Повістка

від 16.06.2023 по справі 908/167/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/19/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2023 Справа № 908/167/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Втортех, м. Київ про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/167/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Втортех, 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Анатолія Луценка, буд. 26

до відповідача Приватного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна, 69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 81

про стягнення коштів

за участю секретаря судового засідання Кабак І.Ю.

за участю представників сторін та учасників процесу:

від позивачів: Рябцова А.Г., ордер, свідоцтво КС № 9749/10 від 18.02.2021 (в режимі відеоконференції);

від відповідача: Білик О.В. довіреність № 108 від 20.12.2022;

суть спору

07.06.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Втортех, м. Київ про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/167/23.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.06.2023 справу № 908/167/23 для розгляду заяви передано судді Горохову І.С.

12.06.2023 ухвалою суду прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Втортех», м. Київ про ухвалення додаткового рішення до розгляду, призначено судове засідання на 16.06.2023.

Представник позивача підтримала вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення з наступних підстав: загалом відповідно до наданих послуг, вартість яких є фіксованою, втрати на правову допомогу становлять 24 000,00 грн. Відповідно до додатку № 2 від 05.04.2023 до договору про надання правової допомоги № 1 від 02.03.2021 гонорар успіху адвоката у разі повного задоволення позовних вимог складає 3% від суми позову, а у разі часткового задоволення 3% пропорційно до заявлених вимог.

Відповідно до акту наданих послуг № 11 від 19.05.2023 гонорар успіху адвоката у справі № 908/167/23 від суми позову становить 76 858,73 грн. Просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100 858,73 грн.

Відповідач з приводу задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення заперечив з тих підстав що позивачем з урахуванням вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України пропущено строк для подачі доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу. Вважає, що заяву необхідно залишити без розгляду. По суті заперечень на заяву зазначив, що судові засідання 27.02.2023 та 27.03.2023 не відбулись та вартість кожного судового засідання в розмірі 3000,00 грн є завищеною. Гонорар успіху є безпідставним, оскільки рішення суду було виконано відповідачем добровільно. Відповідач не є стороною за договором про надання правничої допомоги та не зобов`язано виконувати його умови та сплачувати гонор успіху. Просить у задоволенні заяви відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складні протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засіданні осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Судове засідання проводилося в режимі відео конференції та технічна фіксація здійснювалася за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

У судовому засіданні 16.06.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши заяву (клопотання) про ухвалення додаткового рішення у справі суд дійшов висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.05.2023 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Втортех, Київська область, м. Бровари до відповідача Приватного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна, м. Запоріжжя про стягнення коштів за договором поставки № 11100622 від 14.05.2010 в розмірі 2 770 010,62 грн, з яких: основна заборгованість в розмірі 2 048 875,20 грн, пені в розмірі 194 036,30 грн, інфляційні втрати в розмірі 527 099,12 грн, задоволені повністю.

Повний текст рішення складено 17.05.2023 та 18.05.2023 надіслано на адресу учасників справи.

Відправлення № 69000121144754 рішення суду від 03.05.2023 одержано позивачем за довіреністю - 29.05.2023.

05.06.2023 позивачем надіслано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

У судовому засіданні 03.05.2023 представник позивача зазначила про те, що буде подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі з наданням відповідних доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Втортех», м. Бровари Київська область у позові наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, а саме: у зв`язку з розглядом справи 20 000,00 грн; гонорар успіху 3% від ціни позову 83 100,32 грн.

02.03.2021 між адвокатом Рябцова Ангеліна Германівна та Товариством з обмеженою відповідальністю «Втортех» укладено договір про надання правничої допомоги № 1.

Разом із відповіддю на відзив позивачем надано:

- додаток № 1 від 02.03.2021 до договору про надання правової допомоги № 1 від 02.03.2021 у п. 1.2 якого зазначено, що гонорар адвоката у разі задоволення позовних вимог складає 3% від суми позову;

- акт прийняття-передачі надання правової допомоги від 02.12.2022 із зазначенням переліку наданих послуг, у т.ч. підготовка та подання претензії Дніпроспецсталь 16.09.2022 1000,00 грн;

- акт прийняття-передачі надання правової допомоги № 8 від 09.01.2023 із зазначенням переліку наданих послуг, у т.ч. підготовка та подання позовної заяви ПАТ «Дніпроспецсталь» - 4000,00 грн;

- акт прийняття-передачі надання правової допомоги № 9 від 09.03.2023 із зазначенням переліку наданих послуг, у т.ч. написання заяви про зменшення позовних вимог 1000,00 грн, представництво у судовому засіданні Дніпроспецсталь 27.02.2023 - 3000,00 грн, підписання та подання відповіді на відзив Дніпроспецсталь 4000,00 грн;

- платіжна інструкція № 249 від 09.03.2023 на суму 13 000,00 грн;

- платіжна інструкція № 4626 від 02.12.2022 на суму 80 500,00 грн;

- платіжна інструкція № 28 від 12.01.2023 на суму 29 500,00 грн.

До заяви про ухвалення додаткового рішення позивачем додано:

- акт прийняття-передачі надання правової допомоги № 10 від 03.05.2023 із зазначенням переліку наданих послуг, у т.ч. написання та подання заперечень Дніпроспецсталь у справі № 908/167/23 2000,00 грн, представництво у 3-х засіданнях № 908/167/23 Дніпроспецсталь від 27.03.2023, 18.04.2023, 03.05.2023 9000,00 грн. Усього 24 000,00 грн.

- акт прийняття-передачі надання правової допомоги № 11 від 19.05.2023 із зазначенням переліку наданих послуг, у т.ч. гонорар адвоката у справі № 908/167/23 3% від суми позову (2 561 957,83 грн) відповідно до рішення суду від 03.05.2023 76 858,73 грн.

- платіжна інструкція № 524 від 19.05.2023 на суму 78 858,73 грн;

- платіжна інструкція № 451 від 03.05.2023 на суму 20 500,00 грн;

- копія накладної № 6900121144754;

- копія лист відповідь від 02.06.2023;

- роздруківка з сайту «Укрпошта».

До позову також додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 9749/10.

З приводу залишення заяви без розгляду.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 244 ГПК України, заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України, датою ухвалення рішення

Дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене).

03.05.2023 судом у справі № 908/167/23 проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено 17.05.2023.

Позивач звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення із наданням доказів на підтвердження понесення витрат протягом п`яти днів із дня одержання рішення суду по пошті 05.06.2023, а не протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду 03.05.2023.

Статтею 221 ГПК України обумовлено право суду відкласти вирішення питання щодо розподілу судових витрат, згідно якої якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно із ч. ч. 4, 5, 8 ст. 80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

До заяви про ухвалення додатково рішення додано у т.ч. акт № 10 про прийняття-передачі надання правої допомоги від 03.05.2023, в якому в переліку наданих послуг зазначено, зокрема написання та подання заперечень Дніпроспецсталь у справі № 908/167/23 2000,00 грн.

Враховуючи те, що позивачем у встановлений законом строк не подано доказів, що підтверджують понесення ним судових витрат на надання професійної правничої допомоги у розмірі 2000,00 грн в цій частині, суд залишає заяву без розгляду. Можливість залишення заяви про ухвалення додаткового рішення пов`язана із несвоєчасним наданням доказів, а не із подання заяви про ухвалення додаткового рішення в цілому.

З приводу інших понесених витрат зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Суд зазначає, що з урахуванням формулювання переліку наданих послуг, які наведені в підписаних між сторонами актах, а саме: акт прийняття-передачі надання правової допомоги від 02.12.2022 із зазначенням переліку наданих послуг, у т.ч. підготовка та подання претензії Дніпроспецсталь 16.09.2022 1000,00 грн; акт прийняття-передачі надання правової допомоги № 8 від 09.01.2023 із зазначенням переліку наданих послуг, у т.ч. підготовка та подання позовної заяви ПАТ «Дніпроспецсталь» - 4000,00 грн; акт прийняття-передачі надання правової допомоги № 9 від 09.03.2023 із зазначенням переліку наданих послуг, у т.ч. написання заяви про зменшення позовних вимог 1000,00 грн, підписання та подання відповіді на відзив Дніпроспецсталь 4000,00 грн; неможливо чітко установити, що професійна правнича допомога, яка надавалася пов`язана зі справою, у т.ч. включаючи підготовку до її розгляду. У наведених актах окрім найменування боржника ПАТ «Дніпроспецсталь» не наведено щодо якого договору та якої суми боргу здійснювалася правнича допомога адвоката, що в свою чергу не виключає можливість існування іншого спору між сторонами в якому також надавалась правнича допомога адвоката.

З приводу витрат на професійну правничу допомогу щодо проведення судових засідань 27.02.2023, 27.03.2023, 18.04.2023, 03.05.2023 12 000,00 грн (одна засідання 3000,00 грн).

Заперечення відповідача з приводу понесених витрат суд вважає безпідставними, оскільки вказані підготовчі засідання та судове засідання проводилися, та представники сторін приймали у них участь. Розмір 3000,00 грн за одне судове засідання не є завищеним. Додаткові витрати як то витрати на проїзд до Господарського суду Запорізької області позивачем не заявлялися, судові засідання проводилися в режимі відео конференції. Усі документи, які були надані сторонами по справі, у т.ч. заяви по суті судом прийнято до розгляду.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із участю адвоката представника позивача у підготовчих та судових засіданнях.

З приводу гонорару.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Враховуючи те, що фактично справа не є складною, обсяг наданих адвокатом послуг не є великим, зобов`язання що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також співмірність, обґрунтованим розміром так званого «гонорару успіху» суд вважає 40 000,00 грн.

За підсумком розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають присудженню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 52 000,00 грн.

Заява позивача про ухвалення додаткового рішення задовольняється частково.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 221, 236 - 242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Втортех», м. Бровари, Київська область про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/167/23, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (вул. Південне шосе буд. 81, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69008, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 00186536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Втортех» (вул. Анатолія Луценка буд. 26, м. Бровари, Київська область, 07400, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 22866013) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 52 000,00 грн (п`ятдесят дві тисячі гривень 00 коп.). Видати наказ.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Втортех», м. Бровари, Київська область про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/167/23 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн, залишити без розгляду.

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення підписаний 16 червня 2023 року.

Суддя І. С. Горохов