Рішення

від 16.06.2023 по справі 904/1193/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2023м. ДніпроСправа № 904/1193/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

За позовом Державної установи Інститут зернових культур Національної академії аграрних наук України (м. Дніпро)

до ОСОБА_1 (Кіровоградська обл., Новоархангельський р-н, с. Кам`янече)

про стягнення заборгованості

СУТЬ СПОРУ:

Державна установа Інститут зернових культур Національної академії аграрних наук України звернулась з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в загальному розмірі 29661,76грн, що складається із:

- заборгованості за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №171 від 01.05.2013 в загальному розмірі 9437,40грн, з якої: 7424,62грн основного боргу, 1781,50грн інфляційних втрат, 231,28грн трьох відсотків річних;

- заборгованості за договором №171/1 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 01.05.2013 в загальному розмірі 20224,36грн, з якої: 15910,97грн основного боргу, 3817,75грн інфляційних втрат, 495,64грн трьох відсотків річних.

Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №171 від 01.05.2013 та договору №171/1 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 01.05.2013 в частині своєчасної та повної оплати орендної плати та відшкодування витрат балансоутримувача. Зазначає, що заборгованість з оплати орендної плати виникла за вересень 2021 року та січень 2022 року, за відшкодування витрат балансоутримувача з вересня 2021 року по січень 2022 року.

З позовної заяви вбачається, що відповідачем у складі учасників справи визначено фізичну особу - ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2023 зобов`язано Головне управління ДМС України в Дніпропетровській області у строк протягом 5 (п`яти) днів з моменту отримання цієї ухвали суду надати інформацію та надіслати на адресу Господарського суду Дніпропетровської області у паперовій формі:

- інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (відома суду адреса проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2023 позовну заяву Державної установи Інститут зернових культур Національної академії аграрних наук України залишено без руху на підставі п.п. 3, 5 ч. 3 ст. 162, ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

16.03.2023 позивач подав до канцелярії суду уточнену позовну заяву №186 від 15.03.2023 на виконання вимог ухвали суду від 13.03.2023 із зазначенням обґрунтованого розрахунку сум, що заявлені до стягнення, із наданням відповідних доказів, на підставі яких і виникла заборгованість, та усунуто недоліки.

28.03.2023 до канцелярії суду засобами електронного зв`язку надійшов лист про надання інформації від Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області - Управління з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції. На виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2023, яка надійшла до ГУ ДМС у Дніпропетровській області 22.03.2023, повідомляють, що громадянин ОСОБА_1 зареєстрованим на території Дніпропетровської області або знятим з реєстраційного обліку не значиться.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2023 зобов`язано Управління ДМС України в Кіровоградській області у строк протягом 5 (п`яти) днів з моменту отримання цієї ухвали суду надати інформацію та надіслати на адресу Господарського суду Дніпропетровської області у паперовій формі:

- інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (відома суду адреса проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

18.04.2023 до канцелярії суду засобами поштового зв`язку надійшов лист від Управління ДМС України в Кіровоградській області. На виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2023 повідомляють, що за даними відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС у Кіровоградській області значиться зареєстрованим місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Зобов`язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Господарським судом ухвала суду від 19.043.2023 направлялась на адресу відповідача, зазначену в листі Управління ДМС України в Кіровоградській області, а саме: Кіровоградська обл., Новоархангельський р-н, с. Кам`янече, вул. Козацька, буд. 36.

Доказом вручення ухвали суду від 19.04.2023 є поштове повідомлення про вручення №4930021883036, відповідно до якого відповідач отримав зазначену ухвалу суду 04.05.2023 (а.с. 100 том 1).

Враховуючи дату отримання ухвали суду 04.05.2023, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 19.05.2023 включно.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Станом на 16.06.2023 відповідач не надав до суду відзив на позов.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Щодо підвідомчості спору.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Панков Дмитро Михайлович припинив свою підприємницьку діяльність на підставі власного рішення, про що в ЄДР зроблено запис від 31.12.2021.

Господарським процесуальним кодексом України встановлено, що сторонами в судовому процесі господарської юрисдикції - позивачами і відповідачами - можуть бути і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу.

Відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Згідно з Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань" однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Таким чином, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, тож спір належить до господарської юрисдикції.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 жовтня 2019 року у справі № 127/23144/18.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд, -

УСТАНОВИВ:

01.05.2013 між Державною установою Інститутом сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України (далі орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Панковим Дмитром Михайловичем (далі орендар, відповідач) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №171 (далі договір оренди).

Відповідно до п. 1.1 договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно нежитлове приміщення загальною площею 22,3кв.м. в будівлі лабораторного корпусу №2 (реєстровий номер 00496662.1.ЕФОЦЯЖ 1617) далі майно, розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, с. Таромське, вул. Академіка Павлова, 1, що перебуває на балансі Державної установи Інституту сільського господарства степової зони НААН вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 21.03.2013 і становить за незалежною оцінкою 43780,00грн.

Майно передається в оренду для розміщення магазину-складу (п. 1.2 договору оренди).

Згідно з п. 2.1 договору оренди, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) (далі методика розрахунку) і становить без ПДВ за перший місяць оренди (травень 2013) 656,70грн (п. 3.1 договору оренди).

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2 договору оренди).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 договору оренди).

Орендна плата перераховується орендодавцеві не пізніше 15 числа місяця (п. 3.6 договору оренди).

Відповідно до п. 3.11 договору оренди, у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплати заборгованості за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції балансоутримувача.

Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 01.05.2013 до 31.03.2016 включно (п. 10.1 договору оренди).

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди (п. 10.4 договору оренди).

01.05.2013 між сторонами було підписано акт приймання-передачі об`єкту оренди (а.с. 32 том 1).

01.10.2013 на підставі листа орендаря від 27.09.2013 про збільшення орендної площі на 11,1кв.м. між сторонами було укладено додаткову угоду №169 до договору оренди, відповідно до умов якої сторони вирішили викласти п. 1.1 та 3.1 договору оренди №171 від 01.05.2013 в наступній редакції:

«п. 1.1 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно нежитлове приміщення загальною площею 33,4кв.м. на 1-му поверсі в лабораторному корпусі №2 (реєстровий номер 00496662.1.ЕФОЦЯЖ 1617), розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, с. Таромське, вул. Академіка Павлова, 1, що перебуває на балансі Державної установи Інституту сільського господарства степової зони НААН вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 21.03.2013 та на 23.09.2013 і становить за незалежними оцінками 64861,00грн.»;

«п. 3.1 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) (далі методика розрахунку) і становить без ПДВ за перший місяць оренди жовтень 2013 року 968,32грн.».

01.10.2013 між сторонами було підписано акт приймання-передачі об`єкту оренди (а.с. 34 том 1).

01.04.2016, у зв`язку зі зміною найменування Державної установи Інститут сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України (ЄДРПОУ 00496662) на Державну установу Інститут зернових культур Національної академії аграрних наук (ЄДРПОУ 00496662), сторони підписали додаткову угоду №214 до договору оренди №171 від 01.05.2013, відповідно до умов якої сторони змінили преамбулу договору та внесли зміни у п. 11 договору оренди змінивши платіжні та поштові реквізити орендодавця.

01.04.2016 на підставі заяви орендаря від 11.03.2016 про збільшення орендної площі на 35,2кв.м. та про продовження договору оренди, між сторонами було укладено додаткову угоду №215 до договору оренди, відповідно до умов якої сторони вирішили викласти п.п. 1.1, 1.2, 3.1 та 10.1 договору оренди №171 від 01.05.2013 в наступній редакції:

« 1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення загальною площею 68,6 м.кв. в будівлі лабораторного корпусу №2 (реєстровий номер 00496662.1. ЕФОЦЯЖ 1617) (далі - майно), розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, с. Таромське, вул. Академіка Павлова, 1, що перебуває на балансі Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 11.03.2016 і становить за незалежною оцінкою 139685,00грн.»;

« 1.2 Майно передається в оренду з метою: для розміщення торгівлі продовольчими товарами - 44,7м.кв., та для розміщення торгівлі непродовольчими товарами - 23,9м.кв.»;

« 3.1 Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за перший (базовий) місяць згідно розрахунку (квітень 2016р.) - 2095,28 грн.»;

« 10.1 Цей договір продовжено на 2 роки 11 місяців, що діє з 01.04.2016 по 28.02.2019.».

01.04.2016 між сторонами було підписано акт приймання-передачі об`єкту оренди (а.с. 37 том 1).

01.03.2019, на підставі заяви орендаря від 28.02.2019 про продовження договору оренди, між сторонами було укладено додаткову угоду №260 до договору оренди, відповідно до умов якої сторони вирішили викласти 1.1, 3.1 та 10.1 договору оренди №171 від 01.05.2013 в наступній редакції:

« 1.1 Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно нежитлове приміщення загальною площею 68,6кв.м. в будівлі лабораторного корпусу №2 (реєстровий номер 00496662.1.ЕФ0ЦЯЖ 1617), (далі-майно), розміщене за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, с. Таромсмсе. вул. Академіка Павлова, буд. 1, що перебуває на балансі Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку майна станом на 20.02.2019, і становить за незалежною оцінкою 180700,00грн.»;

« 3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (лютий 2019р.) - 2724,05грн.

Орендна плата за перший місяць оренди - березень 2019 року, визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за лютий 2019 року.»;

« 10.1. Цей договір продовжено на 2 роки 11 місяців, що діє з 01.03.2019 по 31.01.2022.».

01.02.2022 між сторонами було підписано акт приймання-передачі об`єкту оренди відповідно до умов якого орендар повернув об`єкт оренди орендодавцю (а.с. 40 том 1).

Позивач зазначає, що за вересень 2021 року орендарю було нараховано до сплати орендну плату у сумі 3730,60грн. Дане зобов`язання прийняте відповідачем та підтверджується актом надання послуг №508 від 30.09.2021 (а.с. 43 том 1), що засвідчений власним підписом відповідача. Позивачем було виставлено рахунок №350 від 30.09.2021, який за умовами п. 3.6 договору оренди відповідач зобов`язаний був оплатити не пізніше 15.10.2021. Вказаний рахунок було оплачено частково 30.05.2022 у сумі 199,68грн. Заборгованість за даним актом становить 3530,92грн.

За січень 2022 року орендарю було нараховано до сплати орендну плату у сумі 3893,70грн. Дане зобов`язання прийняте відповідачем та підтверджується актом надання послуг №8 від 31.01.2022, що засвідчений власним підписом відповідача. Позивачем було виставлено рахунок №15 від 31.01.2022, який за умовами п. 3.6 договору оренди відповідач зобов`язаний був оплатити не пізніше 15.02.2022. Заборгованість за даним актом становить 3893,70грн.

01.05.2013 між Державною установою Інститутом сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України (далі балансоутримувач, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Панковим Дмитром Михайловичем (далі орендар, відповідач) укладено договір №171/1 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі договір) /а.с. 46-50 том 1/.

Відповідно до п. 1.1 договору балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, с. Таромське, вул. Академіка Павлова, 1, а також утримання при будинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі і цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором. Крім пропорційно займаної площі, договір може передбачати й інші критерії розподілу і оплати спожитих послуг, один з яких обирається за взаємною згодою сторін, а саме: пропорційно кількості користувачів; за кількістю джерел електрообладнання. У разі відсутності лічильників з обліку спожитих послуг окремим споживачем або з інших поважних причин застосовується критерій пропорційно до займаної площі.

Орендар зобов`язується не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі, або організації, що обслуговує будівлю, за санітарне обслуговування при будинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відповідної вартості приміщення, а також за комунальні послуги (п. 2.2.3 договору).

Цей договір укладений строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 01.05.2013 по 31.03.2016 включно (п. 5.1 договору).

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п. 5.4 договору).

Позивач зазначає, що сума витрат за споживання електроенергії за вересень 2021 року, що підлягала відшкодуванню відповідачем позивачу складає 2 069,08грн. Дане зобов`язання прийняте відповідачем та підтверджується актом надання послуг №616 від 30.11.2021 (а.с. 55 том 1), що засвідчений підписом відповідача. Позивачем було виставлено рахунок №446 від 30.11.2021, який за умовами п. 2.2.3 договору про відшкодування витрат відповідач зобов`язаний був оплатити не пізніше 15.12.2021. Заборгованість становить 2069,08грн.

Сума витрат за споживання електроенергії за жовтень 2021 року, що підлягала відшкодуванню відповідачем позивачу складає 1910,64грн. Дане зобов`язання прийняте відповідачем та підтверджується актом надання послуг №616 від 30.11.2021, що засвідчений підписом відповідача. Позивачем було виставлено рахунок №446 від 30.11.2021, який за умовами п. 2.2.3 договору про відшкодування витрат орендар зобов`язаний був оплатити не пізніше 15.12.2021. Заборгованість становить 1910,64грн.

Сума витрат за розподіл електроенергії за січень - жовтень 2021 року, що підлягала відшкодуванню відповідачем позивачу складає 6409,00грн. Дане зобов`язання прийняте відповідачем та підтверджується актом надання послуг №616 від 30.11.2021, що засвідчений підписом відповідача. Позивачем було виставлено рахунок №446 від 30.11.2021, який за умовами п. 2.2.3 договору про відшкодування витрат орендар зобов`язаний був оплатити не пізніше 15.12.2021. Заборгованість становить 6409,00грн.

Сума витрат за споживання електроенергії за листопад 2021 року, що підлягала відшкодуванню відповідачем позивачу складає 3266,13грн. Дане зобов`язання прийняте орендарем та підтверджується актом надання послуг №687 від 31.12.2021 (а.с. 56 том 1), що засвідчений підписом відповідача. Позивачем було виставлено рахунок №469 від 31.12.2021, який за умовами п. 2.2.3 договору про відшкодування витрат орендар зобов`язаний був оплатити не пізніше 15.01.2022. Заборгованість становить 3266,13грн.

Сума витрат за розподіл електроенергії за листопад 2021 року, що підлягала відшкодуванню відповідачем позивачу складає 595,80грн. Дане зобов`язання прийняте відповідачем та підтверджується актом надання послуг №687 від 31.12.2021, що засвідчений підписом відповідача. Позивачем було виставлено рахунок №469 від 31.12.2021, який за умовами п. 2.2.3 договору про відшкодування витрат відповідач зобов`язаний був оплатити не пізніше 15.01.2022. Заборгованість становить 595,80 грн.

Сума витрат за споживання електроенергії за грудень 2021 року, що підлягала відшкодуванню відповідачем позивачу складає 3962,33грн. Дане зобов`язання прийняте відповідачем та підтверджується актом надання послуг №687 від 31.12.2021, що засвідчений підписом відповідача. Позивачем було виставлено рахунок №469 від 31.12.2021, який за умовами п. 2.2.3 договору про відшкодування витрат відповідач зобов`язаний був оплатити не пізніше 15.01.2022. Заборгованість становить 3962,33грн.

Сума витрат за розподіл електроенергії за грудень 2021 року, що підлягала відшкодуванню відповідачем позивачу складає 719,42 грн. Дане зобов`язання прийняте відповідачем та підтверджується актом надання послуг №687 від 31.12.2021, що засвідчений підписом відповідача. Позивачем було виставлено рахунок №469 від 31.12.2021, який за умовами п. 2.2.3 договору про відшкодування витрат відповідач зобов`язаний був оплатити не пізніше 15.01.2022. Заборгованість становить 719,42 грн.

Сума витрат за споживання електроенергії за січень 2022 року, що підлягала відшкодуванню відповідачем позивачу складає 1268,50грн. Дане зобов`язання прийняте відповідачем та підтверджується актом надання послуг №66 від 28.02.2022 (а.с. 57 том 1), що засвідчений підписом відповідача. Позивачем було виставлено рахунок №52 від 28.02.2022, який за умовами п. 2.2.3 договору про відшкодування витрат відповідач зобов`язаний був оплатити не пізніше 15.03.2022. Заборгованість становить 1268,50грн.

Сума витрат за розподіл електроенергії за січень 2022 року, що підлягала відшкодуванню відповідачем позивачу складає 258,49грн. Дане зобов`язання прийняте відповідачем та підтверджується актом надання послуг №135 від 31.03.2022, що засвідчений підписом відповідача. Позивачем було виставлено рахунок №80 від 31.03.2022, який за умовами п. 2.2.3 договору про відшкодування витрат відповідач зобов`язаний був оплатити не пізніше 15.02.2022. Заборгованість становить 258,49грн.

Всього, за вказаний період з вересня 2021 року по січень 2022 року позивачем було нараховано, а відповідачем підтверджено суми до відшкодування витрат за використання електричної енергії та плати за розподіл електричної енергії в розмірі 20459,39грн.

Позивач зазначає, що відповідач здійснив часткову оплату у розмірі 4548,42грн.

Наявна заборгованість у загальній сумі 23335,59грн, яка складається з: 7424,62грн заборгованості з орендної плати та 15910,97грн заборгованості за відшкодування витрат за використання електричної енергії та плати за розподіл електричної енергії, і стали причиною виникнення спору.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору оренди нерухомого майна, строк дії договору, умови передачі майна та повернення його з оренди, час користування ним орендарем, повернення майна з оренди, відшкодування витрат балансоутримувача, наявність простроченої заборгованості, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договорами.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 174, 193 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань, які повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною першою статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частин 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до підпунктів 3.6 договору оренди оплата орендної плати повинна була здійснюватись відповідачем до 15 числа кожного місяця користування орендованим приміщенням.

За змістом пункту 3.2.3 договору відшкодування оплата експлуатаційних витрат повинна була здійснюватись відповідачем до 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

За період користування орендованим приміщенням за вересень 2021 року та січень 2022 року позивачем було нараховано відповідачу до сплати 7624,3грн, з яких: 3730,60грн орендна плата за вересень 2021 року, 3893,70грн орендна плата за січень 2022 року.

Як зазначає позивач і підтверджується актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 45 том 1), відповідач здійснив часткову оплату у загальній сумі 199,68грн.

З урахуванням викладеного, заборгованість відповідача з орендної плати за наведений період становить 7424,62грн (3530,92грн за вересень 2021 року та 3893,70грн за січень 2022 року).

За період користування орендованим приміщенням з вересня 2021 року по січень 2022 року позивачем було нараховано відповідачу відшкодування комунальних послуг в сумі 20459,39грн.

Як зазначає позивач і підтверджується актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 59, 60 том 1), відповідач здійснив часткову оплату у загальній сумі 4548,42грн.

З урахуванням викладеного, заборгованість відповідача з відшкодування комунальних послуг за наведений період становить 15910,97грн.

Доказів оплати орендних платежів та відшкодування комунальних послуг у загальній сумі 23335,59грн, яка складається з: 7424,62грн заборгованості з орендної плати та 15910,97грн заборгованості за відшкодування витрат за використання електричної енергії та плати за розподіл електричної енергії, відповідач суду не надав, доводів, наведених в обґрунтування позову, не спростував.

Таким чином, з урахуванням викладеного та меж позовних вимог, вимога позивача про стягнення основної заборгованості у розмірі 23335,59грн, яка складається з: 7424,62грн заборгованості з орендної плати та 15910,97грн заборгованості за відшкодування витрат за використання електричної енергії та плати за розподіл електричної енергії є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у загальній сумі 726,92грн (яка складається з 231,28грн за прострочення оплати з орендної плати та 495,64грн за прострочення оплати за відшкодування витрат балансоутримувача) та інфляційні втрати у загальній сумі 5599,25грн (яка складається з 1781,50грн за прострочення оплати з орендної плати та 3817,75грн за прострочення оплати з відшкодування витрат балансоутримувача), які розраховані на підставі ст. 625 ЦК України, відповідно до розрахунку (а.с. 14-15 том 1).

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати розраховані у загальній сумі 5599,25грн, яка складається з 1781,50грн - за прострочення оплати орендної плати та 3817,75грн за прострочення оплати з відшкодування витрат балансоутримувача за загальний період з березня 2022 року по лютий 2023 року.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем при розрахунку допущено арифметичну помилку.

За результатами здійсненого судом перерахунку, в межах періодів заявлених позивачем, сума інфляційних втрат буде складати більшу суму, ніж заявлено позивачем.

Таким чином, з урахуванням меж позовних сума інфляційних втрат за загальний період з березня 2022 року по лютий 2023 року, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 5599,25грн (складається з 1781,50грн за прострочення оплати орендної плати та 3817,75грн за прострочення оплати з відшкодування витрат балансоутримувача).

Позивачем також заявлено до стягнення 3% річних, які розраховані у загальній сумі 726,92грн (складається з 231,28грн за прострочення оплати орендної плати та 495,64грн за прострочення оплати з відшкодування витрат балансоутримувача) за загальний період з 16.02.2022 по 01.03.2023.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 3% річних судом порушень не встановлено.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих позивачем у підтвердження обґрунтування своєї позиції. Відповідно позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Такі висновки суду засновані передусім на відсутності належних спростувань з боку відповідача цих обставин.

Таким чином, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 29661,76грн, з яких: 7424,62грн заборгованість з орендної плати, 15910,97грн заборгованість з відшкодування витрат балансоутримувача, 5599,25грн інфляційні втрати, 726,92грн - 3% річних.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у сумі 2684,00грн.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в загальному розмірі 29661,76грн задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Державної установи Інститут зернових культур Національної академії аграрних наук України (49009, м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, буд. 14, ідентифікаційний код 00496662) заборгованість у загальній сумі 29661,76грн, з якої: 7424,62грн заборгованість з орендної плати, 15910,97грн заборгованість з відшкодування витрат балансоутримувача, 5599,25грн інфляційні втрати, 726,92грн - 3% річних та 2684,00грн - витрати по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 16.06.2023

Суддя В.О. Татарчук