Постанова

від 08.06.2023 по справі 914/2998/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2023 р. Справа №914/2998/21

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - судді МАТУЩАКА О.І.

суддів: ЖЕЛІКА М.Б.

СКРИПЧУК О.С.

за участю секретаря судового засідання Гулик Н.Г.

за участю представники учасників справи:

ліквідатор: арбітражний керуючий Клименко О.Ю. (в режимі відеоконференції);

відповідач: ОСОБА_1 (особисто, керівник боржника).

розглянувши апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська щебенева компанія» Клименка Олександра Юрійовича за вих. « 02- 01/914/2998-21-46 від 15.05.2023 (вх.ЗАГС №0105/1623/23 від 22.05.2023)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.04.2023, повний текст ухвали - 01.05.2023 (суддя Морозюк А.Я.)

за заявою: ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська щебенева компанія» Клименка Олександра Юрійовича

до відповідача: ОСОБА_1

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника

у справі №914/2998/21

за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Дніпротранснафта», м.Одеса

про банкрутство Товариства з обмеженою

відповідальністю «Миколаївська

щебенева компанія»,

с.Липівка Львівської області

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

В листопаді 2022 року ліквідатор подав до місцевого господарського суду заяву в порядку ст. 61 КУзПБ про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівника та засновника - ОСОБА_1 як директора та засновника (бенефіціара) ТОВ "Миколаївська щебенева компанія", в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Миколаївська щебенева компанія" різницю між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою в розмірі 1 907 058,25 грн, без врахування витрат пов`язаних із судовим провадженням.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.04.2023 відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська щебенева компанія» арбітражного керуючого Клименка О.Ю. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівника та засновника.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Ліквідатор банкрута не погодився із постановленою ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити заяву ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівника та засновника.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначив наступні обставини:

- грошові вимоги ініціюючого кредитора, який також є єдиним кредитором боржника у даній справі, заявлені на підставі договору поставки нафтопродуктів №240418 від 24.04.2018 внаслідок невиконання боржником обов`язків по оплаті отриманого товару, що призвело до виникнення заборгованості за цим договором в сумі 1 035 752,10 грн;

- згідно поданих матеріалів інвентаризації, проведеної в ліквідаційній процедурі банкрут немає, ані грошових коштів отриманих від їх реалізації, ані інших активів за рахунок яких такі нафтопродукти можливо було б списати внаслідок їх використання;

- судом першої інстанції не було досліджено за яких саме обставин (дій/бездіяльності керівника банкрута) були втрачені матеріальні блага загальної вартості на суму 1035752,10 грн, отримані за вищевказаним договором поставки нафтопродуктів та чи взагалі був при вчинені цього правочину у керівника боржника намір його реального виконання;

- в поданій заяві до суду першої інстанції ліквідатор конкретизував, які саме дії керівника боржника містять ознаки доведення до банкрутства, а саме: бездіяльність щодо судових та інших проваджень з питань стягнення коштів з недобросовісних контрагентів товариства та невиконання зобов`язань товариства перед контрагентами зокрема, перед кредитором у справі про банкрутство;

- правильне застосування судом норм ст.61 КУзПБ полягає у встановленні складових елементів, господарського правопорушення таких як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення, чого не було здійснено господарським судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали.

ОСОБА_1 - колишній керівник та засновник банкрута заперечив вимоги апеляційної скарги та подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін. З метою спростування доводів апеляційної скарги зазначив, що ліквідатор обґрунтовуючи заяву про покладення субсидіарної відповідальності на керівника банкрута ставить під сумнів наявність наміру керівника товариства щодо реального виконання договору поставки нафтопродуктів, але не враховує, що на виконання цього ж договору товариством (банкрутом) виплачено постачальнику (кредитору) 1 855 000,00 грн за отриманий товар. Крім того, апелянт не навів жодного конкретного випадку де керівником боржника не вчинялись дії щодо судових та інших проваджень з питань стягнення коштів з недобросовісних контрагентів, а також не навів перелік таких контрагентів чи хоча б одного конкретного контрагента із зазначенням розміру заборгованості, яка не була стягнута. Враховуючи викладене вважає оскаржувану ухвалу суду законною і обґрунтованою.

Інших клопотань та заяв в порядку ст. 207 ГПК України у справі подано не було.

В судовому засідання в режимі відеоконференції взяв участь арбітражний керуючий, який надав пояснення та підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги.

Також в судове засідання з`явився відповідач - колишній керівний боржника, який надав пояснення по суті заперечень на вимоги апеляційної скарги.

Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення викладені у відзиві на неї, заслухваши пояснення учасників справи, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права місцевим господарським судом, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи та оцінка суду.

В жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Дніпротранснафта" звернулось до місцевого господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська щебенева компанія".

Ухвалою суду першої інстанції від 02.11.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Миколаївська щебенева компанія"; визнано вимоги кредитора - ТОВ "Транспортна компанія "Дніпротранснафта"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; введено процедуру розпорядження майном; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Клименка О.Ю.

Постановою Господарського суду Львівської області від 22.02.2022 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Миколаївська щебенева компанія"; ТОВ "Миколаївська щебенева компанія" визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого Клименка О.Ю.

В листопаді 2022 року ліквідатор подав до місцевого господарського суду заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівника та засновника - ОСОБА_1 як директора та засновника (бенефіціара) ТОВ "Миколаївська щебенева компанія".

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.04.2023 відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівника та засновника.

Приписами ст. 211 ГК України та ч. 1-4 ст. 4 КузПБ встановлено, що засновники (учасники) суб`єкта підприємництва, власник майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, у межах своїх повноважень зобов`язані вживати своєчасних заходів щодо запобігання його банкрутству. Власники майна державного (комунального) або приватного підприємства, засновники (учасники) суб`єкта підприємництва, що виявився неплатоспроможним боржником, кредитори та інші особи в межах заходів щодо запобігання банкрутству вказаного суб`єкта можуть подати йому фінансову допомогу в розмірі, достатньому для погашення його зобов`язань перед кредиторами, включаючи зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), та відновлення платоспроможності цього суб`єкта (досудова санація). Подання фінансової допомоги боржнику передбачає його обов`язок взяти на себе відповідні зобов`язання перед особами, які подали допомогу, в порядку, встановленому законом.

За змістом ст. 215 ГК України, у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема, фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства. Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Відповідно до ст. 213 ГК України з метою врегулювання заборгованості неплатоспроможного боржника у процедурах, зазначених у ст. 212 цього Кодексу, використовуються майнові активи, які належать йому на підставі речових та зобов`язальних прав, а також права інтелектуальної власності.

Згідно із ч. 1 ст. 619 ЦК України, договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Правове регулювання субсидіарної відповідальності посадових осіб боржника та його засновників передбачено положеннями ч. 2 ст. 61 КУзПБ.

Так, під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України відшкодування шкоди можливе за сукупності таких умов: 1) завдано шкоди особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи; 2) дії або бездіяльність, якими завдана шкода, є неправомірними; 3) причинний зв`язок між протиправними діями правопорушника і шкодою, яка виникла; 4) вина особи, яка завдала шкоду.

Таким чином, господарське правопорушення, за яке засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредиторів на задоволення їх вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.

Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів. На відміну від Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, у положеннях яких законодавець чітко визначив диспозицію кримінального та адміністративного порушення з доведення до банкрутства та фіктивного банкрутства, ч. 2 ст. 61 КУзПБ має власну диспозицію (зміст) правопорушення. Однак, законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. При вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення ч. 1 ст. 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство (ст. 1, ст. 34 КУзПБ), з огляду на які такими діями можуть бути:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника.

Подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 30.01.2018 у справі №923/862/15, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі №902/318/16.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ на ліквідатора покладається обов`язок доведення причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) суб`єкта відповідальності та негативними наслідками (неплатоспроможністю боржника та відсутністю майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі банкрутства). Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення.

Суб`єкти правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності чітко визначені - це засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови доведення вчинення ними винних дій (бездіяльності), що потягнули наслідки у вигляді, як неплатоспроможності боржника, так відсутності у боржника активів для задоволення вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі.

Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Зазначена правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №906/904/16.

З огляду на наведене, для притягнення осіб до субсидіарної відповідальності необхідно встановити наявність усіх чотирьох обов`язкових елементів правопорушення. Відсутність хоча б одного із них виключає можливість притягнення особи до відповідальності.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що єдиним кредитором ТОВ "Миколаївська щебенева компанія" у даній справі є ТОВ "Транспортна компанія "Дніпротранснафта". Матеріалами справи встановлено, що заборгованість банкрута перед кредитором визнана судом першої інстанції на підставі договору поставки нафтопродуктів №240418 від 24.04.2018 внаслідок невиконання боржником обов`язків по оплаті отриманого товару, що призвело до виникнення заборгованості за цим договором в сумі 1 035 752,10 грн.

З`ясуванням доводів та обставин, покладених в основу заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на керівника та засновника банкрута встановлено, що в поданій заяві до суду першої інстанції ліквідатор зазначав, що в діях відповідача можуть міститись ознаки дій щодо доведення боржника до банкрутства, зокрема в бездіяльності щодо судових та інших проваджень з питань стягнення коштів з недобросовісних контрагентів товариства та невиконання зобов`язань товариства перед контрагентами, зокрема - перед кредитором у справі про банкрутство.

Проте, ліквідатором не зазначено ані контрагентів, які мають невиконанні зобов`язання перед банкрутом, ані суми дебіторської заборгованості на користь банкрута.

Разом з тим, ліквідатором подано до суду першої інстанції проміжний звіт за вих.№02-01/914/2998/-21-44 від 06.02.2023, в якому серед іншого самим же ліквідатором зазначено, що провадження у справі №914/2388/19 за позовом ТОВ "Миколаївська щебенева компанія" до Приватьного мало підприємства «Експрес» про стягнення дебіторської заборгованості в розмірі 244713,22 грн закрито, у зв`язку із відсутністю предмету спору. На підтвердження зазначеного додано копію ухвали Господарського суду Львівської області від 07.05.2020 у справі №914/2388/19 про закриття провадження у справі про стягнення з Приватного малого підприємства «Експрес» на користь ТОВ "Миколаївська щебенева компанія" заборгованості в розмірі 244713,22 грн, а також копію ухвали Господарського суду Львівської області від 05.03.2020 у справі №914/2058/19 про затвердження мирової угоди між ТОВ "Миколаївська щебенева компанія" та Приватним малим підприємством «Експрес».

Перевіркою доводів апеляційної скарги встановлено, що згідно із рішенням Господарського суду Львівської області від 04.12.2018 у справі №914/1747/18 з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Галвест» на користь ТОВ "Миколаївська щебенева компанія" стягнуто заборгованість в загальному розмірі 93362,60 грн.

Окрім цього, рішенням Господарського суду Львівської області від 08.02.2019 у справі №914/1787/18 стягнуто з ТОВ «Солар Трейд Плюс» на користь ТОВ "Миколаївська щебенева компанія" заборгованості в загальному розмірі 77 552,43 грн.

Наведеними судовими рішеннями, копії яких ліквідатором додано до матеріалів справи спростовують його ж доводи в поданій до суду заяві про покладення субсидіарної відповідальності на керівника та засновника банкрута стосовно його бездіяльності щодо стягнення дебіторської заборгованості з недобросовісних контрагентів.

Враховуючи викладене, ліквідатором в заяві про покладення субсидіарної відповідальності та в апеляційній скарзі не доведено наявності обставин, які в сукупності можуть бути підставою для покладення субсидіарної відповідальності на керівника та засновника боржника.

Крім того, ліквідатором не доведене наявність обставин вчинення засновником та керівником банкрута протиправних дій, які мали наслідком доведення підприємства до банкрутства, ознак фіктивного банкрутства чи його приховування. Доводи ліквідатора про виникнення заборгованості у зв`язку із невиконанням договору поставки нафтопродуктів, наведеного не спростовують.

Більше того, обставини щодо значного погіршення фінансового становища боржника через невжиття відповідачем заходів по недопущенню банкрутства, на які ліквідатор боржника покликається в апеляційній скарзі та заяві про покладення субсидіарної відповідальності не вказують про наявність протиправних, в тому числі недобросовісних дій зазначеної особи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що для вирішення питання щодо кола необхідних і достатніх обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, конкретизується об`єктивна сторона правопорушення з доведення до банкрутства з вини відповідальних суб`єктів, за які покладається субсидіарна відповідальність, виходячи, зокрема із сукупності таких обставин щодо боржника та дій (бездіяльності) відповідальних суб`єктів:

Водночас, оцінюючи будь-які дії чи бездіяльність суб`єктів відповідальності на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суд відмежовує дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності з огляду на приписи ст. 42 ГК України.

Таким чином, для застосування інституту субсидіарної відповідальності ліквідатору, перед зверненням до суду, необхідно провести детальній аналіз та встановити причинно-наслідковий зв`язок між діями директора та/або засновника(-ів) банкрута і настанням негативних для кредитора наслідків щодо непогашення їх кредиторських вимог, тобто встановити їх форму вини.

Відповідно до ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому оскаржувана ухвала суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про залишення судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції за апелянтом.

Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 269 - 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська щебенева компанія» Клименка Олександра Юрійовича залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.04.2023 у справі №914/2998/21 - без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок оскарження постанови встановлено Господарським процесуальним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 12.06.2023.

Головуючий (суддя-доповідач) О.І. МАТУЩАК

Судді М.Б. ЖЕЛІК

О.С. СКРИПЧУК