Рішення

від 06.06.2023 по справі 183/461/22

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/461/22

№ 2/183/682/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2023 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі: секретаря судового засідання Моісєєва К. А., представника позивача Ямкового В. Ф., представника відповідача-2 Сердюк М. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Губиниської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про:

- визнання за ОСОБА_1 права на отримання земельної частки (паю) розміром 5,08 умовних кадастрових гектар, вартістю 24 069 грн із земель колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства імені Котовського, що знаходилось на території Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, -

В С Т А Н О В И В:

в січні 2022 року позивач звернулася до суду з даним позовом.

В обґрунтування позову, із посиланням на норми ст.ст. 15, 16, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 17, пп. 1, 2, 3, 5 ст. 25, пункт 17 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, ст.ст. 5, 7, 10 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», п. 1, п. 2 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», п. 5 Постанови Верховної Ради України «Про прискорення за реформи та приватизацію землі» № 2200 від 13 березня 1992 року, правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13 липня 2021 року у справі № 274/3394/20 (провадження № 61-3806св21), ч. 4 п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» зазначила, що ОСОБА_1 з 03 липня 1973 року працювала в колгоспі ім. Котовського спочатку в будівельній бригаді, а з 02 лютого 1977 року - телятницею. Позивача прийнято до членів колгоспу ім. Котовського на підставі протоколу від 23 листопада 1973 року № 14. 25 серпня 1992 року колгосп ім. Котовського офіційно перейменовано на Агровиробниче об`єднання фермерів «Степове». Після спливу 24 років роботи на даному підприємстві, а саме 20 січня 1997 року позивач звільнилася за власним бажанням. Під час роботи позивача на даному підприємстві їй було відомо, що загальними зборами працівників ретельно обговорюється питання паювання землі, що належить Агровиробничому об`єднанню фермерів «Степове». При звільненні керівництво Агровиробничого об`єднання фермерів «Степове» переконало позивача, що враховуючи усі трудові заслуги позивача протягом 24 років праці на даному підприємстві її звільнення не завадить їй у майбутньому отримати земельну частку (пай), якщо дане розпаювання все-таки відбудеться. 20 березня 2000 року КСП ім. Котовського отримало Державний акт на право колективної власності на землю серії ДП НВ 000034. У Додатку 1 до Державного акту на право колективної власності на землю містився список громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства ім. Котовського, які отримали право на земельну частку (пай), однак прізвище позивача в ньому не зазначено.

Вважаючи, що її несправедливо залишили поза увагою, позивач звернулася із заявою про видачу сертифіката на земельну частку (пай), яку 21 березня 2000 року розглядали на засіданні зборів уповноважених представників КСП ім. Котовського. Однак, рішенням зборів їй відмовили, пояснивши, що оскільки на момент затвердження списків членів КСП ім. Котовського, які мають право на земельну частку (пай), позивач вже не була членом підприємства, то і право отримати земельну частку (пай) у неї теж відсутнє. Таким чином, вона була переконана, що вона не має права на земельну частку пай.

02 червня 2000 року КСП імені Котовського було реорганізовано в Сільськогосподарський виробничий кооператив імені Котовського, якому на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2011 року винесеного у справі № Б24/117/02 припинено діяльність юридичної особи у зв`язку з визнанням його банкрутом.

Однак,у 2021році позивачвирішила звернутисяза наданнямпрофесійної правничоїдопомоги.Після чогопозивачем встановлено,що згідноз відповіддюархівного відділуНовомосковської районноїдержавної адміністраціїДніпропетровської областівід 20грудня 2021року наадвокатський запит,неофіційне перейменуванняколгоспу ім.Котовського відбулося08лютого 1992року Протоколом№ 1звітних зборівуповноважених представниківРади Агровиробничогооб`єднання пайовиків«Степове» (надалі-Протокол №1від 08лютого 1992року),яким булозатверджене рішенняпро здійсненняз 10лютого 1992року (афактично здати прийняттяПротоколу №1від 08лютого 1992року)виробничо-фінансовоїдіяльності колгоспуюридичною особою,яка маєназву Агровиробничеоб`єднанняпайовиків «Степове»(п.З Протоколу№ 1від 08лютого 1992року).Також,08лютого 1992року вищезгаданимПротоколом №1звітних зборівуповноважених представниківРади Агровиробничогооб`єднанняпайовиків «Степове»,було вирішеноряд важливихпитань,які стосувалисяпаювання земель.Зокрема,п.8Протоколом №1звітних зборівуповноважених представниківРади Агровиробничогооб`єднанняпайовиків «Степове»від 08лютого 1992року вирішено:«Затвердити положенняпро земельнийнаділ міжчленами об`єднанняпайовиків попринципу трудовоїбезпосередньої участі,в межахне більше10га безрахунка присадибноїділянки».Також,даним Протоколом№ 1від 08лютого 1992року потретьому питанню,яке малоназву:«Про приватизаціюземлі,затвердження положенняїї користування,затвердження Статута»рішенням зборівприйняли:«Положення затвердити.Земельний пайрозділити потрудовій участікожного пайовика,в тімчислі іпенсіонерів,у розмірахне більше10га.Клопотатись передНовомосковським райвиконкомомпро довічнезакріплення вособисту власністьналежної земельноїділянки звидачею державногоакта (кожномуфермеру),а такожзатвердження СтатутаАгровиробничого об`єднанняпайовиків «Степове».Тобто,враховуючи вищезазначене,наявні підставидля висновку,що рішенняпро проведенняпаювання земельміж членамигосподарства булоприйнято зборамисаме 08лютого 1992року.

Враховуючи отриману інформацію, позивач зауважує, що саме під час її роботи в Агровиробничому об`єднанні фермерів «Степове» і було проведено паювання земель підприємства, про що свідчить вищезазначений Протокол № 1 від 08 лютого 1992 року, а також сформовано перші списки осіб, які мали право на отримання земельної частки (паю). Позивач вважає, що Додаток 1 до Державного акту на право колективної власності на землю, виданий 20 березня 2000 року, який містить Список громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства ім. Котовського, які отримали право на земельну частку (пай), помилково не містить її прізвища. Саме позбавлення її права на отримання земельної частки (паю) і є предметом звернення за захистом до суду.

Позивач звертає увагу, що 20 січня 1997 року її було звільнено з членів Агровиробничого об`єднання фермерів «Степове» за власним бажанням на підставі наказу № 6 від 04 вересня 1997 року. На підставі архівної довідки, виданої архівним відділом Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 15 листопада 2021 року позивача було виключено із членів Агровиробничого об`єднання фермерів «Степове» на підставі Протоколу № 3 від 16 грудня 1997 року. Тобто, станом на 08 лютого 1992 року, коли приймалося рішення про паювання земель Агровиробничого об`єднання пайовиків «Степове», позивач працювала та була членом Агровиробничого об`єднання пайовиків «Степове», саме тому вона вважає, що її прізвище помилково не зазначили у списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства ім. Котовського, що становить собою Додаток № 1 до Державного акта на право колективної власності.

Позивач зазначає, що вона зверталася із заявою про видачу сертифіката на земельну частку (пай), яку 21 березня 2000 року розглядали на засіданні зборів уповноважених представників КСП ім. Котовського, однак рішенням зборів їй відмовили, оскільки на момент затвердження списків осіб, які мають право на пай, вона вже членом КСП ім. Котовського не була. Про те, що вона має право на пай позивач дізналася 20 грудня 2021 року, коли її представником отримано Протокол № 1 від 08 лютого 1992 року, відповідно до якого Агровиробничим об`єднанням пайовиків «Степове» прийнято рішення про проведення паювання та виділення кожному члену господарства по його безпосередній трудовій участі земельної часки (паю). Однак, вищезазначене не може позбавити позивача можливості звернутися до СУДУ за захистом своїх прав з позовом про визнання права на земельну частку (пай). В свою чергу, позивач підтверджує, що сертифікат на право на земельну частку (пай) вона не отримувала та відповідно державний акт на право приватної власності на землю теж у неї відсутній.

Оскільки,відповідно дост.2Закону України«Про порядоквиділення внатурі (намісцевості)земельних діляноквласникам земельнихчасток (паїв)»документами,що посвідчуютьправо наземельну частку(пай),також єрішення судупро визнанняправа наземельну частку(пай),позивач звертаєтьсядо судуза захистомсвоїх порушеногоправа наотримання земельноїчастки (паю)у зв`язкуз неправомірнимне включеннямїї досписку осіб,які маютьправо наотримання земельноїчастки (паю).Вказує,що неюподається позовпро визнанняправа наземельну частку(пай),а невиділення такоїземельної часткив натурі(намісцевості)тащо вона не пропустила строк звернення до суду для захисту свого порушеного права, враховуючи дату отримання відомостей про порушення свого права.

Ухвалою судді від 28 січня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

22 березня 2022 року відповідачем-2 подано відзив на позовну заяву, згідно з яким Губиниська селищна рада просить відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування відмови вказує, що наявні неспівпадіння в документах, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Так, позивач стверджує, що її прийнято до членів колгоспу ім. Котовського 23 листопада 1973 року, на підставі протоколу № 14. 25 серпня 1992 року колгосп ім. Котовського перейменовано на Агровиробниче об`єднання Фермерів «СТЕПОВЕ», згідно з розпорядженням представника по Новомосковському району № 343. 31 березня 1999 року АПОФ «СТЕПОВЕ» перейменовано на колективне сільськогосподарське підприємство Ім. Котовського. Згідно з архівною довідкою № 08-08/355/21 від 15 листопада 2021 року, виданою Архівним відділом Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, ОСОБА_1 «звільнено із членів колгоспу згідно поданих заяв» 16 грудня 1997 року - Формулювання згідно довідки. Станом на дату звільнення позивача 16 грудня 1997 року підприємство мало назву Агровиробниче об`єднання Фермерів «СТЕПОВЕ», а не колгосп ім. Котовського. В копії трудової книжці позивача зазначено дату звільнення 20 січня 1997 року. Хоча в архівній довідці вказано дату звільнення із членів колгоспу 16 грудня 1997 року. Також, в копії трудової книжці позивача в записі про звільнення стоїть печатка Колективного сільськогосподарського підприємства імені Котовського (03742038), хоча згідно запису Працівник звільнявся з членів АПОФ «СТЕПОВЕ». Назване позивачем паювання земель АПОФ «Степове», за своєю суттю не є паюванням земель колишніх колгоспів розумінні земельної реформи, яка проводилася в 1990-ті роки, оскільки підстави та порядок паювання земель визначали Указ Президента «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10 листопада 1994 року № 666/94, Указ Президента України № 720/95 від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям». Як такого, паювання земель АПОФ «Степове» не проводилося і жоден із членів цього підприємства не отримав і не міг отримати земельну частку (пай), оскільки порядок паювання на 08 лютого 1992 року прийнятий не був. Збори уповноважених представників Ради АПОФ «СТЕПОВЕ» усвідомлювали, що вони не володіють повноваженнями передавати у приватну власність земельні ділянки. Паювання землі АПОФ «Степове» в 1992 році не проводилося. Державний акт на право колективної власності на землю серія ДП НВ № 000034 колективному сільськогосподарському підприємству імені Котовського видано 20 березня 2000 року. Трудова діяльність позивача була припинена до видачі Державного акту на право колективної власності на землю підприємству, що унеможливлює отримання земельної ділянки (паю) в ході паювання землі. Разом з відзивом відповідачем-2 подано клопотання про продовження процесуального строку на подання відзиву, обґрунтоване воєнним станом, підготовкою органу місцевого самоврядування для забезпечення заходів з підготовки територіальної оборони. Докази направлення відзиву іншим учасникам справи отримані судом 01 червня 2022 року.

02 червня 2022 року представником позивача подано клопотання про повернення без розгляду відзиву, обґрунтоване відсутністю доказів надіслання учасникам справи копій відзиву.

07 липня 2022 року позивачем подано відповідь на відзив, згідно з яким остання наголошує, що процедура паювання відбувалась в рамках чинного законодавства. Той факт, що 08 лютого 1992 року Агровиробничим об`єднанням пайовиків (а не фермерів) прийнято рішення про надання кожному члену відповідно до його безпосередньої трудової участі право отримати земельну частку (пай) до прийняття нормативно-правових актів, на які посилається відповідач-2 не робить процедуру паювання автоматично недійсною в цілому. Рішення, прийняті 08 лютого 1992 року Агровиробничим об`єднанням пайовиків були актуальні і станом на 15 травня 1992 рік та не потребували внесення змін у зв`язку з прийняттям вищезазначеної постанови. Саме неточності у документах чинять перешкоди позивачу у визнанні іншими суб`єктами її права на земельну частку (пай).

19 липня 2022 року судом отримані клопотання третьої особи про поновлення процесуального строку на подання пояснень, обґрунтоване виходом підприємства з дистанційного режиму роботи 01 червня 2022 року та пояснення на позов. Зі змісту пояснень третя особа просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на наявність положень законодавства та відсутність права позивача на пай.

Ухвалою суду від 20 вересня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 12 квітня 2023 року представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити. Вказав, що рішення прийняте членами КСП ім. Котовського у 2000 році щодо розміру паю та списку учасників, за невеликими відмінностями, є дублюванням рішення, прийнятого членами Агровиробничого об`єднання фермерів «Степове» в 1992 році. Саме у 1992 році визначено право позивача на пай. Позивача протиправно, без огляду на період її праці, не включено в списки громадян, які мають право на пай.

Представник відповідача-2 заперечила проти позову. Вказала, що позивач права на пай не має, оскільки на момент видачі державного акту на право колективної власності на землю КСП ім. Котовського позивач не була членом колективного сільськогосподарського підприємства, не була включена до списків громадян, які мають право на пай. Також, після банкрутства КСП ім. Котовського, землі, які були у власності та користуванні підприємства передані до органу місцевого самоврядування.

Представник відповідача-1 07 липня 2022 року подав заяву про розгляд справи у відсутність представника /а.с.85/.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, поважних причин неявки не повідомив. Його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та представника відповідача-2, суд приходить до таких висновків.

Судом установлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , на що вказує надана позивачем копія паспорту громадянина України /а.с.11/.

Згідно з наданою позивачем копією з витягу трудової книжки колгоспника № 128, заповненої 03 липня 1974 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за фахом телятниця, з 03 липня 1973 року по 1997 рік працювала в колгоспі ім. Котовського в будівельній бригаді (1973-1975), а з 02 лютого 1977 року - телятницею. Трудова книжка містить запис про відпрацювання позивачем в 1997 році 19 людино-днів. Записи щодо періодів праці та кількості відпрацьованих днів засвідчені печаткою Колективного сільськогосподарського підприємства імені Котовського (ЄДРПОУ 03742038). Також, в трудовій книжці міститься запис 20 січня 1997 року звільнена з членів Агровиробничого об`єднання фермерів «Степове» за власним бажанням. Наказ № 6 від 04 вересня 1997 року. Запис підписано Головою та засвідчено печаткою Колективного сільськогосподарського підприємства імені Котовського (ЄДРПОУ 03742038).

Згідно з архівною довідкою Архівного відділу Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, виданою позивачу, за документами архівного фонду колгоспу ім. Котовського, с. Губиниха, Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, згідно з протоколом від 23 листопада 1973 року № 14 позивача прийнято до членів колгоспу ім. Котовського /а.с.14/. Відповідно до протоколу від 16 грудня 1997 року № 3 позивача звільнено з членів колгоспу згідно з поданими заявами.

З копії довідки Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Котовського /а.с.15/, даних ЄДРПОУ /а.с.31, 32/ вбачається, що 25 серпня 1992 року колгосп ім. Котовського офіційно перейменовано на Агровиробниче об`єднання фермерів «Степове». 31 березня 1999 року АВОФ «СТЕПОВЕ» перейменоване на Колективне сільськогосподарське підприємство імені Котовського (ЄДРПОУ 03742038). 28 жовтня 2008 року проведено державну реєстрацію КСП ім. Котовського після набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». 02 червня 2000 року КСП ім. Котовського реорганізовано в Сільськогосподарський виробничий кооператив ім. Котовського (ЄДРПОУ 03742038), який 23 лютого 2011 року, на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2011 року винесеного у справі № Б24/117/02, припинив діяльність юридичної особи у зв`язку з визнанням банкрутом.

З наданого в засвідченій копії Державного акту на право колективної власності на землю серії ДП НВ № 000034, убачається, що 20 березня 2000 року КСП ім. Котовського, на підставі рішення Губинихської селищної ради від 22 лютого 2000 року № 10 передано у колективну власність 5538,0 гектарів землі в межах згідно з планом для ведення сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 34 /а.с.19-20/.

З копії виписки з протоколу № 2 зборів уповноважених представників КСП ім. Котовського від 21 березня 2000 року вбачається, що на засіданні зборів розглянуто заяву ОСОБА_1 з проханням видати сертифікат на земельний пай та постановлено в задоволенні заяви відмовити, оскільки заявник не є членом КСП ім. Котовського /а.с.21/.

З копії відповіді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 24 листопада 2021 року № 29-4-0.222-9299/2-21 позивача повідомлено, що за інформацією, наданою відділом № 1 управління у Новомосковському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, середній розмір земельного паю у КСП ім. «Котовського» становить 5,08 га в умовних кадастрових гектарах, затверджена вартість земельного паю 24069 грн, без урахування КФ індексацій. Згідно зі списком громадян членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства додатку № 1 до Державного акту на право колективної власності на землю КСП ім. «Котовського» на території Губиниської селищної ради ОСОБА_1 не числиться, у книзі сертифікатів на земельний пай членів (пай) у КСП ім. «Котовського» /а.с.18/.

З копії відповіді Архівного відділу Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 15 листопада 2021 року № 08-08/355/21 /а.с.13/ вбачається, що позивачу надано довідку про підтвердження стажу роботи в колгоспі ім. Котовського, смт Губиниха, Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області та повідомлено, що інформація щодо виділення земельної частки (паю) відсутня.

Також, відповіддю Архівного відділу Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 20 грудня 2021 року № 08-09/434/21 /а.с.22/ позивачу надано завірені належним чином копії протоколів Агровиробничого об`єднання пайовиків «СТЕПОВЕ» Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 08 лютого 1992 року № 1 «Звітних зборів Уповноважених Представників Ради агровиробничого об`єднання пайовиків АВОП «СТЕПОВЕ», та від 05 лютого 2000 року №1 «Звіт зборів уповноважених представників КСП ім. Котовського».

З копії протоколу № 1 звітних зборів уповноважених представників Ради Агровиробничого об`єднання пайовиків «Степове» від 08 лютого 1992 року /а.с.23-30/ вбачається, окрім іншого: затвердження рішення про здійснення з 10 лютого 1992 року виробничо-фінансової діяльності колгоспу юридичною особою, яка має назву Агровиробниче об`єднання пайовиків «СТЕПОВЕ» (п. 3); затверджено положення про земельний наділ між членами об`єднання пайовиків по принципу трудової безпосередньої участі, в межах не більше 10 га без рахунка присадибної ділянки (п. 8); по питанню, яке мало назву: «Про приватизацію землі, затвердження положення її користування, затвердження Статута» прийнято рішення - Положення затвердити. Земельний пай розділити по трудовій участі кожного пайовика, в тім числі і пенсіонерів, у розмірах не більше 10 га. Клопотатись перед Новомосковським райвиконкомом про довічне закріплення в особисту власність належної земельної ділянки з видачею державного акта (кожному фермеру), а також затвердження Статута Агровиробничого об`єднання пайовиків «СТЕПОВЕ».

Таким чином, судом установлено наявність спору позивача з відповідачами з приводу права позивача на земельну частку (пай).

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з такого.

Статті 13 та 14 Конституція України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з абз. 2 ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 5 червня 2003 року № 899-IV, право на земельну частку (пай) мають, в тому числі, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) (ч.1, 2 ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)).

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Станом на момент видачі Державного акту ДП НВ № 000034 діяв Земельний кодекс України в редакції 1990 року (надалі ЗК України 1990 року).

Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України 1990 року (в редакції, чинній на момент видачі державного акту ДП НВ № 000034) визначалося, що Земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств. До прийняття такого рішення провадиться передача земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, до відання сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

За змістом статей 22, 23 ЗК України 1990 року (в редакції, чинній на момент видачі державного акту ДП НВ № 000034) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і у разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Згідно з пунктами 1, 2, 4 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх працівників. Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу, товариству окремо приймається районною державною адміністрацією.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13 липня 2021 року у справі № 274/3394/20 (провадження № 61-3806св21) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта. За умов відсутності трьох складових одночасно, а саме перебування позивача в членах колективного сільськогосподарського підприємства, отримання підприємством державного акта на право колективної власності на землю та включення особи до списку, доданого до цього акту, особа не має права на земельну частку (пай).

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів колективного сільськогосподарського підприємства з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в колективному сільськогосподарському підприємстві.

Питання набуття та припинення членства в колективному сільськогосподарському підприємстві регулюється статутом підприємства.

Список громадян, які мають право на земельну частку (пай), як додаток до державного акту, формується самим підприємством відповідно до статуту, розглядається і затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства, підписується головою сільськогосподарського підприємства та головою місцевої ради.

У спірних правовідносинах основою набуття статусу члена й виникнення відповідних прав, пов`язаних з членством у колективному підприємстві, є юридичний склад, що включає в себе прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про прийняття заявника до складу членів колективного сільськогосподарського підприємства та його трудова участь у діяльності цієї організації.

Оскільки надані в справу докази підтверджують, що в 2000 році, тобто на момент отримання КСП ім. Котовського Державного акту на право колективної власності на землю серії ДП НВ № 000034 (з яким закон пов`язує виникнення права колективної власності, виникнення у комісій підприємства права розпорядження цією земельною ділянкою шляхом її паювання), позивач не була членом вказаного підприємства, окрім того звільнена з членів колгоспу, в якому працювала до реорганізації його в АВОФ «СТЕПОВЕ» та потім в КСП ім. Котовського в 1997 році, не була включена в список осіб, які мають право на пай, відсутні підстави для визнання за позивачем права на пай.

Оцінюючи правомірність такого не включення суд виходить з того, що позивачем не надано статут КСП ім. Котовського, чинний на 2000 рік, а сам факт членства у колгоспі та тривалий термін роботи в інших організаціях до створення КСП й отримання державного акта на право колективної власності на землю не є підставою для отримання земельної частки у новоствореному КСП. До вручення зазначеного акта власником землі була держава, а після передачі його КСП (у колективну власність) земля стала належати на праві спільної часткової власності тим особам, які працювали на ній і були членами цього КСП, та працівникам інших сільськогосподарських утворень. Кожен з них став власником ще не визначеної за розміром частки землі. Всі працівники колишніх господарств (колгоспів, радгоспів, інших утворень), у тому числі й пенсіонери, які залишилися членами нових підприємств, та члени підприємств, які були живими на дату отримання державного акта про передачу землі у колективну власність КСП, починаючи із зазначеної дати стали її власниками у рівних частках.

За таких обставин, ураховуючи, що на момент виникнення права колективної власності на землю у членів КСП, позивач не була її членом, доказами, доданими до справи не підтверджено наявності у статуті підприємства, в якому працювала позивач права колишніх членів, які внаслідок колишньої трудової участі у діяльності цього підприємства набули права на отримання паю - позивача правомірно не включено до списку. Також судом не встановлено, що позивача не внесено у список помилково (безпідставно).

Щодо посилань позивача на фактичне визначення права на пай у 1992 році, суд виходить з такого.

ЗК України 1990 року в редакції на 08 лютого 1992 року не передбачав права колективної власності на землю взагалі, оскільки передбачалося, що вся земля є державною власністю. Передбачалося право довічного успадковуваного володіння землею громадянами, постійного володіння землею, яка надається колгоспам, радгоспам, іншим державним, кооперативним, громадським підприємствам, установам і організаціям, релігійним організаціям для ведення сільського та лісового господарства, право постійного або тимчасового користування землею. Стаття 23 ЗК передбачала, що право володіння або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, районними, міськими Радами народних депутатів. Форми державних актів встановлюються Верховною Радою. Право розпорядження землею належало виключно Радам народних депутатів (ст. 5).

Пунктом 1 Постанови Верховної Ради України «Про прискорення за реформи та приватизацію землі» № 2200-XII від 13 березня 1992 року було зобов`язано селищні і міські Ради народних депутатів до 1 травня 1992 року визначити потребу жителів міст і селищ міського типу в земельних ділянках для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва та подати пропозиції з цього питання до обласних державних адміністрацій для розробки схем розміщення ділянок для вказаних потреб, враховуючи резервні території міст і селищ міського типу.

Пунктами 4, 5 Постанови Верховної Ради України № 2200-XII, визначено Місцевим Радам народних депутатів забезпечити передачу землі громадянам України в порядку і розмірах, встановлених статтями 52, 56, 57, 67 Земельного кодексу України, починаючи з 15 травня 1992 року. Встановити, що роздержавлення і приватизація земель сільськогосподарських підприємств і організацій, передбачених абзацом третім пункту 3 цієї Постанови, провадяться починаючи з 15 травня 1992 року відповідно до проектів, які розробляються керівництвом (адміністрацією) цих підприємств та організацій за участю експертів і державних землевпорядних організацій, схвалюються трудовими колективами і затверджуються за поданням сільської (селищної) Ради районною (міською) Радою народних депутатів. Кабінету Міністрів України до 15 травня 1992 року розробити і затвердити рекомендації по складанню цих проектів.

Пунктом 10 Постанови Верховної Ради України № 2200-XII, постановлено Кабінету Міністрів України: до 1 червня 1992 року внести Верховній Раді України пропозиції про зміни і доповнення законодавчих актів, що випливають із нової редакції Земельного кодексу України; до 1 серпня 1992 року привести рішення Уряду України у відповідність із Земельним кодексом України.

Лише в березні 1992 року до ЗК України були внесені зміни, які визначали такі форми власності на землю, як державну, колективну, приватну.

Тобто, станом на 08 лютого 1992 року, у зборів уповноважених представників Ради агровиробничого об`єднання пайовиків «СТЕПОВЕ», повноваження на паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств були відсутні, відтак суд не приймає посилання позивача на встановлене 08 лютого 1992 року її право, як члена АВОП «СТЕПОВЕ», на пай.

За таких обставин, ураховуючи відсутність встановлення судом порушення прав позивача, в задоволенні позову належить відмовити.

При цьому, інші доводи сторін, наведені у позові та відповіді на відзив, відзиві відповідача-2, та запереченнях третьої особи, в тому числі питання щодо позовної давності, наявності права на пай у випадку виходу з КСП, помилок в трудовій книжці та архівних довідках, за умови відсутності підстав для задоволення позову, відсутності у КСП до 2000 року права колективної власності на землю, самі по собі, або в сукупності не мають суттєвого значення для вирішення справи, а тому не досліджуються судом.

Крім того, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Губиниської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду у повному обсязі складено та підписано 16 червня 2023 року

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач-1 Новомосковська районна державна адміністрація Дніпропетровської області; код ЄДРПОУ 04052324; місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Шевченка, буд. 7;

відповідач-2 Губиниська селищна рада; код ЄДРПОУ 04338457; місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт Губиниха, вул. Шевченко, буд. 16;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області; код ЄДРПОУ 39835428; місцезнаходження за адресою: м. Дніпро, вул. Філософська, буд. 39-А.

Суддя Д. О. Парфьонов