Постанова

від 29.05.2023 по справі 911/233/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2023 р. Справа№ 911/233/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Барсук М.А.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Гуменюк І.О.,

за участю представників:

від позивача: Ізвєков В.В.,

від відповідача: представник не з`явився,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Будинки столиці" на рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2022 у справі №911/233/22 (суддя Бабкіна В.М., повний текст складено 05.01.2023) за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХШ МЕГА 19" (після зміни найменуваня - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Харківське шосе 19") до Приватного підприємства "Будинки столиці" про визнання недійсним договору про надання послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території від 21.05.2018 р.

встановив наступне.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХШ МЕГА 19" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "Будинки столиці" про визнання недійсним договору про надання послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території від 21.05.2018 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір про надання послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території від 21.05.2018 р. та додаток до нього підписані неуповноваженими суб`єктами з обох сторін, а також з моменту підписання договору будь-яких послуг та робіт на виконання договору ПП "Будинки столиці" здійснено не було.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.12.2022 у справі №911/233/22 позов задоволено повністю; визнано недійсним договір про надання послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території від 21.05.2018 р., укладений між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ХШ МЕГА 19" та Приватним підприємством "Будинки столиці".

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний правочин укладено неуповноваженими особами, обставини його схвалення та виконання при цьому відсутні.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позовних Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХШ МЕГА 19" відмовити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на наступне:

оскаржуваний договір укладено особами, яка мали на це відповідні повноваження,

договір було схвалено шляхом прийняття його до виконання, про що свідчить підписання додатку до нього та актів наданих послуг;

позивачем обрано неналежний спосіб захисту, а також подано позов після спливу строку позовної давності.

В ході здійснення апеляційного провадження від ТОВ "Завод готових сніданків "Аеро-зет" до апеляційного суду надійшло клопотання про залучення його до участі у даній справі, як третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.

В обґрунтування вказаного клопотання заявник посилається на укладений між ним та відповідачем договір взаємовідносин сторін від 11.07.2018, згідно з яким він здійснював резервне фінансування діяльності ПП "Будинки столиці" та, за його доводами, має право на повернення цих коштів відповідачем після їх сплати останьому ОСББ "ХШ МЕГА 19".

Так, за доводами заявника, визнання недійсним договору про надання послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території від 21.05.2018 р. призведе до несплати позивачем на користь відповідача коштів за надані останнім послуги та відповідно ПП "Будинки столиці" не поверне ТОВ "Завод готових сніданків "Аеро-зет" кошти резервного фінансування.

Окрім наведеного, заявник вказує, що між ним та відповідачем було укладено на виконання оскаржуваного наразі правочину окремий договір про надання послуг з обслуговування, отже на думку заявника, визнання договору про надання послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території від 21.05.2018 р. недійсним матиме правові наслідки і щодо вказаного договору.

Згідно з частиною 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі (ч. 3 вказаної статті).

Отже, підставою для залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору є вплив рішення у справі на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін.

Колегія суддів вказує, що наявність між відповідачем та ТОВ "Завод готових сніданків "Аеро-зет" певних договірних відносин жодним чином не свідчить про вплив рішення у даній справі на права або обов`язки заявника, який не є стороною оскаржуваного в межах цієї справи правочину.

Враховуючи недоведеність заявником обставин впливу оскаржуваного рішення на права та обов`язки ТОВ "Завод готових сніданків "Аеро-зет" клопотання про залучення його до участі у справі, як третьої особи, колегією суддів відхиляється.

Відповідно апеляційним судом не приймаються та не враховуються подані вказаною особою до матеріалів даної справи документи.

Представник позивача в судовому засіданні 29.05.2023 заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Відповідач (апелянт) правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористався, проте надіслав на адресу суду заяву про відкладення розгляду справи, з посиланням на намір укласти з новим представником договір про надання правової допомоги, разом з тим через масований обстріл він був вимушений перебувати в укритті, а тому відповідно такий договір укладено не було, а фізичний та психологічний стан директора не дозволяють йому бути присутнім в даному судовому засіданні.

Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, дійшла висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на наступне.

Так, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, чи клопотання цих осіб про відкладення розгляду справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У даному випадку відсутність представника апелянта жодним чином не перешкоджає розгляду справи, оскільки позиція скаржника є письмово викладеною та зрозуміло.

При цьому, оскільки суд вже відкладав розгляд справи (враховуючи клопотання апелянта про відкладення), надаючи можливість відповідачу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді, суд, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ХШ МЕГА 19" (замовник) та Приватним підприємством "Будинки столиці" (виконавець) 21.05.2018 р. було укладено договір про надання послуг на обслуговування будинку та прибудинкової території, згідно з п. 1 якого виконавець, відповідно до рішення правління ОСББ "ХШ МЕГА 19" від 21.05.2018 р., в межах та на умовах, визначених вказаним рішенням правління, зобов`язується надавати замовникові послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території, споруд, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об`єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях (далі - об`єкт), для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень (далі - мешканці об`єкта) у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості (далі - послуги), а замовник надає право виконавцю відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов`язані з обслуговуванням об`єкту, у разі, коли виконавець отримав на такі витрати письмову згоду замовника.

У відповідності з п. 2 договору загальні відомості про об`єкт зазначаються в додатку № 1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною.

Пунктом 5 договору передбачено, що замовник сплачує за надані виконавцем послуги щомісяця, в термін до 5 числа поточного місяця, на розрахунковий рахунок виконавця, додатково до встановленого тарифу на житлово-комунальні послуги відповідно до рішення правління ОСББ "ХШ МЕГА 19" від 21.05.2018 р.

Вартість та порядок оплати додаткових послуг виконавця визначається за погодженням сторін та оформляється додатковими договорами, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 7 договору).

Відповідно до п. 8 договору протягом місяця після укладання цього договору замовник зобов`язаний передати об`єкт на обслуговування та необхідну достовірну документацію в повному обсязі з оформленим актом прийняття-передачі.

Згідно з п. 9 договору виконавець зобов`язаний прийняти протягом місяця об`єкт на обслуговування та необхідну достовірну документацію у повному обсязі з оформленням акта прийняття-передачі об`єкта.

Також було підписано додаток № 1 від 20.06.2018 р. "Загальні відомості про об`єкт" до договору від 21.05.2018 р., відповідно до п. 2 якого в обслуговування передається будинок та прибудинкова територія за адресою: Харківське шосе, буд. 19, що належить власникам (співвласникам) окремих приміщень на праві спільної власності. При цьому власники приміщень є фактичними кінцевими споживачами послуг, що надає виконавець замовнику, відповідно, основною складовою розрахунку вартості послуг виконавця є загальна площа приміщень, що перебуває у приватній власності членів ОСББ "ХШ МЕГА 19".

Загальна площа приміщень, що перебуває у приватній власності членів ОСББ "ХШ МЕГА 19", складає 57168,46 кв.м. (п. 3 додатку).

Пункт 4 додатку містить таблицю, в якій зазначено структуру приміщень за поверхами, що перебувають у приватній власності членів ОСББ, та вартість послуг виконавця, що надаються замовнику.

Відповідно до п. 6 додатку замовник сплачує послуги виконавця щомісяця, в термін до 5 числа поточного місяця, на розрахунковий рахунок виконавця, за попередній місяць відповідно до рішення правління ОСББ "ХШ МЕГА 19" від 21.05.2018 р., в якому зазначено, що вартість послуг виконавця для першого та другого поверху за 1 кв.м. складає 35,00 грн. на місяць, для інших поверхів за 1 кв.м. складає 20,00 грн. на місяць.

Усі умови даного додатку є невід`ємною частиною договору про надання послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території від 21.05.2018 р. і конкретизують договірні відносини сторін з 21.05.2018 р. (п. 7 додатку).

Позивач, посилаючись на те, що договір про надання послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території від 21.05.2018 р., а також додаток № 1 від 20.06.2018 р. до нього, як зі сторони ОСББ "ХШ МЕГА 19", так і зі сторони ПП "Будинки столиці" було підписано неуповноваженими особами, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, згідно з частинами першою, другою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина 1 статті 92 ЦК).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 ЦК).

На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною 3 статті 92 ЦК передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином, частина 3 статті 92 ЦК встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

З огляду на приписи статей 92, 237-239, 241 ЦК для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, як і сам по собі факт скасування довіреності представнику, який у період її чинності здійснював свої права та виконував обов`язки за цією довіреністю. Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені (такий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц)

З огляду на положення статей 92, 241 Цивільного кодексу України вчинення правочину органом (посадовою особою) юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень може бути підставою для недійсності такого правочину лише за умови обізнаності контрагента про наявність відповідного обмеження повноважень (коли він знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження), а також за відсутності подальшого схвалення правочину.

Тобто обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи лише в тому випадку, якщо вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, вона діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема достеменно знала про відсутність у виконавчого органу юридичної особи необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа. Подібного за змістом висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 23.11.2021 у справі № 911/604/19.

Як слідує з наявної в матеріалах справи копії договору про надання послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території від 21.05.2018 р., з боку ПП "Будинки столиці" договір було підписано директором Білан Т.В., а з боку ОСББ "ХШ МЕГА 19" - головою правління ОСОБА_1.

В свою чергу, із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що станом на 21.05.2018 р. директором і, відповідно, особою, уповноваженою на укладання без доручення договорів від імені ПП "Будинки столиці" була інша особа - ОСОБА_2.

Таким чином, станом на 21.05.2018 р. Білан Т.В. (підписант з боку відповідача) не була директором ПП "Будинки столиці" та, відповідно, не мала повноважень на підписання вказаного договору про надання послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території від 21.05.2018 р. від імені ПП "Будинки столиці" без відповідного доручення.

Отже, підписання оспорюваного договору з боку ПП "Будинки столиці" здійснено неуповноваженою особою.

Стосовно доводів скаржника про те, що станом на дату укладення договору керівником ПП "Будинки столиці" була саме Білан Т.В. , яку було обрано на вказану посаду на підставі рішення Загальних Зборів та при цьому відповідні відомості були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вже після підписання оскаржуваного наразі правочину, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Враховуючи те, що станом на 21.05.2018 р. згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником відповідача був ОСОБА_2 , такі відомості вважаються достовірними.

Крім цього, колегією суддів враховується те, що апелянт не вказує, яким саме рішенням Загальних Зборів керівником ПП "Будинки столиці" було обрано Білан Т.В. , а матеріали справи відповідного рішення не містять.

Таким чином, доводи скаржника про підписання договору с боку відповідача уповноваженою особою не знайшли свого підтвердження.

Стосовно наявності повноважень у голови правління ОСББ "ХШ МЕГА 19" ОСОБА_1., слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (тут і далі - в редакції чинній на час укладення договору) органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

Відповідно до ч. 9 ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема, обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном багатоквартирного будинку повністю або частково асоціації.

Аналогічне положення міститься у Статуті ОСББ "ХШ МЕГА 19" (п. 3 Розділу 3).

Отже, враховуючи наведені положення Закону та Статуту голова правління за відсутності відповідного рішення Загальних Зборів позбавлений повноважень на укладення договору щодо утримання будинку.

В матеріалах справи відповідне рішення Загальних зборів ОСББ "ХШ МЕГА 19", яким би було обрано ПП "Будинки столиці", як управителя, та затверджено умови договору з ним, відсутнє.

Таким чином, голова правління ОСББ "ХШ МЕГА 19" ОСОБА_1. не мав повноважень на укладення оскаржуваного наразі договору з відповідачем.

Зазначені обставини також підтверджуються наступним.

У матеріалах справи наявна нотаріально завірена заява свідка ОСОБА_1. від 19.01.2022 р., в якій вказаний свідок зазначив, що він, як голова правління ОСББ "ХШ МЕГА 19", договір про надання послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території від 21.05.2018 р. із ПП "Будинки столиці" не підписував; ПП "Будинки столиці" в період з 21.05.2018 р. по сьогодні (протягом періоду його повноважень як члена правління ОСББ "ХШ МЕГА 19") жодних послуг з обслуговування будинку № 19 по Харківському шосе, м. Київ не надавало; ПП "Будинки столиці" не приймало будинок на обслуговування в порядку, визначеному договором від 21.05.2018 р. (повноважні представники сторін ОСББ "ХШ МЕГА 19" та ПП "Будинки столиці" не укладали та не підписували додаток № 1 до договору - акт приймання будинку (об`єкту) в обслуговування). Оскільки ПП "Будинки столиці" не приймало будинок на обслуговування, не приступало до фактичного надання послуг, та жодних послуг і робіт з обслуговування за період з 21.05.2018 р. не надавало, то ОСОБА_1. , як голова Правління ОСББ "ХШ МЕГА 19", не уповноважував та не доручав Медвідь Віктору Вікторовичу підписувати від імені та в інтересах ОСББ "ХШ МЕГА 19" наступі документи: додаток № 1 від 20.06.2018 р. "Загальні відомості про об`єкт"; акти виконаних робіт по договору про надання послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території від 21.05.2018 р. (в тому числі - акт № 1/1 від 01.07.2018 р., акт № 1/1 від 01.08.2018 р., акт № 1/1 від 05.09.2018 р.).

Відповідачем наведеного у заяві свідка не спростовано.

Одночасно, колегією суддів враховується те, що підпис від ОСОБА_1. , який міститься на оскаржуваному договорі, та підпис вказаної особи на заяві свідка різняться один від одного.

В контексі наведеного (відсутності у голови правління ОСББ "ХШ МЕГА 19" ОСОБА_1. повноважень на укладення оскаржуваного наразі договору з відповідачем, а також з огляду на його заяву, як свідка) слід зазначити, що позивач не знав та не міг знати в момент укладення оскаржуваного правочину про його підписання з боку відповідача не уповноваженою особою.

Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

При оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.

Відповідач, як на докази, що підтверджують схвалення договору про надання послуг від 21.05.2018 р., посилався на додаток № 1 від 20.06.2018 р. "Загальні відомості про об`єкт" до вказаного договору та акти наданих послуг № 1/1 від 01.07.2018 р., № 1/1 від 01.08.2018 р., № 1/1 від 05.09.2018 р.

Так, додаток № 1 від 20.06.2018 р. "Загальні відомості про об`єкт", а також акти наданих послуг № 1/1 від 01.07.2018 р., № 1/1 від 01.08.2018 р., № 1/1 від 05.09.2018 р. підписано з боку позивача Медвідь В.В. з посиланням на те, що він діє на підставі доручення голови правління ОСББ "ХШ МЕГА 19" ОСОБА_1., з боку відповідача - директором Марущенко А.В .

Стосовно наявності у Медвідь В.В. повноважень на підписання вказаних документів від позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 16 Статуту позивача правління зі свого складу обирає голову правління та його заступника. На виконання своїх повноважень голова правління діє без доручення від імені об`єднання та укладає в межах своєї компетенції договори і вчиняє інші правочини відповідно до рішень правління, за рішенням правління видає довіреності на представництво інтересів об`єднання іншим особам, підписує будь-які господарські договори з будь-якими третіми особами. У разі відсутності голови правління його обов`язки виконує заступник.

Рішенням загальних зборів ОСББ "ХШ МЕГА 19" (дата відкриття 02.12.2017 р., дата закриття 14.12.2017 р.), оформленим протоколом № 2.2, було вирішено обрати головою правління ОСББ "ХШ МЕГА 19" ОСОБА_1. строком на три місяці. На вказаних зборах також було прийнято рішення про обрання членів правління, зокрема, Медвідя В.В. строком на три місяці.

На підставі вищевказаного протоколу загальних зборів засновників ОСББ "ХШ МЕГА 19" № 2.2 від 02.12.2017 р., рішенням ОСББ "ХШ МЕГА 19" від 06.03.2018 р. ОСОБА_1. був призначений на посаду голови правління та з 06.03.2018 р. приступив до виконання своїх обов`язків. Відомості про ОСОБА_1. , як керівника ОСББ "ХШ МЕГА 19", були внесені 06.03.2018 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п. 13 Статуту порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюються загальними зборами. Загальні збори своїм рішенням вправі в будь-який час припинити повноваження правління чи окремих його членів.

З рішення засідання правління ОСББ "ХШ МЕГА 19", оформленого протоколом № 1/07/18 від 24.07.2018 р., вбачається, що ОСОБА_1. було звільнено з посади голови правління ОСББ "ХШ МЕГА 19" з 25.07.2018 р., і на посаду голови правління ОСББ "ХШ МЕГА 19" з 26.07.2018 р. обрано Вишнівецького А.О .

З урахуванням викладеного, повноваження голови правління ОСББ "ХШ МЕГА 19" з 06.03.2018 р. по 24.07.2018 р. виконував ОСОБА_1 .

Водночас, з преамбули додатку № 1 від 20.06.2018 р. до договору вбачається, що заступник голови правління "ХШ МЕГА 19" Медвідь В.В., підписуючи вказаний додаток № 1, діяв на підставі доручення голови правління ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 7 протоколу засідання правління ОСББ "ХШ МЕГА 19" (початок зборів 08.06.2018 р., закінчення зборів 09.06.2018 р.) Медвідя В.В. було обрано заступником голови правління ОСББ "ХШ МЕГА 19", а також надано йому повноваження щодо представництва ОСББ "ХШ МЕГА 19" в усіх підприємствах, організаціях, судах з поданням та отриманням відповідних документів.

Також в матеріалах справи міститься рішення голови правління ОСББ ОСОБА_1. № 2 від 08.06.2018 р., яким Медвідя В.В. було призначено на посаду заступника голови правління ОСББ "ХШ МЕГА 19" з 08.06.2018 р. Цим же рішенням голова правління ОСОБА_1. , відповідно до Статуту ОСББ, доручив Медвідю В.В. у відсутність голови правління виконувати функції останнього, в тому числі - підписувати документи ОСББ "ХШ МЕГА 19".

Тобто, як установчими документами ОСББ "ХШ МЕГА 19", так і вказаним рішенням, заступнику голови правління Медвідю В.В. було надано право на підписання документів від імені ОСББ лише за відсутності самого голови правління ОСББ, яким був ОСОБА_1 .

Доказів того, що станом на час підписання додатку та актів голова правління ОСОБА_1. був відсутнім, матеріали справи не містять.

Крім цього, згідно п. 16 Статуту позивача Голова Правління за рішенням правління видає довіреності на представництво інтересів об`єднання іншим особам.

Таким чином, з огляду на те, що заступник виконує обов`язки голови правління лише у разі його відсутності (чого встановлено не було), повноваження Медвідя В.В. на підписання додатку до договору, а також актів, повинні підтверджуватися довіреністю.

В свою чергу, в матерілах справи відсутня довіреність, якою б Голова Правління ОСББ "ХШ МЕГА 19" ОСОБА_1. уповноважив Медвідя В.В. на підписання наведених документів.

Отже, підписання Медвідем В.В. наведених додатку № 1 від 20.06.2018 р. "Загальні відомості про об`єкт", а також актів наданих послуг № 1/1 від 01.07.2018 р., № 1/1 від 01.08.2018 р., № 1/1 від 05.09.2018 р. не може вважатися схваленням позивачем оскаржуваного правочину шляхом прийняття його до виконання.

Стосовно наявності у Марущенко А.В. повноважень на підписання вказаних документів від відповідача, слід зазначити наступне.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на дату підписання додатку № 1 від 20.06.2018 р. керівником ПП "Будинки столиці" була Білан Т.В. , а не Марущенко А.В .

Стосовно доводів скаржника про те, що станом на дату підписання додатку фактичним керівником ПП "Будинки столиці" був саме Марущенко А.В. , якого обрано на вказану посаду на підставі рішення Загальних Зборів та при цьому відповідні відомості були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань пізніше, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Враховуючи те, що станом на дату підписання додатку № 1 від 20.06.2018 р. згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником відповідача була Білан Т.В. , такі відомості вважаються достовірними.

Крім цього, колегією суддів враховується те, що апелянт не вказує, яким саме рішенням Загальних Зборів керівником ПП "Будинки столиці" було обрано Марущенко А.В. , а матеріали справи відповідного рішення не містять.

Таким чином, доводи скаржника про підписання додатку с боку відповідача уповноваженою особою не знайшли свого підтвердження.

З огляду на викладене, підписання додатку № 1 від 20.06.2018 р. "Загальні відомості про об`єкт" до вказаного договору та актів наданих послуг № 1/1 від 01.07.2018 р., № 1/1 від 01.08.2018 р., № 1/1 від 05.09.2018 р. не може важатися схваленням оскаржуваного правочину.

Щодо посилань апелянта, як на обставину схвалення спірного правочину, на протокол засідання правління ОСББ "ХШ МЕГА 19" (початок зборів 21.05.2018 р., закінчення зборів від 23.05.2018 р.), яким, на думку відповідача, було визначено умови надання ПП "Будинки столиці" послуг (зокрема, погоджено тарифи експлуатуючої організації), які потім застосовано у додатку № 1 до договору, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 9 ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема, обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном багатоквартирного будинку повністю або частково асоціації.

Аналогічне положення міститься у Статуті ОСББ "ХШ МЕГА 19" (п. 3 Розділу 3).

Статутом ОСББ "ХШ МЕГА 19" не передбачено повноважень у Правління об`єднання на визначення управителя та затвердження умов договору з ним.

Отже, Правління не наділено повноваженнями обирати чи призначати управителя, затверджувати умови договору з ним, оскільки наведене належить до виключної компетенції загальних зборів.

В свою чергу, рішенням загальних зборів ОСББ "ХШ МЕГА 19", оформленим протоколом № 2.2 від 02.12.2017 р., було вирішено, що обслуговування будинку за адресою: Харківське шосе, 19, буде здійснювати ПП "Торговий-квартал", виконавцем цих послуг обрано ТОВ "Торговий-Квартал", яке фактично здійснювало обслуговування будинку до 30.06.2018 р., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками про оплату послуг з утримання будинку, відшкодування експлуатаційних витрат та про оплату електричної та теплової енергії.

У подальшому, з 01.07.2018 р. послуги з утримання будинку та прибудинкової території ОСББ "ХШ МЕГА 19" не надавались, оскільки останній знаходився на самообслуговуванні, про що свідчить копія звіту про доходи та витрати ОСББ за період з 01.07.2018 р. по 30.06.2021 р.

Поряд з цим, з приводу договору взаємовідносин сторін від 11.07.2018 р., на який посилався відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позову, суд першої інстанції вірно зазначив, що вказаний договір не може слугувати підтвердженням фактичного надання послуг з боку ПП "Будинки столиці" та прийняття їх ОСББ "ХШ МЕГА 19", оскільки цей договір визначає право ТОВ "Консалтингова компанія "Вілліам Інвест Експерт", ТОВ "Завод готових сніданків "Аеро-зет", ТОВ "Торгівельно-промисловий дім "Цезар" проводити резервне фінансування роботи ПП "Будинки столиці" як грошовими коштами, так і в натуральному вигляді, а його підписання сторонами не свідчить про факт надання ПП "Будинки столиці" послуг ОСББ "ХШ МЕГА 19".

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає відсутніми обставини схвалення оскаржуваного правочину.

Стосовно посилань скаржника на преюдиціальність обставин, встановлених у справі № 910/10695/21, про стягнення заборгованості з ОСББ "ХШ МЕГА 19" на користь ПП "Будинки столиці" на підставі договору про надання послуг від 21.05.2018 р. слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Отже, преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин (15 вересня 2022 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/12525/20, провадження № 12-61гс21).

Враховуючи те, що у справі № 910/10695/21 предметом розгляду було стягнення заборгованості, оцінка доводам, які розглянуті в даній справі не надавалася та відповідні висновки судом в іншій справі не робилися та факти не встановлювалися, а тому вона не має для даної справи преюдиціального значення.

Так, в межах даної справи, судом першої інстанції вірно встановлено обставини укладення оскаржуваного правочину неуповноваженими особами, а також відсутність його схвалення та виконання.

Щодо доводів скаржника про неналежність обраного позивачем способу захисту порушеного права, оскільки на думку апелянта, укладення договору неуповновваженою особою є підставою для подання позову про визнання договору таким, що не вчинений, колегія суддів вказує наступне.

Так, укладення правочину неуповноваженими особами є підставою саме для подання позову про визнання його недійсним, оскільки такий правочин не можна вважати таким, що не відбувся.

Враховуючи все вищенаведене у сукупності, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про визнання недійсним договору про надання послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території від 21.05.2018 р.

Стосовно заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, слід зазначити наступне.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність є строком, протягом якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, і загальним правилом встановлена позовна давність строком у 3 роки. При цьому, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права. Так, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач саме з моменту укладення спірного договору повинен був знати про порушення свого права.

Отже, з 21.05.2018 р. розпочався перебіг строку позовної давності щодо оскарження наведеного правочину.

Датою у яку наведений строк повинен був сплити є 21.05.2021.

Разом з тим, відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СOVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин на території України був введений Постановою КМУ від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

У подальшому, зокрема, постановою КМУ від 09 грудня 2020 р. № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" строк дії карантину було продовжено до 31.08.2022 р.

З урахуванням зазначеного, перебіг строків позовної давності з 11.03.2020 р. було продовжено на час дії карантину на підставі п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, і на час звернення ОСББ "ХШ МЕГА 19" з даним позовом (20.01.2022) до суду строк позовної давності не сплив.

В апеляційній скарзі апелянт, вказуючи про сплив строку позовної давності, посилається на п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 731-IX, згідно якого процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Колегія суддів вказує, що наведене положення пункту 2 стосується процесуальних строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Строк позовної давності, в свою чергу, встановлено у ст. 257 Цивільного кодексу України, на який наведений Закон № 731-IX не розповсюджує свою дію.

Таким чином, наведені доводи апелянта щодо спливу строку позовної давності є необгрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Крім того, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У нинішній справі колегія суддів дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Будинки столиці" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2022 у справі №911/233/22 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2022 у справі №911/233/22.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 14.06.2023 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Барсук

М.А. Руденко