Рішення

від 16.06.2023 по справі 317/3225/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер № 317/3225/20

провадження № 2/175/562/22

РІШЕННЯ

Іменем України

16 червня 2023 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд

Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Васюченка О.Г.,

при секретарі Кульпіній Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чепкова Олена Володимирівна про визнання спадкових договорів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

21 липня 2022 року до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з Запорізького апеляційного суду надійшла цивільна справа №317/3225/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чепкова Олена Володимирівна про визнання спадкових договорів недійсними.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу від 22 липня 2022 року справу розподілено на суддю Васюченка О.Г.

Ухвалою суду від 25 липня 2022 року зазначену справу прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання з повідомленням учасників справи.

Ухвалою суду від 02 грудня 2022 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті.

В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , який являвся батьком ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, на яку позивачі мають право як спадкоємці першої черги. Під час оформлення спадкових прав позивачам стало відомо про наявність чотирьох спадкових договорів, відповідно до умов яких, у разі смерті ОСОБА_5 , відповідач ОСОБА_1 набуває право власності на об`єкти нерухомого майна, зокрема: туристична база « ІНФОРМАЦІЯ_2 », дві земельні ділянки площею 0,2500 га та житловий будинок. Згідно умов спадкових договорів відповідач ОСОБА_1 брала на себе певні обов`язки по виконанню його побутових доручень, соціальному та медичному догляду ОСОБА_5 шляхом залучення соціальних працівників або кваліфікованих медичних працівників. Крім того, відповідач ОСОБА_1 взяла на себе обов`язки у разі смерті ОСОБА_5 здійснити комплекс заходів та обрядових дій з поховання останнього на цвинтарі у місті Запоріжжя. Однак, на думку позивачів, відповідач ОСОБА_1 взятих на себе за спадковими договорами обов`язків не виконала, у зв`язку з чим позивачі звертаються до суду з даним позовом та просять суд ухвалити рішення, яким:

?визнати недійсним спадковий договір, укладений 03.11.2017 року між ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В. за реєстровим №32827, предметом якого є туристична база «Аркадія», об`єкт житлової нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 2,2950 га. Кадастровий номер земельної ділянки 2324810100:12:001:0082;

?Визнати недійсним спадковий договір, укладений 21.02.2018 року між ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В. за реєстровим №370, предметом якого є земельна ділянка площею 0, 2500 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Кадастровий номер земельної ділянки 2322188402:08:001:0100;

?Визнати спадковий договір, укладений 21.02.2018 року між ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В. за реєстровим №368, предметом якого є земельна ділянка площею 0, 2500 га розташовану за адресою. АДРЕСА_2 . Кадастровий номер земельної ділянки 2322188402:08:001:0506.

?Визнати спадковий договір, укладений 19.10.2018 року між ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В. за реєстровим №3647, предметом якого є житловий будинок АДРЕСА_2 ,

?судові витрати, пов`язані із сплатою судового збору, стягнути з відповідача

Позивач ОСОБА_1 або її представник в судове засідання не з`явились, про причини своєї неявки не повідомили. В матеріалах справи знаходиться заява представник позивача ОСОБА_1 - адвоката Бєлка Антона Валерійовича, в якій він просив розглянути справу за його відсутності та за відсутністю позивача ОСОБА_1 , позовні вимоги та обставини, викладені в позові підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - адвокат Плецька Юлія Вікторівна та представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шоніна Олена Валеріївна, в судових засіданнях в режимі відеоконференції надавали свої пояснення та заперечення, приймали участь у дослідженні доказів, позовну заяву підтримали в повному і наполягали на позові, враховуючи наведене просили задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Вишнякова Ірина Олександрівна в судовому засіданні в режимі відеоконференції проти позову заперечувала просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чепкова Олена Володимирівна за допомогою поштового зв'язку надала пояснення в яких зазначила, що особисто або направити свого представника з метою присутності при розгляді даної цивільної справи не виявляється можливим. Просила справу розглянути без її участі, також, повідомила, що в провадженні Запорізького районного суду Запорізької області розглядаються справи з таким самим предметом позову.

Згідно частини 5 статті 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Отже враховуючи наведене (сторони надали свої пояснення по суті позовних вимог, досліджено матеріали справи), суд вважає можливим продовження розгляду справи. При цьому суд звертає увагу на вимоги статті 121 ЦПК України про те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку; не може бути залишене поза увагою положення статті 6 Конвенції, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також те, що в цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи. При цьому слід керувався саме зазначеним, а не наявністю чи відсутністю права, що підлягає захисту, наявністю іншого спору, що начебто перешкоджає вирішенню цієї справи. Таким чином, суд вважає можливим розгляд справи.

Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, дійшов до наступного.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2.008 року «Про судову практику у справах про спадкування», п.28 спадковий договір може бути визнано недійсним із підстав, визначених нормами глави 16 ЦК. Вимогу про визнання недійсним спадкового договору може бути заявлено відчужувачем та набувачем, так і іншою заінтересованою особою У разі пред`явлення позову особою, яка не є стороною спадкового договору, необхідно перевіряти, які права та охоронювані законом інтереси цієї особи порушено.

Відповідно до положень ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Способом захисту цивільних прав та інтересів відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч 3 ст. 316 ЦК України).

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 ЦК України).

За змістом ч, 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії які не суперечать закону.

Відповідно до Розпорядження Голови Верховного Суду від 10 березня 2022 року № 4/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», від 12 березня 2022 року № 5/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Запорізької області)» підсудність Приморського районного суду Запорізької області визначено до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.

Також, Відповідно до Розпорядження Голови Верховного Суду від 14 вересня 2022 року № 49/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ судів Запорізької області» Унести внесені зміни до розпоряджень Голови Верховного Суду від 10 березня 2022 року № 4/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», від 12 березня 2022 року № 5/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Запорізької області)» та від 14 березня 2022 року № 7/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Запорізької та Харківської областей)», визначивши територіальну підсудність судових справ Приморського районного суду запорізької області до Вільнянського районного суду Запорізької області. Дніпропетровському районному суді Дніпропетровської області визначено забезпечити розгляд справ (проваджень), які надійшли до 16 вересня 2022 року включно на розгляд суду у порядку, визначеному частиною сьомою статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та відповідно до розпоряджень Голови Верховного Суду від 10 березня 2022 року № 4/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», від 12 березня 2022 року № 5/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Запорізької області)» та від 14 березня 2022 року № 7/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Запорізької та Харківської областей)».

Враховуючи викладені вище Розпорядження Голови Верховного Суду дана справа підсудна Дніпропетровському районному суду Дніпропетровської області.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується засвідченим перекладом з німецької мови копією Свідоцтва про смерть (том №1 а.с. 19).

ОСОБА_5 являвся батьком:

?позивача ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 29 червня 1983 року (том №1 а.с. 10);

?неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 12 червня 2007 року (том №1 а.с. 12);

?неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 від 08 листопада 2011 року (том №1 а.с. 13);

?позивача ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 від 28 березня 1989 року (том №1 а.с. 33);

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, яку позивачі як діти а спадкоємці першої черги, мають намір прийняти за законом.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_5 заведена Третьою Запорізькою державною нотаріальною конторою 11.12.2018 року за №335/2018. Заяви про прийняття спадщини були подані всіма позивачами в межах шестимісячного строку, встановленого для прийняття спадщини.

Під час оформлення спадкових прав стало відомо про наявність спадкових договорів, які були укладені між померлим ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_1 .

Так, 03.11.2017 року між ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_1 укладено спадковий договір, який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В. за реєстровим №32827. Відповідно до п.1 цього Договору набувач зобов`язується виконувати розпорядження відчужувача, а саме - надавати допомогу відчужувачу в соціальному та медичному догляді шляхом залучення соціальних працівників або кваліфікованих медичних працівників та виконувати його побутові доручення, відповідно до засад справедливості та розумності, з дня укладення договору і до його смерті. У разі смерті ОСОБА_5 відповідач ОСОБА_1 набуває право власності на туристичну базу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », об`єкт житлової нерухомості, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 2,2950 га. Кадастровий номер земельної ділянки 2324810100:12:001:0082. Також відповідач ОСОБА_1 зобов`язалась у разі смерті ОСОБА_5 здійснити комплекс заходів та обрядових дій з поховання його на цвинтарі м. Запоріжжя (том №1 а.с. - 37)

Також, 21.02.2018 року між ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_1 укладено спадковий договір, який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В. за реєстровим №370. Відповідно до п.1 цього Договору відповідач ОСОБА_1 зобов`язується виконувати розпорядження відчужувача ОСОБА_5 , а саме - надавати допомогу в соціальному та медичному догляді шляхом залучення соціальних працівників або кваліфікованих медичних працівників та виконувати його побутові доручення, відповідно до засад справедливості та розумності, з дня укладення договору і до його смерті. У разі смерті ОСОБА_5 відповідач ОСОБА_1 набуває право власності на земельну ділянку площею 0, 2500 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 . Кадастровий номер земельної ділянки 2322188402:08:001:0100 Також ОСОБА_1 зобов`язалась у разі смерті ОСОБА_5 здійснити комплекс заходів та обрядових дій з поховання його на цвинтарі м. Запоріжжя. (том №1 а.с. 15-16).

Далі, 21.02.2018 року між ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_1 укладено спадковий договір, який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В, за реєстровим №368. Відповідно до п.1 цього Договору набувач зобов`язується виконувати розпорядження відчужувача ОСОБА_5 , а саме - надавати допомогу в соціальному та медичному догляді шляхом залучення соціальних працівників або кваліфікованих медичних працівників та виконувати його побутові доручення, відповідно до засад справедливості та розумності, з дня укладення договору і до його смерті. У разі смерті ОСОБА_5 відповідач ОСОБА_1 набуває право власності на земельну ділянку площею 0, 2500 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 . Кадастровий номер земельної ділянки 2322188402:08:001:0506. Також ОСОБА_1 зобов`язалась у разі смерті ОСОБА_5 здійснити комплекс заходів та обрядових дій з поховання його на цвинтарі м. Запоріжжя (том №1 а.с. - 15).

Крім того, 19.10.2018 року між ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_1 укладено спадковий договір, який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В. за реєстровим №3647. Відповідно до п.1 цього Договору набувач зобов`язується виконувати розпорядження відчужувача ОСОБА_5 , а саме - надавати допомогу в соціальному та медичному догляді шляхом залучення соціальних працівників або кваліфікованих медичних працівників та виконувати його побутові доручення, відповідно до засад справедливості та розумності, з дня укладення договору і до його смерті. У разі смерті ОСОБА_5 відповідач ОСОБА_1 набуває право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 . Також ОСОБА_1 зобов`язалась у разі смерті ОСОБА_5 здійснити комплекс заходів та обрядових дій з поховання його на цвинтарі м. Запоріжжя. (том №1 а.с. 17-18).

Додатково слід зазначати, що відповідно, до частини 5 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як роз`яснив пленум Верховного Суду України у п. 28 своєї Постанови № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» спадковий договір може бути визнано недійсним із підстав, визначених нормами глави 16 ЦК. Вимогу про визнання недійсним спадкового договору може бути заявлено як відчужувачем та набувачем, так і іншою заінтересованою особою. У разі пред`явлення позову особою, яка не є стороною спадкового договору, необхідно перевіряти, які права та охоронювані законом інтереси цієї особи порушено (стаття 3 ЦПК).

Відповідно до статті 1308 ЦК спадковий договір може бути розірвано на вимогу відчужувача або набувача. За змістом цього правила інші особи, у тому числі спадкоємці (в нашому випадку обидва позивача доводять, що вони є спадкоємцями) відчужувача, не можуть пред`являти вимоги про розірвання спадкового договору.

Згідно з ч. 1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Відповідно до роз`яснень пленуму Верховного Суду України у абзаці 4 п. 7 Постанови № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов`язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків. Про це чітко визначено у п. 24 зазначеної Постанови, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Відповідно до ст. 1302 ЦК України, за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другою сторони (відчужувана) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Спадковий договір згідно ч. 1 ст. 1308 ЦК України може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

Спадковими договорами, які є предметом оскарження у даній справі, також визначено, що спадковий договір може бути розірвано на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень, або на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.

З викладеного вбачається, що у разі невиконання відповідачем ОСОБА_1 розпоряджень ОСОБА_5 , викладених у спадкових договорах, останній, у якості належного способу захисту своїх прав, мав би право у судовому порядку саме розірвати договір, а не визнати його недійсним.

Крім того слід звернути уваги, що оскільки на підставі спадкових договорів зареєстровано право власності на майно, то вказані договори вважається виконаним, тому відсутні підстави для визнання їх недійсними.

Підпунктом 2 пункту II Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 р. № 14 визначено, що: «оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорюваним саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті З ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це».

З вище наведених положень чинного законодавства випливає, що відсутність порушеного права є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Таким чином, з огляду на викладені вище обставини, а також той факт, що права позивачів з боку відповідача порушено не було, даний факт є підставою для відмови у задоволені позовних вимог.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Крім того, відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Так, згідно з частинами 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, якою визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до п.2.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № №9 від 06.11.2008р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

Позивачі акцентують увагу суду на той факт, що жодного з покладеного обов`язку відповідно до вказаних вище спадкових договорів, відповідач ОСОБА_1 ані за життя, ані після смерті ОСОБА_5 не виконала. ОСОБА_5 до дня операції (і смерті) працював, вів справи з бізнесу, самостійно обслуговував себе, самостійно у разі потреби звертався до лікарів за медичною допомогою. Окрім того, відповідно до листа Запорізької ритуальної служби від 12.02.2020 року №120, Департаменту інфраструктури та благоустрою Запорізької міської ради від 14.02.2020 року та від 27.02.2020 року №54 у місті Запоріжжі існує 19 закритих міських кладовищ та одне відкрите - Кушугумське кладовище, на яких було можливим поховання померлих в межах територіях міста Запоріжжя у листопаді-грудні 2018 року. Всупереч цьому, відповідач ОСОБА_1 здійснює поховання ОСОБА_5 у с. Нижня Хортиця Запорізького району Запорізької області. Невиконання набувачем ОСОБА_1 умов спадкових договорів при набутті нею права власності на майно, що було предметом спадкових договорів, на думку позивачів, порушує їхнє право на спадкування, оскільки майно, яке входило до предмету невиконаних спадкових договорів має успадковуватися ними на загальних підставах.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р. № 9 передбачено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі них норм вирішувати справи.

За положеннями п, 4 Постанови судам відповідно до етапі 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Згідно з п. 7 Постанови правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов`язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним, У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК).

При цьому, при прийнятті рішення у цій справі суд має також враховувати положення н. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. №7, відповідно до якого спадковий договір може бути визнано недійсним з підстав, визначених нормами глави 16 ЦК, тобто з підстав, які є загальними для всіх правочинів.

Вимогу про визнання недійсним спадкового договору може бути заявлено як відчужувачем та набувачем, так і іншою заінтересованою особою. У разі пред`явлення позову особою, яка не є стороною спадкового договору, необхідно перевіряти, які права та охоронювані законом інтереси цієї особи порушено (стаття 3 ЦПК).

Таким чином, невиконання умов спадкового договору не є підставою для визнання його недійсним.

В даному випадку суд бере до уваги, що позовні вимоги не обґрунтовані фактом недотримання сторонами вимог закону під час укладання спадкових договорів, а заявлені з інших правових підстав.

Стосовно тверджень позивачів, що стосується невиконання відповідачем умов спадкових договорів яке мало місце на думку позивачів (у частині надання допомоги померлому в соціальному та медичному догляді, шляхом залучення соціальних працівників або кваліфікована-медичних працівників та виконувати його побутові доручення), то до позовної заяви не було долучено жодного доказу на підтвердження викладенню у позовній заяві, а тому твердження позивачів є виключно їх міркуваннями.

Судом встановлено, що поховання ОСОБА_5 було здійснено на цвинтарі с. Нижня Хортиця Запорізького району Запорізької області, що відповідає умовам спадкових договорів.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Постанови Верховної ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 р. Верховна Рада України постановляє утворити Запорізькій області Запорізький район (з адміністративним центром у місті Запоріжжя.) у складі територій Біленьківської сільської, Вільнянської міської, Долинської сільської, Запорізької міської, Комишуваської селищної, Кушугумської селищної, Матвіївської сільської. Михайлівської сільської, Михайло-Лукашівської сільської, Новомиколаївсько: селищної, Иовоолександрівської сільської, Павлівської сільської, Петро-Михайлівськ: сільської, Степненської сільської. Таврійської сільської, Тернуватської селищної, Широківської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України

До складу Долинської сільської ради відповідно до адміністративно-територіального устрою, опублікованого на офіційному сайті Запорізької районної ради Запорізької області входить село Нижня Хортиця, на території якого і було поховано ОСОБА_5 .

Крім того, заслуговує на увагу той факт, що ОСОБА_5 проживав разом із родиною на території села Нижня Хортиця.

Відповідно до листа Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Долинська ритуальна служба» Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 27.11.2018 р. №5 ОСОБА_5 14 серпня 2010 р здійснив поховання своєї матері померлої гр. ОСОБА_6 на кладовищі, розміщеному у селі Нижня Хортиця та забронював місце для сімейного поховання на даному кладовищі для себе та свого батька.

Таким чином, поховання ОСОБА_5 було здійснено із дотриманням умов спадкових договорів та повністю відповідають волі померлого.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. За приписами ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Не може суд прийняти до уваги наполягання позивачів на позові, оскільки вони спростовується вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджено.

Таким чином, викладені позивачем обставини не знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, переконливих доказів на спростування позиції відповідача позивачі суду не надали, позовна заява не ґрунтується на законі, а тому всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають суду об`єктивні підстави дійти висновку про необхідність відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141, 142 ЦПК України враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позову, судові витрати віднести за рахунок позивачів.

Керуючись ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 18, 19, 23, 28, 31,32, 48, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 89, 128, 133, 141, 142, 177, 209, 229, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чепкова Олена Володимирівна про визнання спадкових договорів недійсними - відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141, 142 ЦПК України судові витрати віднести за рахунок позивачів.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Г. Васюченко