Рішення

від 16.06.2023 по справі 916/1197/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1197/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №916/1197/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЮА-ФАРМ (04086, м. Київ, вул. Бакинська, буд. 37, кв. 59, код ЄДРПОУ 40779917)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю БЛАГО НЕДВИЖ-БУД (65048, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 34, код ЄДРПОУ 40147795)

про стягнення 47 212,60грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЮА-ФАРМ звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю БЛАГО НЕДВИЖ-БУД про стягнення 47 212,60грн.

Ухвалою від 28.03.2023р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЮА-ФАРМ було залишено без руху.

11.04.2023р. до господарського суду надійшла заява (вх. №11706/23) від Товариства з обмеженою відповідальністю ЮА-ФАРМ про усунення недоліків позовної заяви

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.04.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1197/23. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою з відміткою "адресат відсутній за вказаною адерсою"

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Отже, оскільки ухвала суд про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

01.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮА-ФАРМ" (далі - продавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю БЛАГО НЕДВИЖ-БУД (далі - покупець) був укладений Договір купівлі-продажу №01-09/21П (далі - договір), за умовами якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, здійснити поставку лікарських засобів, виробів медичного призначення та інших товарів аптечного асортименту тощо (далі - товар), асортимент, кількість та ціна якого зазначені в накладних, які є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити його після реалізації товару третім особам, на умовах даного договору (п.1.1 договору).

За умовами п.п. 2.1.-2.3. договору, продаж товару здійснюється окремими партіями, кількість та асортимент товару визначається сторонами шляхом оформлення заявок відповідно до умов, викладених в розділі 3 цього договору. Загальна кількість та асортимент товару, що передається за договором, складається з кількості та асортименту товару, що вказується у накладних, які підписуються сторонами на кожну окрему партію товару. Одиниці виміру для кожного виду товару вказуються в накладних на передачу кожної партії товару.

Розділом 5 договору передбачено сума договору та порядок розрахунків. Так, відповідно до п.5.1 договору, оплата покупцем товару за цим договором здійснюється з відстроченням платежу на підставі звіту про реалізацію, який надається покупцем товару не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним, оплата здійснюється не пізніше ніж 25-го числа місяця наступного за звітним або не пізніше ніж через 20 календарних днів після отримання звіту про реалізацію. При цьому строк реалізації товару не може перевищувати 4 (чотири) календарних місяці з моменту поставки товару. У випадку перевищення строку реалізації товару (більше ніж 4 місяці), товар підлягає поверненню продавцю за рахунок та/або силами останнього. Ціна за одиницю товару на кожну окрему партію визначається відповідною накладною і є незмінною. З обставин, незалежних від продавця (зміни економічної політики держави, коливання курсу валют, інфляційні процеси, зміна закупівельної ціни) ціни можуть коригуватися, що, відповідно, узгоджується сторонами (п.5.2 договору). Загальна сума договору визначається як сумарна вартість всіх партій товару, які були відпущені за даним договором, протягом усього терміну його дії, відповідно до всіх накладних продавця. Вартість пакування, маркування включається в ціну товару. (п. 5.3 договору).

Пунктом 6.3 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець за вимогою продавця сплачує останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Позивач вказує, що на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 26 553грн. що підтверджується видатковими накладними: №А6-000004141 від 21.09.2021р., №А6-000004142 від 21.09.2021р., №А6-000004143 від 21.09.2021р, №А6-000005105 від 29.10.2021р., №А6-000005106 від 29.10.2021р., №А6-000005107 від 29.10.2021р.

Як зазначає позивач, а період з 01.09.2021р. по 13.12.2022р., Відповідач здійснив продаж отриманого Товару на загальну суму 26 553,00 грн., проте оплату його вартості не здійснив, в наслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 26 553грн.

Також, факт наявності заборгованості в сумі 26 553грн. за посиланнями позивача підтверджується підставним між сторонами Актом звіряння взаємних розрахунків за період: вересень 2021 р. - січень 2022р.

Крім того в зв`язку з неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором в яасти оплати вартості отриманого товару, позивачем було нараховано пеню в сумі 12 381,70грн., 3% річних в сумі 945грн. та інфляційні витрати в сумі 7 332,90грн.

Отже посилаючись на вищенаведені обставини Товариства з обмеженою відповідальністю ЮА-ФАРМ звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

В силу положень ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що 01.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮА-ФАРМ" (далі - продавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю БЛАГО НЕДВИЖ-БУД (далі - покупець) був укладений Договір купівлі-продажу №01-09/21П (далі - договір), за умовами якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, здійснити поставку лікарських засобів, виробів медичного призначення та інших товарів аптечного асортименту тощо (далі - товар), асортимент, кількість та ціна якого зазначені в накладних, які є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити його після реалізації товару третім особам, на умовах даного договору (п.1.1 договору).

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору купівлі-продажу №01-09/21П від 01.09.2021 року Позивач здійснив поставку товару на загальну суму 26 553грн., що підтверджується видатковими накладеними: №А6-000004141 від 21.09.2021р., №А6-000004142 від 21.09.2021р., №А6-000004143 від 21.09.2021р, №А6-000005105 від 29.10.2021р., №А6-000005106 від 29.10.2021р., №А6-000005107 від 29.10.2021р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що п.5.1 договору, оплата покупцем товару за цим договором здійснюється з відстроченням платежу на підставі звіту про реалізацію, який надається покупцем товару не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним, оплата здійснюється не пізніше ніж 25-го числа місяця наступного за звітним або не пізніше ніж через 20 календарних днів після отримання звіту про реалізацію. При цьому строк реалізації товару не може перевищувати 4 (чотири) календарних місяці з моменту поставки товару. У випадку перевищення строку реалізації товару (більше ніж 4 місяці), товар підлягає поверненню продавцю за рахунок та/або силами останнього.

В той же час, як встановлено судом, відповідач в обумовлені договором строки оплату вартості отриманого товару не здійснив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 26 553грн.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

Отже, враховуючи встановлення судом факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю БЛАГО НЕДВИЖ-БУД прийнятих на себе зобов`язань щодо оплати вартості отриманого товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 26 553грн. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чиним законодавством України.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх грошових зобов`язань перед позивачем за договором №01-09/21П від 01.09.2021р., що зумовило нарахування останнім пеню в сумі 12 381,70грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Пунктом 6.3 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець за вимогою продавця сплачує останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Проте, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено що наданий розрахунок не відповідає вимогам законодавства в частині періоду нарахування, в зв`язку з чим судом самостійно здійснено перерахунок пені.

Так, здійснивши перерахунок пені за допомогою системи Ліга Закон, судом встановлено, що загальна сума пені яка підлягає задоволенню становить 3 288,21грн..

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Позивачем було нараховано три відсотки річних на суму простроченого грошового зобов`язання в розмірі 945грн. та інфляційні витрати в сумі 7332,90грн. Розглянувши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань та інфляційних витрат, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю БЛАГО НЕДВИЖ-БУД трьох відсотків річних в сумі 945 грн. та інфляційних витрат в сумі 7 332,90грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЮА-ФАРМ є обґрунтованими, підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, проте враховуючи перерахунок пені підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЮА-ФАРМ (04086, м. Київ, вул. Бакинська, буд. 37, кв. 59, код ЄДРПОУ 40779917) до Товариства з обмеженою відповідальністю БЛАГО НЕДВИЖ-БУД (65048, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 34, код ЄДРПОУ 40147795) задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БЛАГО НЕДВИЖ-БУД (65048, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 34, код ЄДРПОУ 40147795) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЮА-ФАРМ (04086, м. Київ, вул. Бакинська, буд. 37, кв. 59, код ЄДРПОУ 40779917) основний борг в сумі 26 553 (двадцять шість тисяч п`ятсот п`ятдесят три)грн., пеню в сумі 3 288 (три тисячі двісті вісімдесят вісім)грн. 21коп., 3% річних в розмірі 945 (дев`ятсот сорок п`ять)грн., інфляційні витрати в сумі 7 332 (сім тисяч триста тридцять дві)грн. 90коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 167 (дві тисячі сто шістдесят сім)грн. 04коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16 червня 2023 р.

Суддя К.Ф. Погребна