Ухвала

від 12.06.2023 по справі 908/1797/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/82/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.06.2023 Справа № 908/1797/22

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С, за участю секретаря судового засідання Кабак І.Ю. розглянувши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжгранітбуд, м. Запоріжжя на дії державного виконавця під час виконання судового рішення у справі № 908/1797/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжгранітбуд, 69097, м. Запоріжжя, вул. Лахтінська, буд. 17, кв. 27

до відповідача Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3 в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція, 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133

про стягнення коштів

орган виконання: Шевченівський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110

за участю представників учасників справи:

від позивача (скаржник): Валешинський М.І., адвокат, ордер ВЕ № 1089327 від 29.05.2023;

від відповідача: не з`явився;

від ВДВС: не з`явився.

суть спору

29.05.2023 на електронну пошту суду надійшла скарга (зареєстрована 30.05.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжгранітбуд, м. Запоріжжя в порядку ст. 339 ГПК України на дії державного виконавця під час виконання судового рішення у справі № 908/1797/22, в якій заявник просить суд:

- визнати бездіяльність щодо неперерахування грошових коштів, що підлягають перерахуванню стягувачу в межах зведеного виконавчого провадження № 68517235 по виконавчому провадженню № 71330806, головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича неправомірною;

- зобов`язати посадових осіб Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), до компетенції яких входить розподіл та перерахування коштів, перерахувати на рахунок стягувача стягнуті кошти в межах зведеного виконавчого провадження № 68517235 по виконавчому провадженню № 71330806;

- зобов`язати головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича вжити заходів, направлених на фактичне примусове виконання зазначених вище виконавчих документів в межах зведеного виконавчого провадження № 68517235 по виконавчому провадженню № 71330806;

- зобов`язати начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) здійснити контроль щодо примусового виконання зазначених вище виконавчих документів в межах зведеного виконавчого провадження № 68517235 по виконавчому провадженню № 71330806.

Протоколом передачі від 30.05.2023 скаргу передано раніше визначеному у справі складу суду судді Федоровій О.В.

Розпорядженням в.о. керівника апарату господарського суду Запорізької області № П-420/23 від 30.05.2023, враховуючи звільнення судді Федорової О.В. з посади, скаргу у справі № 908/1797/22 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 01.06.2023 скаргу прийнято до розгляду, засідання призначено на 12.06.2023.

У судовому засіданні 12.06.2023 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Скаржник (позивач) в обґрунтування скарги зазначає, що 29.05.2023 з Автоматизованої системи виконавчого провадження представнику скаржника, адвокату Валешинському М.І., стало відомо, що головним державним виконавцем Савчуком Костянтином Петровичем не вжито дій примусового виконання, направлених на виконання рішень судів у межах зведеного виконавчого провадження. Боржник є стратегічним великим діючим підприємством, на розрахункових рахунках якого, щодня обертається великий обсяг коштів. Відповідно інформації боржника, грошові кошти в розмірі приблизно 63 000 000,00 грн списано на депозитний рахунок відділу ДВС та розподілено ще 27.03.2023. Реквізити стягувача було зазначено в заявах про відкриття виконавчих проваджень. Але, по незрозумілим стягувачу причинам, грошові кошти досі не перераховано на зазначений розрахунковий рахунок, що, в свою чергу, наносить значну матеріальну шкоду скаржнику в умовах важкої економічної ситуації через військовий стан. Зазначив, що вбачає в діях головного державного виконавця протиправну бездіяльність, яка полягає в неперерахуванні стягнутих та розподілених коштів стягувану, та в протиправному утриманні стягнутих та розподілених коштів. На підставі викладеного, заявник просив скаргу задовольнити. Представник скаржника підтримав вимоги скарги.

Представники відповідача, відділу державної виконавчої служби в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до частини першої ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (частина друга ст. 342 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, наведеними приписами ГПК України встановлено десятиденний строк розгляду відповідної скарги і не передбачено права суду на його продовження та відкладення розгляду скарги.

Зважаючи на належне повідомлення всіх учасників процесу про розгляд скарги, суд вирішив за доцільне розглянути скаргу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення скарги по суті, за відсутністю в судовому засіданні представника позивача та органу виконання.

В судовому засіданні 12.06.2023 здійснювалася технічна фіксація за допомогою підсистеми відеоконференсзв`язку.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та скаргу, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З матеріалів справи та документів, наданих скаржником вбачається, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.01.2023 у справі № 908/1797/22 позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, м. Київ в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція місто Енергодар, Запорізька область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжгранітбуд, м. Запоріжжя 103 930,25 грн заборгованості, 24 569,11 грн інфляційних втрат, 3826,91 грн 3% річних, 2480,68 грн судового збору, 7500,00 грн витрат на правничу допомогу. Відмовлено в частині стягнення 3% річних у розмірі 17,08 грн.

20.02.2023 на виконання судового рішення видано відповідний наказ.

Постановою головного виконавця Шевченівського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича від 21.03.2023 відкрито виконавче провадження № 71330806 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 20.02.2023 у справі № 908/1797/22.

Постановою головного виконавця від 27.03.2023 вищевказані виконавчі провадження приєднані до зведеного виконавчого провадження № 68517235.

29.05.2023 на електронну пошту суду надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжгранітбуд, м. Запоріжжя в порядку ст. 339 ГПК України на дії державного виконавця під час виконання судового рішення у справі № 908/1797/22.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є обов`язковість судового рішення.

За змістом статті 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 340 ГПК).

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтовуючи скаргу, скаржник зазначає, що відповідно до інформації боржника, грошові кошти в розмірі приблизно 63 000 000 грн списано на депозитний рахунок відділу ДВС та розподілено 27.03.2023.

Однак, докази на підтвердження цього у матеріалах скарги відсутні.

Крім того, законом України Про виконавче провадження встановлені особливості виконання рішень у разі відкриття кількох виконавчих проваджень щодо одного боржника.

Так, згідно з ст. 30 Закону України Про виконавче провадження (у редакції, чинній на момент розгляду скарги) виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Таким чином, з вищевикладених законодавчих приписів вбачається, що при виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника, незалежно від кількості виконавчих документів, виданих іншими органами державної влади, судових рішень та юрисдикції, у яких вказані рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Положеннями Господарського процесуального кодексу України не врегульовано порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність виконавця та посадових осіб ДВС щодо виконання судових рішень при вчиненні таких дій у зведеному виконавчому провадженні.

Як встановлено судом, усі дії, які вчинялися виконавцем щодо виконання наказу № 908/1797/22, вчинялися останнім у рамках зведеного виконавчого провадження № 68517235.

Оскільки чинним господарським процесуальним законодавством не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, а також виконавчих документів, виданих іншими органами державної влади, у такому випадку потрібно застосовувати частину першу статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, та розгляд скарги на дії державного виконавця, вчинені саме в межах зведеного виконавчого провадження, слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Однак, матеріали скарги не містять належних і допустимих доказів, із яких можливо було б зробити висновок про те, що усі виконавчі провадження з виконання судових рішень, які входять до зведеного виконавчого провадження № 68517235, ухвалені судами різних юрисдикцій.

За таких обставин, у спірних правовідносинах судом не встановлено порушень чинного законодавства у діях державного виконавця під час здійснення ним виконавчого провадження із метою примусового виконання рішення суду у справі № 908/1797/22. Відтак, у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжгранітбуд, м. Запоріжжя на дії державного виконавця під час виконання судового рішення у справі № 908/1797/22 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 233 - 235, 339, 340 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжгранітбуд, м. Запоріжжя на дії головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича під час виконання судового рішення у справі № 908/1797/22, відмовити у повному обсязі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 16 червня 2023 року.

СуддяІ. С. Горохов