350 000,00 грн., що підтверджується Договором купівлі-продажу № 3245/20191612594.

З урахуванням наведеного, позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 658 414,97 грн. = 1 106 414,84 грн. (сума збитку) - 98 000,00 грн. (страхова сума за полісом обов`язкового страхування з відрахуванням франшизи) - 350 000,00 грн. (сума, отримана за продаж транспортного засобу). Крім того, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Лайн» витрати на проведення оцінки у сумі 2500,00 грн. та моральну шкоду у сумі 50 000,00 грн., а також понесені судові витрати.

Ухвалою судді від 23.02.2022 було відкрито загальне позовне провадження, у справі призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 26.01.2023 закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача - адвокат Кузьменко С.І. надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечував.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату, місце та час слухання справи був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Третя особа - ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, про дату, місце та час слухання справи був повідомлений належним чином.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Суд, вислухавши представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього процесуальний кодекс України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 02.06.2019 приблизно о 16 год. 30 хв., в м. Києві на перехресті вул. Богатирській та вул. Полярної, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Mercedes-Benz 313 CD», номерний знак НОМЕР_1 , який перебував у користуванні ТОВ «Авто-Лайн», під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля «Mercedes-Benz GLC», номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 , під керуванням позивача ОСОБА_1 , в результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 06.10.2020 по справі №756/8625/20 (провадження № 3/760/4578/20), яка набрала законної сили 17.10.2020, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене та відповідно до положення ст. 82 ЦПК України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Оболонського районного суду м. Києва від 06.10.2020, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві, яка набрала законної сили, відповідно до яких відповідача визнано винуватим у дорожньо-транспортній пригоді.

Як встановлено рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 01.09.2021, а також постановою Київського апеляційного суду у справі № 756/2936/21, цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ СК «ПЗУ Україна» згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №184435839 від 01.01.2019.

Згідно тимчасового реєстраційного талону № 002631 транспортний засіб Mercedes-Benz 313 CD, номерний знак НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди перебував у користуванні ТОВ «Авто-Лайн».

Згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_2 , 04.04.2019 останній прийнятий на роботу в ТОВ «Авто-Лайн» на посаду водія автотранспортних засобів, з якої звільнений 31.07.2019 за власним бажанням, тож під час вчинення ДТП водій ОСОБА_2 , з вини якого сталася ДТП, перебував у трудових відносинах з ТОА "Авто-Лайн".

Вказана обставина також не підлягає доказуванню на підставі ст. 82 ЦПК України.

Відповідно до звіту № 0189 про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику КТЗ, здійсненого СПД «ФОП ОСОБА_4 », вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Mercedes-Benz GLC, номерний знак НОМЕР_2 , з урахуванням зносу становить 1 106 414,97 грн.

За проведення експертної оцінки автомобіля було сплачено 2500,00 грн., що підтверджуються квитанцією від 12.08.2019 року №179.

11.08.2019 власник автомобіля «Mercedes-Benz GLC», номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_3 продала вказаний автомобіль за 350 000,00 грн., що підтверджується Договором купівлі-продажу № 3245/20191612594.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За ст. 29 та п. 32.7 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до п.12.1 ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. При цьому п. 36.6 ст. 36 вказаного Закону передбачено, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч.ч. 1-2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи із наведених норм права, шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 6 листопада 2013 року № 6-108цс13.

Крім того, вищевказане в повній мірі відповідає висновкам зробленим в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2018 р. у справі № 534/872/16.

Як роз`яснено у п. 5 постанови пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» при розгляді справ про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Відповідно до п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" від 01.03.2013 року № 4 при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Суд також враховує позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 07.11.2018 у справі №200/21325/15-ц, відповідно до якої позивач, який на достатній правовій підставі володіє майном, якому завдано шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, має право на відшкодування такої шкоди.

Стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно до яких належить право володіння.

Речове право на чуже майно, як і право власності, носить абсолютний характер. Суб`єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб`єктами, хто його оточує.

Таким чином, абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини.

Відповідно до статті 396 ЦК України правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно.

Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України.

Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права.

Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Таким чином, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 3 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14.

Таким чином, з урахуванням права власника транспортного засобу на отримання страхового відшкодування від страховика в сумі 98 000,00 грн., що не спростовано відповідачем, а також суми, отриманої в результаті продажу транспортного засобу «Mercedes-Benz GLC», номерний знак НОМЕР_2 , суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ «Авто-Лайн», на балансі якого на момент ДТП перебував транспортний засіб Mercedes-Benz 313 CD», номерний знак НОМЕР_1 , та яке на час ДТП була роботодавцем ОСОБА_2 , з вини якого сталася ДТП під час виконання ним своїх трудових обов`язків, матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 658 414,97 грн.

Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ч.1 ст. 1167 ЦК України), а в даному випадку юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ч.1 ст. 1172 ЦК України).

У п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132-134 КЗпП України), якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.

Відповідно до п. 5 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Відповідні обставини встановлюються судом на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц (провадження N 14-538цс19) розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

У позовній заяві позивачем зазначено, що внаслідок ДТП позивач зазнав фізичних страждань та моральних переживань, які були викликані незручностями, та порушенням його звичайного способу життя, тому просив стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 50 000,00 грн.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц, участь у ДТП, пошкодження власного майна безумовно негативно вплинуло на моральний стан позивача та призвело до моральних страждань.

Згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Науменко проти України»).

Визначаючи розмір моральної шкоди судом враховано моральний стан позивача в результаті ДТП, де позивач отримав нервовий стрес, що призвело до душевних страждань, керуючись принципом справедливості, виваженості, розумності, суд приходить до висновку, що позивач дійсно зазнав моральних страждань, яку суд визначає в розмірі 10000 грн. та яку вважає за необхідним стягнути з відповідача ТОВ «Авто-Лайн» на користь позивача. Відтак, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до приписів ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані з проведенням експертиз.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог на користь держави дпідлягає стягненню судовий збір у розмірі 6684,15 грн.

Разом з тим, не підлягають стягненню з ТОВ «Авто-Лайн» на користь позивача витрати на проведення оцінки майнової шкоди, у зв`язку з тим, що вказані витрати, як убачається з наявної у матеріалах справи квитанції до прибуткового касового ордера № 179 від 12.08.2019, понесені не позивачем ОСОБА_1 , а замовником ОСОБА_3 .

Керуючись ст.ст. 9, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Лайн», третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Лайн» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 658 414 (шістсот п`ятдесят вісім тисяч чотириста чотирнадцять) гривень 97 копійок; моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Лайн» на користь держави, в особі Державної судової адміністрації України, судовий збір в розмірі 6684 (шість тисяч шістсот вісімдесят чотири) гривні 15 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Лайн», код ЄДРПОУ 32108002, місцезнаходження: 07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Кургузова, буд. 9-А.

Третя особа - ОСОБА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя О.О.Тиха