Рішення

від 30.10.2018 по справі 757/292/18-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/292/18-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Новака Р.В.,

при секретарі судового засідання - Владімірової О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері», страхової компанії «Кворум», про відшкодування завданих збитків, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері», страхової компанії «Кворум», про відшкодування завданих збитків, в якому просив: стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» та страхової компанії «Кворум» солідарно на його користь 14801,28 грн. матеріальної шкоди та з товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» 10000,00 грн. моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21.07.2017 року позивач отримав з закордону України в м. Одеса мотоцикл марки «KAWASAKI VN150». З метою доставки вказаного вантажу до м. Кременчук, позивач вирішив скористатися послугами ТОВ «Делівері».

Разом з тим, позивач вказує, що під час приймання вказаного вантажу, ним було виявлено численні пошкодження лакофарбового покриття мотоцикла та окремих його агрегатів, про що з оператором складу ОСОБА_2 було складено акт про пошкодження та зроблено фото.

25.07.2017 року за місцезнаходженням складу Делівері було викликано наряд поліції, який також склав акт про пошкодження.

Вказує на те, що позивач не має можливості користуватися та реєструвати за собою транспортний засіб через його непридатний стан. Вартість його відновлення, за попередніми підрахунками видимих пошкоджень, становить не менше 14801,28 грн.

За вказаних обставин, позивач просить стягнути з ТОВ «Делівері» та страхової компанії «Кворум» солідарно на його користь 14801,28 грн. матеріальної шкоди та з товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» 10000,00 грн. моральної шкоди.

Ухвалою суду від 04.01.2018 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Сторони не подавали клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи призначення судового засідання у спрощеному провадженні.

Від відповідача ТОВ «Делівері» до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що вантаж було отримано позивачем у повному обсязі та без будь-яких претензій, про що свідчить акт отримання багажу № А-11000000093446 від 29.07.2017 року. Після видачі вантажу позивачу, що відбулася 29.07.2017, відповідальність за вантаж ТОВ «Делівері» перед позивачем припинилася. Видача вантажу супроводжувалася оформленням акту видачі вантажу, який був підписаний вантажоодержувачем без будь-яких претензій.

Від відповідача страхової компанії «Кворум» до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано про те, що 22.07.2017 між ОСОБА_1 та ТДВ «Страхова компанія «Кворум» за №1550286120 був укладений поліс добровільного страхування вантажу (вантажобагажу). Предметом договору страхування є вантаж авто товари у кількості одного вантажного місця загальною вагою 398,00 кг., відправлений позивачем згідно квитанції про прийом вантажу №1550274318 від 22.07.2017 зі складу №1 ТОВ «Делівері» м. Одеса до м. Кременчук на склад №1 ТОВ «Делівері».

Відповідно до ч. 1 полісу добровільного страхування вантажу/вантажобагажу від 22.07.2017 №1550286120, страховому відшкодуванню в межах страхової суми підлягають прямі збитки від втрати, загибелі чи пошкодженні вантажу.

Вказує на те, що станом на 12.08.2018 позивач ОСОБА_1 до ТДВ «Страхова компанія «Кворум» з заявою про настання події, що має ознаки страхової, не звертався. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною 4 статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до Правил транспортного експедирування вантажів, затверджених Наказом ТОВ «Делівері» №39 від 20.11.2012 року, ТОВ «Делівері» здійснює транспортне експедирування вантажів (багажу) у порядку, передбаченому цими Правилами транспортного експедирування вантажів (багажу) (далі - Правила), Законом України «Про транспорт», Законом України «Про дорожній рух», Статутом автомобільного транспорту України, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють транспортно-експедиторську діяльність.

Як передбачено Правилами, експедитор приймає вантаж (багаж) до перевезення на підставі заявки Вантажовідправника, якому після прийому вантажу (багажу) надає квитанцію про прийняття вантажу до перевезення, яка є єдиним документом, що підтверджує прийняття вантажу до транспортування. Заявка на транспортне експедирування залишається у експедитора.

При цьому, відповідно до п.п.1.1, 1.6 Правил ТОВ «Делівері», вантаж (багаж) повинен здаватися Вантажовідправником до перевезення в затареному, упакованому, опломбованому (опечатаному), промаркованому вигляді із зазначенням виду (типу), точної ваги (обсягу), кількості місць багажу та супровідними документами. Відповідальність за вміст, що знаходиться у вантажному місці, несе вантажовідправник.

З матеріалів справи вбачається, що 22.07.2017 року до відділення ТОВ «Делівері», що знаходиться за адресою: м. Одеса, звернувся ОСОБА_1 з метою здійснення відправлення вантажу до м. Кременчук.

Від вантажовідправника було прийнято до перевезення вантаж, з приводу чого, на підставі наданої ним інформації, було оформлено квитанцію № 1550274318 від 22.07.2017.

24.07.2017 вантаж по квитанції № 1550274318 від 22.07.2017 було доставлено до пункту призначення - на склад ТОВ «Делівері» у м. Кременчук.

Як вбачається з Акту отримання багажу від ТОВ «Делівері» №А-11000000093446 від 29.07.2017 року, вищенаведений вантаж було отримано ОСОБА_1 , який для встановлення його особи пред`явив права водія Серії НОМЕР_1 від 06.07.2013 року.

Разом з тим, звертаючись до суду з вказаним позовом та заявляючи, серед іншого, вимоги про стягнення з відповідачів збитків у розмірі 14801,28 грн., позивач вказує, що під час приймання вказаного вантажу, ним було виявлено численні пошкодження лак офарбованого покриття доставленого мотоцикла та окремих його агрегатів, про що він невідкладно повідомив оператору складу ОСОБА_3 .

Так, відповідно до п.п. 6.1. 6.2 Правил видачі вантажу (багажу) проводиться експедитором по електронним актам отримання багажу (вантажу), з обов`язковим пред`явленням документа, що посвідчує особу - паспорта або водійського посвідчення, що діють на території України. Для отримання вантажу (багажу) вантажоодержувачу також необхідно повідомити експедитору номер квитанції.

Згідно ч.1 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві.

В той же час, положеннями ст. 920 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частинами 1, 2, 3 Статуту автомобільного транспорту визначено, що обставини, що можуть служити підставою для матеріальної відповідальності автотранспортних підприємств або організацій, вантажовідправників, вантажоодержувачів при автомобільних перевезеннях, стверджуються записами в товарно-транспортних документах, а в разі розбіжності між автотранспортним підприємством або організацією і вантажовідправником (вантажоодержувачем) - актами встановленої форми.

Обставини, які можуть служити основною для матеріальної відповідальності автотранспортних підприємств і організацій та пасажирів при автомобільних перевезеннях, засвідчуються актами встановленої форми.

Перелік обставин, що підлягають засвідченню записами в товарно-транспортних документах, форми актів і порядок їх складання встановлюються Правилами.

Зокрема, п.п. 15.1, 15.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року встановлено, що у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія. Односторонні записи в акті вважаються недійсними.

Тобто, виходячи з вищенаведеного, можна дійти висновку, що чинним законодавством щодо перевезення вантажів в Україні чітко визначено, що у випадках розбіжностей із замовником, єдиною підставою для матеріальної відповідальності перевізників за прийнятий до перевезення вантаж, є складений у двосторонньому порядку акт, який, в свою чергу, є єдиним належним та допустимим доказом фіксації розбіжностей між сторонами при вантажних перевезеннях автотранспортом в Україні.

Як вже зазначалось вище, видача позивачу вантажу супроводжувалася оформленням Акту видачі вантажу.

Водночас, як встановлено з змісту останнього, Акт було підписано без будь-яких претензій до стану вантажу, про що свідчить підпис позивача як одержувача.

При цьому, жодних доказів, які б підтверджували складання між позивачем та ТОВ «Делівері» актів щодо розбіжностей при перевезенні вантажу по квитанції №1550274318 від 22.07.2017 року, матеріали справи не містять.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з вимогами ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У відповідності до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до переконання про те, що твердження, викладені стороною позивача у позовній заяві щодо спричинення йому моральної шкоди внаслідок дій/бездіяльності відповідачів, не знайшли свого підтвердження в наявних у матеріалах справи доказах.

Позивач вказав, що внаслідок переживань, пов`язаних з пошкодженням його майна, останній отримав виразкову хворобу шлунку, яка через постійні хвилювання погано піддається лікуванню та прогресує. Однак, з таким твердженням погодитись не можна, оскільки з наданої копії виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого не вбачається, що саме через дії відповідачів у позивача відбулася дана хвороба.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. 1167 ЦК України, ст.ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері», страхової компанії «Кворум», про відшкодування завданих збитків - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

відповідач-1: товариство з обмеженою відповідальністю «Делівері», 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 15/2, код ЄДРПОУ 31738765.

відповідач-2: страхова компанія «Кворум», 01001, м. Київ, вул. Лютеранська, 3, код ЄДРПОУ 38730427.

Суддя Р.В. Новак