Рішення

від 16.06.2023 по справі 915/552/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2023 року Справа № 915/552/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Енерджи" (код ЄДРПОУ 42972351, 18021, м. Черкаси, вул. Героїв Дніпра, 61/1, електронна пошта: Luksenergy@ukr.net)

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Засільське хлібоприймальне підприємство" (код ЄДРПОУ 00955006, 57233, Миколаївська область, Вітовський район, с. Засілля, вул. Заводська, 22, електронна пошта: zaselhpp@ukr.net)

про стягнення заборгованості в сумі 227077,06 грн.

встановив:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Енерджи" з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Засільське хлібоприймальне підприємство" про стягнення заборгованості в розмірі 227077,06 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору №03/21 від 22.04.2021 про постачання електричної енергії споживачу в частині своєчасної оплати за поставлену електричну енергію.

У позовній заяві позивач просить суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2023 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/552/23 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 17.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами; визначити відповідачеві 5-денний строк від дня отримання даної ухвали для подання до суду заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; встановити сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

09.05.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву разом з заявою про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву.

Ухвалою суду від 11.05.2023 задоволено заяву Приватного акціонерного товариства "Засільське хлібоприймальне підприємство" від 09.05.2023, поновлено відповідачеві строк для подання відзиву.

Відзивом відповідач вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково. Відповідач визнає наявність заборгованості по оплаті за спожиту електричну енергію в сумі 185303,85 грн.

Стосовно нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат відповідач зазначає наступне: у зв`язку з дією форс-мажорних обставин, окупацією збройними силами російської федерації значної території південної частини Миколаївської області в тому числі села Засілля, з 11.03.2022 підприємство було знеструмлене, підприємство було пошкоджено в наслідок регулярних обстрілів, по факту пошкодження майна підприємства Управлінням Служби безпеки України в Миколаївській області порушене кримінальне провадження №22022150000001767 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України. Зважаючи на неможливість повідомити контрагента про надзвичайні події, які відбувались починаючи з березня 2022 року, але з метою виконання обов`язку, покладеного на сторони п. 12.4 Договору №03/21 від 22.04.2021, за першої можливості листом №195 від 06.05.2022, до якого було долучено повідомлення Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, відповідачем було повідомлено позивача про неможливість виконання зобов`язань за вказаним Договором у зв`язку з надзвичайними подіями, що зумовлені військовою агресією російської федерації проти України.

Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу відповідач зазначив, що згідно з обґрунтуванням зазначеним у позові, попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу 20000,00 грн (вартість однієї години роботи адвоката - 2000,00 грн, вартість одного судового засідання - 2000,00 грн, орієнтовний час, що може бути витрачений на надання правової допомоги - 10 годин). Разом з тим, ухвалою суду від 17.04.2023 у справі №915/552/23 справу визнано малозначною та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами. За цих обставин участь адвоката у судових засіданнях не передбачається, як не передбачаються і інші витрати, пов`язання з наданням правової допомоги. Отже, на думку відповідача, заявлені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн є неспівмірними із виконаними адвокатом та необхідними роботами/послугами у цій справі.

У зв`язку з зазначеним відповідач просить суд: відмовити позивачеві у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 36107,48 грн та 3% річних в сумі 5665,73 грн; покласти на позивача судовий збір пропорційно розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, зменшити витрати позивача на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.

Таким чином, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною адресою і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.

Враховуючи, що відповідач не заперечив про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обґрунтованим постановлення рішення в цій справі у строк, визначений ст. 248 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс Енерджи" відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 11.06.2019 № 1002 має право на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

22 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Люкс Енерджи" (далі - постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Засільське хлібоприймальне підприємство" (далі - споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №03/21 (далі - Договір), у відповідності до умов якого, договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору, постачальник зобов`язується продавати активну електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач зобов`язується приймати і оплачувати електричну енергію на умовах і в терміни, передбачені цим Договором, додатками до нього і чинними законодавчими і нормативними актами.

У відповідності до п.3.1 Договору, початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, вказана у заяві- приєднанні, яка є Додатком 1 до цього Договору.

Згідно п.3.3 Договору, постачання електроенергії в розрахунковому періоді (календарний місяць з першого по останнє число включно) здійснюється відповідно до фактичних обсягів споживання електричної енергії Споживача. Загальний обсяг спожитої електричної енергії, що поставляється Споживачу, розраховується на основі показань приладів диференційованого погодинного обліку.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються Сторонами в Додатку № 2 "Про порядок та строки оплати", який є невід`ємною частиною даного Договору.

Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, в тому числі у разі її зміни. Постачальник направляє вказані рахунки Споживачу на його електронну адресу та/або факсимільним зв`язком (п. 5.4. Договору).

Відповідно до п.5.7 Договору, оплата вважається здійсненою після того, як з поточного рахунку Споживача списана вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору.

У відповідності до п. 5.8. Договору оплата рахунку Постачальника має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання його Споживачем, або протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефону, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Згідно п.6.2 Договору, споживача зобов`язаний, зокрема забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 13.1 Договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання погодження (акцептування) споживачем і діє до 31 грудня 2028 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов`язань.

Відповідно до п.13.7 Договору, платіжні документи на оплату надсилаються на електронну пошту Споживача рекомендованим листом/вручаються кур`єром/особисто за зазначеними в цьому Договорі адресами Сторін, в термін визначені в комерційній пропозиції. Кожен з вказаних варіантів доставки вважається фактом отримання платіжного документу.

Згідно п.13.8 Договору, усі повідомлення за цим Договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто за зазначеними в цьому договорі адресами Сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача. Сторони погодили що копії документів, направлених за допомогою засобів факсимільного, або електронного зв`язку, прирівнюються до оригіналів відповідних документів до моменту обміну Сторонами оригіналами відповідних документів. Сторони зобов`язані протягом 20 (двадцять) календарних днів надати іншій Стороні оригінали документів переданих по факсу (ел. пошті).

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем була підписана Заява-приєднання (Додаток №1 до Договору №03/21 від 22.04.2021) та Додаток №2 до вказаного Договору "Комерційна пропозиція №03/21".

Відповідно до Заяви-приєднання до Договору початком постачання визначено - 01 травня 2021 року.

У відповідності до п.3 Додатку №2 "Комерційна пропозиція №03/21"до Договору,

- до 13 дня розрахункового періоду - 33% від орієнтовної вартості електричної енергії, що буде використана у розрахунковому періоді, визначеної відповідно до п. 1.2. даної Комерційної пропозиції;

- до 23 дня розрахункового періоду - 33% від орієнтовної вартості електричної енергії, що буде використана у розрахунковому періоді, визначеної відповідно до п. 1.2. даної Комерційної пропозиції;

- до 3 дня місяця, наступного за розрахунковим періодом - 34% від орієнтовної вартості електричної енергії, що буде використана у розрахунковому періоді, визначеної відповідно до п. 1.2. даної Комерційної пропозиції;

Остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію здійснюється в строк до 11 числі місяця, наступного за розрахунковим, відповідно до фактичного обсягу споживання електричної енергії. Підставою для оплати Споживачем фактичного обсягу спожитої електричної енергії є рахунок, який надає постачальник за фактичним обсягом спожитої електричної енергії, на підставі даних, наданих оператором ринку. Якщо останній день строку оплати вартості електричної енергії припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку оплати вважається банківський день напередодні вихідного або святкового дня.

Відповідно до п. 4 Додатку №2 "Комерційна пропозиція №03/21"до Договору рахунок за електричну енергію виставляється до 10 числа місяця розрахункового періоду.

Відповідно до Акту фактичного закриття купівлі-продажу електричної енергії №ЛЕ-0000049 від 28.02.2022 відповідачем спожито у лютому 2022 року 132882 кВт.год електричної енергії на суму 407687,29 грн.

01.02.2022 відповідачем була здійснена попередня оплата за спожиту у лютому 2022 року електричну енергію в сумі 122383,44 грн.

10.03.2022 відповідачем була проведена часткова оплата спожитої у лютому 2022 року електричної енергії на суму 100000,00 грн.

Таким чином, заборгованість за спожиту електричну енергію у лютому 2022 року відповідно до рахунку-фактури №ЛЕ-0000103 від 16.03.2022 становить 185303,85 грн.

Позивач у позовній заяві вказує, що 17.03.2022 на електронну пошту Відповідача, визначену Договором (zaselhpp@ukr.net) надісланий та підписаний електронним кваліфікованим підписом в системі електронного документообігу М.С.ПОС акт фактичного закриття купівлі-продажу електричної енергії, рахунок-фактура та акт звірки розрахунків за лютий 2022 року.

Строк оплати відповідно до п. 5.8 Договору становив до 24.03.2022 включно.

Заборгованість відповідачем не погашено.

Пунктом 4.21. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватися згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом.

Відповідно до п. 3.2.7., 4.8. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 та Додатку № 2 до Договору між Постачальником та Споживачем було визначено порядок та умови проведення оплати за поставлену електричну енергію.

Позивач у позові вказує, що жодних скарг, зауважень чи пропозицій щодо якості наданні послуг Постачальником, умов та порядку постачання електричної енергії від відповідача не надходило. Так само від відповідача не надходило і жодних повідомлень про неможливість виконання взятих на себе зобов`язань за п. 12.1. - 12.5. Договору через настання обставин непереборної сили з наданням відповідних доказів.

Позивач для оплати поставленої електричної енергії направив відповідачу претензію №60 від 11.05.2022, в якій просив відповідача погасити заборгованість за електричну енергію.

13.06.2022 на електронну пошту позивача надійшов лист щодо наявності у відповідача форс-мажорних обставин, пов`язаних із збройною агресією Російської Федерації проти України з 24.02.2022.

Предметом спору у даній справі є майнова вимога про стягнення з відповідача заборгованості за Договором з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат.

При вирішені даного спору судом враховано наступне.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу №03/21 від 22.04.2021 в сумі 185303,85 грн є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 5665,73 грн та інфляційних нарахувань в сумі 36107,48 грн, суд зазначає наступне.

За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 5665,73 грн за період з 25.03.2022 по 31.03.2023 та інфляційні нарахування в сумі 36107,48 грн за період з квітень 2022 року - лютий 2023 року включно.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що позивачем правильно визначено період та нараховано 3% річних та інфляційні втрати.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо посилань відповідача, що порушення зобов`язань за спірними договорами сталося внаслідок дії непереборної сили - військової агресії Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану на території України, господарський, суд зазначає наступне.

Згідно п. 12.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин), які виникли після підписання цього Договору і продовжуються в період його виконання, незалежно від зусиль сторони, яка могла їх передбачити чи зупинити.

Під форс-мажорними обставинами сторони розуміють надзвичайні та невідворотні обставини (стихійні лиха, пожежі, повені, землетруси, військові дії і т.д.), що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору (п. 12.2. Договору).

Відповідно до п. 12. 3. Договору строк виконання зобов`язань за цим Договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Згідно п. 12.4. Договору, сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Пунктом 12.5. Договору сторони погодили, що виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови Споживача від сплати Постачальнику за електричну енергію, яка була надана до їх виникнення.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Це означає, що війна є форс-мажором, тобто обставиною непереборної сили, яка звільняє від відповідальності у випадку несвоєчасної сплати за комунальні послуги.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 визначено, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» (далі - Закон) та деталізовано в розділі 6 Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5) (далі - Регламент).

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону, торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону, торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Таким чином, засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

Відповідно до п. 3.3 Регламенту, сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до п. 6.2 Регламенту, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Згідно п.п. 6.11.6. та 6.11.7. Регламенту, сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) підписується уповноваженою особою, яка прийняла рішення про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), і першим віце- президентом або віце-президентом ТПП України/президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної ТПП. На Сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) проставляється печатка ТПП України/регіональної ТПП на підпис першого віце-президента або віце-президента ТПП України/президента, першого віце-президента або віце-президента регіональної ТПП, який підписав такий Сертифікат.

Отже, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом ТПП про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а не шляхом розміщення на веб-сайті ТПП загального офіційного листа від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.

Також, лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не відповідає вимогам до оформлення сертифікатів про засвідчення форс-мажорних обставин, оскільки в порушення п. 6.11.6 та 6.11.7. Регламенту його не підписано першим віце-президентом ТПП або віце-президентом ТПП, а також відсутня печатка ТПП на підписах вказаних осіб.

Регламент затверджено рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5) і саме Президія ТПП має повноваження приймати рішення щодо спрощення процедури отримання сертифікату про форс-мажорні обставини та вносити зміни до Регламенту. Проте, як вбачається з листа ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, він оформлений не у вигляді рішення Президії ТПП, будь-яке посилання в листі на рішення Президії ТПП відсутнє.

Таким чином, лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, розміщений на веб-сайті ТПП, вищенаведеним нормам Закону і Регламенту не відповідає і не може вважатись сертифікатом про форс-мажорні обставини, виданим Торгово-промисловою палатою України відповідачу, і, як наслідок, доказом дії обставин непереборної сили.

Отже, враховуючи відсутність в матеріалах справи належним чином складеного сертифікату про форс-мажорні обставини унеможливлює визнати обґрунтованими посилання відповідача на них як на підставу для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Суд зазначає, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

Відповідно до умов п. 12.4. Договору, сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Відповідачем зазначений обов`язок не виконано. Повідомлення про настання форс-мажорних обставин надіслано тільки 06.05.2022.

Отже, посилання відповідача про неможливість виконання зобов`язання у період за який позивачем нараховуються 3% річних та інфляційні витрати, господарським судом визнаються необґрунтованими, оскільки останній вважається таким, що не повідомлений про таку неможливість.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.

Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача 3406,16 грн судового збору.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 16 ГПК України (ст. 10 Закону України Про судоустрій і статус суддів) передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Крім цього п.2 ч. 2 ст.126 ГПК України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 129 Кодексу, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно ч.3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.02.2023 між ТОВ "Люкс Енерджи" (Замовник) та Адвокатом Гарбазей Дмитром Олександровичем було укладено договір про надання правової допомоги №14/ЛЕ-2023, відповідно до розділу 1 якого замовник доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, а саме: представництво інтересів ЗАМОВНИКА в усіх судах, передбачених Законом України "Про судоустрій та статус суддів", підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності, а також органах нотаріату, державної виконавчої служби, приватних виконавців, центрах надання адміністративних послуг, оцінювачів зі стягнення заборгованості та штрафних санкцій по договору № 03/21 про постачання електричної енергії споживачу від 22.04.2021 з приватного акціонерного товариства «Засільське хлібоприймальне підприємство» (код ЄДРПОУ 00955006).

Відповідно до п. 3.1 Договору Замовник зобов`язується оплачувати витрати, необхідні для виконання його доручень, та підписати акт прийому-передачі наданих послуг адвоката. В разі відмови замовника від підписання акту прийому-передачі наданих послуг він вважається погодженим протягом трьох днів з моменту його одержання засобами поштового зв`язку. Також, замовник зобов`язаний оплачувати послуги адвоката в повному обсязі згідно вимог п. 4.1 цього Договору.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що роботу виконану Адвокатом Замовник оплачує у порядку та розмірі згідно додатку № 1 до даного Договору.

Додатком № 1 до Договору від 24.03.2023 визначено, що вартість години роботи адвоката по справі становить 2000,00 гривень. Вартість участі в одному судовому засіданні - 2000,00 гривень, вартість однієї сторінки друку тексту становить 3 (три) гривні, вартість копії однієї сторінки тексту - 3 (три) гривні.

Згідно п. 4 Додатку №1 до Договору, вартість фактично понесених адвокатом витрат (паливно-мастильні матеріали, копіювання, друк, збір документів, замовлення оцінки тощо) зазначається у Акті прийому-передачі наданих послуг та оплачується окремо від вартості послуг за договором про надання правової допомоги №14/ЛЕ-2023 від 24.03.2023.

Пунктом 6 Додатку №1 до Договору встановлено, що попередня орієнтовна вартість наданих юридичних послуг за договором про надання правової допомоги №14/ЛЕ-2023 від 24.03.2023 складає 20000,00 грн та сплачується Замовником у момент підписання даного Договору.

Згідно п. 8 Додатку № 1 до Договору виконання сторонами умов договору про надання правової допомоги №14/ЛЕ-2023 від 24.03.2023 підтверджується підписанням Сторонами Акту прийому-передачі наданих послуг.

У відповідності до п.6 Додатку № 1 до Договору про надання правової допомоги №14/ЛЕ-2023 від 24.03.2023 та квитанції до прибуткового касового ордеру №5 від 24.03.2023 позивачем сплачено грошові кошти в якості передоплати в сумі 20000,00 грн.

У позовній заяві позивачем зазначено, що остаточний розрахунок судових витрат та докази, що їх підтверджують, будуть надані в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України станом на момент винесення рішення у даній справі відсутні підстави для розподілу судових витрат в частині витрат позивача на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Засільське хлібоприймальне підприємство" (код ЄДРПОУ 00955006, 57233, Миколаївська область, Вітовський район, с. Засілля, вул. Заводська, 22) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Енерджи" (код ЄДРПОУ 42972351, 18021, м. Черкаси, вул. Героїв Дніпра, 61/1) заборгованість за Договором про постачання електричної енергії споживачу №03/21 від 22.04.2021 в сумі 185303,85 грн, 3% річних в сумі 5665,73 грн, інфляційні втрати в сумі 36107,48 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 3406,16 грн.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

5.Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс Енерджи" (код ЄДРПОУ 42972351, 18021, м. Черкаси, вул. Героїв Дніпра, 61/1, електронна пошта: Luksenergy@ukr.net),

відповідач Приватне акціонерне товариство "Засільське хлібоприймальне підприємство" (код ЄДРПОУ 00955006, 57233, Миколаївська область, Вітовський район, с. Засілля, вул. Заводська, 22, електронна пошта: zaselhpp@ukr.net).

.

Судове рішення складено та підписано судом 16.06.2023.

Суддя В.О.Ржепецький